Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №711/9663/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9663/25

Номер провадження2/711/259/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретарів судового засідання Овезової Ю.В., Дмитренка О.Ю.,

представника позивача адвоката Гоцюк Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2025 року Державна іпотечна установа звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, що була подана до суду на виконання ухвали про залишення позову без руху, просить суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №1641-ЧД від 17.03.2008 у сумі 374 135,77 грн та судові витрати (вхідний №41247/25, а.с.1-5; вхідний №43556, а.с.60-63).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 17.03.2008 між ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії №1641-ЧД (далі – Кредитний договір).

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, банк відкриває позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності відновлювальну кредитну лінію в сумі 353 500,00 гривень з оплатою за процентною ставкою 15,8 відсотків річних.

Згідно п.2.3. Кредитного договору, з метою забезпечення зобов`язань позичальник передав в іпотеку квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Видача кредитних ресурсів, згідно п.3.1. Кредитного договору, здійснювалась на підставі письмових заяв позичальника. Позичальник отримав кредитні ресурси від банку, що підтверджується заявами від 04.04.2008, 16.04.2008, 05.06.2008, 13.06.2008 та 11.08.2008.

Пунктом 3.2. Кредитного договору встановлено, що строк повернення кредитних ресурсів до 16 березня 2023 року. Пунктом 4.7. Кредитного договору передбачено, що позичальник щомісяця, до 10 числа кожного місяця, сплачує у складі щомісячного платежу комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за Кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 1641-ЧД від 17.03.2008 (далі – Договір поруки), за умовами якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за Кредитним договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі, що й боржник, у т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Крім того позивач звертає увагу суду в мотивувальній частині позову, що солідарний обов`язок сплати відповідачем заборгованості за Кредитним договором обумовлений також положеннями ст.65 СК України, оскільки, станом на день укладення Кредитного договору, відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі, а грошові кошти, отримані за Кредитним договором були використані в інтересах сім`ї, а тому подружжя має відповідати за таким зобов`язанням солідарно усім своїм майном.

Також, з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №1641-ЧД від 17.03.2008 (надалі-Договір іпотеки). Згідно п. 1. Договору іпотеки, ОСОБА_1 передає в заставу ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» предмет іпотеки – нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 . Квартира складається з трьох кімнат загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 38,1 кв.м.

Підсумовуючи викладене, позивач у позові зазначає, що в конкретній ситуації було дотримано всіх принципів кредитування, до яких належать: забезпеченість, строковість, платність, повернення кредиту та цільовий характер його використання.

Щодо набуття позивачем права вимоги як за Кредитним договором, так і Договором поруки, то позивач у позові зазначає про те, що 11.02.2015 між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою укладений договір відступлення прав вимоги № 17/4-В, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 616 (надалі – Договір відступлення).

Відповідно до п. 1.2. Договору відступлення, первісний кредитор відступає а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними у додатках до цього договору. За Договором відступлення первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв права вимоги, зокрема, за: договір про відкриття кредитної лінії №1641-ЧД від 17.03.2008, що укладений між ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_1 ; іпотечним договором № 1641-ЧД від 17.03.2008, що укладений між ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_1 ; договором поруки № 1641-ЧД від 17.03.2008, що укладений між ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

У зв`язку з укладенням Договору відступлення, Державна іпотечна установа надіслала ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги, а саме: листом вихідний №5267/11/3 від 26.10.2016.

Відповідно до розрахунку заборгованості від 13.08.2025, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1641-ЧД становить 374 135,77 грн, з яких: сума основного боргу – 319 756,64 грн, та прострочені відсотки за користування кредитом – 54 379,13 грн.

Як стверджує позивач у мотивувальній частині позову, станом на день звернення до суду, прострочена заборгованість за Кредитним договором ОСОБА_1 лишається не сплаченою.

Підсумовуючи викладене, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №1641-ЧД від 17.03.2008, станом на 13.08.2025, в сумі 374 135,77 грн, з яких: сума основного боргу – 319 756,64 грн, та прострочені відсотки за користування кредитом – 54 379,13 грн. Крім того позивач просить суд стягнути з відповідачів витрати на сплату судового збору в сумі 4489,63 грн та 4520 грн витрат на переклад документів з російської на українську мову.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі о 14 год 10 хв 04 грудня 2025 року (а.с.73-74).

Підготовче засідання, що було призначене о 14 год 10 хв 04.12.2025, не відбулося у зв`язку з виникненням технічних проблем, що унеможливлюють участь особи (представника позивача) у судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.99). Підготовче засідання відкладене до 09 год 30 хв 26 грудня 2025 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2025 закрито підготовче провадження у справі № 711/9663/25 за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і призначено справу до судового розгляду по суті о 14 год 10 хв 28 січня 2026 року (а.с.123).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.01.2026 відкладено розгляд справи до 15 год 00 хв 17 лютого 2026 року (а.с.137).

Судове засідання, що було призначене о 15.00 год 17.02.2026, не відбулося у зв`язку з неявкою у судове засідання усіх учасників справи, про що секретарем судового засідання була складена відповідна довідка (а.с.154), та надходженням від представника позивача клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.144-146). Розгляд справи відкладений до 14 год 10 хв 17 березня 2026 року.

У судовому засіданні представник позивача Гоцюк Н.О. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві в новій редакції. Просила суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №1641-ЧД від 17.03.2008, станом на 13.08.2025, в сумі 374 135,77 грн, з яких: сума основного боргу – 319 756,64 грн, та прострочені відсотки за користування кредитом – 54 379,13 грн, а також стягнути з відповідачів витрати на сплату судового збору в сумі 4489,63 грн та 4520 грн витрат на переклад матеріалів позовної заяви з російської на українську мову.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Левченко М.Д. у судове засідання 17 березня 2026 року о 14 год 10 хв не з`явилися, про причини неявки не повідомили, хоча про місце, день і час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Повідомлення відповідача ОСОБА_2 та її представника адвоката Левченко М.Д. про день, час та місце розгляду справи судом було здійснено шляхом направлення судових повісток про виклик до суду до електронних кабінетів як відповідача ОСОБА_2 , так і її представника адвоката Левченко М.Д. у підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 19.02.2026 (а.с.156 зворот, 157 зворот).

Пунктом 2 ч.8 ст.128 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Левченко М.Д. були належним чином повідомлені про день (17 березня 2026 року), час (14 год 10 хв) та місце розгляду справи.

Водночас, 17 березня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Левченко М.Д. подала до суду заяву, в якій виявила волю на проведення судового засідання, що призначене о 14 год 10 хв 17.03.2026, без участі як відповідача ОСОБА_2 , так і її представника адвоката Левченко М.Д. (вхідний №11236, а.с.162). Більше того, 28.01.2026 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Левченко М.Д. звернулася до суду із заявою, в якій виявила волю на розгляд справи без участі як відповідача ОСОБА_2 , так і її представника адвоката Левченко М.Д., а також повідомила суд, що відповідач ОСОБА_2 визнає позов та не заперечує проти його задоволення (вхідний №3564/26, а.с.129-130).

Відповідач ОСОБА_1 в жодне судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений щоразу належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик до суду на адресу місця реєстрації проживання, що зазначена у відповіді Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №21597/30633-01-10 від 22.10.2025 (а.с.52), а саме: АДРЕСА_1 , які щоразу поверталися до суду із зазначенням причин повернення: адресат відсутній за вказаною адресою, що є належним повідомлення учасника справи про день, час та місце розгляду справи в розумінні п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.94, 118, 128, 152, 160).

Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Левченко М.Д., будучи належним чином повідомленими про день, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не з`явилися, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Левченко М.Д. подала клопотання про розгляд справи у відсутність означеного учасника справи, тому суд, заслухавши думку представника позивача адвоката Гоцюк Н.О., яка не заперечила проти розгляду справи у відсутність відповідачів та представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Левченко М.Д., керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, постановив протокольну ухвалу про проведення судового засідання в справі №711/9663/25 за даної явки учасників справи.

17 березня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 16 год 10 хв 26 березня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену як письмово, так і під час проголошення вступного слова, а також процесуальну позицію представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Левченко М.Д., висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 17 березня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії №1641-ЧД, предметом якого сторони визначили те, що банк відкриває позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності відновлювану кредитну лінію в сумі 353500,00 (триста п`ятдесят три тисячі п`ятсот) гривень з оплатою за процентною ставкою 15,8 (п`ятнадцять цілих вісім десятих) відсотків річних (далі – Кредитний договір, а.с.13 зворот – 14, 15-17).

Пунктами 2.2 – 3.2 Кредитного договору передбачено, що для обліку кредитних ресурсів, що видаються, банк відкриває позичальнику позиковий рахунок № НОМЕР_1 /суб.2203.8.18.40348.01.

У забезпечення виконання зобов`язань за цим договором позикодавець зобов`язується протягом 1 дня з дня видачі кредиту передати в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Видача кредитних ресурсів за кредитним договором здійснюється на підставі письмової заяви позичальника, за погодженням з Банком.

Позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 16 березня 2023 року. Погашення здійснюється шляхом зарахування відповідної суми на позиковий рахунок.

Пунктами 4.1 - 4.5 Кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту за процентною ставкою 15,8 відсотків річних.

Нарахування відсотків здійснюється за період з моменту списання кредитних ресурсів з позикового рахунку позичальника до моменту повернення кредитних ресурсів на позиковий рахунок. Нарахування відсотків за день видачі кредитних ресурсів здійснюється як за повний день, а за день повернення не здійснюється. Нарахування відсотків здійснюється один раз на місяць на залишок заборгованості на позиковому рахунку позичальника за період з 01 по останнє число місяця; нарахування відсотків здійснюється з розрахунку 365 днів на рік, за кожен день користування кредитними ресурсами.

Позичальник сплачує відсотки щомісяця, в термін до 10 числа кожного місяця. У зазначений термін сплачуються відсотки, нараховані за попередній календарний місяць. Відсотки сплачуються шляхом зарахування відповідної суми на рахунок відсотків № НОМЕР_2 / суб. 2208.3.18.40348.01.

Позичальник сплачує відсотки за останній звітний період не пізніше терміну повернення кредитних ресурсів, зазначеного в п. 3.2. цього договору.

Датою сплати відсотків є день зарахування необхідної суми на рахунок, зазначений у п. 4.3 цього договору.

Із розділу 8 «Юридичні адреси сторін» Кредитного договору суд встановив, що останній підписаний відповідачем ОСОБА_1 як позичальником власноручним підписом.

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив додаток №1 до Кредитного договору, яким є графік зниження розміру заборгованості, та встановив, що позичальник ОСОБА_1 мав би сплачувати щомісячні платежі на виконання умов Кредитного договору, починаючи з квітня 2008 року і до березня 2023 року, що підтвердив власноручним підписом у графі «Позичальник» (а.с.18).

Крім того в судовому засіданні був досліджений договір поруки №1641-ЧД від 17.03.2008 (далі – Договір поруки), що укладений ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» як кредитором і ОСОБА_2 як поручителем, а також ОСОБА_1 як боржником (а.с.32-33).

Предметом Договору поруки сторони означеного правочину обумовили те, що поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 як боржником зобов`язань за договором кредитної лінії №1641-ЧД-КЛ від 17.03.2008, укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові наданий кредит у розмірі 353500 грн зі сплатою 15,8% річних (п.1.1. Договору поруки).

Пунктом 2.1 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, у т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основому боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків (п.2.2 Договору поруки).

Із розділу 7 «Адреси, реквізити та підписи сторін» Договору поруки суд встановив, що останній підписаний відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно як боржником (позичальником) та поручителем власноручними підписами.

Крім того в судовому засіданні суд безпосередньо дослідив іпотечний договір №1641-ЧД від 17.03.2008, що укладений між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем, згідно п.1-2 якого іпотекодавець передає у заставу (іпотеку) іпотекодержателю нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 , що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12.06.1998, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В.

Із розділу «Підписи сторін» іпотечного договору №1641-ЧД від 17.03.2008 суд встановив, що останній підписаний відповідачем ОСОБА_1 як іпотекодавцем власноручним підписом (а.с.33 зворот - 35).

Із додаткової угоди №1 до Кредитного договору, що укладена 30.08.2008, суд встановив, що сторони Кредитного договору домовилися п.2.1 розділу 2 означеного правочину викласти в наступній редакції: «Банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 353500,00 (триста п`ятдесят три тисячі п`ятсот грн) гривень з оплатою по процентній ставці 20,0 (двадцять) процентів річних. Погашення основної заборгованості по тілу кредиту в кінці строку дії кредитного договору».

Також сторони додаткової угоди №1 до Кредитного договору обумовили, що означена додаткова угода є невід`ємною частиною кредитного договору №1641-ЧД-КЛ від 17.03.2008, а всі інші пункти кредитного договору №1641-ЧД від 17.03.2008 залишається без змін (а.с.19).

Крім того у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив додаткову угоду №2 до Кредитного договору та встановив, що 30.04.2010 між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_1 укладено означений правочин, яким викладено п.2.1 Кредитного договору в новій редакції, а саме: «Банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 322629,14 грн. (триста двадцять дві тисячі шістсот двадцять дев`ять гривень 14 копійок) з оплатою по процентній ставці 20,0% (двадцять) відсотків річних».

Також у новій редакції, згідно додаткової угоди №2 до Кредитного договору, був викладений п.3.1 означеного правочину, а саме: «Позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 16 березня 2023 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов`язується щомісяця в термін з "1" по 10" число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануїтетного платежу розмір якого за цим договором становить 5810 грн. 87 коп».

Із розділу «Адреси і реквізити сторін» додаткової угоди №2 до Кредитного договору від 30.04.2010 суд встановив, що останній підписаний відповідачем ОСОБА_1 як клієнтом (позичальником) власноручним підписом.

Крім того з означеного засобу доказування суд встановив, що ОСОБА_2 підтвердила свою згоду з умовами цієї додаткової угоди як дружина позичальника ОСОБА_1 в порядку ст.65 Сімейного кодексу України, скріпивши означене застереження власноручним підписом (а.с.19 зворот - 20).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив додаток №1 до додаткової угоди до Кредитного договору від 30.04.2010, яким є графік зниження розміру заборгованості, та встановив, що позичальник ОСОБА_1 мав би сплачувати щомісячні платежі на виконання умов Кредитного договору, починаючи з квітня 2010 року і до березня 2023 року, щомісяця в сумі 5810,87 грн, що підтвердив власноручним підписом у графі «Позичальник» (а.с.21).

Із копії витягу з паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , яким документований відповідач ОСОБА_1 , суд встановив, що на стр.10 означеного засобу доказування міститься штамп про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що мало місце 24.07.2004 Черкаським міським відділом реєстрації актів цивільного стану (а.с.11).

Крім того у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив заяви ОСОБА_1 , що адресовані начальнику відділення №18 філіалу «Полтавське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», зі змісту яких встановив, що 11.08.2008, 16.04.2008, 13.06.2008, 04.04.2008 та 05.06.2008 позичальник ОСОБА_1 звертався до кредитодавця ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про видачу йому кредитних коштів на суму відповідно 123 500 грн, 20000 грн, 30000 грн, 30000 грн та 150000 грн, що сукупно складає 353 500 грн (а.с.22-31).

Із договору відступлення права вимоги №17/4-В від 11.02.2015, що укладений між Державною іпотечною установою та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», суд встановив, що предметом означеного правочину є те, що первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними у додатках до цього договору.

Пунктом 1.5 договору відступлення права вимоги №17/4-В від 11.02.2015 передбачено, що за рахунок прав вимоги задовольняються усі вимоги нового кредитора за кредитним договором та цим договором, а саме: вимоги за сумою основного боргу, сумою нарахованих процентів за користування кредитом, штрафні санкції за кредитним договором та цим договором, інфляційні втрати нового кредитора та 3% річних за кредитним договором та цим договором, будь-які збитки нового кредитора, спричинені невиконанням або неналежним виконанням первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором або цим договором (а.с.36 зворот - 38).

Із додатку №1 до договору відступлення права вимоги №17/4-В від 11.02.2015 суд встановив, що до Державної іпотечної установи перейшло право вимоги як до позичальника ОСОБА_1 за Кредитним договором, так і до відповідача ОСОБА_2 як поручителя згідно Договору поруки (а.с.38 зворот - 40).

Також із листа Державної іпотечної установи від 26.10.2016 суд встановив, що останньою як новим кредитором було повідомлено позичальника ОСОБА_1 про укладення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» договору відступлення права вимоги №17/4-В від 11.02.2015, а також про те, що новий кредитор не відступав і не має наміру відступати права вимоги за Кредитним договором жодній фінансовій компанії, організації чи установі (а.с.40 зворот - 41).

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №1641-ЧД-КЛ від 17.03.2008, що підготовлений позивачем, суд встановив, що, станом на 13.08.2025, розмір заборгованості ОСОБА_1 перед кредитодавцем Державною іпотечною установою складає 374 135,77 грн, з яких: 319 756,64 грн – сума основного боргу, та 54 379,13 грн – прострочені відсотки за користування кредитом, що нараховані за період з 10.04.2022 до 16.03.2023 за відсотковою ставкою 20,0% річних (а.с.42).

Із руху коштів за Кредитним договором суд встановив, що позичальник ОСОБА_1 частково здійснював погашення заборгованості за сплати кредиту, сплативши позивачу, за період з 10.05.2020 до 08.08.2025, 126 000 грн. У зв`язку з цим, розмір заборгованості ОСОБА_1 перед кредитодавцем Державною іпотечною установою складає 374 135,77 грн, з яких: 319 756,64 грн – сума основного боргу, та 54 379,13 грн – прострочені відсотки за користування кредитом (а.с.42 зворот - 43).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором на підставі договору відступлення права вимоги №17/4-В від 11.02.2015.

Частинами 1,2 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст.1056-1 ЦК України).

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору та додаткових угод №1,2 до Кредитного договору суд встановив, що їх сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, а також розмір річної процентної ставки за користування кредитом, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення означених правочинів на зазначених у них умовах шляхом їх підписання власноручним підписом.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів як неотримання ним у кредит від ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» грошових коштів у сумі 353 500 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання його умов як первісному кредитодавцю ВАТ (ПАТ) «Банк «Фінанси та Кредит», так і його правонаступнику у спірних правовідносинах Державній іпотечній установі, зокрема, сплати заборгованості як за тілом кредиту, так і за відсотками сукупно в розмірі 374 135,77 грн (319 756,64 грн + 54 379,13 грн).

Отже, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту та відсотків за його ним користування згідно умов Кредитного договору з урахуванням додаткових угод №1 та 2 до Кредитного договору, суд дійшов висновку, що позовна заява про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором у розмірі 374 135,77 грн, що складається з: 319 756,64 грн – заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), та 54 379,13 грн – заборгованості за процентами, підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 , то суд зазначає про таке.

Частинами 1,2 ст. 553 ЦК України встановлено, що За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.1,2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто, порука є додатковим (акцесорний) способом забезпечення виконання зобов`язань, а тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов`язання.

Згідно з ч.4 ст. 559 ЦПК України, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Пунктом 5.1 Договору поруки визначено, що порука припиняється із припиненням зобов`язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язання за Кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.

Судом, на підставі п.3.2 Кредитного договору, Графіку зниження розміру заборгованості як додатку №1 до Кредитного договору, п.3 додаткової угоди №2 до Кредитного договору від 30.04.2010 та Графіку зниження розміру заборгованості як додатку №1 до додаткової угоди №2 до Кредитного договору, встановлено, що строк виконання зобов`язання за Кредитним договором становить до 16 березня 2023 року.

Проте матеріали справи не містять належних і допустимих доказів тій обставині, що протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язання за Кредитним договором (16.03.2023), кредитор (Державна іпотечна установа ) заявляла вимоги до поручителя ОСОБА_2 про повернення як основної суми боргу (тіла кредиту), так і відсотків за користування позичальником сумою кредиту. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, то порука припинилася 16.09.2023, тоді як до суду з позовом позивач звернувся лише 15.10.2025.

Отже, відсутні правові підстави для стягнення розміру заборгованості за Кредитним договором солідарно з ОСОБА_2 на підставі Договору поруки, а тому суд відхиляє твердження позивача, викладене в мотивувальній частині позовної заяви (абз.3 стр.5, а.с.3), про те, що поручитель ОСОБА_2 зобов`язана відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання усіх зобов`язань за Кредитним договором з призми укладення нею Договору поруки.

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя..

Згідно ч. 2,4 ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) викладено правовий висновок, згідно якого, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.

При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Ураховуючи викладене, беручи до уваги, що на час укладення Кредитного договору відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі, а також те, що під часу укладення між кредитодавцем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та позичальником ОСОБА_1 додаткової угоди №2 до Кредитного договору дружина останнього ОСОБА_2 підтвердила письмово, в порядку, передбаченому ст.65 СК України, згоду з умовами означеної угоди (а.с.19 зворот – 20 ), то суд дійшов висновку, що Кредитний договір укладений в інтересах сім`ї, а відповідно заборгованість за вказаним Кредитним договором підлягає стягненню з ОСОБА_2 у солідарному порядку.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про обгрунтованість, зазначення позивачем у мотивувальній частині позовної заяви (стр.5-6, а.с.3, 3 зворот), про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню, в контексті солідарного стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 , положення ст.65 СК України.

Також суд, задовольняючи позовну вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з ОСОБА_2 , керується положеннями ч.4 ст.206 ЦПК України, згідно якої у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки визнання представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Левченко М.Д. (згідно ордеру серії СА №1136435 від 23.09.2025 повноваження адвоката не обмежуються, а.с.93) позову про стягнення заборгованості за кредитним договором не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, тому суд приймає визнання відповідачем позову, а відповідно і ухвалює судове рішення про задоволення позовної заяви і в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 .

Отже, суд дійшов висновку, що із відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню в солідарному порядку заборгованість за Кредитним договором у розмірі 374 135,77 грн, що складається з: 319 756,64 грн – заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), та 54 379,13 грн – заборгованості за процентами, і сукупно утворилася станом на 13.08.2025.

Що стосується прохання позивача про стягнення з відповідачів 4520 грн у рахунок відшкодування витрат на переклад документів (вхідний №49570, а.с.106-107), то суд зазначає про таке.

За змістом ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункт 4 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Як встановлено судом, на підтвердження витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: здійснення перекладу матеріалів позовної заяви з російської на українську мову (Кредитного договору та заяв позичальника на видачу грошових коштів), позивачем долучено до матеріалів справи, а судом безпосередньо досліджено в судовому засіданні: 1) рахунок-фактуру №СФ-0000122 від 01.10.2025, згідно якого вартість послуг ТОВ «Чернігівське регіональне бюро перекладів» щодо перекладу документів складає 4520 грн (а.с.113); 2) акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000136 від 01.10.2025, відповідно до якого уповноважені представники Державно іпотечної установи та ТОВ «Чернігівське регіональне бюро перекладів» підписали та скріпили печатками означений документ, відповідно до якого загальна вартість робіт по рахунку №СФ-0000122 від 01.10.2025 складає 4520 грн (а.с.111); 3) платіжну інструкцію №275 від 03.10.2025, згідно якої Державна іпотечна установа перерахувала ТОВ «Чернігівське регіональне бюро перекладів» 4520 грн у рахунок оплати послуг з перекладу згідно рахунку-фактури №СФ-0000122 від 01.10.2025 без ПДВ (а.с.112).

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

З врахуванням наведеного, оскільки витрати позивача на оплату перекладу матеріалів позовної заяви з російської на українську мову пов`язані з розглядом справи №711/9663/25, тому підлягають стягненню з відповідачів у рівних частках, тобто з кожного по 2260 грн.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Із дослідженої платіжної інструкції №294 від 29.10.2025 (а.с.68) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4489,63 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), які, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягали стягненню з відповідачів на користь позивача у рівних частках.

Проте, ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як встановлено судом із клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Левченко М.Д., остання до початку розгляду справи по суті визнала позов і не заперечувала проти задоволення позову, подавши відповідне клопотання 28.01.2026 (а.с.129-130).

Ураховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а відповідач ОСОБА_2 через адвоката Левченко М.Д. визнала позов до початку розгляду справи по суті, суд, з урахуванням положень ч.1 ст.142 ЦПК України, дійшов висновку, що позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що підлягав стягненню з відповідача ОСОБА_2 , а саме 1 122 гривень 41 копійок (4489,63 грн/2 = 2244,82 грн; 2244,82 грн х 0,5 = 1122,41 грн). Інші 50% судового збору, що становить 1122,41 грн, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Водночас інша половина витрат на сплату судового збору, тобто 2244,82 грн, керуючись ст.133, 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 та (або) відповідач ОСОБА_2 звільнені від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Водночас суд здійснює стягнення розміру судового збору з відповідачів у рівних частках, оскільки стягнення з відповідачів означеного виду судових витрат у солідарному порядку законом не передбачено.

Аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, від 16.01.2024 у справі №903/87/23, а також у постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 522/5582/16-ц, від 17.08.2022 у справі № 745/342/19 та від 24.03.2021 у справі № 462/2077/17.

Керуючись ст. 512, 514, 516, 541, 543, 553, 554, 626, 633, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.65 СК України, ст. 2, 4, 12, 13, 64, 76, 77, 80, 81, 83, 89, 95, 133, 141, 142, 244, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1641-ЧД від 17 березня 2008 року, станом на 13 серпня 2025 року, в розмірі 374 135 (триста сімдесят чотири тисячі сто тридцять п`ять) гривень 77 (сімдесят сім) копійок, з яких: 319 756 (триста дев`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят шість) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки – заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), та 54 379 (п`ятдесят чотири тисячі триста сімдесят дев`ять) гривень 13 (тринадцять) копійок – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи 2244 (дві тисячі двісті сорок чотири) гривні 82 (вісімдесят дві) копійки судового збору та 2260 (дві тисячі двісті шістдесят) гривень витрат на оплату перекладу матеріалів позовної заяви з російської на українську мову, а всього 4504 (чотири тисячі п`ятсот чотири) гривні 82 (вісімдесят дві) копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи 1122 (одна тисяча сто двадцять дві) гривні 41 (сорок одна) копійка судового збору та 2260 (дві тисячі двісті шістдесят) гривень витрат на оплату перекладу матеріалів позовної заяви з російської на українську мову, а всього 3382 (три тисячі триста вісімдесят дві) гривні 41 (сорок одна) копійка.

Повернути Державній іпотечній установі з державного бюджету 50% судового збору, що підлягав стягненню з відповідача ОСОБА_2 , сплаченого 25 жовтня 2025 року згідно платіжної інструкції публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», в сумі 4489 (чотири тисячі чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 63 (шістдесят три) копійки, тобто в розмірі 1122 (одна тисяча сто двадцять дві) гривні 41 (сорок одна) копійка.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 26 березня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: Державна іпотечна установа, код ЄДРПУО: 33304730, місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко