Вирок від 25 березня 2026 р. у справі №531/402/26 — Карлівський районний суд Полтавської області

26.03.2026

єдиний унікальний номер справи 531/402/26

номер провадження 1-кп/531/90/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілої – ОСОБА_4 ,

обвинуваченої – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Карлівка обвинувальний акт по кримінальному провадженню 12024170450000657 від 12 лютого 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроджененка с. Савро П`ятихатського району Дніпропетровської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка України, із середньою освітою, вдова, не працює, не депутат, відповідно до статті 89 КК України раніше не судима,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні встановлено, що 11.02.2026 року, близько 23 години 00 хвилини, ОСОБА_5 перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин, що спричинили суперечку, умисно, з метою заподіяння тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, в ході сварки Із ОСОБА_4 „ нанесла останній один удар долонею правої руки в область обличчя. В подальшому ОСОБА_5 продовжуючи свій єдиний, протиправний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , схопила правою рукою кухонний ніж та нанесла ним один удар в область грудної клітки та один удар в область гомілки лівої ноги останній. В результаті протиправних дій ОСОБА_5 , згідно висновку експерта від 13.02.2026 року, потерпіла ОСОБА_4 отримала наступні тілесні ушкодження:

а) колото-різану рану м`яких тканин верхнє-внутрішнього квадранта лівої молочної залози та колото-різану рану м`яких тканин верхньої третини зовнішньої поверхні лівої гомілки які згідно "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" як в сумі так і окремо кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (пункт 2.3.3. Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року);

б) садна-подряпини на обличчі та шиї які згідно "Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" як в сумі так і окремо кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (пункт 2.3.5. Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року).

За свої умисні дії, які виразилися в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень, шо спричинили короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

В рамках кримінального провадження потерпілою ОСОБА_4 , подано цивільний позов про стягнення зі ОСОБА_5 , моральну шкоду в сумі 200 000 грн., яку зменшила в судовому засіданні до 50 000 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, визнала в повному обсязі та повністю підтвердила час, обставини та спосіб вчинення кримінального правопорушення. У скоєному щиро розкаялась. Позовні вимоги визнала повністю, в сумі 50 000 грн. моральної шкоди.

Прокурор просив визнати ОСОБА_5 винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки та, відповідно до ст. 75 КК України, просив звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.

Просив вирішити долю речових доказів.

Потерпіла ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала, щодо покарання погодилась з думкою прокурора.

ОСОБА_5 не заперечувала проти призначення їй покарання, зазначеного прокурором.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачена, потерпіла та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене обвинуваченій знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а її дії органами досудового розслідування за ч. 2 ст. 125 КК України, умисне нанесення легких тілесних ушкоджень що спричинили короткочасний розлад здоров`я кваліфіковане правильно, вину повністю доведеною.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як обставини, що пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставини, що обтяжують покарання, згідно 67 КК України, не встановлені.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченої, суд вбачає наступне:

ОСОБА_5 не є особою з інвалідністю, за місцем проживання характеризується негативно, не працює, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, відповідно до статті 89 КК України раніше не судима.

Згідно ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_5 є проступком.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого: його вік, соціальне становище, відсутність даних перебування на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра, характеристику обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Під час судового розгляду, проаналізувавши поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, наслідки суспільно-небезпечних діянь, відсутність намірів уникнути кримінальної відповідальності, завдання шкоди здоров`ю небезпечним способом, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання в межах санкції: ч. 2 ст. 125 КК України.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями від 27 лютого 2009 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Положенням статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, неможливо відшкодувати в повному обсязі, адже не має точних критеріїв майнового виразу болю від втрати дитини, спокою.

Суд вважає факт завдання позивачу моральної шкоди доведеним, в зв`язку з чим позовні вимоги мають бути задоволені у повному обсязі.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_5 обов`язки протягом іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази - кухонний ніж переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №3 ПРУП ГУНП в Полтавській області – знищити.

Запобіжний захід не обирати.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до обвинуваченої ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Карлівський районний суд, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку, після його проголошення, негайно вручається обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1