Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №362/6154/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 362/6154/25 Головуючий в суді І інстанції - Рубан Т.П.

Провадження № 33/824/443/2026 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2026 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Твердохліба Максима Миколайовича на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, військовослужбовця Збройних Сил України за контрактом, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

Як встановлено судом першої інстанції, 30 липня 2025 року о 12 год. 00 хв. на трасі автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, 30 км, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ford Galaxy, номерний знак НОМЕР_1 , в порушення вимог пунктів 8.5.1, 12.1 Правил дорожнього руху не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.2 "широка суцільна лінія", що наноситься по краю проїжджої частини та позначає місце, де закінчується проїжджа частина на автомобільній дорозі, та здійснив її перетин, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Hundai Sonata, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду в попутному напрямку по краю проїжджої частини. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, його дії кваліфіковано за статтею 124 КУпАП.

Крім того, 30 липня 2025 року о 12 год. 00 хв. на трасі автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, 30 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Galaxy, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в найближчому медичному закладі у лікаря-нарколога водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, об`єднано в одне провадження. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та відповідно до частини другої статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Твердохліб М.М.подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що з прийнятим рішенням не погоджується в частині визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та вважає рішення незаконним та необґрунтованим.

Апелянт вказує, що з фабули протоколу вбачається два обвинувачення, перше це керував з ознаками алкогольного сп`яніння, а друге відмовився від огляду на стан сп`яніння, що свою чергу стає не зрозумілим за яке порушення притягується ОСОБА_1 .

Також, сторона захисту акцентує увагу суду, що відповідальність особи за ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не за керування автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, як це відображено в протоколі.

Разом з цим, ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду на місці зупинки із використанням приладу «Драгер» та не відмовлявся від огляду в лікарні, що підтверджується направленням на проходження медичного огляду на стан сп`яніння в медичному закладі. Таким чином направлення беззаперечно доводить згоду та бажання особи пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Так, саме направлення доводить намір поліції провести такий медичний огляд саме в лікарні, однак результату огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , в медичному закладі охорони здоров`я до матеріалів справи не долучено, що свідчить про порушення процедури проходження медичного огляду на стан сп`яніння з боку працівників поліції відповідно до приписів ст. 266 КУпАП.

Таким чином, на думку захисника, належних доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, матеріали справи не містять.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 277-2, 278 КУпАП, повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є компетенцією виключно суду, який розглядає цю справу. Єдиним та офіційним засобом виклику цієї особи до суду, відповідно до зазначених норм закону, є тільки вручення повістки не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та його захисник Твердохліб М.М. були повідомлені належним чином про розгляд справи саме 20 лютого 2026 року, про що в матеріалах справи міститься відповідне судове повідомлення, та від останніх жодних заяв про відкладення судового розгляду не надходило.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті.

У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності ,так й самої процесуальної поведінки сторони провадження ,та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»).

А тому, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, апеляційний суд вважає за можливепровести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Стаття 268 (ч.2) КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Частина 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно ж з пунктами 1, 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:

- в протоколі про адміністративне правопорушення серії серії ЕПР1 № 407114 від 30.07.2025, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП (а.с.1);

- даними акта огляду на стан наркотичного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким зафіксовано виявлені поліцейським ознаки наркотичного сп`яніння водія ОСОБА_1 та його відмову від проходження зазначеного огляду; дані, наведені в акті підтверджуються власноручним підписом водія ОСОБА_1 (а.с. 3);

- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.07.2025, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 направлявся для проходження медичного огляду до КНП "Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", огляд не проводився через відмову водія, що підтверджується його власноручним підписом (а.с. 4);

- копією протоколу серії ЕПР1 № 407101 від 30.07.2025 за фактом вчинення ДТП та схемою місця ДТП, складених за участю ОСОБА_1 , що підтверджує факт керування останнім транспортним засобом (а.с. 5);

- розпискою-зобов`язанням ОСОБА_2 доставити автомобіль Ford, номерний знак НОМЕР_1 , за вказаною адресою (а.с. 10).

Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.5 ПДР України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду в закладі охорони здоров`я є безпідставними та спростовуються наявним в матеріалах відеозаписом з бодікамери поліцейського.

Доводи про те, що поліцейськими було порушено порядок огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим він вважається недійсним, а протокол недопустимим доказом його вини - є хибними, оскільки ОСОБА_1 ставиться у вину відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Доводи апелянта про незаконність, необґрунтованість постанови судді, неналежність та недопустимість доказів у справі апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере.

Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Отже, при розгляді даної справи суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення у межах апеляційної скарги не встановлено таких порушень, що унеможливили б прийняття законного та обґрунтованого рішення. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Також, апеляційний суд зауважує, що незнання ОСОБА_1 своїх обов`язків як водія пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан сп`яніння (тобто порушення вимог п.2.5 ПДР України) і наслідків такої відмови, не дає підстав вважати, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки, відповідно до п.1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Твердохліба Максима Миколайовича - залишити без задоволення.

Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Рудніченко