Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №382/2012/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року м. Київ

Справа № 382/20212/25

Провадження № 22-ц/824/6609/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А. М.,

суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Позов мотивований тим, що сторони по справі від спільного життя мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 виповнилося вісімнадцять років.

Разом з тим, з 2024 року ОСОБА_3 навчається у Яготинському інституті ПрАТ «ВНЗ «МАУП».

Як вбачається з довідки Яготинського ПрАТ «ВНЗ «МАУП» від 19 серпня 2025 року за №42 ОСОБА_3 дійсно навчається на II курсі денної форми Яготинського інституту ПрАТ «ВНЗ «МАУП» в групі ІН34-9-24-Б1УБ (4.0д) спеціальність «Менеджмент», освітньо - кваліфікований рівень бакалавр. Навчається на контрактній основі, державної стипендії не отримує. Термін навчання - чотири роки.

З огляду на вищевказані обставини. ОСОБА_4 немає особистих джерел доходу та на даний час вимушений перебувати на повному матеріальному забезпеченні матері.

ОСОБА_4 потребує кошти на оплату за навчання, належне харчування, користування медичними послугами, а також потребує реалізації освітнього, соціального та духовного розвитку.

Як вбачається з копії квитанції позивачем було сплачено за навчання у першому семестрі 2025 року суму в розмірі 10 150,00 грн.

При цьому, слід наголосити, що мати позивача самостійно в повній мірі забезпечити сина не може.

Оскільки обов`язком двох батьків є матеріальне забезпечення повнолітнього сина що продовжує навчання, а відповідач добровільно не здійснює допомоги після досягнення сином повноліття, просила стягувати щомісячно із відповідача на її користь на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/4 частини від доходу відповідача, до закінчення сином навчання, але не довше ніж до досягнення 23 річного віку.

Ухвалою Яготинського районного суд Київської області від 15 вересня 2025 року провадження по справі було відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця, аліменти на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , мешканки АДРЕСА_3 , на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його доходу, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 вересня 2025 року і до досягнення ним двадцяти трьох років, на час навчання.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що матеріальне становище сторін, їх стан здоров`я, наявність утриманців, вимоги ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 182, 183 СК України, а також те, що відповідач працездатний та має можливість сплачувати аліменти, і надавати матеріальну допомогу сину, та враховуючи, що обставини визначені ст. 188 СК України відсутні. При цьому, враховуючи розмір аліментів та крайню межу мінімального розміру аліментів на одну дитину відповідного віку, а також те, що незалежно від форми навчання визначений обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину, яка навчається. Крім цього, СК України передбачає стягнення витрат на навчання.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права та суд неповно з`ясував та встановив обставини справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/8 частини його доходу, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у відповідача є гостра потреба у лікуванні після довготривалого перебування на військовій службі.

Вказує, що позивачем не було надано доказів яку суму коштів вона витрачає на утримання ОСОБА_3 , та чи у разі стягнення 1/4 від усіх доходів відповідача він самостійно не буде утримувати сина, хоча відповідно до норм СК України, батьки мають рівний обов`язок утримувати дітей.

Зазначає, що позивач та син ОСОБА_3 не погоджував з відповідачем вибір навчального закладу, та у разі такого погодження він мав можливість забезпечити неповнолітнього пільгами як сину учасника бойових дій, проте через відсутність такого погодження відповідач не міг повпливати на вибір позивача та сина.

13 січня 2026 року листом Київського апеляційного суду матеріали справи №382/2012/25 були витребувані з Яготинського районного суду Київської області.

Відповідно до супровідного листа Яготинського районного суду Київської області справа № 382/2012/25 надійшла до Київського апеляційного суду 26 грудня 2025 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2026 року справу було призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, зазначивши, що рішення є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише

у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Встановлено, сторони по справі від спільного життя мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 виповнилося вісімнадцять років. З 2024 року ОСОБА_3 навчається у Яготинському інституті ПрАТ «ВНЗ «МАУП». Як вбачається з довідки Яготинського ПрАТ «ВНЗ «МАУП» від 19 серпня 2025 року за №42 ОСОБА_3 навчається на II курсі денної форми Яготинського інституту ПрАТ «ВНЗ «МАУП» в групі ІН34-9-24-Б1УБ (4.0д) спеціальність «Менеджмент», освітньо-кваліфікований рівень бакалавр. Навчається на контрактній основі, державної стипендії не отримує. Термін навчання - чотири роки. (а.с.4-12)

ОСОБА_2 являється військовослужбовцем та перебуває на службі у військовій частині та є учасником бойових дій (а.с. 23,30 ).

Згідно запису лікаря-невропатолога вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на лікуванні та реабілітації з діагнозом: хронічна вертеброгенна правобічна люмбоішалгія у фазі загострення з больовим синдромом (а.с. 35).

Згідно відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровано об`єкти нерухомого майна, а саме: квартира за адресою: м. Бориспіль та гараж з підвалом в м. Бориспіль, гараж в гаражно-будівельному кооперативі, земельна ділянка площею 2,4354 га. (а.с.36-39)

Згідно з відповіді з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо наявності транспортних засобів у ОСОБА_2 , інформація відсутня. (а.с.40)

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`зків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України.

Так, ч.1 ст.198 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до положень ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`зку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно з ч.1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню ст.199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як установлено вище, повнолітній ОСОБА_6 є студентом та продовжує навчання на денній формі здобуття освіти бакалаврського рівня вищої освіти спеціальності «Менеджмент» в Яготинськогому інституті ПрАТ «ВНЗ «МАУП» на контрактній основі та стипендії не отримує.

Указані обставини свідчать про те, що повнолітній ОСОБА_6 у зв`язку з продовженням навчання потребує матеріальної допомоги.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Отже, встановивши наведені вище обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Доводи апеляційної скарги в частині наявності у відповідача розладів здоров`я у зв`язку з його перебуванням у зоні бойових дій є необґрунтованими, оскільки відповідно до долучених до матеріалів справи довідок у відповідача дійсно наявні захворювання, однак у поданих доказах не зазначено, якого саме лікування вони потребують стаціонарного чи амбулаторного, які саме медикаментозні засоби необхідні для такого лікування та їх вартість. Таким чином, у суду відсутні докази того, що відповідач несе витрати на лікування та у якому розмірі здійснюються такі витрати.

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про вищу освіту» громадяни України є вільними у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти та освітньої програми.

Таким чином, доводи відповідача про те, що з ним не було погоджено вибір навчального закладу, є необґрунтованими, оскільки кожен громадянин має право самостійно обирати заклад освіти, у якому бажає навчатися, а встановлення таких обмежень навіть одним із батьків призвело б до порушення норм Конституції України та інших нормативно-правових актів.

Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не несе витрат на утримання неповнолітньої дитини, є необґрунтованими. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , а відтак саме вона несе основний тягар його утримання.

Окрім витрат на навчання, відповідачка здійснює витрати, пов`язані із забезпеченням належного процесу навчання, зокрема на придбання необхідних навчальних матеріалів, у тому числі підручників та інших засобів навчання. Таким чином, на думку суду, позивач несе не менший тягар утримання ОСОБА_6 , ніж відповідач.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що враховуючи зміст ст .ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів, тобто у разі погіршення здоров`я відповідач має право звернутись до суду з позовом про зменшення аліментів.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов правильних та обґрунтованих висновків про задоволення позову частково.

Доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Яготинського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.

Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат у зв`язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна