Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №363/5616/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 363/5616/25 Головуючий 1-ї інстанції: Дьоміна О.П.

Провадження №33/824/809/2026 Доповідач: Яковлева В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Мазурика Сергія Володимировича на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 19 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, захисник - адвокат Мазурика С.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вишгородського районного суду Київської області від 19 листопада 2026 року та винести у справі нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

На обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що зазначеною постановою суд першої інстанції безпідставно визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні ДТП, оскільки з матеріалів справи, дійсних обставин що виникли при вчиненні ДТП, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, так як він не керував транспортним засобом під час скоєння ДТП, а ним керував ОСОБА_2 , який попросив ОСОБА_1 за вчинену ДТП взяти провину на себе, так як мав побоювання, що його не випустять за кордон, та пообіцяв йому продати автомобіль за символічну ціну, на що останній погодився.

Апелянт зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції грубо порушені вимоги закону, так як відсутнє повне, всебічне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

Суд безпідставно не прийняв до уваги письмові пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з тих підстав, що вони безпосередньо не були очевидцями ДТП, що мало місце 21.09.2025 року, та їх письмові пояснення не узгоджується з іншими доказами у справі.

Проте свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є друзями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 . В день скоєння ДТП, вони разом відпочивали на базі відпочинку «Мрія». Тому, про обставини скоєння 21 вересня 2025 року ДТП їм відомо зі слів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , про що вони вказали у своїх письмових поясненнях.

Апелянт вважає, що не можуть бути прийняті до уваги пояснення свідка ОСОБА_6 , які додані до протоколу про адміністративне правопорушення, так як з пояснень свідка не вбачається що під час скоєння ДТП, автомобілем керував ОСОБА_1 , а знаходження його поруч з автомобілем не є підтвердження того факту, що він ним керував.

Крім того, судом першої інстанції при розгляді даної справи вимоги ст. 297КУпАП дотримані не були, так як такого засідання не проводилось, права та обов`язки особам, які прибули для розгляду справи в судовому засіданні не роз`яснювалось, їх пояснення не заслуховувались, дослідження не проводилось, клопотання не вирішувались.

Сукупність вказаних обставин дає підстави для висновку, що у діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисник повідомлялись про час та місце розгляду справи у спосіб, передбачений законом. В судове засідання не прибули, причини неявки суду не відомі. За таких обставин вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності апелянта.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції дані вимоги закону у повній мірі було дотримано.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.09.2025 року близько 06 год. 32 хв. у с. Новосілки по вул. Київська, 14, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки MERCEDES-BENZ E280, д/н НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на електроопору. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження. Зазначеними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №460351, що був складений у присутності ОСОБА_1 та підписаний останнім(а.с.1), схеми місця ДТП від 21.09.2025 року(а.с.4), поясненнях самого водія (а.с.6), письмових поясненнях свідка ОСОБА_6 (а.с.5), даними копії протоколу про адміністративне правопорушення відносно вказаного водія за ч. 1 ст. 130 КУпАП(а.с.2) та направлення і акту (а.с.3), копією посвідчення водія (а.с.7), довідкою інспектора САП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області (а.с.8).

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Посилання апелянта на те, що під час скоєння ДТП транспортним засобом керував ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 взяв провину на себе з особистих мотивів, є голослівними та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

Із письмових пояснень самого ОСОБА_1 , вбачається, що він особисто керував транспортним засобом та рухався у відповідному напрямку. У зазначених поясненнях відсутні будь-які застереження про керування автомобілем іншою особою. Крім того, ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення та схему місця ДТП без зауважень, чим підтвердив викладені у них обставини.

Посилання апелянта на письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки зазначені особи не були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, а їхні відомості ґрунтуються виключно на переказі слів інших осіб. Такі пояснення обґрунтовано не покладені судом першої інстанції в основу рішення, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами у справі та суд оцінив їх критично.

Натомість письмові пояснення свідка ОСОБА_6 , яка безпосередньо після ДТП бачила транспортний засіб та водія, узгоджуються з іншими доказами. Свідок повідомила про наявність водія біля автомобіля, який з`їхав з дороги та вдарився в опору, та відсутність даних про перебування у транспортному засобі інших осіб. Ці відомості узгоджуються з протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП та письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 ..

Твердження про неповне та однобічне дослідження доказів також не знаходять підтвердження. Суд першої інстанції дослідив усі надані матеріали, надав їм оцінку в сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Фактично апеляційна скарга зводиться до незгоди з оцінкою доказів та спроби запропонувати альтернативну версію подій, яка не підтверджена належними доказами та суперечить матеріалам справи.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Мазурика Сергія Володимировича - залишити без задоволення.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 19 листопада 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева