Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №760/6242/24 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року місто Київ

справа № 760/6242/24

апеляційне провадження № 22-ц/824/5857/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання:Приходька Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва у складі судді Аксьонової Н.М. від 18 листопада 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 16 липня 2019 року між АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 501162609, за умовами якого АТ "Альфа-Банк" надало ОСОБА_1 кредит в сумі 86 232 грн строком на 24 місяці на споживчі потреби з відсотковою ставкою - 18,99 % річних. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України "Про електронну комерцію".

20 вересня 2021 року між АТ " Альфа-Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" укладено договір факторингу № 3, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання кредиту № 501162609 від 16 липня 2019 року перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс".

Станом на 20 вересня 2021 року у відповідача наявна сума заборгованості в розмірі 107 053 грн 96 коп., яка складається з: тіла кредиту в розмірі 60 581 грн 85 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 52 522 грн 11 коп.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором, ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" просило стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 107 053 грн 96 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року позов ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" заборгованість за договором про надання кредиту № 501162609 від 16 липня 2019 року в розмірі 107 053 грн 96 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" 10 128 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Суд першої інстанції констатував наявність у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором, а також неналежне виконання позичальником обов`язків з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим і виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник посилається на істотні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що не отримував копії позовної заяви з доданими документами у зв`язку з непроживанням за зареєстрованою адресою. На його думку, повернення кореспонденції за закінченням строку зберігання не свідчить про її належне вручення чи відмову від отримання.

Також вказує, що суд залишив поза увагою його клопотання про надсилання матеріалів справи на електронну адресу або через підсистему "Електронний суд".

Крім того, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, за відсутності фактичного отримання відповідачем позовних матеріалів, позбавив його можливості реалізувати право на захист.

Окремо скаржник звертає увагу на неточності у рішенні, зокрема зазначення різних номерів кредитного договору та невизначеність особи боржника, що, на його думку, свідчить про неповне з`ясування обставин справи.

У додаткових поясненнях зазначає, що суд дослідив заборгованість станом на дату укладення договору факторингу (20 вересня 2021 року), а не на момент звернення з позовом, а також не дослідив належним чином додаток № 1-1 до договору факторингу, який містить перелік боржників і підтверджує перехід права вимоги, що ставить під сумнів набуття позивачем права вимоги до відповідача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" відзив на апеляційну скаргу не подало.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції

13 березня 2026 року ОСОБА_1 подав клопотання про витребування у позивача оригіналів документів, на яких ґрунтується позов, зокрема кредитного договору № 201162609, договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року, додатка № 1-1 до нього та розрахунку заборгованості, посилаючись на неможливість перевірити відповідність поданих копій оригіналам у зв`язку з неотриманням копії позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України витребування доказів є процесуальним засобом, який застосовується у разі об`єктивної неможливості учасника справи самостійно подати відповідні докази та за умови належного обґрунтування такої необхідності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано письмові докази у вигляді належним чином засвідчених копій, при цьому відповідач не навів конкретних і обґрунтованих доводів, які б свідчили про їх невідповідність оригіналам або викликали обґрунтований сумнів у їх достовірності. Саме по собі посилання на неотримання копії позовної заяви не є достатньою підставою для витребування оригіналів доказів.

За змістом частин 1, 2, 6 статті 95 ЦПК України подання письмових доказів у копіях є допустимим, а витребування оригіналів є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується лише за наявності сумнівів щодо відповідності копій оригіналам або у разі необхідності безпосереднього дослідження таких доказів.

Водночас відповідач не скористався своїм правом заявити відповідне клопотання під час розгляду справи судом першої інстанції, хоча не був позбавлений такої можливості. Заявлення цього клопотання лише на стадії апеляційного розгляду без наведення поважних причин його неподання раніше суперечить принципу змагальності сторін та процесуальної економії (стаття 12 ЦПК України).

Крім того, зазначений у клопотанні кредитний договір № 201162609 не стосується встановлених у справі правовідносин, оскільки матеріалами справи підтверджено укладення відповідачем кредитного договору № 501162609, який був предметом дослідження суду. При цьому відповідач не заперечує факту укладення договору та його умов.

За таких обставин підстави вважати, що без витребування оригіналів відповідних документів неможливе повне та всебічне з`ясування обставин справи, відсутні.

З огляду на викладене та межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що 16 липня 2019 року між АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 501162609 (далі - кредитний договір) шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти).

Згідно з пунктами 1 - 3 кредитного договору, позичальнику надано кредит в сумі 86 232 грн, процентна ставка - 18,99% річних, строк кредиту - 24 місяці, дата повернення кредиту - 16 липня 2021 року. Для повернення заборгованості запропоновано використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку. Кредит надається позичальнику для: власних потреб в розмірі 13 548 грн 39 коп., спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ "Альфа-Банк"; повернення заборгованості за кредитним договором № 501076625 від 17 жовтня 2018 року, розмір - 72 683 грн 61 коп., спосіб видачі - переказ коштів на рахунок НОМЕР_3 , відкритий в АТ "Альфа-Банк" (а.с. 5).

Також, ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (а.с. 6-7).

Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по особовому рахунку за період з 16 липня 2019 року по 20 вересня 2021 року (а.с. 20-35).

Згідно розрахунку, наданого позивачем, станом на 20 вересня 2021 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 501162609 від 16 липня 2019 року становить 113 103 грн 96 коп. (а.с. 36).

20 вересня 2021 року між АТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" укладено договір факторингу № 3 (далі - договір факторингу), згідно пунктом 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор (ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс") зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (АТ "Альфа-Банк") за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються "боржники" або "боржник") за договорами (надалі іменуються "основні договори"або "основний договір", в залежності від контексту), перелік яких наведено в додатку № 1-1 до договору (а.с. 10-15).

Згідно з пунктом 2.3 договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до пункту 4.2 цього договору. В дату здійснення оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до пункту 4.2 цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до пункту 4.2 договору факторингу, фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12 844 800 грн, шляхом перерахування на рахунок клієнта, відкритого в АТ "Альфа-Банк", в дату підписання договору.

Відповідно до додатку № 1-1 до договору факторингу, ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 501162609 від 16 липня 2019 року в сумі 113 103 грн 96 коп. (а.с. 15-17).

Також, до позову додано копію акту приймання-передачі реєстру боржників від 20 вересня 2021 року до договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року та копію платіжного доручення № 559 від 20 вересня 2021 року про сплату позивачем суми 12 844 800 грн. за право вимоги згідно вказаного договору факторингу (а.с. 18-19).

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 6, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 4 статті 83 ЦПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно керувався тим, що згідно з наявними у справі доказами, станом на час розгляду справи в суді, зобов`язання за кредитним договором відповідачем належним чином не виконані.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку та виписки про рух коштів, станом на 20 вересня 2021 року, заборгованість позичальника за договором від 16 липня 2019 року становила 113 103 грн 96 коп., яка складається з: тіла кредиту в розмірі 60 581 грн 85 коп., заборгованість по відсоткам та комісії за користування кредитом в розмірі 52 522 грн 11 коп.

На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд першої інстанції установив, що АТ "Альфа-Банк" свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надало відповідачу кредит в обумовленій сумі, ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" набуло право вимоги за кредитним договором, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог до позичальника про стягнення заборгованості у визначеній позивачем сумі.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо недослідження судом першої інстанції додатку № 1-1 до договору факторингу, оскільки зазначений додаток був долучений позивачем до позовної заяви, міститься в матеріалах справи та був предметом дослідження суду при ухваленні рішення.

Посилання скаржника на зазначення у рішенні номера кредитного договору № 201162609 замість № 501162609, а також на нібито невизначеність особи боржника, є безпідставними. Вказані неточності мають характер очевидних описок та не впливають на правильність встановлених судом обставин справи, оскільки з матеріалів справи чітко вбачається, що спірні правовідносини виникли з кредитного договору № 501162609, укладеного саме з відповідачем, і саме за цим договором відбулося відступлення права вимоги.

Доводи скаржника про те, що суд визначив розмір заборгованості станом на 20 вересня 2021 року, а не на момент звернення до суду, також не приймаються судом апеляційної інстанції.

Позов розглянуто в межах заявлених позовних вимог, при цьому відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про інший розмір заборгованості на час розгляду справи або спростовували поданий позивачем розрахунок, у зв`язку з чим підстави вважати, що судом неповно з`ясовано обставини справи, відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права з огляду на неотримання відповідачем копії позовної заяви, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи, подати відзив, докази та надати пояснення, що, на думку скаржника, призвело до порушення принципу справедливості судового розгляду, суд апеляційної інстанції відхиляє з таких підстав.

Частинами 6, 10 статті 187 ЦПК України передбачено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до Солом`янського районного суду міста Києва ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" зазначило відоме йому місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 .

На виконання приписів частини 6 статті 187 ЦПК України суд першої інстанції звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Згідно відповіді відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 190 ЦПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.

22 березня 2024 року суд направив відповідачу за зареєстрованим місцем проживання копію ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами. Крім того, ухвала про відкриття провадження була доставлена відповідачу в електронний кабінет 9 квітня 2024 року, що підтверджує його обізнаність про наявність судового провадження (а.с.49-51).

Поштове відправлення з копіями процесуальних документів повернулося до суду у зв`язку із закінченням строку зберігання. У подальшому, 29 серпня 2025 року, суд повторно направив відповідачу копію позовної заяви з додатками, однак відправлення знову було повернуто з аналогічною відміткою (а.с.56-57).

17 квітня 2024 року відповідач подав клопотання про надсилання позовної заяви з додатками в електронній формі, посилаючись на непроживання за зареєстрованою адресою. Разом із тим, у зазначеному клопотанні він не повідомив суд про іншу поштову адресу для листування.

Колегія суддів погоджується, що ненадсилання позовної заяви з додатками в електронній формі об`єктивно ускладнило відповідачу реалізацію права на захист. Водночас зазначене саме по собі не свідчить про істотне порушення процесуальних прав, оскільки суд першої інстанції вжив передбачених законом заходів для повідомлення відповідача, а останній, будучи обізнаним про розгляд справи, не вчинив належних і достатніх процесуальних дій для реалізації своїх прав.

Зокрема, відповідач не скористався можливістю ознайомитися з матеріалами справи у суді, а також не повідомив суд про актуальні засоби зв`язку, що є його процесуальним обов`язком.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що відповідач не був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, а наведені доводи апеляційної скарги не свідчать про істотне порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: