Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №740/4298/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 березня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/4298/25

Головуючий у першій інстанції – Гагаріна Т. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/562/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4022522 від 14 квітня 2021 року у розмірі 45 500 грн, судовий збір у сумі 2 422,40 грн та 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено договір № 4022522 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За змістом договору товариство надало позичальнику кредит в розмірі 10 000 грн на умовах, визначених договором, а клієнт зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити комісію та проценти за користування кредитом, в порядку та на визначених договором умовах. 23 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 74-МЛ, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за наведеним кредитним договором. Відповідач порушив зобов`язання з повернення коштів, що зумовило виникнення заборгованості за кредитним договором в сумі 45 500 грн, з яких: 10 000 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 34 500 грн – прострочена заборгованість за сумою відсотків, 1 000 грн – прострочена заборгованість за комісією.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 листопада 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 500 грн, понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 722,02 грн, понесені витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», вважаючи рішення суду необґрунтованим з огляду на неповноту з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, установивши отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, безпідставно відмовив у стягненні нарахованих процентів та комісії у заявленому в позові розмірі, порядок та підстави нарахування яких визначено сторонами договору.

За доводами скаржника умовами договору про споживчий кредит № 4022522 від 14 квітня 2021 року сторони передбачили порядок продовження строку дії договору, а також умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Доказів про повернення ОСОБА_1 кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеному договором, ні первісному, ні новому кредитору не надано. Позивач не здійснював додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з відповідача лише ту заборгованість за кредитним договором, яку нараховано первісним кредитором.

Наголошує на тому, що відповідно до п. 1.5.1 договору про споживчий кредит № 4022522 від 14 квітня 2021 року сторони погодили сплату комісії за надання кредиту у сумі 1 000 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово. Законом України «Про споживче кредитування» не забороняється встановлювати в договорі комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, в тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належить частково задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції частково таким вимогам частково не відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд першої інстанції вважав доведеним факт невиконання відповідачем умов кредитного договору № 4022522 від 14 квітня 2021 року, укладеного між відповідачем і ТОВ «Мілоан» щодо повернення тіла кредиту в сумі 10 000 грн та відсотків, але нарахованих виключно за період користування грошовими коштами, встановлений у договорі, тобто в сумі 4 500 грн.

Дійшовши висновку про безпідставність заявленої банком вимоги про стягнення комісії в сумі 1 000 грн, районний суд виходив з того, що встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту – нікчемними.

Рішення суду в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 10 000 грн не оскаржується, та відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у цій справі лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами та комісії.

У справі встановлено, що 14 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4022522, за умовами п. 1.1 якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Пунктами 1.2-1.4 договору передбачено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000 грн у валюті: українські гривні. Кредит надається строком на 30 днів з 14 квітня 2021 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 14 травня 2021 року.

У пунктах 1.5.1, 1.5.2., 1.6., 1.7. договору сторони погодили: комісію за надання кредиту в розмірі 1 000 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом 4 500 грн, які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки фіксована.

Згідно з пунктом 6.1. цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Пунктом 6.3. правочину передбачено, що, приймаючи пропозицію товариства про укладення кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі Правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому.

Пунктом 2.3 указаного договору передбачено пролонгацію строку кредитування:

2.3.1. Продовження вказаного в пункті 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.

2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 2.3.2. договору розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умові відкладальної (их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає (ють) у: а) здійснені платежу(ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах згідно з пунктом 2.3.1.1. договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно з пунктами 1.3, 2.3.1.1, 2.3.1.2. договору. Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно із пунктом 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений пунктом 1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Зміни умов договору разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені графіком.

14 квітня 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім`я ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000 грн, що підтверджено платіжним дорученням № 43829627 (а.с. 12 зворот).

23 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги № 74-МЛ, на підставі якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників (а.с. 14-18).

Копія витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 74-МЛ від 23 липня 2021 року свідчить про те, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги, зокрема, до відповідача за договором № 4022522 від 14 квітня 2021 року у сумі 45 500 грн (а.с. 13).

Платіжною інструкцією від 30 червня 2025 року підтверджується проведення оплати новим кредитором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за придбання (відступлення) прав вимоги згідно з договором № 74-МЛ від 23 липня 2021 року (а.с. 22 зворот).

13 червня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу ОСОБА_1 направило досудову вимогу з вимогою сплатити заборгованість за договором № 4022522 від 14 квітня 2021 року у розмірі 45 500 грн (а.с. 23 зворот).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Позивач, пред`являючи вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, просив, у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за нарахованими відсотками та комісією.

Скаржник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в апеляційній скарзі не погоджується із визначеною судом першої інстанції до стягнення з відповідача на його користь сумою заборгованості за відсотками у розмірі 4 500 грн.

Перевіряючи доводи ТОВ «Укр Кредит Фінанс» щодо правомірного нарахування процентів за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, колегія суддів враховує наступне.

Як свідчить відомості про щоденні нарахування та погашення, складені ТОВ «Мілоан», з 15 квітня по 14 травня 2021 року відповідачу нараховувалися проценти за користування кредитом згідно з п. 1.5.2 договору, тобто за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту, що становить 150 грн за день, з 15 травня 2021 року по 13 липня 2021 включно нараховувалися проценти за користування кредитом згідно з п. 1.6 договору, тобто за ставкою 5,00 % від фактичного залишку кредиту, що становить 500 грн за день. Після 13 липня 2021 року відсотки не нараховувались ( а.с. 13).

Умовами п. 2.3 договору № 4022522 від 14 квітня 2021 року передбачено два випадки пролонгації строку кредитування за ініціативою позичальника на пільгових умовах на періоди 3, 7 та 15 днів, а також на період до 60 днів у разі продовження користування позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування. Тобто сторони погодили, що у разі, якщо кредитні кошти позичальником не повернуто у визначений строк і кредитор продовжує ними користуватися, строк дії договору продовжується, але не більше, ніж на 60 днів.

ОСОБА_1 отримані кредитні кошти за договором від 14 квітня 2021 року не повернув та продовжив ними користуватися після 14 травня 2021 року, тому кредитодавцем після спливу раніше визначеного строку кредитування продовжено нарахування процентів у межах 60-денного строку за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у п. 1.6 договору, що узгоджується з умовами укладеного між сторонами правочину.

Водночас, аналізуючи доводи скаржника щодо неправильно визначеного районним судом розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів колегія суддів враховує, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату процентів, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Товариство як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих процентів за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками – фізичними особами.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Зважаючи на те, що встановлений сторонами договору розмір процентів є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, та того, що заборгованість за простроченими процентами у розмірі 34 500 грн в три рази перевищує суму боргу ОСОБА_1 за кредитом (10 000 грн), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 4 500 грн у межах визначеного сторонами строку кредитування 30 днів (до 14 травня 2021 року) без урахування положень договору про автоматичну пролонгацію його дії.

Водночас апеляційний суд вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для відмови у задоволенні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості за комісією у сумі 1 000 грн не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

10 червня 2017 року набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання (видачу) кредиту.

Згідно з п. 1.1 договору про споживчий кредит № 4022522 від 14 квітня 2021 року кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

За змістом п. 1.5.1. указаного договору сторони погодили за надання кредиту 1 000 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово.

Таким чином, визначена договором № 4022522 від 14 квітня 2021 року комісія є складовою загальної вартості кредиту та враховується при обчисленні загальної вартості кредиту для позичальника.

Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України слід змінити в частині визначеного судом першої інстанції до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» розміру заборгованості, збільшивши його з 14 500 грн до 15 500 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Звернувшись з позовом, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило 2 422,40 грн судового збору (а.с. 4 зворот). Ураховуючи, що апеляційний суд змінює розмір стягнутої суми заборгованості за договором, задовольнивши позовні вимоги товариства частково на 32,96%, слід також змінити рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру судових витрат, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», з 722,02 грн до 798,42 грн.

При подачі апеляційної скарги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило 3 633,60 грн (а.с. 62). Оскільки апеляційну скаргу позивача задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» пропорційно розміру задоволених вимог належить стягнути 1 197,63 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в позовній заяві просило стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 7 000 грн.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно із ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Матеріалами справи підтверджено, що представництво інтересів ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у суді першої інстанції здійснював адвокат Усенко М.І. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06 травня 2025 року, ордеру на надання правничої допомоги серії ВС № 1370094, виданого 06 травня 2025 року АО «Апологет» (а.с. 26 зворот, 27).

Підтверджуючи понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, сторона позивача надала акт № 1188 наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 23 червня 2025 року, детальний опис наданих послуг до акту № 1188 від 23 червня 2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06 травня 2025 року (а.с. 27 зворот, 28).

За умовами п. 1.1., 2.3. укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І. договору про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06 травня 2025 року, клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта. Вартість наданих послуг за 1 справу складає 7 000 грн без ПДВ.

Як свідчить детальний опис наданих послуг до акту № 1188 від 23 червня 2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06 травня 2025 року, АО «Апологет» надано такі послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором тривалістю 30 хв; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год.; погодження правової позиції клієнта у справі 30 хв; складання позовної заяви, з урахуванням правової позиції клієнта, 3 год. 30 хв; подання позовної заяви до суду 1 шт.

Витрати на професійну правову допомогу можуть відшкодовуватись незалежно від того, оплачені вони стороною до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, чи будуть оплачені лише у майбутньому (постанова Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 686/28627/18).

Суд першої інстанції, урахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом послуг, наданих адвокатом Усенком М.І., а також критерії реальності та розумності, складність справи та предмет спору, дійшов висновку про наявність підстав для їх зменшення з 7 000 грн до 3 000 грн. Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильно обрахованого до відшкодування районним судом розміру судових витрат, а апеляційний суд з висновком про стягнення на користь позивача 3 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції погоджується.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 листопада 2025 року – змінити.

Збільшити розмір заборгованості за кредитним договором, яку стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», з 14 500 грн до 15 500 грн, а суму понесених витрат по сплаті судового збору – з 722,02 грн до 798,42 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1 197,63 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», зареєстроване місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236.

ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова