Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №519/1262/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4208/26

Справа № 519/1262/24

Головуючий у першій інстанції Москаленко І. О.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Громік Р.Д., Сегеди С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Південного міського суду Одеської області від 09 червня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Москаленко І.О, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

29.08.2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» (далі по тексту - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку №б/н від 03.02.2020 року, приєднався до Умов та правил надання банківських послуг. Відповідачу відкрито кредитну картку, на яку встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 50 000 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії 12/23, тип Універсальна, здійснив її активацію, користувався карткою та отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація картки відповідачем та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що підтверджується, розрахунком заборгованості, випискою по рахунках відповідача. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 42,0 % річних. Банк виконав зобов`язання за договором, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором в межах кредитного ліміту. Однак, відповідач свої зобов`язання по поверненню грошових коштів не виконує, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка станом на 13.08.2024 року становить 60 928,30 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 48 553,40 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 12 374,90 грн.

Рішенням Південного міського суду Одеської області від 09.06.2025 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить суду оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована ненаданням позивачем детального розрахунку заборгованості з деталізацією конкретних нарахувань, змін ставок, пені, комісій, пролонгації тощо. При цьому, скаржником зауважується, що судом визнано електронні документи достатніми для підтвердження умов договору, однак не надано доказів ідентифікації підписувача – ОТР-підпису чи смс-підтвердження саме ОСОБА_1 відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а також здійснив розгляд за відсутності сторін, без належної перевірки наданих доказів. Судом першої інстанції, на думку скаржника, також безпідставно відхилено обґрунтовані заперечення відповідача та не надано належної оцінки практиці Верховного Суду, а також не враховано відсутність належних доказів інформування споживача про умови кредитування, в тому числі й погодження з клієнтом підвищення відсоткової ставки.

У відзиві на апеляційну скаргу представником АТ КБ «ПриватБанк» зазначено про непогодження з наведеними доводами апеляційної скарги, ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з повним встановлення всіх фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України може скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 стала клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», уклавши договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку № б/н від 03.02.2020 року.

У Заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг № б/н від 03.02.2020 року відповідач погодилася з тим, що підписанням цієї заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://ргіvatbank.ua//terms, в редакції від 19.02.2019.

При укладенні договору відповідач надала згоду щодо збільшення кредитного ліміту за ініціативою банку. В подальшому власноруч на планшеті Банку підписала анкету - заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг № б/н від 19.07.2021 року, де сторони узгодили використання простого електронного підпису.

23.04.2023 \ підписала за допомогою ОТР паролю паспорт споживчого кредиту, яким отримала відновлювальну кредитну лінію шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці з процентною ставкою 42% річних строком на 12 місяців з пролонгацією.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надав можливість відповідачу розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язання за договором не виконав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір про надання банківських послуг від 03.02.2020 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку, здійснив її активацію, користувався карткою, збільшив кредитний ліміт 23.04.2023 року та з 26.04.2023 року отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Факт поповнення картки готівкою у сумі 2000,00 грн 16.05.2023 року в погашення суми використаного кредитного ліміту 1914,90 грн також свідчить про свідоме користування наданим кредитним лімітом та обізнаність відповідача про порядок, умови, наслідки його користуванням. Тому, суд відхиляє твердження представника відповідача, що з додатку Приват24 неможливо визначити які кошти власні, а які кредитні, і що відповідачка вважала, що користується власними коштами.

Після підписання договору у вигляді заяви-анкети у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом. Позивач виконав свої зобов`язання по наданню кредитних коштів, відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість. Твердження представника відповідача проте,що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки у заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг, підписаній відповідачем 03.02.2020 року не визначено істотних умов кредитного договору в т.ч. щодо розміру кредитного ліміту, розміру процентної ставки, не заслуговують на увагу, адже спростовуються копією зазначеної заяви, що додана до матеріалів справи. Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що боржник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, розмір його заборгованості позивачем обраховано відповідно до умов укладеного договору, яка станом на 13.08.2024 року по кредитній картці відповідача встановлена заборгованість в сумі 60 928,30 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 48 553,40 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 12 374,90 грн.

Однак, колегія суддів частково не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Згідно встановлених судом матеріалів справи, ОСОБА_1 03.02.2020 року звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала заяву про приєднання до умов та правил надання послуг. Копія вказаної заяви про приєднання із підписом відповідача долучена позивачем до матеріалів позовної заяви.

Відповідно до довідки від 24.07.2024 року наданої банком, ОСОБА_1 18.01.2016 року надано кредитну картку НОМЕР_2 , строком дії до 01/20, тип картки - Універсальна; 03.02.2020 року (дата підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг) надано картку НОМЕР_3 , термін дії – до 12/23, тип картки – Універсальна (т. 1, а.с. 133).

19.07.2021 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій зазначені всі необхідні відомості про особу клієнта (паспортні дані, РНОКПП, місце проживання, місце роботи, контактні дані тощо) (т. 1 , а.с. 47, 47 зворот).

Згідно змісту даної анкети-заяви, відповідач, підписанням цього документа, приєдналась та ознайомилась з Умовами і правилами надання банківських послуг, доводкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, які розміщено на офіційному сайті ПриватБанку, пам`яткою клієнта, тарифами та отримала їх примірник в електронній формі.

Натомість, позивачем зазначені в анкеті-заяві Умови та правила надання банківських послуг, пам`ятки клієнта, тарифів обслуговування у ПриватБанк, які були актуальні на момент підписання відповідачем такої анкети-заяви та які б містили відомості про ознайомлення останньої з їх актуальним змістом до матеріалів справи не долучено.

Зі змісту анкети-заяви актуальні станом на 19.07.2021 року умови та правила, тарифи тощо не вбачаються.

При цьому, з наданої банком виписки по рахунку ОСОБА_1 за договором № б/н за період з 01.02.2020 року по 13.08.2024 року вбачається, що відповідач розпочала користуватися наданим їй кредитним лімітом лише з 26.04.2023 року (т. 1, а.с. 23).

Відомостей щодо ознайомлення клієнта – ОСОБА_1 із актуальними на вказаний момент (26.04.2023 року) умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами обслуговування в ПриватБанк та ознайомлення відповідача з такими матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зауважити щодо висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, згідно яких надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної сторони, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Таким чином, з огляду на відсутність в наявних матеріалах справи будь-яких відомостей щодо ознайомлення відповідача з діючими на момент користування банківським продуктом Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі й з діючими Тарифами, зважаючи на відсутність у заяві-анкеті відомостей про домовленість сторін щодо всіх істотних умов кредитування, а саме розміру відсотків за користування кредитним лімітом, розмір та сплату штрафних санкцій за несвоєчасне його погашення, колегія суддів вважає за необхідне зауважити щодо помилкових висновків суду першої інстанції у відповідній частині, а саме щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості по відсотках, що в свою чергу підтверджує доводи апеляційної скарги в даній частині.

Разом з тим, колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги в частині ненаданням позивачем детального розрахунку заборгованості, оскільки в матеріалах справи наявна виписка по рахунку ОСОБА_1 за договором № б/н за період з 01.02.2020 року по 13.08.2024 року, яка також містить детальну інформацію про особу клієнта банку, яка відповідає наведеній у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (т. 1, а.с. 22-38). Виписка надана по банківській картці відповідача, зазначені й довідці про видачу карток.

Виписка по рахунку у відповідності до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2024 року у справі № 761/24252/14-ц зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21, ЄДРСРУ № 104644740).

Разом з тим, з наданої виписки по банківському рахунку відповідача вбачається початок користування даним рахунком – 03.02.2020 року (що відповідає даті підписання заяви про приєднання), натомість початок користування наданим банком кредитним лімітом фіксується, починаючи з 26.04.2023 року. За період з 03.02.2020 року по 26.04.2023 року згідно даної виписки ОСОБА_1 користувалася наданої їй банківської карткою, проте здійснювала покупки тощо виключно за власні кошти.

Згідно наданої баком довідки щодо встановленого на банківську кратку відповідача кредитного ліміту вбачається, що 15.07.2019 року на картку ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 49000,0 грн, який в подальшому змінювався, а саме: 23.04.2023 року – збільшено до 50000,0 грн; 29.12.2023 року – зменшено до 49035,58 грн; 03.04.2024 року – 0 грн (т. 1, а.с. 184 зворот).

З наданої банком виписки вбачається факт користування ОСОБА_1 наданим кредитним лімітом з урахуванням його зміни згідно вказаної довідки, а також внесення відповідачем грошових коштів спрямованих на погашення наявної заборгованості (починаючи з 26.04.2023 року, відповідач активно користувалася наданим кредитним лімітом, що чітко вбачається з вказаної виписки), а також наявність непогашеної заборгованості станом на 13.08.2024 року у розмірі 60928,30 грн.

Разом з тим, згідно даної виписки банком нараховувалися необумовлені сторонами проценти за користування кредитним лімітом в загальному розмірі 21002,53 грн, які впливали на загальний розмір заборгованості. Проте, з огляду на відсутність в матеріалах справи підтверджень факту погодження сторонами умов кредитування в частині нарахування процентів та їх розміру, відповідна сума нарахованих процентів, яка вбачаєтеся за наданої банком виписки, не підлягає стягнення.

Стосовно заявленого позивачем розміру заборгованості за тілом кредиту у розмірі 48553,40 грн колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступе.

Згідно вказаної виписки по рахунку ОСОБА_1 останньою, починаючи з 23.04.2023 року (дати початку користування кредитним лімітом) всього витрачено коштів на загальну суму – 65833,06 грн (кур`єрські та поштові послуги, придбання товарів, поповнення мобільного, ресторани, медицина, ремонт тощо), натомість внесено грошових коштів у загальному розмірі – 24540,0 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту, зважаючи на підтвердження матеріалами справи факту користування наданим кредитним лімітом у визначеному довідкою розмірі, становить 41293,06 грн (65833,06 – 24540).

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, колегія суддів вважає за необхідне зауважити щодо наявності правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення Південного міського суду Одеської області в частині розміру заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За подання позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № BOJ66B41AU від 16.08.2024 року. Тобто, з огляду на розмір позовних вимог, які підлягають задоволенню (68%), розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача становить 1647,23 грн.

Розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги становив 4542,0 грн.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 часткового сплачений судовий збір у розмірі 1135,50 грн, що підтверджуються квитанцією № 11 від 24.10.2025 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.11.2025 року скаржнику відстрочено сплату судового збору у розмірі 3406,50 грн (частина недоплаченого судового збору) на строк до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи викладе, зважаючи на розмір задоволених позовних вимог та часткову сплату скаржником судового збору, судовий збір, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави становить 1953,56 грн (3088,56 (68 % задоволених позовних вимог) - 1135,50 (сплачений скаржником судовий збір).

При цьому, розмір судового збору, який підлягає стягненню з АТ КБ «ПриватБАнк», зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, на користь держави становить 1453,44 грн.

Таким чином, розмір судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» становить 193,89 грн (1647,23-1453,44).

Враховуючи викладе, зважаючи на розмір задоволених позовних вимог та часткову сплату скаржником судового збору, судовий збір, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави становить 2146,85 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Південного міського суду Одеської області від 09 червня 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання – АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 3105103758; адреса – 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) з 60928 (шістдесят тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн 30 коп на 41293 (сорок тисяч двісті дев`яносто три) грн 06 коп.

Зменшити судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції, стягнуті з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання – АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 3105103758; адреса – 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) з 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп до 1647 (одна тисячі шістсот сорок сім) грн 23 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 3105103758; адреса – 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції 1453 (одна тисячі чотириста п`ятдесят три) грн 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання – АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1953 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят три) 56 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 26 березня 2026 року.

Головуючий О.С. Комлева

Судді Р.Д. Громік

С.М. Сегеда