Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №484/5339/25 — Миколаївський апеляційний суд

27.03.26

22-ц/812/651/26

Провадження № 22-ц/812/651/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 березня 2026 року м. Миколаїв

справа № 484/5339/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану його представником –

адвокатом Маняком Ігорем Леонідовичем,

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 21 січня 2026 року суддею Шикерею І.А. у приміщенні цього ж суду, (повний текст складено того ж дня), у цивільній справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У вересні 2025 року ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 38 713, 09 грн заборгованості за договором про надання кредиту.

Позивач зазначав, що 12.12.2021 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 439665-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за яким останній отримав 13 000 грн кредитних коштів та зобов`язався повернути їх до 29.05.2022 року зі сплатою 1,08157693% процентів за кожен день користування кредитом та комісію в сумі 1 950 грн.

Посилаючись на невиконання позичальником умов договору, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла станом на 04.09.2025 рок у розмірі 38 713, 09 грн, з яких: 13 000 грн – за тілом кредиту,

23 763, 09 грн - за процентами та 1 950 грн комісії.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Маняк І.Л. просив у задоволенні позову відмовити. Посилався на сплив позовної давності, оскільки договір було укладено 12.12.2021 року терміном до 29.05.2022 року, отже звернувшись до суду у вересні 2025 року позивач пропустив строк позовної давності.

Крім того, відповідно до 6 -2 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», під час врегулю -

вання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні, кредиторам заборонено стягувати прострочені борги з військовослужбовців, які проходять військову службу на території України, військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проход -

женням військової служби.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, отриманої внаслідок травми, одержаної під час захисту Батьківщини, що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 228/25/1158/В від 26.06.2025 року та посвідченням серії НОМЕР_1 від 02.07.2025 року.

У відповіді на відзив представник позивача вважала безпідставним посилання представника позивача на пропуск строку позовної давності, оскільки у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану 15 березня 2022 року

Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19,

згідно якого, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Щодо норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначала, що відповідно до ч. 15 ст. 14 цього Закону військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони,

відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та

Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебува -

ють безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, -

штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, уста –

новами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нарахову –

ються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде

віднесено до об`єктів житлового фонду. Однак звертала увагу на те, що у цьому випадку йдеться про не нарахування процентів, а не про списання процентів, які були нараховані до набрання чинності змін до цієї норми.

Крім того зауважувала, що конструкція частини 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ не передбачає звільнення військовослужбовців та членів їхніх сімей від сплати відсотків за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких такі відсотки не нараховуються. Законодавець чітко встановив, що ці умови пов`язані з певними періодами проходження військової служби. Враховуючи це, підстав для застосування принципу зворотної дії закону в часі до спірних правовідносин не вбачається.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 січня 2026 року позов задоволено, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" стягнуто 38 713, 09 грн, з яких 13 000 грн за тілом кредиту, 23763,09 грн за процентам та 1 950 грн комісії, а також 2 422, 40 грн судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами цивільної справи підтверджується, що у підписаному позичальником договорі визначені тип та розмір процентних ставок, плати за користування кредитом, фіксована процентна ставка. При цьому позивачем не здійснено жодних нарахувань поза межами строку дії договору, що відображено у розрахунку заборгованості.

Також суд дійшов висновку, що на відповідача не поширюються пільги, передбачені 6 - 2 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування», а саме - заборона стягнення прострочених боргів, оскільки відповідач не надав доказів того, що він звертався до позивача з метою застосування цих гарантій соціального захисту. Без його відповідного звернення позивач не мав законних підстав для не нарахування таких сум.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Маняк І.Л., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 відноситься до категорії осіб, які мають пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки у період нарахування відсотків за кредитом був військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації, є учасником бойових дій та особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни.

Висновок суду першої інстанції про те, що на ОСОБА_1 не поширюються пільги, передбачені 6-2 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у зв`язку з тим, що він не звертався до позивача за застосуванням передбачених цією нормою гарантій, є безпідставним.

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача посилався на те, що якщо відповідач приймав участь у відсічі збройної агресії ворога та є учасником бойових дій, цей статус дійсно надає йому певні пільги та соціальні гарантії, але лише за умови повідомлення про це ТОВ “БІЗНЕС ПОЗИКА”, що відповідачем зроблено не було.

У разі, якщо відповідач вважає, що йому мають бути не нараховані відсотки з моменту його вступу на військову службу й до дня закінчення строку дії кредитного договору, то він може у відповіді на відзив на апеляційну скаргу надати контррозрахунок, і позивач, цілком можливо, не заперечуватиме щодо такого, адже дійсно, ОСОБА_1 є особою, щодо якої можуть та мають бути застосовані положення ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» з повагою ставиться до військовослужбовців та членів їх сімей та йде на зустріч таким клієнтам з подальшим лояльним врегулюванням взаємостосунків між сторонами.

2.Мотивувальна частина

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України та враховуючи, що рішення суду постановлене у справі з ціною позову, яка є меншою ніж 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, оскільки рішення у цій справі ухвалене за відсутності учасників справи, повне судове рішення складене 26 березня 2026 року, датою ухвалення рішення є 26 березня 2026 року.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що 12.12.2021 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 439665-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За договором ОСОБА_1 отримав 13 000 грн кредитних коштів та зобов`язався повернути їх до 29.05.2022 року зі сплатою 1,08157693% процентів за кожен день користування кредитом та комісію в сумі 1 950 грн.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла станом на 04.09.2025 рок у розмірі 38 713, 09 грн, з яких: 13 000 грн – за тілом кредиту, 23 763, 09 грн - за процентами та 1 950 грн комісії.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій та особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни.

Позиція апеляційного суду

У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 цього Кодексу).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII).

У п. 15 ч. 3 ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка була чинною на час укладення кредитного договору, зазначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Подібні за змістом висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 року у справі № 426/4264/19.

У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, був призваний до військової служби та 26 лютого 2022 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (а.с. 84).

Таким чином, ОСОБА_1 є таким, що має право на гарантії соціального та правового захисту передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" для військовослужбовців, зокрема заборону нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія п. 15 ч. 3 ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Таким чином проценти за користування кредитними коштами у період мобілізації ОСОБА_1 нарахуванню не підлягали.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало розрахунок заборгованості, здійснений з 12.12.2021 року по 29.05.2025 року.

Однак колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за період з дати укладення договору – 12.12.2021 року до дати його мобілізації до Збройних Сил України – 25.02.2022 року.

Отже, розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» складає 25 636, 36 грн, з яких: 13 000 грн за тілом кредиту, 10 686, 36 грн за процентами та 1 950 грн за комісією (а.с. 11).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи заявника про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та не відповідності сум нарахованої кредитної заборгованості є обґрунтованими.

Посилання позивача на те, що відповідач не надав йому інформації про свій статус, не впливає на реалізацію наявного у ОСОБА_1 права передбачену пунктом 15 статті14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» кредитної пільги.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи без з`ясування всіх значимих обставин справи, зробив помилковий висновок про задоволення заявлених вимог у повному обсязі, тому судове рішення підлягає зміні в частині стягнутих судом процентів за користування кредитними коштами.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Маняком Ігорем Леонідовичем, задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 21 січня 2026 року змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути 25 636, 36 (двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять шість) грн 36 коп. кредитної заборгованості.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: В.В.Коломієць

Т.В.Серебрякова

---------------------------------

Повну постанову складено 27 березня 2026 року