Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №742/1031/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1341/26

Єдиний унікальний № 742/1031/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря судових засідань Риндя Л.А., за участі представника відповідача - Фесик І.А. розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І.Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

У лютому 2026 року позивач звертаючись до суду з заявою просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3100353 від 24.10.2020 року у розмірі 16400 гривень 00 копійок.

Свої вимоги аргументує тим, що 24.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №3100353, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , або іншої платіжної картки, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

26.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №ККАУ-26052021, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3100353 від 24.10.2020 року.

У зв"язку з неналежним виконанням умов договору кредиту утворилася заборгованість у розмірі 16400 гривень 00 копійок, яку відповідач в добровільному порядку не повертає.

09 березня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій він не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в їх задоволенні, при цьому зазначає, що строк повернення кредиту визначений 23.11.2020. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже такі очікування не можуть вважатись легітимними. Відповідач ставить під сумнів копію витягу з Реєстру боржників, оскільки згідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників від 26.05.2021 зазначено, що новий кредитор отримав реєстр боржників від 26.05.2021 за формою встановленою Додатком №1 до Договору. Відсутність в матеріалах справи оригіналу електронного доказу (Реєстру боржників) не дають законних підстав позивачу звертатись до суду про стягнення боргу з відповідача.

09 березня 2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він не погоджується з доводами представника відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву, при цьому зазначає, що відповідач підписавши кредитний договір погодився з його умовами, тому немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації не були відомі відповідачу. Не погоджується з доводами представника відповідача, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою.

ІІ.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Коваленка А.В. від 20 лютого 2026 року призначено справу до розгляду в спрощеному провадженні на 10 год 30 хв 18 березня 2026 року.

ІІІ.Позиції сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але попередньо надав заяву про розгляд справи за його відсутності позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом.

24 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №3100353 про надання фінансового кредиту, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 гривень, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору, строк кредиту 30 днів (23.11.2020 року). Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Згідно з 1.5.1 кредитного договору, знижена процентна ставка 0,01% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Відповідно до п.1.5.2 кредитного договору, стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується:у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо позичальник виконав умови зазначені в пп.1.5.1, Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1, 4.6 цього договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз 2 ч.1 ст.1040 Цивільного Кодексу України.

Згідно з п.2.1 кредитного договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.3.1 кредитного договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Згідно з п.4.1 кредитного договору, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4 Договору, якщо між сторонами була досягнута домовленість про таке продовження у порядку , визначеному пп.4.2-4.5 Договору.

Відповідно до п.4.2 кредитного договору, споживач, у випадку, якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн(включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору.

Згідно з п.7.5 кредитного договору, у випадку порушення прав споживача, неналежного виконання та невиконання цього договору, Товариство несе відповідальність згідно із чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до п.10 кредитного договору, ОСОБА_1 24.10.2020 о 18:51:55 підписала вказаний кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором А904151(а.с.7-8).

Згідно з довідки про ідентифікацію наданої ТОВ «Авентус Україна», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , підписала кредитний договір №3100353 від 24.10.2020, з ТОВ «Авентус Україна», електронним підписом, створеним використанням одноразового ідентифікатора, що сформовано автоматично на Веб-сайті Товариства та направлено клієнту на її номер мобільного телефону, що вказаний в ІКС Товариства та в договорі: одноразовий ідентифікатор: А904151, відправлений 24.10.2020 о 18:51:55, на номер мобільного телефону НОМЕР_3 (а.с.8)

26 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №ККАУ-26052021, відповідно до умов якого, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників(а.с.12,13).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №ККАУ-26052021 від 26 травня 2021, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №3100353 від 24.10.2020 у сумі 16400 грн, із них: заборгованість за основним боргом 5000 грн 00 коп, заборгованість за відсотками 2850 грн 00 коп, заборгованість по простроченим відсоткам 8550 грн 00 коп(а.с.14).

Згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором №3100353 від 24.10.2020 наданого ТОВ «Авентус Україна», за період з 24.10.2020 по 25.05.2021 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3100353 від 24.10.2020 становить 16400 грн, із них: заборгованість за основним боргом - 5000 грн 00 коп, заборгованість за відсотками -11400 грн(а.с.9-11)

Відповідно до листа Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 23.02.2026 №20.1.0.0.0/7 -260223/32343-БТ, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). По рахунку картка № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) було зарахування коштів на суму 5000 грн за період з 24.10.2020-24.10.2020(а.с.31)

05.02.2026 ТОВ «ФК «Кредит Капітал» звернулось до ОСОБА_1 з досудовою вимогою, в якій повідомило останню про стан заборгованості за кредитним договором №3100353 від 24.10.2020, що становить 16400 грн на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» як правонаступника ТОВ «Авентус Україна» відповідно до договору відступлення права вимоги №ККАУ-26052021 від 26 травня 2021(а.с.15)

V.Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частинами 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно пункту першого частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №3100353 про надання фінансового кредиту, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 гривень, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, в порядку та строки, визначені договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору утворилась заборгованість за кредитним договором №3100353 від 24 жовтня 2020 за тілом кредиту у сумі 5000 грн.

Щодо доводів представника відповідача щодо невизнання заборгованості за процентами .

Відповідно до п.1.3 кредитного договору, строк кредиту становить 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору.

Таким чином , нарахування відсотків в межах строку кредитування, а саме в розмірі 2850 гривень(5000грн.(тіло кредиту)х1,9%х30днів) є правомірним.

Відповідно до п.1.5.2 кредитного договору, стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.3.1 Договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто методом «факт/факт».

Таким чином, суд вважає, що даним пунктом( п.3.1) договору між сторонами визначено розмір процентів передбачений ст.625 ЦК України.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що проценти нараховані відповідно до п.3.1 Договору правомірно.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданої позивачем за період з 24.10.2020 по 21.02.2021 заборгованість за процентами за кредитним договором становить 11400 грн. Тобто заборгованість за процентами нарахована у межах строку передбаченого вказаним кредитним договором.

У зв`язку з чим, суд вважає безпідставними доводи представника відповідача щодо неправомірно нарахованих відсотків після закінчення 30 денного строку кредитування.

Щодо доводів представника відповідача щодо застосування до позовних вимог позовної давності.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється

тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої, п` ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов` язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов` язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у

кредитора виникає право пред` явити вимогу про виконання зобов` язання.

У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної

давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить

про визнання нею свого боргу або іншого обов` язку. Позовна давність перериваєтьсяу разі пред` явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є

спільною рисою правових систем держав-учасниць і має на меті гарантувати:

юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від

прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та

запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51,ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ,від 29 січня 2013 року).

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про

внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв` язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України,востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30 червня 2023 року.

Крім того, п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

04.09.2025 року Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцевих та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».

Таким чином , 20 лютого 2026 року позивач звернувся до суду з позовом, не порушуючи трирічний строк позовної давності.

Тому вимоги представника відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягають.

Щодо відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

26 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №ККАУ-26052021, відповідно до умов якого, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників.

Відповідно до п.6.2.2 Договору для підтвердження дійсності Прав вимоги. Що відступаються, кредитор надає Новому Кредитору Кредитний договір щодо кожного боржника, докази перерахування коштів(надання кредиту) за кредитним договором та іншу наявну Документацію в порядку передбаченому договором.

Відповідно до п.8.2.1 Договору кредитор зобов`язаний передати Новому Кредитору Реєстр Боржників в електронній формі, на електронному носії(флеш карта,компакт диск та інші оптичні носії інформації) за формою, встановленою в Додатку 1-1 цього Договору, з усіма заповненими данними боржників, які обов`язково повинні міститися в Реєстрі Боржників.(а.с.12,13).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №ККАУ-26052021 від 26 травня 2021, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №3100353 від 24.10.2020 у сумі 16400 грн, із них: заборгованість за основним боргом 5000 грн 00 коп, заборгованість за відсотками 2850 грн 00 коп, заборгованість по простроченим відсоткам 8550 грн 00 коп(а.с.14).

Аналіз вище зазначених пунктів договору свідчить про те, що належним доказом підтвердження переходу права вимоги є Реєстр Боржників в електронній формі, на електронному носії(флеш карта,компакт диск та інші оптичні носії інформації) за формою, встановленою в Додатку 1-1 цього Договору.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні послався на ту обставину, що долучений до матеріалів справи витягу Реєстру Боржників не є додатком до договору та не може бути доказом на підтвердження відступлення права вимоги.

Натомість, представник позивача отримавши відзив на позовну заяву та надавши відповідь на відзив, ніяким чином не спростував доводи відповідача та не надав суду Реєстру Боржників у електронній формі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 84 ЦПК України визначені умови та випадки витребування доказів. Так, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 ЦПК України.

Суд констатує, що позивач не звертався до суду з клопотанням про витребування доказів у справі та не надав суду Реєстру Боржників у електронній формі, який передбачений п.8.2.1 Договору , і який на переконання суду є належним доказом переходу права вимоги від Первісного Кредитора до Нового Кредитора.

Долучений до матеріалів справи витяг з Реєстру Боржників , не передбачений Договором, а тому не є належним доказом.

Враховуючи викладене, дотримуючись принципу диспозитивності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набула право вимоги за кредитним договором від 24.10.2020 року № 3100353 укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО