Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №733/378/26 — Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 3/733/253/26

Єдиний унікальний №733/378/26

Постанова

Іменем України

27 березня 2026 року м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі судді Овчарика В.М.,

за участю секретаря Ткаченко В.М.,

розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 (м.Ічня) Прилуцького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, ІПН: НОМЕР_1 ,

за ст. 187 ч. 2, 187 ч. 2, 187 ч. 2, 187 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

Згідно протоколу, 05 січня 2026 року приблизно о 18-00 год ОСОБА_1 не з`явився до приміщення поліцейської станції Прилуцького РВП в с-щі Парафіївка Прилуцького району Чернігівської області, вул. Мазепи, 11-А для реєстрації, чим порушив вимоги п. 3 ухвали Ічнянського районного суду Чернігівської області про встановлення адміністративного нагляду.

Згідно протоколу, 12 січня 2026 року приблизно о 18-00 год ОСОБА_1 не з`явився до приміщення поліцейської станції Прилуцького РВП в с-щі Парафіївка Прилуцького району Чернігівської області, вул. Мазепи, 11-А для реєстрації, чим порушив вимоги п. 3 ухвали Ічнянського районного суду Чернігівської області про встановлення адміністративного нагляду.

Згідно протоколу, 19 січня 2026 року приблизно о 18-00 год ОСОБА_1 не з`явився до приміщення поліцейської станції Прилуцького РВП в с-щі Парафіївка Прилуцького району Чернігівської області, вул. Мазепи, 11-А для реєстрації, чим порушив вимоги п. 3 ухвали Ічнянського районного суду Чернігівської області про встановлення адміністративного нагляду.

Згідно протоколу, 26 січня 2026 року приблизно о 18-00 год ОСОБА_1 не з`явився до приміщення поліцейської станції Прилуцького РВП в с-щі Парафіївка Прилуцького району Чернігівської області, вул. Мазепи, 11-А для реєстрації, чим порушив вимоги п. 3 ухвали Ічнянського районного суду Чернігівської області про встановлення адміністративного нагляду.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надавши заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, з протоколами згоден.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Із протоколів про адміністративне правопорушення вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності була присутня під час його складення, в якому зазначено, що розгляд справи відбудеться в Ічнянському районному суді, а отже була обізнана про місце розгляду справи.

За таких обставин, судом було вжито всі заходи для належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про час і місце розгляду справи, а тому з метою не порушення строків розгляду справи, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення стосовно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Зважаючи на те, що адміністративні матеріали № 733/378/26, провадження № 3/733/253/26 за ст. 187 ч. 2 КУпАП; № 733/379/26, провадження № 3/733/254/26 за ст. 187 ч. 2 КУпАП; № 733/380/26, провадження № 3/733/255/26 за ст. 187 ч. 2 КУпАП; № 733/381/26, провадження № 3/733/256/26 за ст. 187 ч. 2 КУпАП складені стосовно однієї особи та знаходяться у провадженні одного судді, уповноваженого на їх розгляд, на підставі вимог ст. 36 КУпАП дані матеріали підлягають об`єднанню в одне провадження, присвоївши єдиний унікальний номер судової справи № 733/378/26, провадження № 3/733/253/26.

Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Як зазначено у ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідальність за ст. 187 ч. 2 КУпАП настає за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Однак, органом поліції до матеріалів справи не приєднано копії постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення протягом року за ст. 187 ч. 1 КУпАП.

Таким чином суд не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 187 ч. 2 КУпАП.

Разом з тим, суд позбавлений права самостійно змінювати кваліфікацію вчиненого чи змінювати фабулу викладеного правопорушення, що узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) згідно яких у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15.11.1996 у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).

На національному рівні КСУ у своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).

Крім того, порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 941027 від 06.12.2025 року є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення (ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).

Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Таким чином, оцінюючи вказаний доказ з огляду на вимоги ст. 252 КУпАП, суд приходить до переконання, що протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАД № 941108 від 28.02.2026 року, серії ВАД № 941109 від 28.02.2026 року, серії ВАД № 941107 від 28.02.2026 року, серії ВАД № 941106 від 28.02.2026 року складені без дотримання вимог процесуального закону, а саме за ч. 2 ст. 187 КУпАП, а не за ч. 1 ст. 187 КУпАП, що тягне за собою визнання цих доказів недопустимим, так як нормами КУпАП не передбачено перекваліфікацію частини статті, за якою притягається до адміністративної відповідальності особа.

Враховуючи встановлені під час розгляду обставини і судову практику ЄСПЛ, відповідно до якої збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутності сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, при відсутності достатніх та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушень, суд приходить до висновку, що наявними у справі доказами не доведений факт вчинення останнім правопорушення, передбаченого саме за ст. 187 ч. 2 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 187 ч. 2, 187 ч. 2, 187 ч. 2, 187 ч. 2 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеними вище статтями.

Керуючись с. 36. п. 1 ст. 247, п. 3 ст. 284 КУпАП, суд

постановив:

Об`єднати адміністративні матеріали № 733/378/26, провадження № 3/733/253/26 за ст. 187 ч. 2 КУпАП; № 733/379/26, провадження № 3/733/254/26 за ст. 187 ч. 2 КУпАП; № 733/380/26, провадження № 3/733/255/26 за ст. 187 ч. 2 КУпАП; № 733/381/26, провадження № 3/733/256/26 за ст. 187 ч. 2 КУпАП в одне провадження та присвоїти номер 733/378/26, провадження № 3/733/253/26.

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 187 ч. 2, 187 ч. 2, 187 ч. 2, 187 ч. 2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.

Постанова суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Ічнянський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В. М. Овчарик