Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №567/1968/25 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року м. Рівне

Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., з участю секретаря судового засідання Москалик Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Сідорова Віталія Михайловича на постанову Острозького районного суду Рівненської області від 29 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

Постановою Острозького районного суду Рівненської області від 29 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 – адвокат Сідоров В.М. оскаржив її в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв`язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.

Вважає, що працівниками поліції порушено порядок огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, оскільки він не погоджувався із результатами огляду, який було проведено на місці ДТП та виявляв бажання пройти освідування в медичному закладі, що не було забезпечено працівниками поліції.

Переконаний, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, а тому його необґрунтовано притягнуто до відповідальності.

Просить скасувати постанову місцевого суду. Провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. При призначенні адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП просить обмежитися штрафом у мінімальному розмірі.

_______________________________________________________________________________________________________________________

Справа №567/1968/25 Суддя в суді І інстанції – Венгерчук А.О.

Провадження № 33/4815/374/26 Суддя в апеляційній інстанції – Шимків С.С.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення її без задоволення, виходячи з наступного.

Захисником Нечипорука М.І. постанова суду першої інстанції в частині визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не оскаржується, а тому у цій частині апеляційним судом не переглядається.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі по тексту – Інструкція).

Судом встановлено, що 04.11.2025 року о 14 год. 20 хв., на а/д Городище-Рівне-Старокостянтинів, 189 км. 605 м., ОСОБА_1 керував транспортним засобом – автомобілем марки "Mercedes-Benz Sprinter", р.н. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9(а) Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Огляд ОСОБА_1 проводився на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора "Алкофор 507". Результат огляду становить 2,07% проміле, що підтверджується тестом № 00050 від 04.11.2025 року.

Досліджений відеозапис з нагрудних відеокамер працівників поліції відображає із достатньою повнотою обставини, за яких патрульні пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 пройшов такий огляд на місці зупинки автомобіля, який показав позитивний результат. ОСОБА_1 визнав, що вживав алкогольні напої напередодні.

Незважаючи на незгоду ОСОБА_1 із результатами огляду на місці зупинки, він не виявив очевидного бажання пройти повторний огляд в медичному закладі.

Натомість, намагався пропонувати працівникам поліції неправомірну вигоду з метою уникнення від відповідальності.

Разом з цим, згода ОСОБА_1 із результатами огляду на місці зупинки підтверджується його власноручним підписом в акті огляду (а.с. 8) та письмовими пояснення, якими він визнав свою провину (а.с. 5).

Апеляційний суд не вбачає обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 , підстав для визнання необ`єктивними результатів його освідування та порушень під час оформлення адміністративних матеріалів стосовно нього, які б ставили під сумнів його вину у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою.

Підстав вважати їх недопустимими апеляційний суд не вбачає.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП, є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.

Постанова суду першої інстанції є законна та обґрунтована, а тому підстави для її скасування – відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 124, ч. 1 ст. 130, ст. 294 КУпАП, Рівненський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Сідорова Віталія Михайловича залишити без задоволення, а постанову Острозького районного суду Рівненської області від 29 січня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 26 березня 2026 року.

Суддя Рівненського

апеляційного суду Шимків С.С.