Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №510/2540/25 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/2540/25

Провадження № 2/510/1520/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Березенко С.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачка позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.

Позивачка на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 – помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 – померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; копія свідоцтва від 10.11.2013р. про право власності на нерухоме майно – земельну ділянку площею 0,0626 га із кадастровим номером 5124110100:02:005:0123, розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); копія витягу від 10.11.2013р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку; копія домової книги; копія плану земельної ділянки під забудову; копія акту від 20.10.1966р. про закінчення будівництва і введення в експлуатацію домоволодіння; копія договору купівлі-продажу нерухомості від 27.03.1970р.; копія договору купівлі-продажу нерухомості від 20.03.2025р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезгаданими вимогами до відповідачки ОСОБА_2 , зазначивши, що 20.03.2025 р. між нею та ОСОБА_2 була досягнута домовленість про купівлю належних їй: житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,0626 га із кадастровим номером 5124110100:02:005:0123, розташованої по АДРЕСА_1 , виділеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), - за 120 000 грн. 20.03.2025р. сторони уклали між собою відповідний письмовий договір. В той же день позивачка передала відповідачці обумовлену суму, а відповідачка передала документи на житловий будинок та земельну ділянку (які були в неї в наявності). У майбутньому відповідачка пообіцяла позивачці засвідчити договір купівлі-продажу нерухомості в нотаріальному порядку.

Після вчинення правочину позивачка доглядає за будинком, придбаною земельною ділянкою, сплачує земельний податок, використовує житло та земельну ділянку за цільовим призначенням. З метою нотаріального засвідчення правочину позивачка неодноразово зверталась до відповідачки, однак ОСОБА_2 від посвідчення договору ухилялась, на прохання позивачки про зустріч не реагує, мотивуючи нестачею вільного часу, матеріальними труднощами та ін. Пізніше, при зустрічі, відповідачка пояснила, що засвідчити угоду в нотаріальному порядку неможливо, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу (20.03.2025р.) вона не рахувалась зареєстрованим власником домоволодіння та земельної ділянки а фактично володіли ними. Так, вищевказаний житловий будинок та присадибна земельна ділянка належали батькові відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_3 не розпорядився належним йому майном, заповіту не склав. У передбачений законом строк ОСОБА_2 (донька померлого) не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька , але вона фактично прийняла спадщину за законом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Стосовно спадкового житлового будинку оформити спадщину не надалося можливості з причини відсутності належних правовстановлюючих документів на цей об`єкт нерухомості. Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Враховуючи вищенаведене, позивачка вимушена була звернутися із позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно : було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Також не підлягає віндикації майно, що було продане набувачу у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Відповідно до ч.3 ст. 388 ЦК України майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, може бути витребуване в усіх випадках.

Згідно із ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього. Згідно ст. 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Враховуючи вищевикладені засади законодавства, сторона у справі – позивачка ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, оскільки на час укладення письмової угоди про купівлю-продаж житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 та присадибної земельної ділянки за цією ж адресою, вона не знала і не могла знати про те, що ОСОБА_2 не мала права на відчуження нерухомості раніше, ніж вона зареєструвала б право власності на неї. Отже, вбачаються правові підстави для набуття позивачкою права власності на вищевказану нерухомість як добросовісним набувачем.

Як вже зазначалося вище, між позивачкою та відповідачкою була досягнута домовленість про купівлю-продаж нерухомості, згідно якої відповідачка ОСОБА_2 продала, а позивачка купила житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 та присадибну земельну ділянку за цією ж адресою, за 120 тис. грн. 20.03.2005р. позивачка передала відповідачці обумовлену суму, а відповідачка передала позивачці документи на будинок та земельну ділянку (які були в наявності) за цією адресою. Оскільки на момент укладення угоди сторони не мали змоги засвідчити договір нотаріально, вони домовилися зробити це згодом. Оскільки це виявилося неможливим, позивачка звернулась до суду із відповідним позовом.

Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов`язки відповідачки щодо жилого будинку та земельної ділянки та встановленні права на нерухомість у позивачки як добросовісного набувача, тому є правові підстави визнати право власності на нерухомість за позивачкою, як добросовісним набувачем.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 330, 388, 397, 657 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) право власності на:

-житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,0626 га із кадастровим номером 5124110100:02:005:0123, розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),

що належали ОСОБА_2 (рахуються зареєстрованими за ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вячеслав ДУДНИК