Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №149/914/26 — Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/914/26

Провадження №2-а/149/22/26

Номер рядка звіту 129

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Олійника І. В.

за участі секретаря Янюк А. Й.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В С Т А Н О В И В:

16.03.2026 ОСОБА_1 пред`явив позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Короткий виклад позовних вимог

25.02.2026 року в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Бенедичуком С. С. винесено постанову №R375771 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн через не прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 27.02.2026 року позивач сплатив 8500, що становить 50% від суми штрафу. Позивач вважає прийняту постанову протиправною, оскільки не конкретизовано, якою повісткою, не зазначено її номер, не вказано на яке число позивач викликався, відсутні докази як направлення, а також вручення повістки. Порушено ч. 1 ст. 268 КУпАП на справедливий розгляд справи про адміністративне правопорушення, право на захист, оскільки не забезпечено можливість скористатися правничою допомогою. Порушено порядок вручення повістки, оскільки засобами поштового зв`язку така повістка не направлялася. Позивач не ставив підписи про отримання повістки. У зв`язку з цим, вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та просить закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Сам факт визнання вини, шляхом подання позивачем заяви, за відсутності інших доказів не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Рух справи та процесуальні дії

Ухвалою суду від 18.03.2026 клопотання позивача задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду. Прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач не з`явився, про причини неявки не повідомив. У позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд справи без виклику сторін.

Представник відповідача не з`явився, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідач не визнає позов, оскільки засобами поштового зв`язку позивачеві було направлено повістку про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 , на поштовому відправленні поставлено відмітку Укрпошти «адресат відсутній», що є належним повідомленням. Позивач не з`явився у визначений у повістці час і день, подав заяву про визнання правопорушення, а тому оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також позивач сплатив 50 відсотків штрафу. Постанова відповідача є законною та прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства.

Фактичні обставини

Постановою в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 25.02.2026 №R375771 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Зазначено, що у разі сплати протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили не менше, ніж 50 відсотків розміру штрафу, постанова вважається виконаною. За змістом цієї постанови позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце зазначене в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону та мобілізаційну підготовку.

27.02.2026 року позивач сплатив 8500 грн, що становить 50% від суми штрафу.

Скріншотами із застосунку Резерв + підтверджено подання позивачем заяви про визнання правопорушення, надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, сплату 50 відсотків штрафу та інше.

Мотиви суду, застосовані норми

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У частині 3 ст. 210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно з ч. 1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 року (надалі Закон № 3543).

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543 громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП)

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначав, що повістка йому не вручалась.

Проте, до відзиву представником відповідача додано копію повістки № 6140529 від 23.12.2025, якою позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 05.01.2026. Також підтверджено її направлення засобами поштового зв`язку за адресою місця проживання, яка відповідає тій, що зазначена у застосунку Резерв+. На рекомендованому повідомлення наявна відмітка Укрпошти про те, що «адресат відсутній».

Згідно п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМ України № 270 від 05.03.2009 рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Як видно з наведеного належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Отже, відповідачем надано докази належного повідомлення позивача про виклик.

Ще однією підставою для скасування постанови позивач зазначає нескладення протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності (ч. 1 ст. 254 КУпАП). Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 2 ст. 254 КУпАП). Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу (ч. 3 ст. 254 КУпАП).

У відповідності до ч.ч. 7, 8 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (ч. 7 ст. 258 КУпАП). У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч. 8 ст. 258 КУпАП).

За змістом ч. 9 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Положення цієї частини не застосовуються у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), а також правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

За обставин даної справи позивач, через електронний застосунок Резерв + надіслав відповідачеві заяву про не оспорення допущеного порушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Подання такої заяви відповідно до ч.ч. 7-9 ст. 258 КУпАП давало відповідачеві право не складати протокол про адміністративне правопорушення і здійснювати розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Окрім того, постанова відповідача була оскаржена позивачем після добровільної сплати ним 27.02.2026 8500 грн., що становить 50% від суми штрафу. Тобто після фактичного виконання постанови.

Отже, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення, а вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, окрім його заяви про неоспорення обставин правопорушення, підтверджується належними та допустимим доказами.

Інші доводи щодо не забезпечення права позивача на захист під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд відхиляє, оскільки розгляд справи відбувся за відсутності позивача через подання ним відповідної заяви, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 258 КУпАП. У свою чергу право на оскарження у судовому порядку прийнятого рішення відповідача позивачем реалізовано.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, зокрема те, що правомірність прийнятого рішення, а також підстави притягнення позивача до відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відповідачем доведено, доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому позов задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем витрати не підлягають відшкодуванню. Доказів понесення відповідачем судових витрат суду не надано.

Керуючись ст.ст.9,77,79,132,139,162,205,246,250,286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення №R375771 від 25.02.2026, -відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27.03.2026.

Суддя Ігор ОЛІЙНИК