Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №135/1332/25 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1332/25

Провадження № 2/135/351/26

РІШЕННЯ

іменем України

26.03.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Зубаня О.О.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції сторін

11 вересня 2025 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до закінчення нею навчання, але не довше ніж до досягнення 23-річного віку.

На обґрунтування позову позивачка зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 січня 2014 року. Від цього шлюбу вони мають дочку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час звернення до суду дочка досягла повноліття, навчається на денній формі у університеті «КРОК» за контрактом, у зв`язку із чим не має можливості поєднувати навчання з повноцінною трудовою діяльністю та самостійно забезпечувати своє утримання.

Позивачка вказує, що навчання дочки потребує значних та постійних витрат, зокрема на оплату вартості освітніх послуг, придбання необхідного обладнання й комп`ютерної техніки, підручників та навчальних посібників, а також на проїзд, одяг, взуття та харчування. На цей час дочка фактично перебуває на її утриманні, а самостійно забезпечувати всі необхідні витрати позивачка не може.

За твердженням позивачки, відповідач ухиляється від участі в утриманні повнолітньої дочки, добровільно матеріальної допомоги не надає, хоча є працездатною особою із задовільним станом здоров`я, що дає йому можливість сплачувати аліменти у заявленому розмірі.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву до суду не подав.

ІІ. Процесуальні дії у справі та заяви учасників

Ухвалою суду від 07 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, із наданням відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву.

17 листопада 2025 року судом ухвалено заочне рішення про задоволення позову у зв`язку з неявкою відповідача та неподанням ним відзиву на позов.

Ухвалою суду від 06 березня 2026 року, постановленою за результатами розгляду заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення, заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 листопада 2025 року скасовано, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

До початку першого судового засідання після скасування заочного рішення позивачка ОСОБА_3 подала заяву про зміну розміру позовних вимог, у якій просила стягувати аліменти не в розмірі 1/4, а в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву до суду не подав, письмових заперечень щодо позовних вимог та доказів на їх спростування не надав.

ІІІ. Пояснення учасників справи

3.1. Позиція сторони позивача

Позивачка ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, зазначивши, що її повнолітня дочка ОСОБА_4 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 досягла 18-річного віку, навчається на другому курсі університету «КРОК» у місті Києві за спеціальністю «Право» на денній, платній формі навчання. У зв`язку з цим дочка не має можливості поєднувати навчання з повноцінною трудовою діяльністю та не отримує власного стабільного доходу, а тому повністю залежить від матеріальної підтримки матері.

Позивачка вказала, що навчання дочки та її проживання в іншому місті потребують значних постійних витрат: оплати вартості навчання за контрактом, проживання у гуртожитку, придбання одягу, взуття, харчування, проїзду, навчальних матеріалів та іншого необхідного забезпечення. Вона пояснила, що щомісячно витрачає на дочку орієнтовно близько 10 000 грн, при цьому її власний офіційний дохід обмежується державною допомогою по догляду за малолітньою дитиною в розмірі 860 грн, оскільки вона перебуває у відпустці по догляду за сином віком 1 рік 5 місяців і фактично не працює.

Позивачка наголосила, що стан здоров`я ОСОБА_5 погіршився, зокрема у зв`язку з умовами проживання під час воєнного стану (перебування у холодних підвальних приміщеннях під час повітряних тривог), у дочки наявні проблеми із серцево-судинною системою та гінекологічні захворювання (кістозні утворення), що підтверджується долученими до справи медичними документами. Це зумовлює необхідність регулярних медичних обстежень і лікування, окремі з яких є дороговартісними.

Характеризуючи участь батька у забезпеченні дитини, позивачка зазначила, що після досягнення дочкою повноліття відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає, не цікавиться її життям та навчанням, не бере участі в організації важливих для дитини подій, спілкування з дочкою фактично припинено, а попереднє утримання здійснювалося лише на підставі судового рішення про стягнення аліментів до досягнення нею 18 років. Після припинення виконання цього рішення відповідач коштів не сплачує.

Обґрунтовуючи розмір заявлених вимог, позивачка послалася на положення статей 199, 200 Сімейного кодексу України про обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Вона зазначила, що з огляду на необхідність забезпечення дочці належного рівня освіти, належних умов проживання та лікування, а також з урахуванням власного обмеженого матеріального становища первісно вважала справедливим розмір аліментів у частці 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Водночас до початку розгляду справи по суті позивачка, беручи до уваги наявність у відповідача іншої неповнолітньої дитини від другого шлюбу, яка також має проблеми зі здоров`ям і потребує лікування, скористалася наданим їй ст. 49 ЦПК України правом на зміну позовних вимог та подала заяву про їх зменшення, у якій просила визначити аліменти в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно на період навчання дочки.

3.2. Позиція сторони відповідача

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 пояснив, що відповідач ОСОБА_1 не заперечує проти покладення на нього обов`язку брати участь в утриманні повнолітньої дочки – ОСОБА_4 , яка продовжує навчання, визнає необхідність надання їй матеріальної допомоги на період навчання та усвідомлює свій обов`язок як батько.

Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітнього сина від іншого шлюбу та несе витрати, пов`язані зі станом його здоров`я, що зумовлює потребу у зваженому розподілі сімейного бюджету. На переконання відповідача, сплата аліментів у первісно заявленому розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) істотно ускладнила б належне виконання ним обов`язків щодо забезпечення потреб іншої дитини.

Водночас відповідач не заперечує проти стягнення аліментів на користь матері повнолітньої дочки у зменшеному розмірі – 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення позивачки до суду і до закінчення дочкою навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23-річного віку. Такий розмір аліментів він вважає посильним для себе та таким, що забезпечує дотримання балансу інтересів усіх дітей. У зв`язку з цим представник відповідача просив суд задовольнити позов у зміненій позивачкою частині – у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

Із наданих суду доказів убачається, що позивачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Заозерне Тульчинського району Вінницької області, є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 22 жовтня 2018 року (а.с. 4). Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання місце її проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Позивачка ОСОБА_3 (у шлюбі – ОСОБА_7 ) та відповідач ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 січня 2014 року у справі № 130/69/14-ц; вказане рішення набрало законної сили 07 лютого 2014 року (а.с. 7). Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 після укладення нового шлюбу з ОСОБА_8 позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » (а.с. 9).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 відповідач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8). Особу ОСОБА_4 підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , з якого вбачається, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 11). Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання місце проживання ОСОБА_4 зареєстроване за однією адресою з матір`ю: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

З довідки університету «КРОК» № 597/24 від 27 серпня 2024 року (а.с. 10) та довідки № 525/25 від 10 вересня 2025 року (а.с. 24) вбачається, що ОСОБА_4 є студенткою денної форми навчання університету «КРОК», навчається на другому курсі, навчання розпочато 02 вересня 2024 року, орієнтовний строк його завершення – червень 2028 року. На підтвердження понесених та передбачуваних витрат на навчання ОСОБА_4 позивачкою надано: копію договору про навчання № 43421-д від 19.08.2024 (а.с. 109–110), копію договору про надання платної освітньої послуги № 43421-д від 23.08.2024 (а.с. 111–112), а також платіжні документи щодо оплати вартості навчання за 2024–2025 роки (а.с. 113–189).

Судом установлено, що на утриманні позивачки перебуває малолітня дитина – син ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 (а.с. 92). Місце його проживання зареєстроване за однією адресою з матір`ю – позивачкою ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади (а.с. 93).

На підтвердження обставин щодо стану здоров`я повнолітньої дочки – ОСОБА_4 – позивачкою надано копії медичних документів, зокрема протоколи обстежень та результати медичних досліджень, які свідчать про наявність у неї проблем зі здоров`ям та необхідність у лікуванні (а.с. 94–108).

Із наданих суду доказів також убачається, що відповідач ОСОБА_1 з 04 червня 2014 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 56, зворотний бік). Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася дитина – ОСОБА_13 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 (а.с. 56). Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади місце проживання ОСОБА_13 зареєстроване за однією адресою з батьком – відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 55, 57).

Стороною відповідача надано копії медичних документів щодо стану здоров`я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зокрема виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого та результати досліджень, які свідчать про наявність у дитини захворювань, що потребують лікування та додаткових матеріальних витрат (а.с. 52–54, 58–59).

ІV. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Відповідно до частини другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, урегульовано главою 16 Сімейного кодексу України (далі – СК України). Статті 199, 200, 201 СК України передбачають обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, шляхом сплати аліментів.

За змістом статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови наявності в них можливості надавати таку допомогу; право на утримання припиняється в разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом має той із батьків, з ким проживає дочка, син, а також повнолітні дочка, син, які продовжують навчання.

Стаття 200 СК України встановлює, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Враховується також можливість надання утримання другим з батьків, а за наявності – його чоловіком (дружиною) та повнолітніми дітьми.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд, зокрема, враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність у платника майна та майнових прав; доведені стягувачем витрати платника, що свідчать про рівень його матеріального забезпечення; а також інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення потреб дитини та відповідати принципам розумності й справедливості.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за наявності обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку понад 18, але меншого 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Сімейний кодекс України також закріплює принцип рівності прав і обов`язків батьків щодо дитини: обидва батьки зобов`язані брати участь у матеріальному забезпеченні дитини незалежно від того, з ким із них вона проживає.

Оцінюючи встановлені судом обставини через призму наведених норм, суд виходить з такого.

ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто на час звернення до суду та розгляду справи є повнолітньою особою віком від 18 до 23 років. З довідок університету «КРОК» убачається, що вона є студенткою другого курсу денної форми навчання, навчання розпочато 02 вересня 2024 року, орієнтовний строк завершення – червень 2028 року. Отже, наявні перші два юридичні факти: вік, який відповідає вимогам статті 199 СК України, та продовження навчання на денній формі.

Ірина навчається за контрактом, не отримує стипендії та через денну форму навчання об`єктивно позбавлена можливості поєднувати навчання з повноцінною оплачуваною роботою. Витрати на оплату навчання, проживання, харчування, проїзд, одяг та навчальні матеріали підтверджені договором про навчання, договором про надання освітніх послуг та платіжними документами за відповідні періоди. Додатковим чинником є стан здоров`я ОСОБА_5 , який потребує періодичних медичних обстежень і лікування, що також спричиняє додаткові витрати. За таких обставин суд дійшов висновку, що повнолітня дочка сторін реально потребує матеріальної допомоги з боку батьків.

Відповідач є працездатною особою, офіційно працевлаштованою водієм. Доказів того, що стан його здоров`я або інші обставини позбавляють його можливості працювати і отримувати дохід, суду не подано. Суд ураховує наявність у відповідача неповнолітнього сина 2014 року народження, який має захворювання серця та потребує лікування, що об`єктивно збільшує обсяг витрат відповідача. Водночас сама по собі наявність іншої дитини не звільняє відповідача від обов`язку утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання, а впливає на питання розміру аліментів.

Позивачка має на утриманні малолітню дитину 2024 року народження, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, її офіційний дохід обмежується державною допомогою. Вона фактично несе основний тягар витрат на утримання повнолітньої дочки, у тому числі оплачує навчання та проживання в іншому місті, що підтверджено платіжними документами. Такий стан речей свідчить, що рівень участі матері в утриманні дочки є максимальним з огляду на її можливості, тоді як участь батька після досягнення дочкою повноліття фактично відсутня.

Ураховуючи наведене, суд констатує наявність у цій справі всієї сукупності юридичних фактів, визначених статтею 199 СК України та пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3, необхідних для виникнення обов`язку батька утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання.

Визначаючи розмір аліментів, суд керується статтями 182, 200 СК України та виходить із того, що він має: забезпечувати фактичні потреби повнолітньої дитини, яка навчається; бути співмірним із можливостями платника аліментів; враховувати наявність у платника інших утриманців; не перекладати весь тягар утримання на одного з батьків.

Суд бере до уваги, що позивачка, маючи на утриманні малолітню дитину та знаходячись у відпустці по догляду за нею, зменшила заявлені вимоги з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, тим самим врахувавши наявність у відповідача іншої неповнолітньої дитини зі станом здоров`я, який потребує додаткових витрат. Відповідач, зі свого боку, визнав позов у такому зменшеному розмірі, вказуючи, що саме 1/6 частини його доходу є для нього посильною та не призведе до істотного порушення інтересів іншої дитини.

За таких обставин суд доходить висновку, що визначення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня звернення позивачки до суду і до закінчення дочкою навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, забезпечує належний баланс між правом повнолітньої дитини на утримання та можливостями платника аліментів, а також враховує інтереси інших дітей сторін.

Крім того, суд бере до уваги, що визнання відповідачем позову у частині 1/6 частки його заробітку (доходу) як розміру аліментів не суперечить вимогам закону, не порушує прав, свобод чи інтересів сторін та інших осіб, а тому може бути покладене в основу судового рішення.

Сторони не позбавлені права в разі істотної зміни матеріального чи сімейного стану, зміни стану здоров`я або інших істотних обставин, передбачених законом, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2–5, 7, 8, 10–13, 81, 83, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка продовжує навчатись, в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 11 вересня 2025 року, і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення 23-х років.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Повна форма судового рішення виготовлена 27.03.2026.

Суддя