Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №149/240/25 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 149/240/25

Провадження № 2/132/475/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"27" березня 2026 р. місто КАЛИНІВКА

Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді – СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання – РИБАК І.Ю., за участі: представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ІГНАТЕНКО В.М., відповідача – ОСОБА_2 та її представника – адвоката КРАМАРА О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 149/240/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2025 року до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області із вказаним позовом звернулась ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 117370грн.00коп.; витрати, пов`язані із залученням спеціаліста у розмірі 3000грн.00коп.; моральну шкоду у розмірі 100000грн.00коп.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000грн.00коп.; судовий збір у розмірі 1211грн.00коп. В обґрунтування цієї вимоги зазначила, що 24.01.2024 року внаслідок необережного поводження із електроінструментом (болгаркою), орієнтовно о 20год.38хв., на території Садівничого товариства «Урожай», що розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, село Таценки, в приватному гаражі № 57, сталось загорання легкового автомобіля марки (моделі) «Daewoo Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », 2007 року випуску, який належав ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 . За фактом пожежі 24.01.2024 року складено акт, яким встановлено, що пожежею знищено особисті речі власника гаражу та зазначений автомобіль марки (моделі) «Daewoo Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 ». 25.01.2024 року ОСОБА_3 було складено розписку, за якою вона взяла на себе зобов`язання протягом двох місяців відшкодувати майно, а саме легковий автомобіль марки (моделі) «Daewoo Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », з газовою установкою 4-покоління з фаркопом та пірктроніком, власнику ОСОБА_4 . По закінченні терміну, 02.05.2024 року ОСОБА_4 прийшов на роботу до ОСОБА_3 з метою отримання відшкодування шкоди, однак в ході спілкування, йому стало погано та його було госпіталізовано до закладу охорони здоров`я, після виписки з якого, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. ОСОБА_3 зателефонувала їй, та в телефонній розмові підтвердила, що вона разом із своїм чоловіком, ремонтували автомобіль ОСОБА_4 , однак сталась пожежа, в результаті якої був пошкоджений зазначений транспортний засіб, та пообіцяла відшкодувати завдану шкоду. Проте, зобов`язання ОСОБА_3 не виконала. 27.05.2024 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 був виготовлений звіт про оцінку вартості матеріального збитку, відповідно до якого матеріальний збиток, внаслідок пошкодження автомобіля марки (моделі) «Daewoo Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », склав 117370грн.00коп., за виготовлення якого вона, як замовник, сплатила 3000грн.00коп. Вона, як єдиний спадкоємець ОСОБА_4 , жодної матеріальної допомоги від ОСОБА_3 не отримала, а тому вимушена стягнути зазначену матеріальну шкоду в судовому порядку. Пошкодження автомобіля та приведення його у непридатний для використання стан, завдало їй також моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 100000грн.00коп., яку просить стягнути в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20.01.2025 року, матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Робак М.В.

Згідно ухвали судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Робак М.В. від 21.01.2025 року, матеріали справи передані на розгляд Калинівського районного суду Вінницької області за підсудністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Калинівського районного суду Вінницької області від 13.02.2025 року, визначено склад суду з розгляду справи: головуючого суддю Сєліна Є.В.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 17.02.2025 року, позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення її недоліків.

Недоліки позовної заяви усунені позивачем у визначений судом строк.

Відповідно до ухвали судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 11.03.2025 року, відкрито провадження за позовом, визначено здійснити його розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

У відзиві на позовну заяву, відповідач ОСОБА_3 просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити та стягнути з останньої на її користь понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 107000грн.00коп. На обґрунтування цієї позиції зазначає, що 23.01.2024 року вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_7 приїхала в гості до батьків чоловіка у село Таценки Обухівського району Київської області (СТ «Урожай»), де залишилися ночувати. Вранці наступного дня 24.01.2024 року, до домоволодіння батьків чоловіка, приїхав ОСОБА_4 на автомобілі марки (моделі) «Daewoo Lanos», який у період часу з 13.00 по 16.00год. вживав з господарем домоволодіння спиртне, у зв`язку із чим поставив зазначений автомобіль в гараж батька чоловіка, та сам вподальшому залишив їх. Близько 22.30год. перебуваючи в будинку, вони помітили пожежу, та вибігши на вулицю, побачили, як горить автомобіль ОСОБА_4 в гаражі, у зв`язку із чим були викликані пожежники, які загасили пожежу. Зранку 25.01.2024 року, вони зателефонували ОСОБА_4 та повідомили йому про пожежу, який не хотів, щоб причиною пожежі був саме його транспортний засіб, а тому в Акті про пожежу було вказано, що ймовірною причиною пожежі стало необережне поводження з електроінструментом (болгаркою). Після складення зазначеного акту, вони разом із ОСОБА_4 поїхали до ТСЦ 3244, де останній зняв автомобіль з обліку, як вибракований, та повідомив, що жодних претензій до них не має. Ввечері 25.01.2024 року, вона на прохання ОСОБА_4 написала розписку, як гарантію та запобіжник того, що вони не будуть пред`являти будь-яких претензій до нього, яку ОСОБА_4 обіцяв не використовувати. Через декілька днів, до них приїхали від ОСОБА_4 двоє осіб, які порізали автомобіль на частини, та його кудись вивезли. Вподальшому, їм стало відомо про смерть ОСОБА_4 . Позовна заява та додатки до неї не містять доказів її вини у пошкодженні автомобіля, який належав ОСОБА_4 , та не містять доказів її неправомірних дій та причинного зв`язку між ними та пошкодженням майна, як наслідком вчинення неправомірних дій, а тому підстав для задоволення позову не має.

На даний відзив, представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Ігнатенко В.М. подав відповідь, в якій просить суд позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, та відмовити ОСОБА_3 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. На обґрунтування цієї позиції зазначає, що 24.01.2024 року внаслідок необережного поводження з електроінструментом (болгаркою), орієнтовно о 20год.38хв., на території СТ «Урожай», розташованого в селі Таценки Обухівського району Київської області, в приватному гаражі № 57, сталося загоряння легкового автомобіля марки (моделі) «Daewoo Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який належав ОСОБА_4 . 25.01.2024 року ОСОБА_3 в присутності двох свідків було написано розписку, якою вона зобов`язалася відшкодувати майно, а саме вартість транспортного засобу. Отже, розпискою ОСОБА_3 підтвердила факт завдання шкоди та добровільно взяла на себе зобов`язання щодо її відшкодування, тим самим визнавши свою відповідальність перед позивачем. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, яку понесла відповідач у розмірі 107000.00грн., то вона є явно неспівмірною та такою, що не відповідає ані характеру, ані складності розглядуваної справи, та критерію розумності, про що неодноразово зазначалося у практиці Верховного Суду.

Згідно ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 24.09.2025 року, закрите підготовче провадження у даній справі, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Позивач ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилась, залучила до участі у справі в якості свого представника – адвоката Ігнатенка Василя Миколайовича (Ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1793792, виданий 15.01.2025 року на підставі Договору про надання правничої допомоги № 21/10/2024/2 від 21.10.2024 року, яким повноваження адвоката не обмежуються).

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ІГНАТЕНКО В.М. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_9 та її представник – адвокат КРАМАР О.П. (Ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1850831, виданий 19.03.2025 року на підставі Договору про надання правничої допомоги б/н від 19.03.2025 року, яким повноваження адвоката не обмежуються), в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, прийшов до наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 14 липня 1984 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , про що свідчить Свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , видане 14 липня 1984 року Українською міською радою Обухівського району Київської області.

26 вересня 2015 року на ім`я ОСОБА_5 зареєстрований легковий автомобіль марки «Daewoo» моделі «Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », 2007 року випуску, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданим 26 вересня 2015 року Центром ДАІ 3212.

Даний легковий автомобіль марки «Daewoo» моделі «Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », 2007 року випуску, відповідно до Акту про пожежу, складеного 24 січня 2024 року комісією у складі головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Обухівського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області Іщенка В.В. (уповноваженої особи), Горобця Є.О. (свідка пожежі), ОСОБА_4 (власника знищеного транспортного засобу), був знищений пожежею, яка орієнтовно виникла 24 січня 2024 року о 20год. 38хв. в приватному гаражі № 57, який на праві власності належить громадянину ОСОБА_10 , та розташований в селі Таценки Обухівського району Київської області, на території Садівничого товариства «Урожай», в приміщенні якого безпосередньо знаходився зазначений транспортний засіб. Ймовірною причиною пожежі зазначено «необережне поводження з електроінструментом (болгаркою)».

25 січня 2024 року легковий автомобіль марки «Daewoo» моделі «Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », 2007 року випуску, був знятий з обліку у зв`язку з вибраковкою, що випливає з Облікової картки № НОМЕР_4 , виданої 25 січня 2024 року ТСЦ 3244.

Згідно змісту розписки, яка датована 25 січня 2024 року, ОСОБА_3 зобов`язалася відшкодувати на протязі 2 місяців майно, а саме автомобіль марки (моделі) «Daewoo Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », з газовою установкою 4 покоління, з фаркопом та парктроніком, власнику ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Обухів Київської області від «Цереброваскулярної хвороби», про що свідчить Довідка про причину смерті № 105, видана 07 травня 2024 року Комунальним некомерційний підприємством Обухівської міської ради «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», та Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 , видане 07 травня 2024 року виконавчим комітетом Української міської ради Обухівського району Київської області.

Відповідно до звіту № 71/74.05.24, складеного 27 травня 2024 року Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_6 , який має вищу освіту по спеціальності «Економіст», кваліфікацію оцінювача за спеціалізацією «Оцінка дорожніх транспортних засобів», кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 210 від 15 грудня 2018 року, сертифікат суб`єкта оціночної діяльності 214/2022 від 27 травня 2022 року, матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу марки (моделі) «Daewoo Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », в результаті його пошкодження при ДТП на дату оцінки КТЗ складає 117370грн.00коп. При цьому, у звіті зазначено, що довідка про ДТП замовником оцінки не надавалась, пошкоджений транспортний засіб не оглядався, а проведений аналіз, міркування та висновки обмежуються лише викладеними припущеннями й обмежувальними умовами і представляють власне професійне судження оцінювача.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною 29 листопада 2024 року державним нотаріусом Української державної нотаріальної контори Прокопенко В.М., відмовлено ОСОБА_1 у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на автомобіль марки «Daewoo» моделі «Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », 2007 року випуску, належний померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У частинах четвертій та п`ятій статті 319 ЦК України зазначено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 322 ЦК України).

Відповідно до статті 151 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

У пунктах 32, 33 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено, що пожежа - неконтрольований процес горіння, внаслідок якого знищується або пошкоджується майно, природні ресурси, а також виникають небезпечні чинники, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, тварин, негативно впливають на навколишнє природне середовище.

Пожежна безпека - стан захищеності життя та здоров`я людини, майна, навколишнього природного середовища від пожеж, що характеризується досягненням прийнятного рівня ризику виникнення пожежі.

Згідно частини шостої статті 55 Кодексу цивільного захисту України, обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Пунктом 3.7.2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України питань житлово-комунального господарства України від 17 травня 2005 року № 76, передбачено, що забезпечення пожежної безпеки в жилих будинках покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи, а в жилих приміщеннях (квартирах) - також і на їх власників, наймачів (орендарів). Взаємні зобов`язання власника будинку, власника, наймача (орендаря) жилого приміщення щодо забезпечення пожежної безпеки повинні визначатися договором. Забезпечення пожежної безпеки в інших окремо розташованих на прибудинковій території спорудах і гаражах покладається на їх власників.

За змістом статті 140 Кодексу цивільного захисту України, громадяни України, особи, винні у порушенні законодавства у сфері цивільного захисту, несуть відповідальність відповідно до закону.

Як встановлено з Акту про пожежу, складеного 24 січня 2024 року комісією у складі головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Обухівського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області Іщенка В.В. (уповноваженої особи), Горобця Є.О. (свідка пожежі), Ковальчука В.В. (власника знищеного транспортного засобу), легковий автомобіль марки «Daewoo» моделі «Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », 2007 року випуску, власником якого відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 26 вересня 2015 року Центром ДАІ 3212, є ОСОБА_5 , був знищений під час пожежі, яка орієнтовно виникла 24 січня 2024 року о 20год. 38хв. в приватному гаражі № 57, який на праві власності належить громадянину ОСОБА_10 , та розташований в селі Таценки Обухівського району Київської області, на території Садівничого товариства «Урожай».

Доказів того, що відповідач ОСОБА_3 була наймачем гаражу № НОМЕР_6 , розташованого в селі Таценки Обухівського району Київської області, на території Садівничого товариства «Урожай», матеріали справи не містять.

З урахуванням вищенаведеного, саме на ОСОБА_10 , як на власника гаража № НОМЕР_6 , розташованого в селі Таценки Обухівського району Київської області, на території Садівничого товариства «Урожай», згідно вимог закону покладається обов`язок щодо забезпечення пожежної безпеки в гаражі, зокрема при експлуатації електричних приладів (засобів) в ньому.

Відповідно до положень статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язуються прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Згідно приписів статті 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.

За статтею 841 ЦК України, підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України 30 грудня 2014 року № 1417, та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697, визначено заходи пожежної безпеки, які повинен здійснювати підрядник при виконанні робіт.

В усякому випадку підрядник зобов`язаний вживати усіх можливих заходів по збереженню майна, застосовуючи навіть і ті, які прямо договором не визначені.

Взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем) врегульовані Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затвердженими наказом Міністерством інфраструктури України від 28 листопада 2014 року № 615, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2014 року за № 1609/26386 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 3 Розділу III Правил, послуги з технічного обслуговування і ремонту КТЗ чи його складових частин (систем) надаються замовникові на підставі договору про технічне обслуговування і ремонт КТЗ, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо).

Пунктом 1 Розділу VII Правил встановлено, що приймання КТЗ, його складових частин (систем) замовником відбувається у присутності контролера якості і здійснюється в такому порядку: аналіз документів, оформлених виконавцем; перевірка відповідності наданих послуг, зокрема надання замовнику КТЗ, його складових частин (систем) для випробувань за участю представника виконавця; оформлення акта передавання-приймання КТЗ, його складових частин (систем) після ремонту і технічного обслуговування або наряду-замовлення відповідно до статті 25 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За змістом пункту 2 Розділу ІХ Правил, виконавець зобов`язаний, зокрема: гарантувати якість наданих послуг; забезпечувати зберігання КТЗ, а також зберігання та використання за призначенням прийнятих від замовника складових частин і матеріалів, необхідних для виконання ремонту; відшкодовувати збитки в разі втрати, псування чи пошкодження КТЗ та їх складових частин (систем) або деталей і матеріалів, прийнятих від замовника для надання послуг, у строк, передбачений договором.

Згідно вимог статті 26 Закону України «Про автомобільний транспорт», виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів зобов`язаний, зокрема: безплатно виконувати роботу чи відшкодовувати замовнику витрати, пов`язані з усуненням недоліків, спричинених неналежним виконанням договору; гарантувати відповідність технічного стану транспортного засобу встановленим вимогам у межах проведеного ним технічного обслуговування і ремонту цього транспортного засобу.

Таким чином, аналізуючи положення Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, можна дійти висновку, що виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів після прийняття транспортного засобу в роботу, зобов`язаний надати якісні послуги та забезпечити зберігання колісного транспортного засобу, а у разі недотримання вказаний вимог - відшкодувати замовнику збитки.

Як свідчать матеріали цивільної справи, відповідач ОСОБА_3 жодних правочинів у будь-якій формі із ОСОБА_5 з приводу здійснення ремонту належного йому легкового автомобілю марки «Daewoo» моделі «Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », не укладала, та відповідно будь-яких зобов`язань щодо збереження цього майна на себе не брала.

Сам по собі факт знаходження автомобілю марки «Daewoo» моделі «Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 26 вересня 2015 року Центром ДАІ 3212, належав ОСОБА_5 , в момент пожежі у приватному гаражі № 57, який на праві власності належить ОСОБА_10 (батькові чоловіка відповідача), та розташований в селі Таценки Обухівського району Київської області, на території Садівничого товариства «Урожай», за відсутності належних доказів його передачі на ремонт та зберігання відповідачу ОСОБА_3 , не дає підстав для висновку про наявність договірних правовідносин між сторонами, та виникнення у останньої зобов`язання зберегти ввірену їй річ та настання відповідальності за його невиконання.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди - один із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статтею 16 ЦК України.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частини перша, друга статі 23 ЦК України).

Згідно з частинами першої, другої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода задана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

На підставі часини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За правилами статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У справах про відшкодування матеріальної і моральної шкоди позивач має довести факт заподіяння цієї шкоди, її розмір, протиправність поведінки її заподіювача, а також причинний зв`язок між цією поведінкою та шкодою, а відповідач - відсутність своєї вини у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б однієї із цих умов є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування шкоди.

Позивач ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами передачу безпосередньо відповідачу ОСОБА_3 належного її чоловіку ОСОБА_4 на праві власності автомобіля.

Матеріалами справи не встановлено факт найму (користування) відповідачем ОСОБА_3 гаражу № НОМЕР_6 , розташованого в селі Таценки Обухівського району Київської області, на території Садівничого товариства «Урожай»; здійснення в ньому робіт з ремонту транспортних засобів за замовленням; обов`язок та порушення нею норм протипожежної безпеки.

Актом головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Обухівського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області Іщенко В.В. про пожежу від 24 січня 2024 року засвідчено лише факт пожежі та його ймовірну причину «необережне поводження з електроінструментом (болгаркою)».

Акт про пожежу не підтверджує наявність вини відповідача у завданні матеріальної шкоди, оскільки містить лише інформацію щодо факту пожежі, неточного обсягу пошкоджень, а також щодо ймовірної причини її виникнення без з`ясування точної причини. У вказаному документі не встановлено винних осіб за фактом пожежі, так само як і не зазначено, які вимоги правил пожежної безпеки ймовірно було порушено із посиланням на норми чинного законодавства, що регулюють правила пожежної безпеки.

Точна причина пожежі згідно матеріалів справи не встановлена в передбаченому законом порядку належними та допустимими доказами. Клопотання про проведення у справі судової пожежно-технічної експертизи з метою визначення точної причини пожежі, позивач та її представник не заявляли.

Позивач ОСОБА_1 не надала доказів протиправності поведінки відповідача ОСОБА_3 та причинно-наслідкового зв`язку такої поведінки із заподіяною шкодою.

Таким чином, позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння їй шкоди саме внаслідок протиправної винної поведінки відповідача ОСОБА_3 , а саме, що пожежа у приватному гаражі № НОМЕР_6 , який на праві власності належить громадянину ОСОБА_10 , та розташований в селі Таценки Обухівського району Київської області, на території Садівничого товариства «Урожай», під час якої був знищений транспортний засіб марки «Daewoo» моделі «Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », 2007 року випуску, власником якого відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 26 вересня 2015 року Центром ДАІ 3212, є ОСОБА_5 , сталася внаслідок протиправної винної поведінки відповідача ОСОБА_3 , а також не доведено наявність причинного зв`язку між поведінкою відповідача ОСОБА_3 та шкодою. Сам по собі акт головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Обухівського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області Іщенко В.В. про пожежу від 24 січня 2024 року, в якому зазначено лише про ймовірну причину пожежі, яка сталася 24 січня 2024 року у приватному гаражі № 57, який на праві власності належить громадянину ОСОБА_10 , та розташований в селі Таценки Обухівського району Київської області, на території Садівничого товариства «Урожай», не свідчать про те, що виникнення пожежі, в результаті якої був знищений транспортний засіб марки «Daewoo» моделі «Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », 2007 року випуску, власником якого відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 26 вересня 2015 року Центром ДАІ 3212, є ОСОБА_5 , стало наслідком протиправних винних дій відповідача ОСОБА_3 . Категоричного висновку експертизи, яким б була встановлена причина загоряння легкового автомобіля ОСОБА_4 , матеріали справи не містять.

Підсумовуючи викладене, матеріали справи не містять беззаперечних, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин спричинення відповідачем ОСОБА_3 шкоди, завданої внаслідок пожежі.

Щодо письмової розписки від 25 січня 2024 року, за якою ОСОБА_3 зобов`язується відшкодувати на протязі 2 місяців майно, а саме автомобіль марки (моделі) «Daewoo Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », з газовою установкою 4 покоління, з фаркопом та парктроніком, власнику ОСОБА_5 , то вона є неналежним доказом у даній справі, виходячи з наступних підстав:

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За статтею 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, на підставі якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України позадоговірне, деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди.

Матеріалами справи не доведено, що відповідач ОСОБА_3 є особою, яка завдала шкоди, а тому будь-яка розписка не може виступати гарантією відшкодування нею шкоди.

Так, розписка від 25 січня 2024 року, не містить інформації щодо предмету доказування, а тому вона є неналежним доказом.

Обставини в даній справі, за законом мають бути підтвердженні належними засобами доказування, та не можуть підтверджуватись в даній конкретній справі виключно розпискою.

Наявність зазначеної розписки, не звільняло позивача від обов`язку доведення усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.

Сам собою факт наявності шкоди не породжує обов`язку її компенсації, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

За відсутності доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та настанням збитків надана позивачем розписка не має правового значення.

Оскільки, позивачем не доведені вищезазначені елементи цивільної відповідальності та правильність визначення суб`єкта такої відповідальності, правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не має, а тому позовну заяву необхідно залишити без задоволення.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК Україниу, разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Пунктом 8 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини третьої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У прохальній частині відзиву на позовну заяву від 09 квітня 2025 року, відповідач ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 107000грн.00коп.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, до відзиву на позовну заяву, додано:

1) договір про надання правничої допомоги від 19 березня 2025 року, згідно умов якого, ціна (гонорар) за надання юридичних послуг, зазначених у п.п.1.1.2-1.1.14 визначена Сторонами становить 20000грн.00коп. Оплата за надані послуги здійснюється Клієнтом – Адвокату з моменту підписання даного договору (пункти 3.1, 3.2 розділу 3 Договору);

2) акт приймання-передачі виконаної роботи № 01 до Договору надання правової допомоги від 19 березня 2025 року, згідно якого, роботи, передбачені п.1.1. Договору виконано якісно та в повному обсязі, а саме:

попередня консультація адвоката (2 години витраченого часу) – 6000грн.00коп.;

аналіз позовної заяви та доданих до неї матеріалів (6 годин витраченого часу) – 18000грн.00коп.;

аналіз актуальної судової практики (правових позицій викладених в постановах Верховних Судів щодо подібних/аналогічних за змістом справ щодо відшкодування шкоди, аналіз практики Європейського суду з прав людини), з метою побудови та тактики захисту Клієнта (6 годин витраченого часу) – 18000грн.00коп.;

опрацювання матеріалів та підготовка відзиву на позовну заяву, враховуючи складність справи щодо відшкодування шкоди (10 годин витраченого часу адвоката) – 30000грн.00коп.;

викопіювання документів Клієнта, відзиву на позовну заяву та копій документів для сторін, відправка пошти, витрачені матеріальні ресурси копіювальної техніки (1 година витраченого часу) – 3000грн.00коп.;

представництво адвоката в суді, 4 судових засідання з урахуванням ВКЗ (3 години витраченого часу) – 8000грн.00коп. (попередня оплата);

час адвоката витрачений на дорогу, з метою участі в 1 судовому засіданні, враховуючи віддаленість робочого місця адвоката (місто Обухів Київської області) та місцезнаходження суду (місто Калинівка Вінницької області), враховуючи витрачені матеріальні ресурси транспортного засобу (8 годин витраченого часу адвоката) – 24000грн.00коп. За виконану роботу Клієнт сплатив Адвокату винагороду у розмірі 107000грн.00коп.;

3) квитанцію № 01 про отримання готівкових коштів від 05 квітня 2025 року, згідно якої, відповідно до п.3.1 Договору надання правової допомоги від 19 березня 2025 року, адвокат Крамар О.П. отримав від клієнта ОСОБА_3 готівкові кошти в розмірі 107000грн.00коп. за надання правової допомоги (гонорар).

Із зазначеним розміром категорично непогодився представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Ігнатенко Василь Миколайович, який у прохальній частині поданої відповіді на відзив від 16 квітня 2025 року, просить відмовити відповідачу ОСОБА_3 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Дану позицію обґрунтовує тим, що заявлені витрати є явно неспіввісними та такими, що не відповідають ані характеру, ані складності розглядуваної справи. У даному випадку справа не є складною з огляду на фактичні обставини, обсяг матеріалів та відсутність необхідності в проведенні будь-яких спеціальних чи тривалих процесуальних дій. Залучення правничої допомоги в обсягах, на які посилається інша сторона, виглядає необґрунтованими та штучно завищеними. Не було доведено ані необхідності таких витрат, ані надано належних доказів реального виконання обумовлених послуг у відповідному обсязі. Більш того, зазначені витрати не відповідають критерію розумності, про що неодноразово зазначалося у практиці Верховного Суд. Суд, здійснюючи оцінку співмірності судових витрат, зобов`язаний врахувати складність справи, обсяг підготовлених документів, тривалість судового розгляд, кількість судових засідань тощо. У цьому ж випадку таких факторів, які б об`єктивно виправдовували заявлену суму витрат, не вбачається. Крім того, Мозговою Т.П. зазначено, що їй було надано наступні послуги, з яких у вартість професійної правничої допомоги адвоката є час адвоката витрачений на дорогу, з метою участі у першому судовому засіданні, враховуючи віддаленість робочого місця адвоката (місто Обухів Київської області) та місцезнаходження суду (місто Калинівка Вінницької області), враховуючи витрачені матеріальні ресурси транспортного засобу (8 годин витраченого часу) – 24000грн.00коп. Проте, даний факт не відповідає дійсності, оскільки представником відповідача – адвокатом Крамар О.П. було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та розгляду справи в режимі відеоконференції через підсистему Електронного суду «ЄСІТС». З огляду на вищевикладене, вважає, що розмір витрат підлягає скасуванню як такий, що є надмірним, необґрунтованим та таким, що не відповідає принципу змагальності та справедливості судового процесу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, (провадження № 14-280цс18)).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю (див.: додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20)).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (див.: пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Договору про надання правничої допомоги б/н, укладеного 19 березня 2025 року між адвокатом Крамар Олегом Петровичем та ОСОБА_3 , розмір оплати юридичних послуг (гонорар), зазначених в даному розділі Договору, встановлюється відповідно до розділу 3 даного Договору.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 розділу 3 Договору про надання правничої допомоги б/н від 19 березня 2025 року, ціна (гонорар) за надання юридичних послуг, зазначених у п.п.1.1.2-1.1.14 визначена Сторонами становить 20000грн.00коп. Оплата за надані послуги здійснюється Клієнтом Адвокату з моменту підписання даного договору.

За пунктом 6.1 розділу 6 Договору про надання правничої допомоги б/н від 19 березня 2025 року, зміни в цей Договір можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою до даного Договору.

Відповідачем не надано суду Додаткової угоди до Договору про надання правничої допомоги б/н від 19 березня 2025 року, якою б змінювався розмір гонорару, визначений пунктом 3.1 розділу 3 Договору, натомість надано Акт приймання-передачі виконаної роботи № 01 від 05 квітня 2025 року та Квитанцію № 01 про отримання готівкових коштів від 05 квітня 2025 року, на суму 107000грн.00коп.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір заявлених відповідачем ОСОБА_3 до стягнення з позивача ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 107000грн.00коп. не узгоджується з умовам Договору про надання правничої допомоги б/н від 19 березня 2025 року, а також не відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, співмірності конкретним обставинам справи з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Крамар О.П. послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає, що з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000грн.00коп.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу у розмірі 8000грн.00коп. судом забезпечено справедливий баланс.

За приписами частин першої-третьої, п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000грн.00коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя