Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №157/458/26 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/458/26

Провадження №2-а/157/29/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання – Солошик Д.В.,

представника позивача – Хомича Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позов шляхом подання в електронній формі через електронний кабінет позовної заяви, що підписана електронним цифровим підписом його представником – адвокатом Хомичем Р.В., повноваження якого підтверджуються ордером серії АІ № 1881035 від 25 квітня 2025 року, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R412543 від 10 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та закрити провадження у справі, стягнути з відповідача на його ( ОСОБА_1 ) користь судові витрати, пов`язані із розглядом справи, а також витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_1 : копії усіх матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у межах якої 10 березня 2026 року прийнято постанову №R412543 (відповідно до п. 8 та п. 9 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МОУ №3); копію Журналу реєстрації виданих для оповіщення повісток, зокрема в частині повістки на ім`я ОСОБА_1 (відповідно до абз. 4 п. 30 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ №560); копії доказів вручення/надіслання ОСОБА_1 повістки (відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ №560). В обґрунтування вимог представник позивача зазначає, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачено ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, зокрема щодо неприбуття за викликом у строк та місце, зазначені у повістці. Відтак, зазначеною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Також, з-поміж іншого, за змістом оскаржуваної постанови не зазначено, з якою метою ОСОБА_1 адресовано повістку, відповідно до абз. 3 п. 29 постанови КМУ №560, а також її реквізитів для ідентифікації, невідомі також час/дату та місце виклику позивача за такою повісткою. За своєчасно уточненими даними військовозобов`язаний ОСОБА_1 вказав адресу свого місця проживання: АДРЕСА_1 , такі ж відомості відображені/містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних і резервістів, які впродовж останніх багатьох років залишаються незмінними. Окрім цього, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів внесено інформацію про проходження ОСОБА_1 15 січня 2025 року медичного огляду військово-лікарською комісією, за рішенням якої, його визнано приданим для проходження військової служби. Впродовж року до дати винесення/прийняття оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 не отримував жодних повісток з викликом до ТЦК та СП, ні шляхом їх вручення під підпис, ні шляхом їх надходження засобами поштового зв`язку. Відповідач приймаючи оскаржувану постанову не врахував положення примітки до ст. 210 КпАП України, зокрема: положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Так, оскаржувана постанова, що прийнята за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також ймовірно з урахуванням заяви ОСОБА_1 про визнання відповідного адміністративного правопорушення. Отож, порядок та процес розгляду справ про адміністративне правопорушення ТЦК та СП є чітко регламентованим та визначений КпАП України і деталізований Інструкцією зі складання ТЦК та СП протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України 01 січня 2024 року №3 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 року за №36/41381. Водночас, сам факт визнання особою вини у правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Таких системно пов`язаних, чітких і однозначних у своєму формулюванні висновків зроблено рядом судів першої та апеляційної інстанції у спорах щодо оскарження постанов у справах про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності. Відповідна процесуальна дія позивача (щодо подання заяви про визнання правопорушення) була абсолютно вимушеною, оскільки за запевненням ТЦК та СП це є єдиним способом завершення процесу розгляду справи про адміністративне правопорушення. Отже, із вказаною постановою позивач ОСОБА_1 категорично не погоджується, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухваленні відповідного рішення грубо порушено процесуальні норми права (щодо порядку притягнення до адміністративної відповідальності, наявності підстав для закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутність події та складу адміністративного правопорушення) та не застосовано матеріальні норми права, які підлягали застосуванню зважаючи на обставини, що підтверджуються документально. Вказана вище постанова винесена незаконно, упереджено, з грубим порушенням норм процесуального і матеріального права, при відсутності події та складу правопорушення, відсутності доказів вчинення правопорушення, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17. За змістом постанови суть правопорушення полягає у тому, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КпАП України. Проте постанова №R412643 від 10 березня 2026 року не містить дати вчинення правопорушення і посилання на дані повістки, докази її вручення/надіслання, по якій позивач начебто не з`явився за викликом, не зазначено, до якого ІНФОРМАЦІЯ_2 викликався позивач, а також з якою метою (яка ціль виклику). Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу. Диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке було вчинене в особливий період. Ця норма є бланкетною, тому зміст обов`язків, порушення яких тягне відповідальність, визначені в нормах інших законодавчих актів. Притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КпАП України можливе лише у випадку встановлення факту неявки без поважних причин до визначеного у повістці відділу ТЦК та СП у визначений день і час. Саме ці обставини складають суть правопорушення і повинні були бути відображені у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності. Не зазначення конкретних обставин та фактів вчинення правопорушення у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності є порушенням вимог ст. 283 КпАП України, що має наслідком необґрунтованість і незаконність прийнятого рішення. З врахуванням вищевикладеного, можна сформувати висновок, що спірна постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України), а позовні вимоги підлягають задоволенню, у тому числі, оскільки розгляд відповідачем справи про адміністративне правопорушення щодо позивача здійснено з грубими процесуальними порушеннями, зокрема без додержання вимог визначених КпАП України та всупереч положенням Інструкції зі складання ТЦК та СП протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 01 січня 2024 року №3 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 року за №36/41381.

Ухвалою судді від 13 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження, а також задоволено клопотання про витребування доказів.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник – адвокат Хомич Р.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав і пояснив, що позивач ОСОБА_1 , маючи можливість, подав у Резерв + заяву про визнання адміністративного правопорушення. Причиною подання такої заяви було те, що останній мав бажання скористатися наданим ст. 279-9 КпАП України правом щоб зняти відмітку про порушення. Однак, подавши таку заяву, позивач сподівався на те, що у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення буде з`ясовано усі обставини щодо надіслання та вручення йому повістки про виклик, адже він жодної повістки за задекларованою ним адресою місця проживання не отримував, йому повісток ніхто не вручав. Подання позивачем заяви про визнання правопорушення не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести факт вчинення адміністративного правопорушення та виконання вимог законодавства, у тому числі у частині зазначення у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності опису правопорушення із зазначенням дати та місця його вчинення. Під час винесення оскарженої постанови відповідачем було порушено вимоги ст. ст. 247, 280, 283 КпАП України.

Представник відповідача т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, з якого вбачається, що він просить відкласти розгляд справи на іншу дату після надходження витребуваних оригіналів документів з ІНФОРМАЦІЯ_3 орієнтовно за 7 календарних днів, посилаючись на те, що оскільки позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому оригінали документів, що стосуються його обліку та вручення повісток знаходяться саме у ІНФОРМАЦІЯ_5 , і для їх отримання та належного дослідження потрібен додатковий час, що унеможливлює розгляд справи у призначене судове засідання 23 березня 2026 року.

До клопотання про відкладення розгляду справи представник відповідача не надав жодних доказів про вжиті заходи для своєчасного надання витребуваних судом документів та неможливості їх подання до початку судового розгляду, а також не повідомив суду причини своєї неявки, у зв`язку з чим, суд, заслухавши думку представника позивача, який заперечив проти задоволення клопотання, мотивуючи тим, що позивач, незважаючи на перебуванні на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , був притягнутий до адміністративної відповідальності саме ІНФОРМАЦІЯ_6 , який і зобов`язаний надати матеріали справи про адміністративне правопорушення, та доказів неможливості їх подання суду не надав, дійшов висновку, що у задоволенні зазначеного клопотання належить відмовити та справу розглянути у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Суд встановив, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № від 10 березня 2025 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.

У цій постанові зазначається: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КпАП України, постановив накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн».

З цієї ж постанови вбачається, що через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста 09 березня 2026 року ОСОБА_1 подав заяву, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Частиною 1 ст. 210-1 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Відповідно до п. 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Пунктами 29-30 Порядку встановлено, що у повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки. Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою. Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток за формою згідно з додатком 3. Відомості про вручення військовозобов`язаному або резервісту повістки на бланку вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Для оповіщення військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України чи СБУ бланк повістки оформляється зазначеними органами. Порядок оформлення повісток, їх підпис та реєстрація визначаються розвідувальними органами України, СБУ.

Згідно зі ст. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Частинами 3, 4 ст. 79 КАС України встановлено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

У ст. 279-9 КпАП України зазначено, що у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

ІНФОРМАЦІЯ_7 протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Сам факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №177/525/17.

Як пояснив представник позивача Хомич Р.В. у судовому засіданні, жодних повісток чи розпоряджень про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_8 позивач ОСОБА_1 не отримував.

Зазначені доводи відповідачем жодним чином не спростовані, матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 для дослідження у судовому засіданні суду не надано, а посилання т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про перебування відповідних матеріалів справи про адміністративне правопорушення у ІНФОРМАЦІЯ_5 жодними доказами не підтвердженні та фактично, як правильно зазначив представник позивача, такі посилання спрямовані на затягування розгляду справи з огляду на те, що оскаржувана постанова винесена саме ІНФОРМАЦІЯ_6 , а не ІНФОРМАЦІЯ_9 , та відповідачу було надано достатньо часу для надання витребуваних матеріалів.

Крім цього, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_10 як суб`єкт владних повноважень, дії якого оскаржуються, повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи і йому надсилалася копія позовної заяви з доданими до неї документами, копія ухвали про відкриття провадження, повістка про виклик до суду. Однак, станом на дату розгляду справи відповідач не надав жодних доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, доказів на підтвердження належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

В той же час, в оскарженій постанові, в порушення ст. 283 КпАП України, навіть не зазначено у належний спосіб опис обставин, установлених під час розгляду справи, не вказано ні дати скоєння правопорушення, ні відомостей про те, на коли саме (дата, час) та до якого саме ІНФОРМАЦІЯ_6 був викликаний позивач по повістці, коли така повістка була надіслана останньому та на яку саме адресу, чи була така повістка вручена чи адресат відмовився від її отримання, чи був відсутній за задекларованим місцем проживання.

Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки вимоги позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволені повністю, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 532 грн 48 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити повністю.

Постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у справі про адміністративне правопорушення № R412543 від 10 березня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Дата складення повного судового рішення – 24 березня 2026 року.

Головуючий:О.В. Антонюк