Вирок від 24 березня 2026 р. у справі №154/4915/25 — Володимирський міський суд Волинської області

154/4915/25

1-кп/154/321/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимирського міського суду Волинської області за заходами відеоконференцзв,язку в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030510000622 від 14.08.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Київ, українця, громадянина України, з вищою освітою, не судимого, приватного підприємця, не одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 ,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , 19.04.2025, о 10-20год будучи військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , достовірно знаючи, що він позбавлений права керування транспортними засобами відповідно до постанов Подільського районного суду м.Києва від 24.06.2024 у справі №758/7118/24, Подільського районного суду м.Києва від 07.01.2025 у справі №758/7824/24, Подільського районного суду м.Києва від 24.02.2025 у справі №758/15931/24, Шевченківського районного суду м.Києва від 19.03.2025 у справі №461/44591/24, Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.05.2025 у справі №688/1966/25, Деснянського районного суду м.Києва від 14.06.2025 №3/754/2013/25, які набрали законної сили, та будучі ознайомленим з ними, діючи умисно, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2 ст.13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили , є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, будучі зобов`язаним та маючи реальну можливість виконати дані судові акти, умисно їх не виконував, зокрема керував автомобілем марки «Volkswagen Tiguan» державний номерний знак НОМЕР_2 по вул.Луцькій, м.Володимир, Волинської області, де був виявлений та зупинений працівниками Володимирського РВП ГУНП у Волинській області.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю, фактичні обставини справи підтвердив, пояснив, що щиро кається у вчиненому і дав показання, які повністю узгоджуються з описовою частиною цього вироку. Зібрані по справі докази визнає та їх не оспорює. Зазначив, що посвідчення водія отримав в 2008, з того моменту постійно керував автомобілем, в тому числі в зоні бойових дій, будучи військовослужбовцем. Однак неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а також керування автомобілем будучи позбавленим права керування транспортним засобом, разом з тим, в порушення вимог закону 19.04.2025, усвідомлюючи протиправність своїх дій, будучі позбавленим права керування автомобілем, керував автомобілем, у зв`язку зі складними життєвими обставинами, їхав до сім,ї в м.Нововолинськ та був зупинений працівниками поліції, які виявили, що він керує транспортним засобом, не маючи на то права. Пояснив, що щиро кається у вчиненому, зрозумів протиправність своїх дій. Просив суд суворо не карати. Додав, що є колишнім військовослужбовцем, звільнений за станом здоров,я, натепер займається підприємницькою діяльність та має стабільний дохід. Проживає з дружиною у цивільному шлюбі, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин кримінального провадження, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч.3ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, з`ясував, чи не має сумнівів в добровільності його позиції, а також роз`яснив обвинуваченому, та стороні обвинувачення, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи та кваліфікацію інкримінованого правопорушення в апеляційному порядку.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого правопорушення, є повністю доведеною, а дії правильно кваліфікованими за ч.1 ст.382 КК України як умисне невиконання постанов суду, що набрали законної сили.

При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, разом з тим протягом року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР та керування транспортним засобом будучи позбавленим такого права має вищу освіту. Колишній військовослужбовець, який звільнений з військової служби за станом здоров,я, за місцем служби характеризувався позитивно, які відповідальний, дисциплінований та відданий своїй справі офіцер, є учасником бойових дій, натепер займається підприємницькою діяльністю, що свідчить про постійний дохід, проживає у цивільному шлюбі й утримує двох малолітніх дітей, що свідчить про міцні соціальні зв`язки. Має постійне місце реєстрації та проживання, на обліках в спеціалізованих установах не перебуває. Вину у скоєному злочині визнав, зробив для себе відповідні висновки.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі N 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Водночас, суд звертає увагу на те, що мета покарання, зокрема, виправлення осіб та запобігання вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, може бути досягнута лише тоді, коли кримінальне покарання буде для обвинуваченого важким, але у той же час реальним щодо його виконання.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Беручи до уваги дані про особу винного, який був військовослужбовцем, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки та інтересів держави у зв,язку з військовою агресією російської федерації, має статус учасника бойових дій, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, думку сторони публічного обвинувачення, за наявності обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, а саме щире каяття, відсутності обтяжуючих обставин, належної процесуальної поведінки самого обвинуваченого та не настання тяжких наслідків від скоєного, суд, повною мірою врахувавши наведене, вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України покарання у виді штрафу в межах передбачених санкцією статті, оскільки саме таке покарання буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та буде необхідним і достатнім для досягнення мети не лише кари, а й буде слугувати для виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння ним нових злочинів та не становитиме особистий надмірний тягар для особи.

Цивільний позов, речові докази та витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не застосовувався.

На вирок суду може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя: ТетянаПустовойт