Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №317/791/22 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 18.03.2026 Справа № 317/791/22

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 317/791/22 Пр. № 22-ц/807/334/26Головуючий у 1-й інстанції: Д.І. Сакоян Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.

за участі секретаря Пантюх Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 18 листопада 2025 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» (надалі - у ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

23.05.2022 року (поштою - конверт з відміткою (т.с. 1 а.с. 32) ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 1-8), в якому просив: - визнати незаконним та скасувати наказ № 26 від 29.04.2022 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади інженера з охорони праці у ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛШЕНИЙ ГАЙ» за п. 1 ст. 36 КЗпП України, підписаний в.о. директора Камалієвим Залумбегом; - поновити ОСОБА_1 на роботі у ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» на посаді посади інженера з охорони праці з дати звільнення, тобто з 29.04.2022 року;- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати його незаконного звільнення, тобто з 29.04.2022 року про дату постановлення рішення у справі за даним позовом з розрахунку 383,08 грн. за 1 (один) робочий день; - стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу (точна сума понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги буде надано до суду додатково відповідно до кількості судових засідань, в яких адвокат буде приймати участь, та додаткових складених процесуальних документів); допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі. В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що підстава звільнення – заява ОСОБА_1 від 29.04.2022 року. Однак, позивач заперечує своє волевиявлення щодо написання ним заяви від 29.04.2022 року про звільнення його за угодою сторін з займаної посади інженера з охорони праці у ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ», та саме бажання звільнитись з займаної посади; заяви про звільнення від 29.04.2022 року за угодою сторін з посади інженера з охорони праці позивач не писав; вважає звільнення незаконним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

В автоматизованому порядку визначено суддю суду першої інстанції Ткаченко М.О. (т.с. 1 а.с. 33). Ухвалою суду першої інстанції від 01 червня 2022 року (т.с. 1 а.с. 34) відкрито спрощене провадження у цій справі з викликом сторін.

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2022 року (суддя Ткаченко М.О. – т.с. 1 а.с. 62-67) позов позивача у цій справі було задоволено.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 05 вересня 2022 року (суддя Мінгазов Р.В. - т.с. 1 а.с. 118) вищезазначене заочне рішення було скасовано в порядку задоволення заяви відповідача про його перегляд (т.с. 1 а.с. 73-75).

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 06 вересня 2022 року (суддя Сакоян Д.І. - т.с. 1 а.с. 120-121) відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.04.2023 року до суду надійшла заява представника відповідача –ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» - адвоката Мельнікова О.А. (т.с. 1 а.с. 217-218), в якій останній просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В обґрунтування вищезазначеної заяви представник відповідача зазначав, що 27.05.2022 ОСОБА_1 звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. Наказом директора ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» Кроля В.І. № 28 від 02.05.2022 року був скасований у зв`язку з неправильним оформленням заяви ОСОБА_1 про звільнення наказ про звільнення № 26 від 29.04.2022 року. Судом заява не розглянута, надано ОСОБА_2 строк для пред`явлення іншого позову. Постановою Запорізького апеляційного суду від 04.06.2025 року залишено в силі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27.11.2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» про визнання незаконним та скасування наказу № 28 від 02.05.2022 про призупинення дії трудового договору та щодо скасування наказу.

Ухвалою суду першої інстанції від 05 червня 2023 року (т.с. 2 а.с. 70-72) провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в іншій цивільній справі ЄУН № 317/2461/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» про визнання незаконним та скасування наказу № 28 від 02.05.2022 року. Ухвалою суду першої інстанції від 25 червня 2025 року (т.с. 2 а.с. 82) провадження у цій справі поновлено.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 18 листопада 2025 року (суддя Сакоян Д.І. - т.с. 2 а.с. 182-188) заяву представника відповідачаТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» - адвоката Мельнікова О.А. про закриття провадження у цій цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено, провадження у справі закрито.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника Бабіча С.А. у своїй апеляційній скарзі (т.с.2 а.с.193-226) просив скасувати вищезазначену ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у цій справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В автоматизованому порядку 24.11.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (т.с.2 а.с.227). Ухвалою апеляційного суду від 25.11.2025 року (т.с.2 а.с.228) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 02.12.2025 року (т.с.2 а.с.231). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 03.12.2025 року (т.с.2 а.с.232), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с.2 а.с.233), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі.

Відповідач ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» подало апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі (т.с. 3 а.с. 1-9).

Позивач через представника подав апеляційному суду відповідь на цей відзив відповідача у цій справі (т.с. 3 а.с. 10-22).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 28.01.2026 року, не відбувся та був відкладений через перебування судді-члена колегії Онищенка Е.А. в цей день у нетривалій відпустці, яка не давала права його заміни іншим суддею в автоматизованому порядку (довідка – т.с. 3 а.с. 23), з урахуванням відпустки судді-доповідача у період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року включно (т.с. 3 а.с. 30).

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи, у тому числі позивач через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України (т.с.2 а.с.241-243), всі учасники цієї справи не з`явились, окрім представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бабіча С.А. (т.с.2 а.с.224), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились, за присутності представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бабіча С.А. (т.с.2 а.с.224).

Встановлено, що має місце постанова Запорізького апеляційного суду від 04 червня 2025 року (головуючий суддя ОСОБА_3 судді Кухар С.В. та Трофимова Д.А. – копія т.с. 2 а.с. 166-170) в іншій справі ЄУН 317/2461/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» про визнання незаконним та скасування наказу №28 від 02.05.2022 про призупинення дії трудового договору та щодо скасування наказу. В силу вимог ст. 36 ч. 4 ЦПК України … рішення… судді в інших справах … не може бути підставою для відводу. Самовідводи відсутні, відводів у цій справі не заявлено.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бабіча С.А., перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника Бабіча С.А. у цій справіпідлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Судовими рішеннями є: ухвали…, постанови…(ст. 258 ч. 1 ЦПК України).

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, закриваючи провадження за вищезазначеним позовом позивача у цій справі, керувався п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та виходив із такого.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд із цим, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10.04.2019 у справі № 456/647/18 (провадження №61-2018св19), від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц (провадження 61-1807св20) та від 09.09.2020 у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

Звернувшись 23.05.2022 до суду із позовом, позивач просив: – визнати незаконним та скасувати наказ № 26 від 29.04.2022 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади інженера з охорони праці у ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» за п. 1 ст. 36 КЗпП України; – поновити ОСОБА_1 на роботі у ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай» на посаді інженера з охорони праці з дати звільнення, тобто з 29.04.2022; – стягнути з ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати його незаконного звільнення по дату постановлення рішення у справі з розрахунку 383,08 грн. за один робочий день.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що наказом № 28 від 02.05.2022 року «Про скасування наказу та призупинення дії трудового договору» (копія т.с. 1 а.с.221) у зв`язку з неправильним оформленням заяви ОСОБА_1 про звільнення, находженням с. Зелений Гай на тимчасово окупованій території України та неможливістю продовжувати господарську діяльність ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» крім іншого: – скасувало наказ № 26 від 29.04.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера з охорони праці на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України; – на підставі ч. 2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинило дію трудового договору з інженером з охорони праці ОСОБА_1 з 02.05.2022 у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи до закінчення воєнного стану.

ОСОБА_1 оскаржено наказ № 28 від 02.05.2022 «Про скасування наказу та призупинення дії трудового договору» до Запорізького районного суду Запорізької області. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 27.11.2024 (т.с. 2 а.с. 163-1665) позов ОСОБА_1 до ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» про визнання незаконним та скасування наказу № 28 від 02.05.2022 залишено без задоволення. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано доказів того, що оскаржуваний наказ № 28 від 02.05.2022 є фіктивним або підробленим, а так само того, що його було виготовлено не 02.05.2022, а значно пізніше. Постановою Запорізького апеляційного суду від 04.06.2025 (т.с. 2 а.с. 166-170) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Бабіча С.А., залишено без задоволення, а рішення Запорізького районного суду Запорізької області без змін.

Отже, на час звернення позивача ОСОБА_1 23.05.2022 із позовом про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу спірний наказ ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» вже був скасований, що виключає можливість його оскарження у даній справі. Також на час звернення до суду ОСОБА_1 був і продовжує бути на теперішній час працівником ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ», оскільки наказ № 26 від 29.04.2022 про його звільнення був скасований.

Крім того, виходячи зі змісту наказу № 26 від 29.04.2022, останнім робочим днем ОСОБА_1 було 29.04.2022. Наказом № 28 від 02.05.2022 «Про скасування наказу та призупинення дії трудового договору» скасовано наказ № 26 від 20.04.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера з охорони праці на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України та на підставі ч. 2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинено з ним дію трудового договору з 02.05.2022 (з наступного робочого дня після 29.04.2022) у зв`язку з військовою агресією проти України.

Таким чином, з 29.04.2022 та станом на 23.05.2022 (дата звернення позивача до суду) у ОСОБА_1 був відсутній вимушений прогул за який можливо було б стягнути середній заробіток, оскільки 29.04.2022 він ще працював, а на наступний робочий день, а саме 02.05.2022 трудовий договір із ним вже був призупинений.

Отже, на час звернення до суду предмет спору за усіма позовними вимогами був відсутній, що є підставою для закриття провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Заперечення представника позивача щодо закриття провадження у справі зводяться до незгоди із доводами рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27.11.2024 та постанови Запорізького апеляційного суду від 04.06.2025 у справі № 317/2461/23, при розгляді якої судом вже надавалась ґрунтована оцінка законності наказу № 28 від 02.05.2022. Суд першої інстанції також зауважив, що наказ ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» № 28 від 02.05.2022 «Про скасування наказу та призупинення дії трудового договору» не є предметом спору у даній справі, а сама по собі незгода із даним наказом не свідчить про існування предмета спору у справі № 317/791/22.

Проте із таким висновком суду першої інстанції у цій справі повністю погодитись не можна з таких підстав.

Вказана ухвала суду першої інстанції вимогам законності та обґрунтованості у цій справі не відповідає.

Висновки суду першої інстанції про відсутність предмету спору у цій справі ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України (Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях).

Оскільки, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що позивач ОСОБА_1 у цій справі має право оспорювати і оспорює незаконність вищезазначеного наказу відповідача ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ» № 26 від 29.04.2022 року про його (позивача) звільнення, не з дати скасуванняостаннього іншим вищезазначеним наказом відповідача – № 28 від 02.05.2022 року, а саме з дати його прийняття– 29.04.2022 року і зовсім з інших правових підстав, ніж останній був скасований лише 02.05.2022 року самим відповідачем.

Тобто, існує період чинності спірного наказу з 29.04.2022 року по 02.05.2022 року включно до винесення відповідачем вищезазначеного іншого наказу № 28, за який вищезазначений спірний наказ № 26 від 29.04.2022 року у цій справі досі може перебувати і перебуває у спорі сторін та, можливо, міг бути визнаний судом незаконним та скасований у цій справі саме з підстав, про які заявляє позивач у своєму вищезазначеному позові у цій справі.

Та, відповідно, вимоги позивача до відповідача про поновлення його на роботі у відповідача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та зокрема з 29.04.2022 року по 02.05.2022 року включно, є похідними за своїм змістом від первісних позовних вимог позивача до відповідача у цій справі про визнання незаконним та скасування саме з дати його прийняття - 29.04.2022 року, та, відповідно, також досі можуть перебувати і перебувають у спорі сторін у цій справі.

Таким чином, суд першої інстанції помилково закрив провадження у цій справі на підставі п.2 ч. 1 ст.255 ЦПК України, зазначивши, що "на час звернення позивача ОСОБА_1 23.05.2022 із позовом спірний наказ ТОВ вже був скасований наказом №28 від 02.05.2022, що виключає можливість його оскарження у даній справі".

Норма п.2 ч. 1 ст.255 ЦПК України передбачає закриття провадження виключно у разі, коли предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Це означає, що спір не повинен був існувати взагалі на момент звернення позивача до суду. Якщо ж предмет спору існував на момент подання позову, але згодом припинив своє існування через будь-які обставини, що виникли після відкриття провадження, це не є підставою для закриття провадження за п.2 ч. 1 ст.255 ЦПК України. Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18 (провадження №61-2018св19) вказав: "Провадження закривається, якщо предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження, то закриття провадження неможливе з цієї підстави". «Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо». Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц (провадження 61- 1807св20) та від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20 (провадження №61- 9658св20).

Апеляційним судом встановлено, що у цій справі існував предмет спору на момент подання позову 23.05.2022 року і це підтверджується всією сукупністю фактичних обставин цієї справи та доказів, наявних у матеріалах цієї справи.

Оскільки, як вбачається із змісту позову позивача та інших матеріалів цієї справи, 29.04.2022 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи наказом №26 на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. В цей день йому повідомили про звільнення, він був фактично позбавлений можливості виконувати свої трудові обов`язки, не отримував заробітну плату. З наступного робочого дня, 02.05.2022 року, ОСОБА_1 не допускався до роботи, перебував у стані вимушеного прогулу. Саме ці обставини - незаконне звільнення та вимушений прогул - і становили предмет спору, який існував на момент подання позову 23.05.2022 року.

Крім того, на момент подання позову ОСОБА_1 не знав і не міг знати про існування наказу № 28 від 02.05.2022. Його не ознайомили з цим наказом, не повідомили про нібито скасування звільнення, не повернули до роботи. Належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні. Тобто, для позивача реально існувала ситуація незаконного звільнення та вимушеного прогулу. Саме це і є предметом спору в розумінні цивільного процесуального законодавства - реальний конфлікт між сторонами щодо існування чи відсутності трудових правовідносин, законності звільнення, права на відновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, а з урахуванням його сутнісного, а не формального значення. Спір існує тоді, коли сторони мають протилежні позиції щодо певних прав чи обов`язків, незалежно від формальних документів, які одна зі сторін може пред`явити. У даній справі такий спір безумовно існував на момент подання позову.

Суд першої інстанції правильно послався у цій справі в оскаржуваній ухвалі на правову позицію Верховного Суду, зазначивши: "Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні)".

Проте, при цьому, суд першої інстанції сам цієї правової позиції у цій справі не дотримався. Оскільки, як вбачається із матеріалів цієї справи, наказ №28 від 02.05.2022 року скасував наказ про звільнення вже після виникнення спору (29.04.2022 - звільнення, 02.05.2022 - скасування), що за судовою практикою Верховного Суду не є підставою для закриття провадження за п.2 ч. 1 ст.255 ЦПК України.

Крім того, суд помилково ототожнив момент подання позову (23.05.2022) з моментом виникнення предмета спору. Насправді предмет спору виник 29.04.2022 - в день звільнення ОСОБА_1 . Саме тоді виникла правова невизначеність щодо законності припинення трудових відносин. І якщо відповідач 02.05.2022 скасував наказ про звільнення, то це не усуває самого звільнення 29.04.2022, на незаконності якого наполягає позивач у цій справі, та не повертає час назад, не скасовує період вимушеного прогулу з 29.04.2022 по 02.05.2022 року.

Окрім цього, після скасування вищезазначеного заочного рішення суду у цій справі про задоволення позову позивача у повному обсязі, провадження у справі №317/791/22 було чомусь відкрито повторно 06.09. 2022 року (ухвала – т.с. 1 а.с. 120-121) замість продовження розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, від цього моменту (06.09.2022року) і до подання відповідачем клопотання про закриття провадження 04.04.2023року минуло біля 7 (сіми) місяців розгляду цієї справи судом першої інстанції. Протягом цього часу відповідач чомусь не згадував про наказ №28, не посилався на нього, не просив закрити провадження. Це однозначно свідчить про те, що предмет спору реально існував не лише на момент подання позову, але й протягом семи місяців судового розгляду. У подальшому суд першої інстанції прийняв до розгляду вищезазначений доказ відповідача - наказ №28 від 02.05.2022 року (т.с. 1 а.с. 221), поданий суду першої інстанції у цій справі відповідачем вперше 04.04.2023 року (т.с. 1 а.с. 217), тобто з пропуском встановленого судом строку (біля семи місяців) без будь-якого обґрунтування неможливості своєчасного подання.

Також, суд першої інстанції помилково взагалі не оцінив правову можливість скасування наказу про звільнення працівника адміністративним шляхом (самим роботодавцем) після того, як цей наказ вже був виконаний 29.04.2022 року (в трудову книжку внесено запис про звільнення, трудову книжку видано працівнику на руки, проведено остаточний розрахунок, працівника фактично позбавлено можливості виконувати трудові обов`язки). З цього моменту звільнення набуло характеру юридичного факту, який породив правові наслідки: припинення трудових правовідносин, виникнення у працівника права на оскарження звільнення, виникнення у роботодавця обов`язку виплатити належні суми при звільненні. Верховний Суд України роз`яснював, що роботодавець має право відмовитися від розірвання трудового договору, але лише до закінчення строку попередження або до дня звільнення. Після виконання наказу про звільнення, після внесення запису в трудову книжку та видачі її працівнику, роботодавець втрачає можливість односторонньої відмови від звільнення. Якщо звільнення виявилося незаконним, воно може бути скасоване лише судом у порядку розгляду трудового спору.

Крім того, суд першої інстанції допустився помилки у цій справі, зазначивши, що в іншій вищезазначеній справі №317/2461/23 за участі тих самих сторін суд вже досліджував саме законність (незаконність) наказу №26 від 29.04.2022 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи та, відповідно, помилковим також є висновок суду першої інстанції про те, що судове рішення суду у вищезазначеній іншій справі носить преюдиційний характер для вирішення судом цієї справи.

При вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах, суд першої інстанції допустився надмірного формалізму, застосувавши вищезазначену процесуальну норму про закриття провадження у цій справі, що позбавило позивача ОСОБА_1 права на доступ до суду та розгляд його позовних вимог у цій справі по суті.

За таких обставин, вимоги апеляційної скарги сторони позивача ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах.

Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду цієї справи, та в силу вимог ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В разі скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, питання про розподіл цих витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, вирішується у подальшому судом першої інстанції за результатами розгляду справи в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 81-82, 89, 141, 367, 371-372, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 18 листопада 2025 року про закриття провадження у цій справі скасувати.

Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова апеляційним судом складена 27.03.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Онищенко Е.А.Трофимова Д.А.