Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №679/953/24 — Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/26/2026

Справа № 679/953/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області

у складі: головуючого судді Стасюка Р.М.,

за участі секретаря судового засідання Плазій Н.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки адвоката Романової Н.І.,

представника відповідача адвоката Оліферук Ж.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,-

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Романова Н.І., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить стягнути з відповідача на її користь 2700 доларів США, які було передано в рахунок фінансування будівництва будинку, 3% річних за користування безпідставно набутими коштами у період з 22.03.2023 по 06.06.2024, що складає 91 долар США, вартість обладнання для регулювання контролю тепла в будинку у розмірі 10000,00 гривень, вартість оплачених послуг по доставці та монтажу даного обладнання у розмір 5000,00 гривень та вартість сантехнічного обладнання, яке залишилося у будинку у розмірі 28273,93 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у вересні 2022 року між позивачкою та відповідачем було досягнуто домовленості про придбання житлового будинку із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . Домовленість була зафіксована у власноручно написаній ОСОБА_2 розписці від 01.10.2022 про отримання ним 2700 доларів США, в рахунок першого платежу від загальної вартості будинку. Після передачі грошових коштів відповідач надав позивачці ключі від будинку і повідомив, що остання може розпочинати внутрішні оздоблювальні роботи, необхідні монтажні роботи та благоустрій.

02.01.2023 відповідач надіслав SMS повідомлення в якому він просив здійснити оплату за електропостачання по АДРЕСА_1 за грудень 2022 року по особовому рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_3 та здійснити внесок за будинок.

21.03.2023 від відповідача надійшло чергове повідомлення в якому йшлося про те, що у зв`язку із відсутністю протягом тривалого часу внесків на оплату вартості будинку, він вимушений його продати.

Зважаючи на такі дії відповідача позивачка звернулася до останнього із вимогою повернути сплачені грошові кошти в сумі 2700 доларів США та відшкодувати вартість встановленого в будинку АДРЕСА_1 обладнання та монтажних робіт у розмірі 15000,00 гривень, вартість сантехнічного обладнання в розмірі 23210,00 гривень, однак відповідач, не заперечуючи факту отримання від позивачки зазначених коштів, передачу їй ключів від будинку, завезення до будинку сантехнічного обладнання та встановлення обладнання для контролю/регулювання тепла, не вчинив дій для повернення безпідставно набутих ним коштів та відшкодування понесених позивачкою витрат, чим фактично відмовився від укладення договору купівлі-продажу будинку на узгоджених сторонами умовах, що свідчить про порушення прав позивачки за захистом яких вона змушена звертатися до суду.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді від 14.06.2024 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання.

15.07.2024 до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Оліферук Ж.А. на позовну заяву у якому представник просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що набуття відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 2700 доларів США від позивачки ОСОБА_1 відбулось в порядку виконання договірного зобов`язання між сторонами про яке йдеться в розписці, тому таке набуття коштів не є безпідставним. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом приписів глави 83 ЦК України. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних, зазначила, що у спірних правовідносинах, які склалися між сторонами, відсутній елемент прострочення грошового зобов`язання, тобто цивільного порушення, за яке б наставала відповідальність, передбачена частиною другою ст. 625 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині сторона відповідача вважає необґрунтованими. Позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості обладнання для контролю/регулювання тепла в будинку у розмірі 10000,00 гривень, вартості оплачених послуг по доставці та монтажу даного обладнання у розмірі 5000,00 гривень та вартості сантехнічного обладнання у розмірі 28273,93 гривень не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Позивачкою не надано жодних доказів про належність їй такого майна, його вартість, залишення цього майна у будинку АДРЕСА_1 та будь-яких доказів заволодіння відповідачем таким майном.

23.07.2024 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Романової Н.І. у якій сторона позивача зазначила, що підставою звернення до суду з вказаним позовом стало те, що відповідач відмовився від укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 , який мав бути укладений після завершення будівництва будинку, та на виконання умов якого позивачкою було сплачено відповідачу 2700 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою. Оскільки договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки між сторонами у письмовій формі укладений не був, до правовідносин які складися між ними підлягають застосуванню норми ст. 1212 ЦК України. Заперечення сторони відповідача щодо позовних вимог у частині відшкодування матеріальної шкоди та 3% річних не заслуговують на увагу, а факт придбання позивачкою сантехнічного обладнання, обладнання для контролю/регулювання тепла та його монтажу буде доведено стороною позивача у ході розгляду справи, зокрема показаннями свідків та товарними чеками на придбання сантехніки.

Ухвалою суду від 22.01.2025 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

ІІІ. Позиції сторін у судовому засіданні.

Представник позивачки адвокат Романова Н.І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву. Пояснила, що позивачка маючи намір придбати житловий будинок із земельною ділянкою, у середині вересня 2022 року побачила оголошення про продаж такого будинку. Після проведення огляду будинку що по АДРЕСА_1 , в присутності свідків, вона передала відповідачу ОСОБА_2 , як продавцю, під розписку грошові кошти у сумі 2700 доларів США, він у свою чергу передав їй ключі від будинку та повідомив, що вона має можливість виконувати внутрішні роботи. Розписка була датована 01.10.2022, хоча фактична передача коштів відбулася під час огляду будинку у вересні. Як пояснив відповідач таку дату слід зазначити аби у подальшому було зручніше здійснювати нарахування відсотків. Нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу між сторонами не укладався. Будинок вже був повністю побудований, забудовнику залишилося виконати фасадні роботи. У будинку позивачка познайомилися з майстром на ім`я ОСОБА_4 , який запропонував встановити систему контролю тепла, на що вони погодилися. Коли система була встановлена домовилися про проведення робіт з оздоблення стін. Пізніше від відповідача надійшло SMS повідомлення в якому він просив здійснити оплату за електропостачання по АДРЕСА_1 за грудень 2022 року по особовому рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_3 та здійснити внесок за будинок, так з`ясувалося, що земельна ділянка на якій проводиться будівництво будинку ОСОБА_2 не належить. У березні 2023 року від відповідача надійшло чергове повідомлення в якому йшлося про те, що у зв`язку із відсутністю протягом тривалого часу жодних внесків на придбання будинку він буде його продавати іншим покупцям. Оскільки відповідач відмовився від укладення договору купівлі-продажу на узгоджених під час написання розписки умовах, позивачка пред`явила відповідачу вимогу про повернення сплачених за розпискою грошових коштів, компенсації витрати на придбання та встановлення системи опалення, а також повернення придбаної сантехніки, яка знаходиться у будинку.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Оліферук Ж.А. у судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що між сторонами фактично виникли зобов`язання які випливають із договору купівлі-продажу на виконання яких позивачкою сплачено 2700 доларів США, а тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми ст. 1212 ЦК України, що свідчить про обрання позивачкою неналежного способу захисту та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, долучені до позовної заяви докази не містить оригіналу розписки про отримання коштів, яку суд міг би дослідити під час розгляду справи. Відповідач визнає факт отримання ним вказаних коштів та мав намір повернути їх позивачці, однак остання вже звернулася до суду з позовом. Що стосується позовних вимог в частині відшкодування вартості та монтажу обладнання та сантехніки, яке як зазначає позивачка вона придбала для проведення оздоблювальних робіт у будинку, то вказані вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами. З дня коли ОСОБА_2 передав позивачці ключі від будинку він не мав до нього доступу.

VІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 01.10.2022 ОСОБА_2 надано розписку у якій він підтверджує факт отримання від ОСОБА_1 платежу у розмірі 2700 доларів США, на будівництво будинку вартістю 59000 доларів США під 6% річних терміном до 4 років. Залишок 56300 доларів США.

Цих обставин сторони не заперечують.

Зі скріншотів повідомлень у мережі Вайбер за 13.10.2022 з контактом на ім`я ОСОБА_5 , які надано позивачкою ОСОБА_1 , вбачається, що абоненти домовляються про придбання системи автоматики та узгоджують вартість сантехніки, переписка містить скріншот із додатку Приват 24 про переказ коштів на карту отримувача ОСОБА_6 . Переписка за 03.11.2022 містить фото ремонтних робіт та повідомлення про те, що опалення працює та фото чеку про поповнення ОСОБА_1 платіжної картки ОСОБА_7 на суму 1000 грн.

Зі скріншотів переписки у мережі Вайбер за 20.01.2023 з контактом на ім`я ОСОБА_8 , які надано позивачкою ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_9 надіслав повідомлення про необхідність зробити внесок за будинок, оскільки жодного платежу не проведено, інакше будинок буде виставлено на продаж. Переписка за 21.03.2023 містить повідомлення ОСОБА_10 що у зв`язку з відсутністю жодної проплати протягом тривалого часу він вимушений продати будинок, аби не пропали матеріали пропонує обрати інший будинок з ремонтом, обрати інший будинок без ремонту, зателефонувати аби домовитися щодо подальшої долі її матеріалів та ключів, також провести розрахунки.

Відповідно до сервісного талону № 3926 від 13.10.2022 ТОВ «ФРІНЕТ» надано абоненту ОСОБА_11 сервісні послуги за адресою АДРЕСА_1 на загальну суму 600,00 грн.

З копії чеку №46 від 22.09.2022 виданого ФОП ОСОБА_12 вбачається факт оплати товару в розмірі 14050,00 гривень, а саме: унітазу вартістю 3450,00 грн, тумби з умивальником вартістю 6200,00 грн, рушникосушки люкс НР-І 650/430/елек вартістю 4400,00 грн.

З копії чеку № 47 від 22.09.2022 виданого ФОП ОСОБА_12 вбачається факт оплати товару в розмірі 9160,00 гривень, а саме: ванни акрилової BONA 180х80 (соло) без ніг вартістю 7855,00 грн, ноги до акрил.ванни Piramida вартістю 630,00 грн, сифона NOVA для ванни (Автомат) вартістю 675,00 грн.

Допитана у порядку ст. 234 ЦПК України у якості свідка позивачка ОСОБА_1 дала суду показання в яких зазначила, що у вересні 2022 року у мережі Інтернет побачила оголошення про продаж житлового будинку із земельною ділянкою. Зателефонувавши на вказаний в оголошенні номер телефону домовилася про зустріч та огляд будинку по АДРЕСА_2 з відповідачем ОСОБА_2 . Один із запропонованих варіантів влаштував її сім`ю, а тому в рахунок завдатку відповідачу було передано 2700 доларів США, про що останній надав розписку. Передача коштів відбулася у присутності свідків: її чоловіка та кумів. Відповідач повідомив, що у будинку можна розпочинати проведення внутрішніх робіт.

Через певний проміжок часу, коли позивачка вже закупила та завезла в будинок сантехніку з`ясувалось, що ОСОБА_2 надав їй недостовірну інформацію щодо розміру та конфігурації земельної ділянки. Так, земельна ділянка, яка за словами відповідача була прибудинковою територією її майбутнього будинку насправді виявилась прибудинковою земельною ділянкою сусідки ОСОБА_13 .

Звернувшись до відповідача з приводу невідповідності меж земельної ділянки, останній запропонував вирішувати це питання із сусідами, а якщо її щось не влаштовує, то обраний нею будинок буде продано іншому покупцю. Оскільки позивачка мріяла про власний будинок, вже завезла обладнання та розпочала у будинку монтажні роботи по встановленню такого обладнання, виконала будівельні роботи по розширенню коридору, а також понесла витрати на оплату проведених робіт, то змушена була змиритись із ситуацією щодо невідповідності меж земельної ділянки тим розмірам, які обговорювались при досягненні угоди з відповідачем про її придбання.

02.01.2023 від відповідача надійшло SMS повідомлення в якому він просив здійснити оплату за електропостачання по АДРЕСА_1 за грудень 2022 року по особовому рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_3 та здійснити внесок за будинок.

20.01.2023 від відповідача надійшло повідомлення про необхідність здійснити внесок на оплату будинку, зважаючи на те, що між ними не було обумовлено порядок проведення розрахунків, зміст такого повідомлення був їй не зрозумілим. Оскільки у січні 2023 року вона мала фінансові можливості здійснити повну оплату вартості будинку, за умови укладення письмового договору купівлі-продажу, а тому 23.01.2023 повідомила про це відповідача, однак останній, як забудовник, не мав відповідних документів для оформлення договору купівлі-продажу.

У подальшому від ОСОБА_2 надійшло повідомлення в якому йшлося про те, що він продає будинок іншим покупцям, а вона може забрати з будинку належній їй речі. Частину речей вона забрал легковим автомобілем, а сантехніку мала намір забрати за допомогою знайомого ОСОБА_14 . Коли вона приїхала до будинку по сантехніку, то вже не могла туди потрапити. Повернути їй сплачені кошти відповідач не пропонував, натомість на таку її вимогу висловився нецензурно.

Допитана у порядку ст. 234 ЦПК України у якості свідка представник позивачки - адвокат Романова Н.І. дала суду показання в яких зазначила, що під час особистої зустрічі з відповідачем ОСОБА_2 з приводу повернення сплачених позивачкою грошових коштів за розпискою, а також повернення належного позивачці майна, яке залишилося у будинку ОСОБА_2 повідомив, що поверне позивачці сплачені нею 2700 доларів США, а також вартість сантехніки, від відшкодування вартості встановленої у будинку системи опалення відмовився, посилаючись на те, що таке буде зараховано у рахунок погашення відсотків, про сплату яких вони домовились при досягненні домовленості про продаж будинку, а також як компенсація знесеної стіни у будинку.

Свідок ОСОБА_11 , який є чоловіком позивачки, дав суду показання в яких зазначив, що у 2022 році їх сім`я прийняла рішення придбати у відповідача житловий будинок, який перебуває на стадії будівництва (тривали фасадні роботи) вартістю 59000 доларів США. Домовилися про часткову оплату вартості будинку протягом 4 років шляхом внесення платежів кожні 3 місяці або відразу повної оплати. Сплативши відповідачу завдаток у розмірі 2700 доларів США, вони розпочали виконання внутрішніх ремонтних робіт у обраному будинку: встановили датчики контролю температури, провели Інтернет, встановили сходи на другий поверх, придбали ванну, тумбу, унітаз, які залишилися у будинку після розірвання домовленості з відповідачем про його продаж.

Свідок ОСОБА_15 дала суду показання в яких зазначила, що між нею та позивачкою було досягнуто домовленості про виконання ремонтних робіт у придбаному позивачкою будинку. Також роботи з встановлення опалення у будинку виконував інший робітник. Коли вона працювала у будинку то бачила, що там були коробки, в яких зі слів позивачки була сантехніка. У кінці осені 2022 року позивачка повідомила щоб вона припинила виконувати ремонті роботи, а вже навесні наступного року сказала, що будинок вони не викупили. Разом з позивачкою вони поїхали аби забрати свої речі, однак ОСОБА_16 повідомила, що у будинок вони не потрапили. Свідком вивезення сантехніки із будинку вона не була.

Свідок ОСОБА_17 дала суду показання в яких зазначила, що у 2024 році в мережі Інтернет побачила оголошення про продаж будинку. У телефонному режимі домовилася з ОСОБА_18 про огляд будинку, який знаходився по АДРЕСА_1 . Вартість будинку складала 88000 доларів США, у будинку були виконані роботи з встановлення теплої підлоги, біоконтролю повітря у кімнатах, у ванній на другому поверсі була наявна сантехніка, також у будинку був стіл холодильник, ліжка та диван.

Свідок ОСОБА_19 дала суду показання в яких зазначила, що у лютому 2022 року за договором купівлі-продажу придбала у ОСОБА_2 будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_2 . Восени 2022 року будинок, який межує з її, оглядала ОСОБА_1 , вона також заходила і до неї. У подальшому між нею та позивачкою виник спір щодо земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, а тому вони викликали відповідача ОСОБА_2 , як продавця, а також землеміра. З ОСОБА_1 вони також обговорювали проведення до будинків Інтернету.

Свідок ОСОБА_20 дав суду показання в яких зазначив, що у вересні 2022 році разом із ОСОБА_11 їздив у м.Славуту де останній купував сантехніку: ванну, унітаз, вмивальник, тумбочку під вмивальник, яку вони привезли та занесли до будинку, який на його думку придбавав ОСОБА_11 , хоча він йому цього не говорив. На той час у будинку вже було виконано ремонтні роботи з штроблення стін під електрику. У березні 2023 року ОСОБА_11 повідомив його, що будинок продають, а тому потрібно забирати сантехніку. Більше у будинку він не перебував.

Свідок ОСОБА_21 дала суду показання в яких зазначила, що позивачка є її матір`ю. Вона була присутня під час огляду будинку, продаж якого здійснював відповідач. Після цього батьки передали ОСОБА_2 грошові кошти, а він написав їм розписку про отримання таких. Батьки проводили у будинку ремонтні роботи. На час продажу будинку сантехніки у ньому не було.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України).

За положеннями ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України, нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Так, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються положення глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі №127/13491/21-ц.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

У особи виникає зобов`язання повернути отримане майно, зокрема, грошові кошти, згідно зі статтею 1212 ЦПК України, як безпідставно набуте, якщо особа отримала їх без правової підстави, за відсутності договірних правовідносин щодо цього майна.

У ході розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 передала відповідачу ОСОБА_2 під розписку 2700 доларів США з метою укладення у майбутньому договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, у березні 2023 року відповідач відмовився від продажу позивачці будинку та земельної ділянки згідно домовленості яка зафіксована у розписці від 01.10.2022.

Надана відповідачем розписка про отримання коштів на будівництво будинку, у розумінні ч. 1 ст. 635 ЦПК України, не є попереднім договором купівлі-продажу, а тому відсутні підстави вважати що між сторонами склалися договірні правовідносин з цих підстав, а тому суд дійшов висновку, що заявлені позивачкою позовні вимоги підлягаю вирішенню відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки грошових коштів в розмірі 2700 доларів США, переданих за розпискою від 01.10.2022, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

За змістом ст. 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).

Таким чином, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У зв`язку з тим, що отриманням та збереженням відповідачем коштів від позивачки відбулося без достатніх правових підстав, у відповідача виник обов`язок з повернення отриманих коштів. Враховуючи, що відповідач грошові кошти не повернув, у позивачки виникло право на стягнення 3% річних.

Відповідно до проведеного позивачкою у позовній заяві розрахунку 3% річних у період з 22.03.2022 по 06.06.2024 розмір таких склав 91 долар США (2700х3%/365х411), вказаний розрахунок сумнівів у правильності його проведення не викликає, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивачки вартості обладнання для регулювання контролю тепла в будинку у розмірі 10000,00 гривень, вартості оплачених послуг по доставці та монтажу даного обладнання у розмір 5000,00 гривень та вартість сантехнічного обладнання, яке залишилося у будинку у розмірі 28273,93 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки між ними не укладався. Фактично ж мала місце домовленість сторін щодо укладення такого договору в майбутньому, підтвердженням чого є текст розписки.

Спірні правовідносини, виходячи зі змісту позовних вимог щодо відшкодування вартості проведених ремонтних робіт, регулюються частиною 4 ст. 390 ЦК України, оскільки судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з фактичним користуванням ОСОБА_1 житловим приміщенням як потенційним майбутнім власником житла без належного юридичного оформлення спірних правовідносин.

Вирішуючи питання щодо добросовісності чи недобросовісності володільця, суд виходить з того, що оскільки позивачка та відповідач дійшли згоди щодо укладення договору купівлі-продажу у майбутньому, у т.ч. домовилися про порядок проведення оплати та користування позивачкою житловим будинком, то позивачка є добросовісним володільцем.

Згідно із частиною четвертою статті 390 ЦК України, якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Положення частини четвертої статті 390 ЦК України застосовуються до правовідносин, при яких добросовісному набувачу (володільцю) належить право на поліпшення набутого ним майна та залишення за собою результатів такого поліпшення за умови можливості їх відокремлення або право на відшкодування сум, на які збільшилась вартість поліпшеного майна, за неможливості їх відокремлення. На відміну від норми частини третьої статті 390 ЦК України, за положеннями частини четвертої цієї статті добросовісному набувачу або володільцю належить право отримати відокремлювані поліпшення майна або право на відшкодування невідокремлюваних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна унаслідок цих поліпшень.

Тому, визначаючи суму відшкодування, яка підлягає стягненню з добросовісного володільця на користь власника майна, суд має виходити з суми, на яку збільшилась вартість будинку.

Вказане відповідає правовому висновку, що висловлений Верховним Судом України 07.09.2016 у справі №6-389цс16.

На підтвердження встановлення у будинку обладнання для контролю/регулювання тепла, вартість якого позивачкою визначено у розмірі 10000,00 грн та понесення витрат на його монтаж у розмірі 5000,00 грн позивачкою надано роздруківки листування у застосунку «Viber» з контаком Діма Будівельник.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі №916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зазначила, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Однак, з досліджених доказів неможливо достовірно встановити факт придбання позивачкою обладнання для регулювання контролю тепла, встановлення такого обладнання у будинку по АДРЕСА_1 , його дійсної вартості та понесених позивачкою витрат на його доставку та монтаж. Доказів того, чи забезпечили проведені в будинку ремонтні роботи (враховуючи демонтаж стіни для розширення коридору) приріст ринкової вартості будинку позивачка не надала. Не було надано суду доказів і на підтвердження можливості (чи неможливості) відокремлення здійснених поліпшень від майна відповідача.

На підтвердження придбання сантехнічного обладнання позивачкою надано суду копію чеку №46 від 22.09.2022 виданий ФОП ОСОБА_12 про оплату товару у розмірі 14050,00 гривень, а саме: унітаз «Церсанія Сімпле» вартістю 3450,00 грн, тумба з умивальником «Ізео» 85 вартістю 6200,00 грн, рушникосушка Люкс НР-І 650/430/елек вартістю 4400,00 грн, оплата готівкою; копію чеку № 47 від 22.09.2022 виданого ФОП ОСОБА_12 про оплату товару у розмірі 9160,00 гривень, а саме: ванна акрилова BONA 180х80 (соло) без ніг вартістю 7855,00 грн, ноги до акрил.ванни Piramida вартістю 630,00 грн, сифон NOVA для ванни (Автомат) вартістю 675,00 грн.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині компенсації вартості сантехнічного обладнання, яке, зі слів позивачки, залишилося у будинку у розмірі 28273,93 грн, так як достатніх та допустимих доказів такого суду не було надано. Покази свідків про його купівлю та перебування у будинку по АДРЕСА_1 , не доводять факту його залишення в ньому.

Враховуючи вищевикладене у задоволенні позовних вимог у цій частині заявленого позову слід відмовити у зв`язку з їх недоведеністю.

VI. Розподіл судових витрат.

Згідно вимог ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 1552,60 гривень, тому суд дійшов висновку, що вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у сумі 1119,76 гривень, що пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог 72,12 % ціни позову.

Крім того, у позовній заяві представником позивачки зазначено, що понесені нею витрати на професійну правничу допомогу складають 1500,00 грн за 1 годину роботи адвоката, розрахунок таких витрат буде надано додатково.

Відповідно до частин 1, 2 статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи наведене, оскільки представником позивачки до закінчення судових дебатів у справі зроблено усуну заяву про, те що нею протягом п`яти днів з дня винесення рішення до суду буде подано докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне питання про судові витрати понесені позивачкою на оплату професійної правничої допомоги вирішити після ухвалення рішення по суті позовних вимог, визначивши позивачці строк для подання доказів щодо розміру понесених нею судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення цього рішення суду. Роз`яснити, що у разі неподання таких доказів заява про вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу залишиться без розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 109, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі еквівалентному 2700 доларів США 00 центів та 3 % річних у розмірі еквівалентному 91 долар США 00 центів, всього еквівалент 2791 долар США 00 центів, за курсом НБУ на день виконання рішення.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1119 (одну тисячу сто дев`ятнадцять) гривень 76 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 13 березня 2026 року.

Суддя Р.М. Стасюк