Вирок від 26 березня 2026 р. у справі №608/459/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія:

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 року Справа № 608/459/26

Номер провадження1-кп/608/304/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в м. Чорткові, кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 62025140140000254 від 28 квітня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого, одруженого, навідника – оператора сапера 3 інженерно – саперного відділення 2 інженерно-саперного взводу 1 інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 , солдата військової служби за мобілізацією, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

Встановлено, що 18 квітня 2025 року, громадянина ОСОБА_3 призвано на військову службу за мобілізацією. В той же день, солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду навідника-оператора-сапера 3 інженерно-саперного відділення 2 інженерно-саперного взводу 1 інженерно-саперної роти.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан – особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.

Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.

Натомість, солдат ОСОБА_3 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину (кримінального правопорушення) проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.

19 квітня 2025 року о 18 годині 00 хвилин, солдат ОСОБА_3 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов`язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).

У період з 18 години 00 хвилин 19 квітня 2025 року по 18 годину 00 хвилин 20 серпня 2025 року, військовослужбовець військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_3 перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та свої службові обов`язки не виконував, проводячи час на власний розсуд.

20 серпня 2025 року о 18 годині 00 хвилин, солдат ОСОБА_3 прибув до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (м. Тернопіль, вул. За Рудкою, 35), чим припинив вчинене кримінальне правопорушення.

Крім того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.08.2025 №264 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 прибув у пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) у відрядження, для подальшого проходження військової служби.

Однак, 25 серпня 2025 року близько 19 години, солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_3 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов`язків військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин, повторно самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ).

У період з 19 години 00 хвилин 25 серпня 2025 року по 08 січня 2026 року, військовослужбовець військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_3 перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) та свої службові обов`язки не виконував, проводячи час на власний розсуд.

08 січня 2026 року солдат ОСОБА_3 прибув до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (м. Тернопіль, вул. За Рудкою, 35), чим припинив вчинене кримінальне правопорушення.

Такими чином, солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану,без поважних причин, з метою тимчасового ухилення від військової служби, 19 квітня 2025 року о 18 годині 00 хвилин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та в подальшому, проводячи час на власний розсуд, о 18 годині 00 хвилин 20 серпня 2025 року прибув до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, чим вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законом №3233-IX від 13.07.2023).

Крім того, солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 відрядженим до військової частини НОМЕР_2 , всупереч вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, без поважних причин, з метою тимчасового ухилення від військової служби, 25 серпня 2025 року о 19 годині 00 хвилин повторно самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) та в подальшому, проводячи час на власний розсуд, 08 січня 2026 року прибув до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, чим вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законом №3233-IX від 13.07.2023).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у висунутому звинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, визнав у повному обсязі, щиро покаявся і вказав, що прокурором в обвинувальному акті вірно вказано про час, місце та всі обставини вчинення ним кримінальних правопрушень, які відповідають фактичним обставинам справи. Щиро розкаюється у вчиненому, перше кримінальне правопорушення вчинив через збіг важких сімейних обставин, хворобу, а потім і смерть мами. Про вчинення кримінального правопрушення за іншим епізотом пояснити нічого не може. Доказів поважності причин самовільного залишення служби, надати суду не може, просить призначити покарання в мінімальному розмірі, погоджується із покаранням, запропонованим прокурором.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , в судовому засіданні судом безпосередньо дослідженні докази, які були наданні стороною обвинувачення, які доводять винуватість обвинуваченого та відповідають фактичним обставинам справи щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 407 КК України, при цьому, не суперечать іншим зібраним у справі доказам, а тому судом, в розумінні положень ст.ст. 84-86 КПК України, визнаються належними і допустимими доказами, а саме:

витягом з ЄРДР за № 62025140140000254 від 28 квітня 2025 року та від 08.11.2025 року,про вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопрушень відповідно 19.04.2025 року та 25 серпня 2025 року, за попередньою правовою кваліфікацією ч. 5 ст. 407 КК України;

повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 від 26.04.2025 року на ім`я керівника Територіального управління ДБР, розташованого в м. Львові про самовільне залишення солдатом ОСОБА_3 19.04.2025 року військової частини НОМЕР_1 .;

матеріалами службового розслідування, Витягом з Наказу командира в/ч від 19.04.2025 року, рапортом т.в.о командира інженерно-саперної роти від 29.04.2025 ОСОБА_7 , довідкою - доповіддю по факту самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_3 (без зброї) від 20.04.2025 року № 2120/1246; довідкою – доповіддю (для ДБР) доповіддю по факту самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_3 (без зброї) від 22.04.2025 року № 2120/1309 службовою та медичною характеристикою та Актом службового розслідування, затвердженого 25 квітня 2025 року командиром в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_8 , з якого вбавчається, що:

« Відповідно до рапорту командира 3 інженерно-саперного відділення 2 інженерно-саперного взводу 1 інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 № 1703 від 19.04.2025 року( додаток 2), 19.04.2025 року під час контрольної перевірки наявності особового складу виявлено відсутність солдата ОСОБА_10 .

Після виявлення факту відсутності організовано пошукові заходи в населеному пункті Доброводи, Тернопільського району, Тернопільської області, а також у с. Розтоки, Кременецького району, Тернопільської області, які результатів не дали.

Інвентарне майно військовослужбовця залишилося у підрозділі, особисті речі відсутні. Телефон солдата ОСОБА_3 відключений, номер перебуває поза мережею. У зв`язку з тим, що по теперішній час солдат ОСОБА_3 на військову службу не прибув, пояснення у особи, відносно якої призначено розслідування відібрати не представилось можливим.

3. Обставини та факти, що були встановлені під час проведення

службового розслідування.

19.04.2025 року командир 3 інженерно-саперного відділення 2 інженерно-саперного взводу 1 інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 рапортом № 1703 (додаток2) доповів про відсутність солдата ОСОБА_3 під час контрольної перевірки особового складу.

Згідно з довідкою-доповіддю про факт самовільного залишення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 залишив місце несення служби без дозволу. Його місцезнаходження залишається невідомим. Пошукові заходи результатів не дали (додаток 3).

Згідно з довідкою-доповіддю (для ДБР) про факт самовільного залишення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 залишив місце несення служби без дозволу. Його місцезнаходження залишається невідомим. Пошукові заходи результатів не дали. Та перебуває за межами військової частини понад 3 доби (додаток4).

У ході розслідування солдат ОСОБА_3 на телефонний зв`язок не виходив, підтверджуючих документів щодо законного перебування поза межами військової частини не надав.

Так, як солдат ОСОБА_3 з 19.04.2025 р. по теперішній час не виходить на зв`язок, місце знаходження його невідоме.

4. Відомості про особу, стосовно якої призначено службове

розслідування.

Навідник-оператор-сапер 3 інженерно-саперного відділення 2 інженерно-саперного взводу 1 інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_11 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , призваний 18.04.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився 04 січня 1990 року, громадянин України, освіта.- середня спеціальна (Кременецьке ПТУ №6, закінчив у 2008 році), одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Паспорт: НОМЕР_3 , виданий. ІПН: НОМЕР_4 . Найближчі родичі: дружина – ОСОБА_12 .

Зарахований в списки військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) №114 від 18.04.2025.»;

повідомленням № 697/3/3132 від 29.04.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_13 , з якого вбачається, що він повідомив керівника четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Тернополі) ТУ ДБР, розташованого в місті Львові про вчинене солдатом ОСОБА_3 19 квітня 2025 року кримінальне правопрушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України;

повідомленням № 169/9135 від 29.09.2025 року командира в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_14 на ім`я керівника четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Тернополі) ТУ ДБР, розташованого в місті Тернополі про вчинене солдатом ОСОБА_3 25 серпня 2025 року кримінальне правопрушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.;

матеріалами службового розслідування, Витягом з Наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 05.09.2025 року, рапортом командира 63 запасної роти в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_15 ; доповіддю по факту самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_3 (без зброї) від 25.08.2025 року № 170/1059; витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_16 та сулжбовою карткою на ОСОБА_3 , з якого вбавчається, що: солдата ОСОБА_3 вважати таким, що 25 серпня 2025 року самовільно залишив військову частину;

повідомленням № 697/3/6731 від 01.09.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_13 , з якого вбачається, що він повідомив керівника четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Тернополі) ТУ ДБР, розташованого в місті Львові про повторне вчинене солдатом ОСОБА_3 25 серпня 2025 року кримінальне правопрушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Суд вказує, що зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створював необхідні умови обвинуваченому та його захиснику для реалізації його процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України (зі змінами, внесеними згідно із Законом №3233-IX від 13.07.2023) за ознаками: самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законом №3233-IX від 13.07.2023).

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України доведена повністю, як показами обвинуваченого, так і іншими письмовими доказами по справі, які були досліджені в судовому засіданні.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який вину визнає, щиро розкаюється у вчиненому, призначає йому покарання в межах санкції ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк.

Суд вважає, що дане покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів.

При цьому суд зазначає, що вдповідно до ч.2, ч. 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального право порушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1)подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Суд вважає, що прокурором доведено поза усяким сумнівом подія кримінальних правопорушень; винуватість обвинуваченого у їх вчиненні; обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та характеризують особу обвинуваченого, а також обтяжують чи пом`якшують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд вважає, повне щире каяття та той факт, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до вимог ст. 67 КК України, суд вважає вчинення злочину особою повторно.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави, у розмірі 50 (п`ятидесяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166400 гривень, продовжити до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі рахувати ОСОБА_3 з часу його затримання – 09 січня 2026 року.

Судові витрати у справі відсутні. Речових доказів у справі немає.

З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 373-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, у розмірі 50 (п`ятидесяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166400 гривень, який був визначений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_17 від 09 січня 2026 року та в подальшому продовжений ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2026 року на 60 днів, продовжити до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі рахувати ОСОБА_3 з часу його затримання – 09 січня 2026 року.

На вирок можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Тернопільської області через Чортківський районний суд протягом 30 днів з часу його оголошення, а для засудженого, що утримується під вартою – в той же строк з часу отримання ним копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя:/підпис/

Копія вірна:

Оригінал вироку знаходиться в матеріалах справи № 608/459/26

Вирок набрав законної сили " " _________________ року.

Суддя: ОСОБА_1

Копію вироку видано " " ________________ року.

Секретар: