Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №463/777/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/777/26

Провадження № 2/463/1000/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Бобрової Ю.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Назара Р.М.,

представниці позивачки Дунас О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дунас Олеся Михайлівна до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_2 позичив у неї грошові кошти в сумі 1300 доларів США про що він власноручно написав їй розписку від 15.05.2024. Строк повернення коштів – 14.06.2024. Борг їй відповідачем по цій розписі не повернуто.

Указує, що 13.12.2025 нею скеровано відповідачу претензію про повернення грошових коштів з нарахованими, станом на дату написання претензії штрафними санкціями згідно ст. 625 ЦК України за розпискою. Загальна сума вимог за результатами розрахунку становить 1 358,07 доларів США, що станом на дату написання позовної заяви складає 58 111,82 грн за офіційним курсом НБУ гривні до долара США - 42,79 грн за 1 долар США.

На момент звернення до суду відповідач на претензію не відреагував, заборгованість за нею не сплатив, тоді як згідно вимог претензії повинен був повернути їй борг протягом 5 (п`яти) днів з моменту її отримання.

Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості за договором позики у розмірі 1 358,07 доларів США, що еквівалентно на момент подання позову – 58 11, 82 грн.

Процесуальні питання пов`язані з розглядом справи

29.01.2026 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано в провадження судді Бобровій Ю.Ю.

02.02.2026 ухвалою судді дану цивільну справу прийнято до провадження і призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 25.02.2026.

25.02.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою відповідача на 19.03.2026.

Аргументи учасників справи

Представниця позивачки адвокат Дунас О.М. у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився без поважних причин, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, поштові відправлення повернуті з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив на позов або клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частино. 2 ст. 247 ЦПК України визначено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1300 доларів США (одна тисяча триста доларів США), що підтверджується розпискою від 15.05.2024. Строк повернення коштів до 14.06.2024. Борг відповідачем по цій розписі не повернуто.

13.12.2025 ОСОБА_1 скеровано ОСОБА_2 претензію про повернення грошових коштів з нарахованими, станом на дату написання претензії штрафними санкціями згідно ст. 625 ЦК України (а.с. 15).

Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

З огляду на факти справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, для задоволення вимог пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд повинен вирішити чи наявні правові підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У силу вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, і одночасно він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не тільки факту укладення правочину, а й передання грошової суми. Про це йде мова у постанові Верхового Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-50цс16, в якій було зазначено про те, що якщо договір позики укладений у письмовій формі та його зміст підтверджує факт передачі позикодавцем грошової суми позичальнику та отримання останнім цих коштів то наявність розписки є необов`язковою.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для його виконання сторонами.

Оскільки в судовому засіданні не здобуто доказів виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором позики від 15.05.2024, слід вважати встановленим, що борг позивачу не повернуто, і тому позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 1 300 доларів США, суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується стягнення з відповідача 3% річних за користування коштами за договором позики від 15.05.2024, суд зазначає наступне.

Так, згідно з копії розписки вбачається, що між сторонами було укладено договір позики, відповідно до якого позивач надала відповідачу 1 300 доларів США, які останній зобов`язувався повернути до кінця 14.06.2024 (а.с. 14).

Разом з тим, у зв`язку із невиконанням відповідачем покладеного на нього зобов`язання у позивача є право для притягнення його до відповідальності згідно вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) міститься висновок про те, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань. Грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, із невиконанням грошового зобов`язання.

На цій підставі позивачем здійснено нарахування 3% річних за користуванням кредиту за період з 15.06.2024 по 10.12.2025, а саме 58,07 доларів США (а.с.8-9).

За результатами проведених судом розрахунків (арифметичних дій) встановлено, що сума 3% річних за користування позикою становить 58,07 доларів США.

Таким чином, з врахуванням того, що відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, суд вважає, що невиконання відповідачем договору позики є порушенням прав позивача.

Суд всебічно, повно та об`єктивно оцінивши всі надані докази, дійшов висновку, що позивач правомірно вимагає повернення основної суми позики, штрафних санкцій посилаючись на норми чинного законодавства, з огляду на що, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст.ст.10, 12, 142, 258, 259, 263-265, 268, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дунас Олеся Михайлівна до про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 15.05.2024 у розмірі 1 358,07 доларів США (одна тисяча триста п`ятдесят вісім доларів США 07 центів), що еквівалентно 58 111 гривень 82 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331 гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення проголошено 27 березня 2026 року.

Суддя Юлія БОБРОВА