Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №332/385/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/385/26

Провадження №: 2/332/1527/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі – Петракей Р.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Новікова Ігоря Олександровича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Студенцова Олена Олександрівна про визнання прав власності в порядку спадкування за заповітом.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Новікова Ігоря Олександровича звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Студенцова Олена Олександрівна про визнання прав власності в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідно до договору міни від 05.01.1999 року, зареєстрованого на Запорізькій Товарній Біржі «Торг – Інвест» на виконання біржового контракту № Н -3963 від 05.01.1999 року , реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які діяли від свого імені та від імені неповнолітніх на той момент ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_8 , обміняли належну їм на праві приватної власності в рівних частках квартиру АДРЕСА_1 і ОСОБА_8 обміняв належну йому квартиру АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 . В результаті міни в приватну власність ОСОБА_3 перейшла квартира АДРЕСА_1 і квартира АДРЕСА_2 .

За життя, 02.05.1999 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_9 – відповідачу по справі, а квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 – позивачу по справі.

З метою оформлення своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , позивач у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Студенцової О.О. із заявою про прийняття спадщини відкритою після померлої, на підставі якої заведено спадкову справу № 65/2025. Окрім позивача спадкоємцею першої черги є ОСОБА_2 , яка звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Студенцової О.О. із заявою про відмову від прийняття спадщини.

Проте, 15.01.2026 року приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Студенцова О.О. постановою відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки ОСОБА_1 не надано правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_2 , що свідчить про неможливість позивача оформити свої спадкові права, як спадкоємця за заповітом після померлої матері ОСОБА_3 .

За таких підстав, представник позивача просив визнати за позивачем у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 28.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного проводження та за клопотанням представника позивача витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Студенцової Олени Олександрівни копію спадкової справи № 65/2025, відкритої після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16.03.2026 року через канцелярію суду від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Студенцової Олени Олександрівни надійшла копія спадкової справи № 65/2025, відкритої після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач у підготовче засідання не з`явився, його представник через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити. Разом із цим, просить долучити до матеріалів справи копію рішення Заводського районного суду міста 15.10.2004 року про визнання договору міни дійсним.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду надала заяву, в якій зазначила про визнання позовних вимог у повному обсязі. Розгляд справи просить провести за її відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Студенцова О.О. звернулася до суду із заявою про проведення судового засідання за її відсутності.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. В підготовче судове засідання відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає у повному обсязі. За таких підстав суд, у відповідності з вимогами ч.3 ст.200 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження у зв`язку із визнанням позову відповідачем.

Суд, дослідивши письмові докази, встановивши факти та відповідні правовідносини, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з нижченаведених підстав.

Судом встановлено, що 05.01.1999 року між членами Запорізької Товарної Біржи «Торг – Інвест» було укладено договір міни зареєстрованого на Запорізькій Товарній Біржі «Торг – Інвест» на виконання біржового контракту № Н -3963 від 05.01.1999 року , реєстраційний номер НОМЕР_1 . У відповідності до якого, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які діяли від свого імені та від імені неповнолітніх на той момент ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_8 , обміняли належну їм на праві приватної власності в рівних частках квартиру АДРЕСА_1 і ОСОБА_8 обміняв належну йому квартиру АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 . В результаті міни в приватну власність ОСОБА_3 перейшла квартира АДРЕСА_1 і квартира АДРЕСА_2 (а.с.57-57 зворот).

За життя, 02.05.1999 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої Запорізької державної нотаріальної контори зареєстрований в реєстрі за № 3-468 02.06.1999 року, яким заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_9 , а квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 – позивачу по справі (а.с.50).

Рішенням Заводського районного суду міста 15.10.2004 року, яке набуло законної сили 16.11.2004 року позовні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання договору міни дійсним задоволено. Визнано договір міни від 05.01.1999 року про обмін ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які діяли від свого імені та від імені неповнолітніх на той момент ОСОБА_6 , ОСОБА_7 належної їм на праві приватної власності в рівних частках квартири АДРЕСА_1 і ОСОБА_8 належної йому квартири АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 зареєстрований на Запорізькій Товарній Біржі «Торг – Інвест» на виконання біржового контракту № Н -3963 від 05.01.1999 року , реєстраційний номер Н -3963 дійсним (а.с. 65-65 зворот.).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого за актовим записом № 1065, серії НОМЕР_2 28.05.2025 року Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.50 зворот.).

Відповідно до ст. 1277 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Стаття 1270 ЦК України встановлює для прийняття спадщини строк у 6 (шість) місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

До складу спадщини ввійшли всі права та обов`язки спадкодавиці, що належали на момент відкриття спадщини і не припинялись в момент її відкриття, а саме: квартира АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_3 позивач вчасно звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Студенцової О.О. із заявою про прийняття спадщини відкритою після померлої, на підставі якої заведено спадкову справу № 65/2025.

Проте, 15.01.2026 року приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Студенцова О.О. постановою відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки ОСОБА_1 не надано правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_2 , що свідчить про неможливість позивача оформити свої спадкові права, як спадкоємця за заповітом після померлої матері ОСОБА_3 (а.с.61)

З копії спадкової справи № 65\2025 відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , вбачається, що спадкоємцями першої черги є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Студенцової О.О. із заявою про відмову від прийняття спадщини (а.с.58).

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

На момент укладення договору міни від 05.01.1999 року правовідносини регулювались одночасно двома нормативно - правовими актами ЦК УРСР (1963р.) та Законом України «Про товарну біржу».

Згідно до п.п. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Відповідно до ст. 241 ЦК УРСР (редакція 1963 року) за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Відповідно до ст. 242 ЦК УРСР (редакція 1963 року) до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року (що діяв на момент укладення договору купівлі-продажу) біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню та вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі.

За умовами договору міни від 05.01.1999 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які діяли від свого імені та від імені неповнолітніх на той момент ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_8 здійснили обмін належними їм квартирами без доплати.

Сторони домовились відносно усіх істотних умов договору, та відбулося повне виконання договору між сторонами, тобто, сторони договору виконали всі істотні умови договору міни нерухомого майна.

Укладений договір сторонами нотаріально не посвідчувався, факт вчинення правочину посвідчено Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест» та зареєстровано за номером № Н-3963.

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР (редакція 1963 року), договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Договір не містить умов, які б суперечили закону, а отже є вчиненим у встановленому законом порядку і, відповідно, дійсним.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР(редакція 1963 року), договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення цього правочину. Так, договір міни квартир не був посвідчений нотаріально, а він був укладений та зареєстрований на біржі. Вказані правовідносини на момент їх виникнення були врегульовані різним чином одночасно нормами ЦК УРСР 1963 року та Законом України «Про товарну біржу», тобто існувала колізія норм права. Враховуючи доктрину пріоритетності спеціальних норм права над загальними, а також ті обставини, що Закон України «Про товарну біржу» було прийнято в 1991 року, а ЦК УРСР діяв з 1963 року, суд вважає, що на момент укладення та реєстрації на товарній біржі договору міни квартири, слід було керуватися перед усім нормами Закону України «Про товарну біржу», який дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Судом встановлено, що при укладенні договору міни дії були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, шляхом обміну квартирами.

Разом із цим, суд приймає до уваги запис про зміну власника до технічного паспорту квартири АДРЕСА_2 , яке зареєстровано в ЗМБТІ 10.01.1999 року (а.с.12-13) та рішення Заводського районного суду міста 15.10.2004 року, яке набуло законної сили 16.11.2004 року, яким визнано договір міни від 05.01.1999 року про обмін ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які діяли від свого імені та від імені неповнолітніх на той момент ОСОБА_6 , ОСОБА_7 належної їм на праві приватної власності в рівних частках квартири АДРЕСА_1 і ОСОБА_8 належної йому квартири АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 зареєстрований на Запорізькій Товарній Біржі «Торг – Інвест» на виконання біржового контракту № Н -3963 від 05.01.1999 року , реєстраційний номер Н -3963 дійсним.

Отже, договір міни квартири вчинено сторонами цього правочину згідно діючого на день укладення цього договору законодавства, яке не вимагало нотаріального посвідчення такого правочину та державної реєстрації права власності, а відтак спадкодавець ОСОБА_3 набула у власність квартиру АДРЕСА_2 .

Дослідивши та оцінивши у сукупності надані докази справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є мотивованими та підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 200, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Новікова Ігоря Олександровича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Студенцова Олена Олександрівна про визнання прав власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Н.В. Марченко