Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №501/3334/25 — Чорноморський міський суд Одеської області

27 березня 2026 року Єдиний унікальний № 501/3334/25 Провадження № 2/501/331/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2026 року м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області

у складі: головуючого Тордія Е.Н., секретаря судового засідання Карпової Ю.А.

номер справи № 501/3334/25 номер провадження № 2/501/1788/25

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області позовну заяву

позивача ОСОБА_1 до

відповідачів: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРОЙТЕХСНАБ», ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СТС-ІНВЕСТ»,

третя особа: приватний нотаріус Чорноморського нотаріального округу Шевченко Валерія Марківна

предмет та підстава позову про визнання зобов`язання припиненим та скасування арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

30 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чорноморського міського суду Одеської області суду із позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРОЙТЕХСНАБ»( далі по тексту ТОВ «СТРОЙТЕХСНАБ») та інших про визнання зобов`язання припиненим та скасування арешту.

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне.

07 жовтня 2015 року між позивачем та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СТС-ІНВЕСТ» ( далі по тексту ПАТ «ФК «СТС-ІНВЕСТ») укладено Угоду №412/03 про участь у фонді фінансування будівництва.

Згідно п.1.1. Угоди позивач передав кошти Управителю з метою отримання у власність об`єкта інвестування.

18 жовтня 2018 року було здійснено передачу об`єкту інвестування на користь позивача.

Реєстрація права власності здійснювалась згідно довідки №364 про право довірителя набуття у власність об`єкту інвестування від 18 жовтня 2018 року .

При цьому, позивачем встановлено, що за його квартирою наявний запис №2264149 про заборону на нерухоме майно. Обтяження зареєстровано 06 серпня 2005 року Чорноморською міською державною нотаріальною конторою, згідно повідомлення про накладення заборони №260/2-08 від 04 серпня 2005 року.

Вказане повідомлення було складено згідно Іпотечного договору від 22 квітня 2005 року, укладеного між ТОВ «ФК«СТС-ІНВЕСТ» (Іпотекодержатель) та ТОВ «СТРОЙТЕХСНАБ» (Іпотекодавець).

Згідно п.5.1. Договору право іпотеки припиняється на підставах, визначених у ст.17 Закону України «Про іпотеку». Іпотечний договір укладено на забезпечення виконання Угоди №04 про фінансування об`єкту будівництва від 22 квітня 2005 року. У листопаді 2015 року було складено Декларація про готовність об`єкта (будинок АДРЕСА_1 ) до експлуатації та будинок було введено в експлуатацію. Тобто вимоги Договору виконанні. Позивач неодноразово звертався до відповідачів щодо скасування обтяжень, проте відповіді не отримав.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 є належним власником житлового приміщення, а наявний запис про обтяження безпідставно перешкоджає позивачу у користуванні та розпорядженні майном.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та прохала задовольнити.

Представник ТОВ «СТРОЙТЕХСНАБ» в судове засідання не з`явився , про місце, час та день розгляду справи повідомлялись належним чином надав заяву про розгляд справи за відсутністю представника.

Згідно заяви позивача від 27 листопада 2025 року до участі у справі залучено ПАТ «ФК«СТС-ІНВЕСТ».

Представник ПАТ «ФК«СТС-ІНВЕСТ» у судові засідання не з`явився, про місце, час та день розгляду справи повідомлялись належним чином . До суду надано заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

11 серпня 2025 року постановлена ухвала про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Заперечень (заяв) проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від сторін по справі не надходило.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву з клопотанням про розгляд справи за своєї відсутності. Позовну заяву, просив задовольнити в повному обсязі, не заперечував щодо винесення заочного рішення.

За клопотанням представника позивача ухвалою від 27 листопада 2925 року до участі у справі залучено ПАТ «ФК«СТС-ІНВЕСТ».

Відповідачі у судові засідання не з`являлись, про місце, час та день розгляду справи повідомлялись належним чином . Відзиви проти позову не надали. До суду надано заяви про розгляд справи за їх відсутності та про те, що вони не заперечують проти задоволення позовних вимог.

Судова повістка у відповідності до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно ч.1 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За положеннями ст.ст.13, 43 Цивільного процесуального кодексу України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином відповідачі вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідчин ості її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явились до судового засідання.

Зі згоди позивача (представника) суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом

22 квітня 2005 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СТС-ІНВЕСТ» (Іпотекодержатель) та ТОВ «СТРОЙТЕХСНАБ» (Іпотекодавець. укладено Іпотечний договір щодо об`єкту будівництва 484 квартирного АДРЕСА_2 посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області .

Пунктом 5.1. Договору передбачено що право іпотеки виникає з моменту укладання цього Договору та його нотаріального посвідчення і діє до його припинення на підставі ст. 17 Закону України « Про іпотеку»( а.с.14-18).

07 жовтня 2015 року між позивачем та ПАТ «ФК «СТС-ІНВЕСТ» укладено Угоду №412/03 про участь у фонді фінансування будівництва (а.с.19-21).

Згідно п.1.1. позивач передав кошти Управителю з метою отримання у власність об`єкта інвестування.

Актом прийому – передачі об`єкту інвестування від 18 жовтня 2018 року було здійснено передачу об`єкту інвестування на користь позивача( а.с.22).

Реєстрація права власності здійснювалась згідно довідки №364 про право довірителя набуття у власність об`єкту інвестування від 18 жовтня 2018 року ( а.с.11-12).

Встановлено, що на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_3 наявний запис №2264149 про заборону на нерухоме майно ( а.с.13).

Обтяження зареєстровано 06 серпня 2005 року Чорноморською міською державною нотаріальною конторою згідно повідомлення про накладення заборони №260/2-08 від 04 серпня 2005 року.

Вказане повідомлення було складено згідно Іпотечного договору від 22.04.2005 рок, укладеного між ТОВ «ФК «СТС-ІНВЕСТ» (Іпотекодержатель) та ТОВ «СТРОЙТЕХСНАБ» (Іпотекодавець).

Згідно п.5.1. Договору право іпотеки припиняється на підставах, визначених у ст.17 Закону України «Про іпотеку».

У свою чергу, іпотечний договір укладено на забезпечення виконання Угоди №04 про фінансування об`єкту будівництва від 22.04.2005 року.

Згідно Декларації (будинок АДРЕСА_1 ) № ОД 143153171618 від 13 листопада 2015 року про готовність об`єкта до експлуатації та будинок було введено в експлуатацію( а.с.25).

ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідачів, останнім часом 28 листопада 2025 року з заявами про скасування обтяжень ( а.с.102-108).

Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1, ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на дату укладання договору) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У статті 3 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За змістом ст.11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст.593 Цивільного кодексу України.

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Частиною 1 ст.598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599, ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином, а позика/кредит вважається повернутою в момент зарахування грошової суми на банківський рахунок позикодавця або в разі реального повернення йому коштів.

Згідно до ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а також має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового чи майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

У статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що підставою для припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання.

У зв`язку із припиненням основного зобов`язання на підставі статті 599 Цивільного кодексу України, іпотека припиняється на підставі частини 1 статті 17 Закону України «Про Іпотеку».

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно до діючого законодавства України, нотаріуси мають повноваження згідно зі статтею 34 Закону України «Про нотаріат» вчиняти такі нотаріальні дії як накладати та знімати заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частин 6, 7 статті 44 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 цього Закону, а також перевіряє обсяг його повноважень. Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.

За змістом статті 74 Закону України «Про нотаріат» одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить, зокрема, відомості про обтяження нерухомого майна: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна,- вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна.

Відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Розділом 26 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року № 283/8882, далі - Інструкція) був передбачений порядок накладання та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.

Згідно з пунктом 253 Інструкції нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою: банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту); заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця (іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов`язання. До заяви додаються примірники правочинів, свідоцтв, що містять запис про накладені заборони щодо відчуження.

Про зняття заборони щодо відчуження нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів та в Алфавітній книзі обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів.

Зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна згідно з Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року № 31/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 року за № 364/3657 (зі змінами), чи в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідно до Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830.

Частиною 1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи згідно до ч.1 ст.76 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У контексті заявленого позивачем способу захисту порушеного права суд наголошує на такому.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів законодавства.

За положеннями до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

З урахуванням наведеного, суд погоджується із тезою позивача про те, що наразі відсутні підстави для обтяження майна згідно договору іпотеки, з огляду на що такий запис про заборону підлягає скасуванню.

Висновок суду.

Оцінивши надані докази у їх сукупності , надавши їм належну правову оцінку на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними та такими ,що підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Понесені судові витрати Суд залишає за рахунок позивача.

Керуючись статтями ст. 2-5, 12-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України « Про іпотеку», ст. 15,16,202, 203, 391, 525,526 593 Цивільного кодексу України, Суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРОЙТЕХСНАБ», ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СТС-ІНВЕСТ», третя особа: приватний нотаріус Чорноморського нотаріального округу Шевченко Валерія Марківна про визнання зобов`язання припиненим та скасування арешту- задовольнити.

Визнати припиненим зобов`язання за іпотечним договором від 22 квітня 2005 року щодо об`єкту інвестування квартира АДРЕСА_3 .

Скасувати заборону на нерухоме майно (запис №2264149), зареєстровану 06 серпня 2005 року Чорноморською міською державною нотаріальною конторою згідно повідомлення про накладення заборони №260/2-08 від 04 серпня 2005 року приватного нотаріуса Чорноморського міського нотаріального округу Шевченко Валерії Марківни.

Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, запис №2264149 про заборону на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 27 березня 2026 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуального кодексу України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий