Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №644/2492/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/2492/25

Провадження № 2-а/644/4/26

27.03.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Ізмайлова І.К.,

за участю секретаря – Книшенко Я.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 644/2492/25, 2-а/644/4/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі відокремленого підрозділу: Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Коваль О.Ю. звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 4249031 від 11.03.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в оскаржуваній постанові не вказано яким чином було встановлено наявність факту порушення, а саме на підставі чого працівником поліції було здійснено висновок про порушення нею п. 9.4. ПДР та на якій саме відстані від місця маневру нею було подано сигнал повороту. Вважає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, проте доказів на яких ґрунтується висновок відповідача про вчинення нею адміністративного правопорушення оскаржувана постанова не містить, а відеозапис з бодікамери, на її думку, не може бути належним доказом порушення, оскільки він не дозволяє визначити будь-які відстані.

Від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що з відеозапису, який фіксував вчинене правопорушення, чітко вбачається як на транспортному засобі, яким керувала позивачка, світловий покажчик повороту увімкнувся безпосередньо під час здійснення цього повороту, а не заздалегідь, що могло б викликати сумніви стосовно відстані, тому, на його думку, відсутня необхідність здійснювати таке вимірювання в цьому випадку. Вважає, що твердження та аргументи позивачки та його представника не спростовують наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивачки, тому вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно даних відповіді на відзив представник позивачки позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що з наданого відповідачем відеозапису не вбачається вчинення позивачкою інкримінованого правопорушення. Наданий відеозапис не є суцільним та складається з трьох різних файлів, які перериваються, тому неможливо встановити чи пов`язані між собою події, які на них зафіксовані, та чи зображено на них один і той самий автомобіль, що не дає можливості відтворити подію правопорушення. Відеозапис, наданий як доказ, має ознаки переривання, наявна вибірковість відео файлів, що прямо заборонено Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка зареєстрована за № 28/32999 в Міністерстві юстиції України від 11 січня 2019 року. Вважає, що постанова про накладення на позивачку штрафу є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не надано належних і допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а наданий відповідачем відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції постійно переривається, а отже його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, її представник – адвокат Коваль О.О. надав заяву про розгляд справи в його відсутність та у відсутність позивачки, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, не заперечував проти розгляду справи за його відсутності, заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, підтримав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови серія ЕНА № 424903 від 11.03.2025, водій ОСОБА_1 11.03.2025 о 18:52 год. в м. Харкові, по вул. Машиністів 6-А, керуючи транспортним засобом Chevrolet Lacetti, НОМЕР_1 , завчасно (за 50 метрів) не ввімкнула світловий покажчик повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч, чим порушила п. 9.4 ПДР – несвоєчасне подання попереджувальних сигналів, та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 грн.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Відповідно до п. 9.4 ПДР подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100м у населених пунктах і за 150-200м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху. Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів.

Частина 2 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до частини другої даної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» N 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі N 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

До того ж, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Слід зазначити, що наданий відповідачем відеозапис про адміністративне правопорушення складається з двох файлів, а саме з першого вбачається, що фіксація руху автомобіля починається з моменту як автомобіль патрульних поліцейських повертає праворуч і в цей момент автомобіль Бабенко (Лукашук) В.М., перебуваючи в межах перехрестя, здійснює маневр ліворуч з ввімкненим покажчиком світлового сигналу повороту ліворуч (video5472039839798948749). Із другого ж відео вбачається, що в автомобілі ОСОБА_1 після повороту ліворуч здійснюється вимкнення світлового покажчика повороту (video 5472039839798948754). Отже з вказаного відео неможливо з`ясувати момент, коли водій ОСОБА_1 ввімкнула покажчик повороту ліворуч, що не дає суду змоги погодитись з обставинами викладеними в постанові про адміністративне правопорушення, оскільки вказаний відеозапис не містить доказів вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а інших доказів вчинення правопорушення, відповідачем не надано.

Не надання належного доказу стосовно вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, що стало підставою для складання оскаржуваної постанови, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачкою ПДР, відповідачем суду всупереч вимогам Закону не надано. Доводи позивача не спростовані.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

Щодо вимоги позивачки про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Надаючи оцінку співмірності суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, змістом виконаних та наданих адвокатом послуг, обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування на користь позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу надану під час розгляду справи, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 4800,00 грн, оскільки вказаний розмір є доведеним, обґрунтованим та співмірним.

В порядку ч. ч. 1, 3 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача судові витрати за подання до суду позовної заяви в розмірі 484 грн. 48 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі відокремленого підрозділу: Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову серії ЕНА №4249031 від 11.03.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП скасувати, провадження по адміністративній справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4800,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили з дня прийняття остаточного рішення за підсумками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.03.2026.

Суддя І.К. Ізмайлов