Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №642/1101/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/1101/26

Провадження № 2/642/929/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 березня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Вікторова В.В.,

за участі секретаря Гриценко О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «СВЕА ФАНАНС» звернулося до Холодногірського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.12.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1950678, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 16100,00 грн. Кредит надається строком на 360 днів. Встановлено розмір процентної ставки 1% в день. 22.10.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір Факторингу № 01.02-41/25. Відповідно до умов договору факторингу ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, втому числі і за кредитним договором №1950678, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», визначеними в реєстрі боржників. Відповідно до витягу реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку щодо повернення суми кредиту, має прострочену заборгованість за кредитним договором від 11.12.2024 №1950678 у загальному розмірі 57896,98 грн., з яких: 16099,98 грн. - заборгованість по тілу; 33747,00 грн. - заборгованість за відсотками; 8050,00 грн. -заборгованість за пенею. Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитними договорами №1950678 від 11.12.2024 року та судові витрати у вигляді судового збору.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач в позові просив суд розглядати справу у порядку спрощеного провадження за відсутності представника, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач відзиву на позов, заперечень або клопотань до суду не надав. Копію позову з додатками направлено позивачем відповідачу поштовим зв`язком, згідно з положеннями абз.2 ч.1 ст. 177 ЦПК України. Копія ухвали про відкриття провадження по справі направлялася відповідачу за місцем його реєстрації, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З врахуванням вказаного, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 11.12.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1950678, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, 11.12.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» направлено через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 позичальнику одноразовий ідентифікатор С790. Відповідач підтвердив прийняття пропозиції укладання договору № 1950678 про надання споживчого кредиту, за допомогою одноразового ідентифікатора С790 у відповідному розділі ІТС.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 16100,00грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків - стандартна процентна ставка 1%, та зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за його користування.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 16100,00грн., шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_2 , що підтверджується підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» №20251022-45 від 22.10.2025 року.

22.10.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-41/25. Відповідно до розділу 2 Договору Факторингу ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило свої Права Вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло Право Вимоги за Первинним Договором, в розмірі заборгованостей Боржників перед ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», визначеними в Реєстрі боржників. В тому числі за даним Договором Факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю відповідача перед ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за договором № 1950678 від 11.12.2024 року. Відповідно до витягу реєстру боржників до Договору факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1950678 від 11.12.2024 року у розмірі 57896,98 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 не виконав своє зобов`язання щодо повернення суми кредиту, та має прострочену заборгованість за кредитним договором від № 1950678 від 11.12.2024 року в загальному розмірі 57896,98 грн., з яких: 16099,98 грн. заборгованість за тілом; 33747,00 грн. заборгованість за відсотками; 8050,00 грн. - пеня.

Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку укладанням між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 . Договору № 1950678, та подальшим укладенням договору факторингу № 01.02-41/25 від 22.10.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС», за яким право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором.

Розмір невиконаних зобов`язань підтверджується даними довідки-розрахунку заборгованості, яку не спростовано відповідачем.

Будь-яких заперечень проти позову чи доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок, або зобов`язання по сплаті нарахованої суми, відповідачем не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у частині заборгованості по тілу кредиту у розмірі 16099,98 грн. та відсотках 33747,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення на користь Позивача суми заборгованості за пенею, суд приходить до такого.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі викладеного відсутні підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 8050,00грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 16099,98 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 33747,00грн., а всього 49846,98 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 2292,22 грн. (49846,98*2662,4/57896,98)

Керуючись ст. ст.261, 526 ,530, 635, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 76, 77, 81, 89,141,265,280-284,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) заборгованість за кредитним договором №1950678 від 11.12.2024 року у розмірі 49846 (сорок дев`ять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2292 (дві тисячі дев`яносто дві) грн. 22 коп.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Повний текст заочного рішення складено 27.03.2026 року.

Суддя В.В. Вікторов