Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №619/6096/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/6096/25

провадження № 2/619/139/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 березня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Булах С.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні у м. Дергачі в режимі відеоконференції матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Берегівської міської ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_1 звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Берегівської міської ради про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 листопада 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано шлюб на підставі рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області по справі №629/4268/18. Від шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зверталася до Лозівського міськрайонного суду Харківської області про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина, що підтверджується копією заочного рішення від 25.10.2025р. у справі №629/4374/18 та судового наказу від 28.12.2018р. Однак Відповідач з моменту розірвання шлюбу не бере ніякої участі в утриманні та вихованні малолітнього сина. З сином не бачиться взагалі, отож і про потреби сина у його вісім років також не знає. З 2018 року Відповідач зник з їх життя, вихованням та утриманням сина не займається, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не спілкується з ним. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку Відповідача. Також, Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, матеріально не підтримує, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров`я, що підтверджує відсутність серйозного ставлення Відповідача до своїх батьківських обов`язків. Зазначені факти можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджують відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків. Окрім того, як вказує позивачка, син не бажає спілкуватися із батьком. Крім того вказує, що 22 липня 2023 року вона уклала шлюб із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від шлюбу в них народився син, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наразі вони усі проживають однією сім`єю, що підтверджується копією довідки №74, виданої 02.10.2025р. cтаростою Чомського старостинського округу Берегівського району Закарпатської області. ОСОБА_4 навчається в ліцеї імені Т.Г. Шевченка з поглибленим вивченням англійської мови у третьому класі, характеризується керівництвом школи як активний, старанний та дружній в колективі. Згідно доданої до справи характеристики зі школи позивач та її чоловік підтримують гарні довірливі відносини з сином, беруть активну участь у його вихованні, шкільному та позашкільному житті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх, з підстав зазначених у позові.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову, та просив відмовити у його задоволенні. Вказав, що матеріально підтримує дитину. Заборгованості по сплаті аліментів у нього відсутня. З дитиною не має змоги спілкуватися з тієї причини, що позивач чинить перешкоди. Просив не враховувати нотаріально оформлену ним заяву від 06.08.2025, щодо надання добровільної згоди на позбавлення його батьківських прав.

Представник третьої особи, Служби у справах дітей Берегівської міської ради в судове засідання не з`явилася.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Судом встановлено, щовідповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №100, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

22 листопада 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано шлюб на підставі рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області по справі №629/4268/18.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25.10.2025 стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина (№629/4374/18).

22 липня 2023 року позивач, ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від шлюбу в них народився син, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вони проживають однією сім`єю, що підтверджується копією довідки №74 , виданої 02.10.2025р. cтаростою Чомського старостинського округу Берегівського району Закарпатської області.

ОСОБА_4 навчається в ліцеї імені Т.Г. Шевченка з поглибленим вивченням англійської мови у третьому класі, характеризується керівництвом школи як активний, старанний та дружній в колективі, згідно доданої до справи характеристики, позивач та її чоловік підтримують гарні довірливі відносини з дитиною, беруть активну участь у його вихованні, шкільному та позашкільному житті.

Відповідач, ОСОБА_2 надав суду копію постанови про скасування заходів примусового виконання від 21.08.2023 (ВП №58318555) та квитанції про перерахування коштів на ім`я ОСОБА_3 , а саме 10.07.2024 на суму 6000 грн., 16.09.2021 на суму 4000 грн., 16.10.2023 на суму 4000 грн., 17.11.2023 на суму 3500 грн, 25.09.2023 на суму 4000 грн., 22.01.2024 на суму 4000 грн., 29.03.2024 на суму 3500 грн., 29.02.2024 на суму 2500 грн., 17.08.2024 на суму 4000 грн., 29.08.2024 на суму 1000 грн., 25.10.2024 на суму 4000 грн., 29.11.2024 на суму 4000 грн., 25.12.2024 на суму 4000 грн., 22.01.2025 на суму 4000 грн., 22.02.2025 на суму 4000 грн., 29.03.2025 на суму 4000 грн., 26.04.2025 на суму 4000 грн.

Крім того, до матеріалів справи долучено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідно до ст. 19 Сімейного кодексу України, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та підлягає оцінці судом разом з іншими доказами.

Суд не позбавлений права не погодитися з таким висновком, якщо він є необґрунтованим або не підтверджений належними та допустимими доказами, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду.

Сам по собі формальний висновок про доцільність позбавлення батьківських прав без надання суду матеріалів, які підтверджують наявність підстав, передбачених ст. 164 СК України, не може бути покладений в основу рішення.

Оскільки позивачем не доведено наявність винної, свідомої та систематичної поведінки відповідача, спрямованої на ухилення від виконання батьківських обов`язків, а поданий висновок органу опіки не містить належного обґрунтування та доказової бази, суд приходить до того, що відсутні підстави для задоволення позову.

Спірні правовідносини регулюються нормами матеріального права визначені, зокрема, Сімейним кодексом України.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Аналогічні обов`язки батьків передбачені у ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є суворим заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько (матір) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Крім того, Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).

Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими («Мамчур проти України», № 10383/09 від 16 липня 2015 року, п. 100).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п.п. 57-58).

У п.п. 47-49 справи «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Крім того, у даному рішенні Судом звернуто увагу, що при вирішенні прав про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька (матері) аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька (матері) до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Посилання представника позивача на те, що відповідач не проживає разом з сином, не може свідчити про ухилення батька від виконання своїх обов`язків та не є тією виключною підставою, якою може бути обґрунтоване позбавлення його батьківських прав.

Таким чином, під час розгляду даної справи не підтверджуються належними і допустимими доказами свідоме нехтування батьківськими обов`язками відповідачем, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України, що не відповідатиме інтересам дитини.

У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Вищий спеціалізований суд України у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

З урахуванням викладеного, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, за наявних на даний час обставин, не вбачає необхідності в позбавленні відповідача батьківських прав, не погоджується при цьому з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , щодо його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Доказів умисного, свідомого та систематичного ухилення батька, ОСОБА_2 від обов`язків щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивач до суду не надав.

Позивачкою та її представником не доведено, в чому саме полягає захист інтересів дитини, шляхом позбавлення батька по відношенню до цієї дитини батьківських прав та не надано до суду доказів, які б беззаперечно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно сина.

Суд вважає, що позбавлення батька, ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини буде суперечити інтересам самої дитини.

З огляду на викладене, виходячи із інтересів дитини, з урахуванням всіх обставин у справі, суд вважає доцільним відмовити в позові про позбавлення батьківських прав.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача відносяться на його рахунок і відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Берегівської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП, НОМЕР_3 .

Відповідач: Служба у справах дітей Берегівської міської ради, адреса 90202, Закарпатська обл, м. Берегове, вул. Верешморті, 3, ЄДРПОУ 04053683.

Суддя Л. В. Калиновська