Вирок від 26 березня 2026 р. у справі №619/1216/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1216/26

провадження № 1-кп/619/293/26

ВИРОК

іменем України

27 березня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 12026221230000024 від 09.01.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лебедин Сумської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, бойового медик 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,-

встановив:

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 161 від 08.06.2023 молодшого сержанта ОСОБА_4 призначено на посаду бойового медика 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Згідно зі ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» молодший сержант ОСОБА_4 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (далі Закон), аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин заборонені до обігу на території України речовини синтетичні чи природні, не включені до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 (далі Переліку), хімічна структура та властивості яких подібні до хімічної структури та властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких вони відтворюють.

Також, відповідно до ст. 13 Закону на території України забороняється обіг аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин, за винятком їх використання в цілях, передбачених статтями 19 та 20 цього Закону.

Разом з цим, відповідно до ст. 25 Закону зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених цим Законом, забороняється.

Згідно з вимогами ст. ст. 25-28 Закону придбання, виготовлення, зберігання та перевезення фізичними особами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених зазначеним Законом, забороняється.

Відповідно до таблиці №2 затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України №188 від 01.08.2000 РVP є психотропними речовинами.

Проте, в порушення зазначених вимог законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 вчинив незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропних речовин у великих розмірах без мети збуту, за наступних обставин:

Так, у невстановлений час та місці, але не пізніше 06.01.2026 15 год. 00 хв, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, у великих розмірах, без мети збуту.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, у великих розмірах, без мети збуту, ОСОБА_4 , у невстановлений у ході досудового розслідування час та місці, але не пізніше 06.01.2026 15 год. 00 хв, перебуваючи на ділянці місцевості за аресою: вул. Тараса Шевченка у м. Лебедин Сумської області (більш точна адреса не встановлена), біля сміттєвих баків, виявив прозорий зіп-пакет з кристалічною, порошкоподібною речовиною білого кольору, при цьому усвідомлюючи, що вказана речовина є психотропною речовиною, обіг якої на території України обмежено.

Продовжуючи злочинний умисел на незаконний обіг психотропних речовин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, направлений на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, у великих розмірах, без мети збуту, ОСОБА_4 поклав до кишені своєї куртки, в яку був одягнений, 1 (один) зіп-пакет, всередині якого містилась кристалічна речовина, яка містить у собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, маса якого становить 8,1789 г., після чого почав незаконно зберігати її при собі для власного вживання, без мети збуту.

В подальшому, 08.01.2026 близько 10 год. 30 хв., ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, у великих розмірах, без мети збуту, в ході поїздки в маршрутному таксі, сполученням «Суми-Дніпро», був зупинений співробітниками Національної поліції України та ВСП на блокпосту, що розташований на відкритій ділянці місцевості по вулиці Сумський Шлях в с. Подвірки Харківського району Харківської області. В ході перевірки у ОСОБА_4 було виявлено полімерний пакет з психотропною речовиною.

Надалі, 08.01.2026, в період часу з 15:02 год. до 15:24 год., під час проведення огляду місця події на ділянці відкритої місцевості по вулиці Сумський Шлях в с. Подвірки Харківського району Харківської області., ОСОБА_4 дістав з кишені куртки та добровільно видав співробітникам поліції прозорий зіп-пакет з кристалічною речовиною, яка містить у собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, маса якого становить 8,1789 г., що відповідно до таблиці №2 затвердженої наказом №188 МОЗ України від 01.08.2000 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» є великим розміром.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та підтвердив факт і обставини його вчинення, так, як це зазначено вище та зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому.

Також обвинувачений вказав, що по закінченню досудового розслідування у повному обсязі ознайомлений з матеріалами кримінального провадження і не заперечує докази, зібрані в ході досудового розслідування. Крім того обвинувачений пояснив, що показання надає добровільно.

Обвинувачений ОСОБА_4 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію також висловив прокурор.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Оскільки учасники судового розгляду не заперечували, суд відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, та з урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу.

При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вина обвинуваченого у вчиненні зазначеного злочину доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження і обвинуваченим не оспорюються.

Допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання та перевезеня психотропних речовин без мети збуту, у великих розмірах.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).

Питання призначення кримінального покарання повинно вирішуватися з урахуванням мети покарання (постанова Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22).

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, військовослужбовець, щиро розкаявся у вчиненому.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які б обтяжували покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

При призначенні покарання обвинуваченому в межах санкції кримінального закону, яким передбачена відповідальність за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, характер суспільної небезпечності діяння, конкретні обставини по справі, вищенаведені дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність таких, що його обтяжують.

Також судом враховуються положення ч. 2, 3 ст. 50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

На підставі викладеного, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , враховуючи положення ст. 50, 65 КК України, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є нетяжким злочином, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, який є військовослужбовцем, захищає Батьківщину під час воєнних дій з країною агресором, – суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так й іншими особами, відповідатиме засадам гуманізму, буде домірним характеру вчинених діянь та їх наслідкам і забезпечить досягнення справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди не завдано.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ст.124 КПК України.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 371, 373, 374 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за залучення експерта для проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів №СЕ-19/121-26/1223-НЗПРАП від 15.01.2026 в сумі - 3565,60 грн та для проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів №СЕ-19/121-26/1224-НЗПРАП від 16.01.2026 за результатами судової експертизи дослідження матеріалів, речовин та виробів у сумі - 2674,20 грн.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 14.01.2026, після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази: полімерний прозорий зіп-пакет з так званою «маркою», який поміщено до паперового конверту НПУ з пояснювальними написами та підписами понятих; полімерний прозорий зіп-пакет з вмістом кристалічної речовини синтетичного походження білого кольору, який поміщено до полімерного сейф-пакету WAR 2013277 з пояснювальними написами та підписами понятих, що знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області знищити.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1