Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №346/407/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/407/26

Провадження № 2/346/1275/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого судді Коваленка Д.С., секретар Івантишин Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, у приміщенні залу судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від імені якої діє ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від імені якої діє ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 , якою просить прийняти рішення, яким визнати ОСОБА_2 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

В судове засідання сторони не з`явились, причини неявки суду не повідомили. За таких обставин, а також в силу положень частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) розгляд справи здійснювався за їх відсутності, а фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Аргументи учасників.

Позиція позивача полягала в тому, що згідно договору найму вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 і крім неї в квартирі поселились та були зареєстровані члени її сім`ї. В зазначеному будинку має зареєстроване місце проживання її дочка та внучка: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вже тривалий час в будинку не проживають. З лютого 2022 року відповідачка ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_5 в квартирі не проживають і стосунків з позивачкою не підтримують. Відповідачка з її дитиною створюють незручності в користуванні, ОСОБА_2 не надає допомоги на оплату комунальних послуг з утримання квартири, а через їх реєстрацію в квартирі позивачка несе зайві витрати по оплаті комунальних послуг та у неї постійно виникають перешкоди в оформленні субсидії. Разом з цим у зв`язку з проведенням житлової реформи вона з дітьми може втратити право на приватизацію житла, так як відповідачка не має змоги знятись з реєстрації місця проживання в квартирі, оскільки перебуває за межами України. У зв`язку із чим просила визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування вищевказаною квартирою.

Позиція відповідача. Визнали позовні вимоги в повному обсязі.

Оцінка суду.

Відповідно до положень частини 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачами позову і продовжує судовий розгляд.

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, що надані Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», зокрема в абзаці 3 пункту 24, в частині того, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Зважаючи на те, що відповідач подала письмову заяву, якою визнала позовні вимоги, суд приймає визнання відповідачем позову. При цьому, судом враховано, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), а також те, що визнання позову не є добровільним чи є умовним.

Тому, оскільки позивач просить суд захистити її порушене право способом, який передбачений законом, зокрема шляхом визнання відповідачів такими що втратили право користування квартирою, а відповідач при цьому визнає вказані вимоги, і ці заяви відповідають їх дійсній волі, а підстави вважати, що фактом втрати права користування будуть порушені особисті та майнові права позивача чи відповідачів, відсутні, суд вважає, що позов, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом підлягає задоволенню.

Таким чином, керуючись статтями 2,19,23,34,43,49,133-142,206,211,213,217,220-222,244-248,258,259,263-265,268,272,273,351,352,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від імені якої діє ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення тридцяти денного строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення

Суддя: Коваленко Д. С.