Вирок від 25 березня 2026 р. у справі №750/5469/18 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 750/5469/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/68/26

Категорія - ч. 2 ст. 289 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 13 березня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270010001872 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 вересня 2024 року щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, який не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358, ч.2 ст.289 КК України.

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 вересня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень 00 копійок.

Звільнено ОСОБА_8 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 358 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст.358 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок.

Звільнено ОСОБА_8 від покарання, призначеного за ч.2 ст.28 ч.4 ст.358 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладеннями відповідних обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 4576 грн. 00 коп. витрат на залучення експерта.

Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.

Не погоджуючись з вироком суду були подані апеляційні скарги, в яких:

- прокурор просить скасувати вирок суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м`якості та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити за ч. 2 ст. 289 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією усього належного їм майна. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, не погоджуючись із застосуванням ст. 75 КК України при призначенні покарань обвинуваченому, зазначає, що у вироку відсутнє належне обґрунтування можливості застосування ст. 75 КК України, оскільки суд, крім необхідності досягнення мети - виправлення обвинуваченого та посилання на думку потерпілого, зазначив одні і ті ж обставини, що бралися ним до уваги при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Вважає, що судом при вирішенні питання про застосування інституту звільнення від його відбування не в повному обсязі враховано кількість вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення та тяжкість, зокрема, що ОСОБА_8 вчинено корисливий тяжкий злочин у сфері експлуатації транспорту та інші кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади. Вказує, що незважаючи на відсутність претензій з боку потерпілого, судом не було враховано, що автомобіль повернуто потерпілому завдяки правоохоронним органам, а його вартість є досить істотною. Звертає увагу, що ставлення до вчиненого з боку обвинуваченого залишилося поза увагою суду, оскільки в ході розгляду провадження ОСОБА_8 визнав частково, що свідчить про не усвідомлення ним суспільної небезпечності вчинених діянь, а відповідно і неможливості виправлення без ізоляції від суспільства;

- в змінах до апеляційної скарги прокурор просить, дослідивши вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 липня 2020 року, постанову Верховного Суду від 2 березня 2021 року, ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 5 серпня 2021 року та дані, які характеризують обвинуваченого, скасувати вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 вересня 2024 року щодо ОСОБА_8 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень та особам обвинувачених внаслідок м`якості.

Ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 :

за ч. 1 ст. 358 КК України, при цьому виключивши з фактичних обставин кримінального провадження, визнаних судом доведеним, слова «та вказав ОСОБА_8 на необхідність самостійно вклеїти у вказаний паспорт свою фотокартку, з метою підробки та подальшого використання вказаного паспорта у майбутньому» та слова «на прохання ОСОБА_10 » - до покарання у виді штрафу у розмірі 510 грн.;

за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, при цьому виключивши з фактичних обставин, визнаних судом доведеними, слова «та пособництві у підробці» - до штрафу у розмірі 850 грн.;

Від вказаних покарань обвинуваченого звільнити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності;

За ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією усього належного йому майна.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання обвинуваченого на виконання вироку, зарахувавши в строк покарання перебування його під вартою з 13 березня 2018 року до 15 березня 2018 року.

- адвокат ОСОБА_7 в поданій в інтересах ОСОБА_8 апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду щодо його підзахисного в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 358 КК України скасувати і провадження закрити, в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 289 КК України вирок змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_8 на ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 289 КК України. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_8 не вклеював свою фотокартку у паспорт на ім`я ОСОБА_11 і не здійснював підробку цього паспорта, тобто не вчиняв кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Вказує, що обвинувачений визнає себе винним у використанні підробленого паспорта для оформлення договору лізингу автомобіля, але ці дії він вчиняв без участі ОСОБА_10 , який лише знаходився поруч та був запрошений в якості водія.

Суд першої інстанції встановив, що приблизно у середині лютого 2018 року близько 14 год. 00 хв., ОСОБА_8 , з корисливих мотивів та з метою подальшого використання підробленого документу для незаконного заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, маючи умисел на виготовлення підробленого паспорта, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання прибув на станцію метро «Бориспільська» у м. Києві, що знаходиться за адресою: Харківське Шосе, 201, де зустрівся з ОСОБА_10 .

На вказаній станції Київського метрополітену ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_10 паспорт серії НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який ОСОБА_10 придбав у невстановлений органом досудового розслідування час, місці та спосіб, та вказав ОСОБА_8 на необхідність самостійно вклеїти у вказаний паспорт свою фотокартку, з метою підробки та подальшого використання вказаного паспорта у майбутньому.

ОСОБА_8 на прохання ОСОБА_10 у невстановленому органом досудового розслідування місці та час на території м. Києва, розуміючи протиправність своїх дій, діючи умисно, самостійно вклеїв свою фотокартку на 3 сторінці у паспорті серії НОМЕР_1 громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_11 , чим здійснив підроблення офіційного документу, та передав його ОСОБА_10 .

Встановлено, що паспорт серії НОМЕР_1 громадянина України, 26.02.2001 Сосновським РВ УМВС України в Черкаській області видано ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Черкаси по вул. Рози Люксембург, буд. 212.

В подальшому, 13 березня 2018 року близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_10 , маючи при собі підроблений паспорт, прибули з м. Борисполя, Київської області до приміщення підрозділу ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС», що розташований за адресою: АДРЕСА_2, з метою укладення договору лізингу на ім`я ОСОБА_11 та незаконного заволодіння транспортним засобом, де у подальшому ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_10 , яке виразилось в придбанні та пособництві у підробці паспорта громадянина України, сплаті коштів за проведення аукціону, укладенні договору страхування, знаходячись у приміщенні вказаного підприємства, з корисливих мотивів, з метою оформлення лізингового договору на автомобіль марки «HYUNDAI», модель SANTA FE», р.н. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що офіційний документ - паспорт серії НОМЕР_1 громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є завідомо підробленим, використав вказаний документ, що виразилось в наданні працівникам ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» завідомо підробленого паспорта серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_11 , з вклеєною фотокарткою ОСОБА_8 , для підтвердження особи при укладенні договору.

Продовжуючи свою злочинну діяльність 13.03.2018 близько 16 год. 45 хв. ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_10 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, з корисливих мотивів та метою особистого збагачення, діючи умисно, незаконно, використовуючи завідомо підроблений документ - паспорт серія НОМЕР_4 громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - шляхом обману, оскільки знали наперед, що не будуть сплачувати кошти за придбаний на праві лізингу автомобіль марки «HYUNDAI», модель SANTA FE», р.н. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , а використання паспорта на ім`я іншої особи унеможливить стягнення з них коштів за договором, пред`явлення їм претензій по поверненню автомобіля у разі не сплати коштів за договором, всупереч волі власника, заволодів вказаним транспортним засобом, який належить ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС», шляхом запуску двигуна та руху по автодорозі Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в напрямку м. Києва.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та заперечував проти апеляційної скарги сторони захисту, позицію обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора та підтримали апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного.

Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

Приблизно у середині лютого 2018 року близько 14 год. 00 хв., ОСОБА_8 , з корисливих мотивів та з метою подальшого використання підробленого документу для незаконного заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, маючи умисел на виготовлення підробленого паспорта, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання прибув на станцію метро «Бориспільська» у м. Києві, що знаходиться за адресою: Харківське Шосе, 201, де зустрівся з особою, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв`язку зі смертю.

На вказаній станції Київського метрополітену ОСОБА_8 отримав від особи, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв`язку зі смертю, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вказана особа придбала у невстановлений органом досудового розслідування час, місці та спосіб.

ОСОБА_8 у невстановленому органом досудового розслідування місці та час на території м. Києва, розуміючи протиправність своїх дій, діючи умисно, самостійно вклеїв свою фотокартку на 3 сторінці у паспорті серії НОМЕР_1 громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_11 , чим здійснив підроблення офіційного документу, та передав його особі, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв`язку зі смертю.

Встановлено, що паспорт серії НОМЕР_1 громадянина України, 26.02.2001 Сосновським РВ УМВС України в Черкаській області видано ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Черкаси по вул. Рози Люксембург, буд. 212.

В подальшому, 13 березня 2018 року близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_8 за попередньою змовою з особою, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв`язку зі смертю, маючи при собі підроблений паспорт, прибули з м. Борисполя, Київської області до приміщення підрозділу ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС», що розташований за адресою: АДРЕСА_2, з метою укладення договору лізингу на ім`я ОСОБА_11 та незаконного заволодіння транспортним засобом, де у подальшому ОСОБА_8 за пособництва вказаної особи, яке виразилось в придбанні паспорта громадянина України, сплаті коштів за проведення аукціону, укладенні договору страхування, знаходячись у приміщенні вказаного підприємства, з корисливих мотивів, з метою оформлення лізингового договору на автомобіль марки «HYUNDAI», модель SANTA FE», р.н. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що офіційний документ - паспорт серії НОМЕР_1 громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є завідомо підробленим, використав вказаний документ, що виразилось в наданні працівникам ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» завідомо підробленого паспорта серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_11 , з вклеєною фотокарткою ОСОБА_8 , для підтвердження особи при укладенні договору.

Продовжуючи свою злочинну діяльність 13.03.2018 близько 16 год. 45 хв. ОСОБА_8 за попередньою змовою з особою, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв`язку зімертю, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, з корисливих мотивів та метою особистого збагачення, діючи умисно, незаконно, використовуючи завідомо підроблений документ - паспорт серія НОМЕР_4 громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - шляхом обману, оскільки знали наперед, що не будуть сплачувати кошти за придбаний на праві лізингу автомобіль марки «HYUNDAI», модель SANTA FE», р.н. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , а використання паспорта на ім`я іншої особи унеможливить стягнення з них коштів за договором, пред`явлення їм претензій по поверненню автомобіля у разі не сплати коштів за договором, всупереч волі власника, заволодів вказаним транспортним засобом, який належить ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС», шляхом запуску двигуна та руху по автодорозі Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в напрямку м. Києва.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК України наведено докладні мотиви.

За матеріалами провадження місцевим судом ретельно перевірено доводи сторони захисту щодо кваліфікації дій обвинуваченого. Зазначені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів безпідставними, апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.

Свої висновки про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінальних правопорушень за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідив і проаналізував показання:

- обвинуваченого ОСОБА_10 , кримінальне провадження відносно якого закрито на стадії апеляційного розгляду у зв`язку зі смертю останнього, який вину у вчиненні кримінальних правопорушень під час апеляційного розгляду не визнав та пояснив, що раніше знайомий по роботі на будівництві - ОСОБА_8 запропонував перегнати автомобіль, за це запропонував 100 доларів США, сказав, що автомобіль він бере на себе. На таксі вони поїхали до м. Чернігова. Оформляли автомобіль у вагончику довго. На зворотній дорозі до м. Києва вони були зупинені поліцейським. Під час оформлення автомобіля документів він не бачив, прізвище ОСОБА_8 тоді не знав, в його телефоні той підписаний як « ОСОБА_12 », він більше був на вулиці, заходив спитати, скільки той ще буде, що ОСОБА_8 називали іншим ім`ям, він не чув;

- обвинуваченого ОСОБА_8 , який частково визнав вину та пояснив, що він погодився на пропозицію знайомого ОСОБА_13 підзаробити. Останній зателефонував йому і запропонував зустрітися на Харківському масиві в м. Києві, вказавши щоб він взяв своє фото на паспорт, він розумів, що фото той просить не з законною метою. Через деякий час ОСОБА_14 зателефонував, дав паспорт, де було його фото, але інше прізвище, розповів, що всі питання вже вирішені, він має приїхати до Чернігова , забрати автомобіль, доставити його до м. Києва. У нього не було посвідчення водія, і він запропонував ОСОБА_10 поїхати з ним до м. Чернігова, де він забере автомобіль і відігнати автомобіль у м. Київ, за що пообіцяв тому 100 доларів США. Прибувши до м. Чернігова на таксі з ОСОБА_10 , він надав працівнику ТОВ «Автокредитплюс» документи, в тому числі і паспорт з його вклеєною фотографією. Коли вони вже від`їхали, їм зателефонували з ТОВ «Автокредитплюс», щоб вони повернулися та взяли другу пару ключів, після цього телефонного дзвінка вони зупинилися, ще не встигли розвернутися, а тут під`їхали працівники поліції. Під час перебування в слідчому ізоляторі, він коли, розповідав про ОСОБА_14 , мав на увазі ОСОБА_13 , а не ОСОБА_16 ;

- свідка ОСОБА_17 , який пояснив, що обвинувачених знає у зв`язку із виконанням своїх робочих обов`язків, будучи старшим оперуповноваженим відділу кримінальної поліції ЧРУП ГУНП в Чернігівській області, він супроводжував кримінальне провадження, виконував доручення слідчого, як оперативним працівником, було отримано звернення через канал «102» з чергової частини, щодо заволодіння автомобілем, вказаний автомобіль було зупинено в Кіптях, він перебував разом із слідчим, обвинувачених доставили до відділу поліції на вул. Шевченка, 13 в м. Чернігові;

- свідка ОСОБА_18 , згідно пояснень якого, він більше п`яти років тому працював у компанії «Агрокредит плюс» менеджером, на наявний автомобіль знайшовся покупець, було обумовлено час та місце зустрічі, цим покупцем виявився ОСОБА_19 , як в подальшому з`ясувалося, це був ОСОБА_8 , він сплатив мінімальний аванс, було підготовлений пакет документів. Вони приїхали удвох, підписував документи особа на прізвище « ОСОБА_19 », надані документи він прийняв, надіслав їх до центрального офісу для перевірки, довго чекали, як головний офіс дав добро, він прийняв від « ОСОБА_19 » підписані ним документи, віддав ключ від автомобіля, запустили двигун, потисли руки і ці дві особи - обвинувачені поїхали, а хвилин через 30 зателефонували з Києва, керівник їхнього підрозділу, який повідомив, що не все добре із паспортом клієнта, вони відразу зателефонували на «102» та почали вживати заходів щодо повернення автомобіля. Під час спілкування з особою, яка назвалася « ОСОБА_19 », другий чоловік, який був з ним, усвідомлював, що перший використовував прізвище « ОСОБА_19 ». Він безпосередньо спілкувався із особою, яка подала паспорт на підтвердження своєї особи із прізвищем « ОСОБА_19 », який сидів перед його столом, другий чоловік, що прибув разом із цим чоловіком, знаходився весь час, від моменту їх прибуття і допоки очікували документи та їх підписував « ОСОБА_19 », іноді поряд, стояв, сидів на стільцях, які ще були в приміщенні офісу, іноді виходив із приміщення, але невдовзі повертався;

- свідка ОСОБА_20 , який пояснив, що працював в ТОВ «Автокредит плюс» менеджером з продажу автомобілів та кредитів. В обвинувачених в залі судового засідання впізнав осіб, одному з яких він оформляв автомобіль «Санта Фе» темного кольору, обвинувачені на площадку зайшли вдвох, особа яка назвалася « ОСОБА_11 » ( ОСОБА_8 ) сказав, що він оплатив транспортний засіб і має його забрати, з головного офісу мали надіслати договір та інші документи. Після оформлення документів він віддав особі яка назвалася « ОСОБА_11 » ( ОСОБА_8 ) ключ від автомобіля, техпаспорт, 2 копії договору, ці два чоловіки вже знали, що будуть забирати автомобіль, технічний стан не перевіряли, хто з них сів з кермо, вже наразі не пам`ятає, виїзд та в`їзд до площадки не перекривався, тільки на ніч. Коли вони поїхали, близько через годину їх набрали з центрального офісу, сказали, щоб вони зверталися до поліції, бо було перевірено базу даних і паспорт виявився чи підробленим, чи був на мертву людину. Вони викликали наряд поліції і в подальшому у вагончику оформляли заяву про угон.

На підтвердження встановлених обставин щодо винуватості обвинувачених, крім вище наведених показань, судом першої інстанції також враховано дані, що, зокрема, містяться у наступних доказах:

- протоколі огляду місця події від 13 березня 2018 року з додатками до нього, відповідно до якого оглянуто ділянку місцевості за адресою: АДРЕСА_2, що є територією ТОВ «Автокредит Плюс», на якій наявні камери відео спостереження;

- протоколі огляду місця події від 13 березня 2018 року, відповідно до якого оглянуто ділянку місцевості, що розташована в с. Гарбузин по вул. Київська, Козелецького району, Чернігівської області, дана ділянка знаходиться на автодорозі Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, зокрема, місце, де знаходиться автомобіль марки «HYUNDAI», модель «SANTA FE», типу загальний легковий універсальний, номер шасі НОМЕР_3 , червоного кольору, р.н. НОМЕР_2 ;

- протоколі огляду речей від 14 березня 2018 року з додатком до нього згідно якого було оглянуто документи щодо автомобіль марки «HYUNDAI», модель «SANTA FE»;

- договорі купівлі-продажу 7441/2018/849584 транспортного засобу від 06 березня 2018 року, згідно якого останній був укладений договір між ОСОБА_21 (Продавець) та ТОВ "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС" в особі представника ОСОБА_20 (Покупець) стосовно купівлі-продажу транспортного засобу «HYUNDAI» модель «SANTA FE» 2010 року випуску, червоного кольору, номер кузова НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , н.з. НОМЕР_6 ;

- квитанції №0.0.959688767.1 від 09 лютого 2018 року, згідно якої ОСОБА_11 здійснив оплату комісії за резервування автомобіля у сумі 6000 грн.;

- додатку 2 до договору фінансового лізингу №АРСN000000000015374 від 12 лютого 2018 року, згідно якого лізингодавцем є ТОВ "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС", а лізингоодержувачем є ОСОБА_11 , також встановлена сума щомісячних платежів;

- договорі добровільного страхування наземного транспорту №АРСN000000000015374, відповідно до якого страховиком є ПАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ", а страхувальником є ОСОБА_11 , предметом договору страхування є транспортний засіб «HYUNDAI SANTA FE», 2010 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , договір дійсний до 12.02.2019;

- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 березня 2018 року, згідно якого свідок ОСОБА_20 впізнав ОСОБА_8 , як особу, яка 13.03.2018, близько 15 год. 00 хв., оформлювала договір лізингу на автомобіль марки «Хюндай Санта Фе» у їхньому офісі за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи паспорт на ім`я ОСОБА_11 ;

- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 березня 2018 року, відповідно до нього, свідок ОСОБА_18 впізнав ОСОБА_8 , як особу, яка 13 березня 2018 року, близько 15 год. 00 хв., оформлювала договір лізингу на автомобіль марки «Хюндай Санта Фе» у їхньому офісі за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи паспорт на ім`я ОСОБА_11 ;

- висновку експерта №2002/18-24 від 22 березня 2018 року, відповідно до якого середня ринкова вартість досліджуваного транспортного засобу, станом на 13 березня 2018 року складає 415788,06 грн.;

- довідці-аналізі від 22 травня 2018 року № 1039/124/12/01/2018, відповідно до якої проведено опрацювання технічної інформації про з`єднання абонента НОМЕР_7 у період часу з 27 лютого 2018 року до 23 березня 2018 року, складено план схему абонента про його рух у вказаний вище період часу та план-схему абонента НОМЕР_8 про його спілкування з абонентом НОМЕР_9 ;

- довідці-аналізі від 22 травня 2018 року № 1040/124/12/01/2018, відповідно до якої проведено опрацювання технічної інформації про з`єднання абонента НОМЕР_10 у період часу з 01 січня 2018 року до 22 березня 2018 року, встановлена інтенсивність з`єднань абонентського номера НОМЕР_10 з іншими абонентськими номерами, зокрема, НОМЕР_9 , складено план схему абонента про його рух у вказаний вище період часу;

- довідці-аналізі від 22 травня 2018 року № 1041/124/12/01/2018, відповідно до якої проведено опрацювання технічної інформації про з`єднання абонента НОМЕР_11 у період часу з 30 січня 2018 року до 23 березня 2018 року, встановлено адреси базових станцій, на яких вказаний абонентський номер реєструвався найчастіше у весь період часу, встановлена інтенсивність з`єднань абонентського номеру НОМЕР_11 з іншими абонентськими номерами, складена план-схема абонента НОМЕР_8 про його рух у період вказаного часу. Згідно роздруківки довідки з`єднань, зафіксовані телефонні з`єднання між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 за період часу з 13 січня 2018 року по 13 березня 2018 року;

- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 березня 2018 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_22 впізнав ОСОБА_8 , як особу, яка була у приміщенні ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» 13 березня 2018 року та потім поїхала на автомобілі «HYUNDAI SANTA FE» темного кольору;

- протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 08 травня 2018 року, відповідно до якого отримано від «ВФ Україна» інформацію про телефонні дзвінки у період часу з 01 січня 2018 року до 23 березня 2018 року абонентських номерів сім-карток НОМЕР_8 та НОМЕР_12 , за якими ОСОБА_10 та ОСОБА_8 відповідно спілкувалися між собою;

- протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 08 травня 2018 року відповідно до якого отримано від ПрАТ «Київстар» інформацію про телефонні дзвінки у період часу з 01 січня 2018 року до 23 березня 2018 року абонентських номерів, зокрема, номеру НОМЕР_9 , що належить обвинуваченому ОСОБА_10 ;

- протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 08 травня 2018 року, згідно якого отримано від ТОВ «лайфселл» інформацію про вхідні/вихідні дзвінки у період часу з 01 січня 2018 року до 23 березня 2018 року. абонентських номерів, зокрема, абонентського номеру НОМЕР_13 , що належить обвинуваченому ОСОБА_8 ;

- протоколі огляду речей від 23 березня 2018 року з додатком до нього, відповідно до якого було оглянуто диск із записами перебування обвинуваченого на території ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС»;

- протоколі огляду речей від 03 квітня 2018 року відповідно до якого було оглянуто мобільний телефон марки «Nokia 1280» в темно-сірому корпусі, ІМEI: НОМЕР_14 , журнал викликів на ньому та історія смс повідомлень;

- висновку експерта №650 від 30 травня 2018 року, відповідно до якого на фотознімку на сторінці 5 паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , заповненого на ім`я ОСОБА_11 та у графічному файлі у форматі «jpg» із назвою «IMG-547f21d18f498108c47e1ac998addc-V» на диску для лазерних систем зчитування формату DVD-R зображена одна і та ж особа. Даною особою є ОСОБА_8 ;

- інформації №2205/16.3-04.5 від 11 травня 2018 року Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану, згідно якої перевіркою по архіву Черкаського МВ ДРАЦС ГТУ юстиції у Черкаській області виявлено актовий запис про смерть, складений 29 листопада 2016 року відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- протоколі про результати проведення аудіо-, відео контролю особи від 23 березня 2018 року та додатків до нього, згідно яких, зокрема, обвинувачений розповідає про обставини вчинення кримінальних правопорушень, та в частині розмови про підробку паспорту каже, що сам не може зрозуміти, як вони там що роблять, не знає, але з приводу вчинення всіх дій він спілкувався з Серьогою, який дав йому паспорт, а він власноручно вклеїв свою фотографію у паспорт, і відразу повернув тому паспорт, а також про те, що він діяв за вказівками ОСОБА_14 , який був затриманий разом з ним.

Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень і доводи, викладені стороною захисту в апеляційній скарзі, були предметом детального дослідження під час судового розгляду, вони отримали об`єктивну та належну оцінку в судовому рішенні, з якою погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Також, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.

Суд першої інстанції, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК України обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_8 у інкримінованих кримінальних правопорушеннях.

Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_8 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні.

Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.

Доводи сторони захисту щодо не доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України та щодо вчинення ним протиправних дій за участі ОСОБА_10 та необхідність з вказаних підстав перекваліфікувати дії ОСОБА_8 на ч. 1 ст. 289 КК України, колегія суддів не може визнати обґрунтованими враховуючи наступне.

Заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадках, коли дві особи і більше заздалегідь, до початку виконання дій, які становлять об`єктивну сторону злочину, домовились про спільне його вчинення, незалежно від того, хто з них керував цим засобом.

Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , як встановлено в ході судового провадження, були знайомі між собою, та тривалий час, згідно їх показань, не спілкувалися. Отже, сумнівним є той факт, що потрапивши у скрутне матеріальне становище, ОСОБА_8 вирішив запросити в якості водія мало знайомого чоловіка - ОСОБА_10 .

При цьому, згідно інформація про місце перебування та з`єднання телефонів обвинувачених свідчить про їх активне спілкування у період часу, що передує вчиненню злочинів.

Відсутність активних дій ОСОБА_10 під час безпосереднього оформлення автомобіля з боку останнього, не виключає того, що він був не обізнаний про деталі злочину, що наданий ОСОБА_8 паспорт, є підробленим та виготовлений з метою незаконного заволодіння транспортним засобом.

Згідно записів камер відеоспостереження обвинувачені разом прибули до ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС», під час оформлення документів перебували поруч, паспорт ОСОБА_8 передався у присутності ОСОБА_10 , документи оформлялися протягом трьох годин, ксерокопію паспорту ОСОБА_8 засвідчив своїм підписом, працівники товариства звертатись до особи, яка оформлює договір фінансового лізингу на ім`я по батькові, як указано у підробленому паспорті і яке відрізняється від імені та по батькові обвинуваченого ОСОБА_8 , тоді як договір укладав ОСОБА_23 . Наведене в сукупності свідчить про обізнаність ОСОБА_10 з діями ОСОБА_8 та про прийняття в них безпосередньої участі, тобто у використанні підробленого документу з метою заволодіння транспортним засобом всупереч волі потерпілого.

Крім того, результати проведення аудіо-, відео контролю особи, підтверджуються пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення враховуючи, що останній зізнавався співкамернику, що власноручно вклеював свою фотокартку до паспорту на чуже ім`я. Пояснював, що діяв за вказівками ОСОБА_14 , який був затриманий разом з ним (разом з ОСОБА_8 був затриманий саме ОСОБА_10 ), що останній за роботу йому обіцяв п`ять тисяч гривень, що з урахуванням матеріального стану обвинуваченого, який втратив роботу, мав заборгованість за комунальні послуги, було суттєвим.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку всім доказам, що є в кримінальному провадженні, не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а й з точки зору їх узгодженості, взаємозв`язку та системності, і вважає, що вони в своїй сукупності взаємодоповнюють один одного і є достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення про вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358, ч.2 ст.289 КК України, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Разом з тим, в ході апеляційного суду знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги прокурора про істотне порушення норм кримінального процесуального закону при постановленні оскаржуваного вироку.

З матеріалів провадження вбачається, що в даному кримінальному провадженні Деснянський районний суд м. Чернігова вироком від 10 липня 2020 року, з підстав не доведення винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України виправдав ОСОБА_10 , а саме, в частині здійснення останнім підроблення офіційного документу. Суд першої інстанції також виключив з обвинувачення посилання, що обвинувачений ОСОБА_8 діяв на прохання ОСОБА_10 .

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просив вирок суду щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_10 скасувати через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених ними злочинів та особам винних внаслідок м`якості.

Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 15 вересня 2020 року вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 липня 2020 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_8 залишив без змін.

В подальшому, прокурором було подано касаційну скаргу з проханням призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, зокрема ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених через м`якість, яка була частково задоволена Постановою Верховного суду від 2 березня 2021 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 5 серпня 2021 року апеляційні скарги прокурора та захисника - адвоката ОСОБА_24 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 - задоволено частково, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 липня 2020 року відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_8 - скасовано та призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

З ухвал судів апеляційної та касаційної інстанцій вбачається, що судами вказаних інстанцій не було висловлено позиції щодо обґрунтованості висновків суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України та підстав ухвалення такого вироку. Відповідних доводів, наведених в апеляційній та касаційній скаргах прокурора, вказані суди не розглядали та не висловлювали власного ставлення щодо їх переконливості. В рішеннях вказаних судів немає вказівки, що ці обставини мають бути перевірені під час нового розгляду судом першої інстанції, а також не викладено підстав скасування вироку суду через необґрунтоване виправдання ОСОБА_10 .

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях наголошував на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи мають дотримуватися вимог статей 409, 416 та 421 КПК України.

Зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 23 вересня 2019 року (провадження № 51-7543кмо18, справа № 728/2724/16-к) зроблено висновок щодо застосування норм права, згідно з яким у разі встановлення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для скасування вироку чи ухвали суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, відповідно до вимог статей 370, 419, ч. 2 ст. 416 КПК він не може залишити поза увагою доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора чи потерпілого, щодо необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, оскільки в протилежному випадку це призведене до неможливості застосування такого закону під час нового розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши обґрунтованість відповідних доводів прокурора чи потерпілого в апеляційних скаргах, апеляційний суд, крім випадку, якщо знайде їх неспроможними, під час скасування оскарженого судового рішення з підстав істотних порушень кримінального процесуального закону і призначення нового розгляду в суді першої інстанції повинен також указати на неправильність чи передчасність висновків суду в судовому рішенні, яке скасовується, про застосування чи незастосування того чи іншого закону про кримінальну відповідальність чи призначення того чи іншого покарання, як на додаткову підставу для скасування судового рішення.

Як із назви, так і зі змісту ст. 421 КПК України вбачається, що погіршення становища обвинуваченого можливе виключно за умови, якщо з цих підстав подали апеляційну скаргу прокурор, потерпілий чи його представник, а відповідно до ст. 416 КПК України таке погіршення може мати місце тільки, якщо вирок було скасовано з цих підстав (або також із цих підстав).

Частиною 3 ст. 409 КПК України встановлено заборону скасування виправдувального вироку лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого, а ст. 420 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.

Колегія суддів наголошує на тому, що засудження особи під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку є крайнім за тяжкістю випадком погіршення становища особи в кримінальному провадженні.

Системний аналіз вказаних вище норм кримінального процесуального законодавства дозволяє зробити висновок, що вони мають в однаковій мірі застосовуватися як під час нового розгляду після скасування вироку за необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, так і під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку.

Таким чином, зважаючи на підстави скасування виправдувального вироку від 10 липня 2020 року, під час нового розгляду кримінального провадження місцевий суд, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 416, ст. 421 КПК України був позбавлений процесуальної можливості ухвалити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_10 в частині обвинувачення за ч.1 ст. 358 КК України. Усупереч цьому та в порушення зазначених норм кримінального процесуального закону, суд першої інстанції за наслідками нового розгляду визнав ОСОБА_10 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.1 ст.358 КК України.

З огляду на викладене, вирок суду не можна залишити в силі як такий, що постановлений з істотними порушеннями кримінального процесуального закону. Враховуючи, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 закрито у зв`язку зі смертю останнього, а фактичні обставини, які йому ставилися в провину за ч.1 ст. 358 КК України мають безпосереднє відношення до фактичних обставин, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_8 , то вони підлягають виключенню з фактичних обставин, встановлених судом.

Таке рішення колегія суддів приймає у зв`язку з відсутністю іншої процесуальної можливості усунути допущені судом першої інстанції порушення правил нового розгляду без погіршення становища обвинуваченого.

Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора щодо призначення обвинуваченому покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі через м`якість, то колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу виходячи з нижченаведеного.

У відповідності до ч. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно з ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання у кожному конкретному випадку і щодо кожного обвинуваченого, суд зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини кримінального провадження, що пом`якшують та обтяжують покарання, і призначити покарання, необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Згідно з положенням постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотриматися вимог кримінального закону і зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, що кримінальним правопорушенням збитків не завдано, дані про особу обвинуваченого, який не працює, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судимий, до адміністративної відповідності не притягувався, його вік, стан здоров`я, має місце проживання та реєстрації, позитивно характеризується за місцем проживання, врахував зміст досудової доповіді органу пробації, обставини, які пом`якшують покарання - вчинення кримінальних правопорушень внаслідок збігу тяжких особистих обставин та відсутність обставин які обтяжують покарання, і дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції неправильно застосував до обвинуваченого ОСОБА_8 положення ст.75 КК України та звільнив його від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції повною мірою не врахував конкретних обставин кримінального правопорушення,

а також те, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 під час досудового розслідування та судових розглядів вказувала на те, що обвинувачений не зробив для себе відповідних висновків, не оцінив об`ємно та системно негативних наслідків своїх дій, конкретних дій, які вказували б на щире каяття, ним виконано не було, вину він визнав частково, оскільки заперечив частину сформульованого обвинувачення.

З наведених підстав, колегія суддів вважає, що, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, виправлення ОСОБА_8 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому рішення суду про застосування положень ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням є помилковим.

За таких підстав оскаржуваний вирок в частині призначення покарання також підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку.

Обговорюючи питання про доцільність призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна ОСОБА_8 , апеляційний суд виходить з конкретних обставин справи, поведінки обвинуваченого, та мети і обставин вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а тому підстав для застосування щодо ОСОБА_8 додаткового покарання у виді конфіскації майна колегія суддів не вбачає, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 409, 418, 420, 615 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_9 зі змінами та доповненнями - задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 вересня 2024 року щодо ОСОБА_8 - скасувати в частині призначеного покарання та фактичних обставин кримінального провадження.

Виключити з фактичних обставин кримінального провадження, визнаних судом доведеним щодо ОСОБА_8 , слова, «та пособництві у підробці» «та вказав ОСОБА_8 на необхідність самостійно вклеїти у вказаний паспорт свою фотокартку, з метою підробки та подальшого використання вказаного паспорта у майбутньому» та слова «на прохання ОСОБА_10 »

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 510 грн.;

- за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 850 грн.

Від вказаних покарань обвинуваченого звільнити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту затримання обвинуваченого на виконання вироку, зарахувавши в строк покарання перебування його під вартою з 13 березня 2018 року до 15 березня 2018 року.

В решті вирок залишити без змін.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України даний вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4