Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №592/17580/25 — Сумський апеляційний суд

Суд: Сумський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 26 березня 2026 р.

Справа: №592/17580/25

Суддя: Колодяжний А. О.

Справа №592/17580/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Онайко Р. А.

Номер провадження 33/816/1064/26 Суддя-доповідач Колодяжний А. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Колодяжний А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми клопотання адвоката Погрібної Т.С. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 січня 2026 року, -

установив:

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 січня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП і підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

5 березня 2026 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Погрібна Т.С. звернулась із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 січня 2026 року.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причин неприбуття не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення за місцем проживання судової повістки.

Захисник Погрібна Т.С. у судове засідання не з`явився не з`явилась. Подала заяву, у якій просила розглядати справу в її відсутність.

Вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він може бути поновлений судом апеляційної інстанції за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу.

Як убачається з матеріалів справи, постановою судді від 29 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Отже, граничним строком для подання апеляційної скарги було 9 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу подано адвокатом Погрібною Т.С. лише 5 березня 2026 року, тобто практично через місяць після спливу встановленого законом строку.

У клопотанні про поновлення строку захисник посилається на те, що попередній захисник неналежно виконував свої обов`язки, не повідомив Дядченка А.Г. про прийняте рішення та не роз`яснив йому порядок і строк його оскарження, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не знав про постанову суду. Також зазначено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і не мав можливості контролювати строки оскарження, а відтак строк на оскарження підлягає поновленню з урахуванням принципу недопущення надмірного формалізму.

Однак наведені доводи не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку.

Із матеріалів справи слідує, що інтереси ОСОБА_1 у суді першої інстанції представляв адвокат Шевченко Д.С., який діяв на підставі договору з адвокатським об`єднанням та ордера від 2 січня 2026 року. Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 у судові засідання не з`являвся, однак був належним чином представлений захисником, який брав участь у розгляді справи та був присутній під час ухвалення постанови 29 січня 2026 року.

За таких обставин процесуальні наслідки участі захисника у судовому розгляді поширюються на особу, інтереси якої він представляє, а тому сам по собі довід про неналежне виконання адвокатом своїх обов`язків не може бути безумовною підставою для поновлення строку на оскарження судового рішення.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що 4 лютого 2026 року до суду першої інстанції захисником Шевченком Л.С. подано копії квитанцій про сплату штрафу в сумі 17000 грн. та судового збору в сумі 665,60 грн., з яких убачається, що адміністративний штраф та судовий збір сплачені 30 січня 2026 року, тобто наступного дня після ухвалення постанови суду. У квитанціях зазначено, що платником є ОСОБА_1 , а оплата здійснена у відділенні АТ КБ «Приватбанк» в місті Суми по вул. Козацький Вал, 1.

Отже, факт сплати штрафу одразу після винесення постанови об`єктивно свідчить про обізнаність особи щодо притягнення її до адміністративної відповідальності та змісту прийнятого судового рішення, оскільки добровільне виконання постанови є процесуальною поведінкою, несумісною з твердженням про необізнаність із самим фактом її існування.

Посилання у клопотанні на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, також не може бути підставою для поновлення строку, оскільки сам по собі цей статус не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для реалізації права на апеляційне оскарження. Жодних конкретних обставин, які б унеможливлювали звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк (зокрема перебування у районі виконання бойових завдань, відсутність зв`язку чи інші об`єктивні перешкоди), у клопотанні не наведено і матеріалами справи не підтверджено.

За таких обставин доводи клопотання про те, що ОСОБА_1 не був поінформований про прийняте рішення та не мав можливості своєчасно подати апеляційну скаргу, спростовуються матеріалами справи.

Принцип недопущення надмірного формалізму у застосуванні процесуальних норм не може тлумачитися як підстава для ігнорування встановлених законом строків оскарження судових рішень, особливо за відсутності об`єктивних та непереборних обставин, які б перешкоджали особі реалізувати своє право на апеляційний перегляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апелянтом не наведено обставин, які можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження, у зв`язку з чим підстави для його поновлення відсутні.

Таким чином, на підставі частини другої статті 294 КУпАП апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись статтею 294 КУпАП, -

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Погрібної Т.С. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала апеляційну скаргу, Погрібній Т.С.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Колодяжний

Оригінал: reyestr.court.gov.ua