Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №589/3667/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м.Суми

Справа №589/3667/25

Номер провадження 22-ц/816/1726/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),

суддів - Сидоренко А. П. , Сізова Д. В.

за участі секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

учасників справи:

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

представника відповідача Коломійця М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката КОЛОМІЙЦЯ Миколи Вячеславовичана рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 січня 2026 року, ухваленого в місті Шостка Сумської області, повний текст якого складено 21 січня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з указаним позовом, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь аліменти у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з часу звернення до суду і до закінчення навчання 30.06.2027, але не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач є її батьком. Він позбавлений щодо неї батьківських прав. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 26.12.2007 з відповідача стягувались аліменти на її утримання, стягнення яких було припинено на підставі Договору про припинення права на аліменти у зв`язку з передачею у власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , нотаріального посвідченого 02.02.2012.

На цей час позивачка є студенткою 3 курсу денної форми навчання факультету дошкільної освіти освітнього рівня «бакалавр» Глухівського національного педадогічного універститету імені Олександра Довженка ІV рівня акредитації державної форми власності. У зв`язку з навчанням їй потрібні кошти для придбання підручників, канцелярських приладів, одягу, харчування, оплати за проїзд до місця навчання тощо. Відповідач добровільно матеріальну допомогу не надає, хоча має можливість її надавати, оскільки він працевлаштований, отримує достатню заробітну плату, має у власності квартиру та земельні ділянки, які здає в оренду та отримує за це плату.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, як повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_5 щомісячно, починаючи з 06.08.2025 і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є повнолітньою особою, яка продовжує навчання, у зв`язку з чим, не маючи власних доходів, потребує матеріальної допомоги батьків. При цьому, виходячи із законодавчо закріпленого обов`язку обох батьків утримувати повнолітню дочку, яка навчається і потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, враховуючи сімейний стан та матеріальне становище як позивачки, так і відповідача ОСОБА_5 , джерелом доходів якого є заробітна плата за місцем роботи у ТОВ «ШЗ «Зірка», з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання у розмірі 1/8 частини від заробітку (доходу) щомісячно, на час навчання, але не більше ніж досягнення нею двадцять трьох років.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

11 лютого 2026 року адвокат Коломієць М.В. в інтересах ОСОБА_5 через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подав апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин справи, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, просить Сумський апеляційний суд скасувати рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 січня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. У разі, якщо судом буде сформовано висновок про наявність у позивачки потреби у матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання, заявник апеляційної скарги просить зменшити розмір аліментів до 3000 грн на місяць з 06 серпня 2025 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачка не надала жодного доказу, який би підтверджував приблизну калькуляцію витрат, які їй необхідно понести у зв`язку з продовженням навчання. Вона не зазначила ні переліку, ні вартості підручників, канцелярського приладдя, обсягу коштів на проїзд, обсягу витрат на харчування, тощо. Тобто існування потреби у матеріальній допомозі зводиться до орієнтовних, нічим не підтверджених витрат без зазначення будь-якого еквіваленту. Не враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 20.05.2020 у справі № 635/1139/17 та від 13.04.2021 у справі № 308/4214/18. Суд першої інстанції надав неправильну оцінку матеріального стану позивачки, який дозволяє їй покривати витрати у зв`язку з продовженням навчання самостійно. Позивачка фактично має у власності 2 об`єкти нерухомого майна, а тому не позбавлена можливості здавати в оренду одну з належних їй квартир з метою отримання додаткового заробітку та покриття витрат на навчання.

Також не погоджується з розміром присуджених до стягнення аліментів, оскільки 1/8 з усіх видів його заробітку становить не менше 8000 грн.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки Островська Г.В. в інтересах ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 січня 2026 року залишити без змін; стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Зазначає, що посилання відповідача як на підставу апеляційного оскарження на застосування судом норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17 не заслуговують на увагу, оскільки у справі, рішення в якій переглядається, та у справі, на яку посилається заявник апеляційної скарги, встановлені різні фактичні обставини. Посилання відповідача на не підтвердження необхідності позивачки в матеріальній допомозі спростовується матеріалами справи, а саме понесені нею витрати за час навчання підтверджуються копіями квитанцій, фіскальних та товарних чеків, які підтверджують придбання комп`ютерної техніки та допоміжних елементів, канцелярського приладдя, витрати на акумулятор. Майновий стан відповідача підтверджується довідкою з місця роботи, згідно з якою його заробітна плата складає не 14 000 грн, як стверджував відповідач, а значно більше. Щодо його посилання на наявність у власності позивачки 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , в цій однокімнатній квартирі проживає бабуся позивачки, яка є особою з інвалідністю ІІ групи з ураженням опорно-рухового апарату.

Щодо стягнення аліментів у розмірі 1/8 частини від заробітку (доходу) відповідача, наголошує на тому, що аліменти стягуються після всіх відрахувань із заробітної плати, а тому при заробітній платі в 60 000 грн 00 коп. після всіх відрахувань 1/8 буде становити 3840 грн., тобто майже такий самий розмір, як зазначає заявник апеляційної скарги.

Фактичні обставини, установлені судом першої та апеляційної інстанції

Батьками позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 7).

Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду від 30.05.2011 у справі № 2-542/11 відповідача було позбавлено батьківських прав стосовно ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 досягла повноліття і продовжує навчання.

З 01 вересня 2023 року позивачка є студенткою факультету дошкільної освіти денної форми здобуття освіти Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, строк навчання 4 роки з 01.09.2023 по 30.06.2027 (а.с. 8).

Позивачка проживає з матір`ю окремо від відповідача у належній їй напідставі Договору про припинення права на аліменти квартирі АДРЕСА_1 .Також ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частки нерухомого майна - квартири загальною площею 35,2 кв. м, житловою площею 19,2 м кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 119).

ОСОБА_5 фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 із ОСОБА_7 та її сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та іншими родичами власниці квартири: сестрою – ОСОБА_9 (а.с. 35-36).

Відповідач працює у ТОВ «Шосткинський завод «Зірка», у період з грудня 2024 року по листопад 2025 року йому нараховано заробітну плату в загальній сумі 818 551 грн 76 коп., що у середньому становить 68 221 грн 64 коп. на місяць (а.с.158). За даними указаної довідки роботодавця з ОСОБА_5 не стягуються аліменти на утримання інших осіб.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником квартири АДРЕСА_5 (а.с.71) та земельної ділянки площею 1,9907 га, кадастровий номер 5925387300:02:002:0224, яка на підставі договору оренди землі від 23.12.2022 з передана в користування ФГ «ЯНУШ» строком на 16 років (а.с. 72).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (стаття 182 СК України).

Виходячи з викладеного, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів:

досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;

продовження ними навчання;

потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі;

наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Позиція апеляційного суду щодо доводів апеляційної скарги стосовно недоведення позивачкою потреби у матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням

Зміст доводів заявника апеляційної скарги у вказаному контексті ґрунтуються на неправильному розумінні природи аліментних зобов`язань батьків щодо утримання повнолітніх сина чи дочки у разі їх навчання у віці від 18 до 23 років. Зокрема, апелянт наголошує на тому, що позивачка не довела розмір витрат саме на навчання і свою потребу у матеріальній допомозі саме у зв`язку із навчанням, а суд, задовольнивши позов, стягнув аліменти не на час навчання, а просто аліменти, які батьки не повинні сплачувати після досягнення дитиною повноліття.

Натомість системний аналіз норм статей 198-201 Сімейного кодексу України дає підстави для висновку про те, що аліменти на утримання повнолітнього сина, дочки на період навчання мають покривати не виключно їх витрати на навчання, а і базові потреби (харчування, житло, одяг, побут тощо). Потреба в матеріальній допомозі повнолітніх сина або дочки обумовлена відсутністю доходів через зайнятість у процесі навчання, та як наслідок неможливістю задоволення базових потреб.

Частина перша статті 200 СК України імперативно передбачає визначення судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України, яка зобов`язує ураховувати стан здоров`я та матеріальне становище дитини.

Наведене вказує на те, що при вирішенні питання про стягнення з батьків аліментів на підставі статей 199, 200 СК України суд при оцінці потреби повнолітніх сина, дочки у матеріальній допомозі оцінює їх загальне матеріальне становище та стан здоров`я, а не виключно їх розмір витрат на навчання. Також частина друга статті 182 Сімейного кодексу України, до якої відсилає стаття 200 цього ж Кодексу, передбачає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Апеляційний суд виходить з презумпції того, що життєдіяльність особи та задоволення її базових потреб є об`єктивно неможливими за відсутності стабільного доходу.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що позивачка досягла повноліття, але їй ще не виповнилось 23 років, вона продовжує навчання у вищому навчальному закладі за денною формою, не працює, з доходів має лише стипендію у розмірі 2000 грн 00 коп., має право власності на квартиру, в якій зареєстрована та проживає, та на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Також за даними консультаційного висновку лікаря-невропатолога ОСОБА_10 від 11.09.2025 року позивачка ОСОБА_1 потребує постійного лікування та нагляду ендокринолога та невропатолога (а.с.90).

Позивачка у зв`язку з навчанням несе витрати на проїзд від міста Шостка, де проживає, до міста Глухів, де знаходиться Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка. Вартість проїзду до місяця навчання та у зворотному напрямку становить 191 грн 50 коп. (а.с.129). Також ОСОБА_1 має витрати на придбання канцелярських товарів (а.с.131).

З системного аналізу фактичних обставин, установлених при розгляді справи, та наведених норм законодавства апеляційний суд резюмує, що відповідач має обов`язок утримувати ОСОБА_1 , попри досягнення нею повноліття, адже остання продовжує навчання в університеті у зв`язку з чим не працює, а тому потребує матеріальної допомоги від батьків для задоволення елементарних життєвих потреб.

Апеляційний суд погоджується з доводами викладеними у відзиві на апеляційну скаргу сторони позивача про те, що не можна враховувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17, на які посилається апелянт, і які стосувались правової оцінки обставин, пов`язаних з тим, що у зазначеній справі повнолітні діти відповідача перебували на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету Міністерства оборони України.

Проте такі висновки не є релевантними до обставин справи, яка переглядається, оскільки позивачка навчається не у військовому університеті і не перебуває на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету.

У цьому контексті посилання заявника апеляційної скарги на те, що відповідно до довідки Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка від 01.08.2025 навчання здійснюється за державні кошти (а.с.8), не свідчить про те, що ОСОБА_1 перебуває на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету, а лише свідчить про те, що студент, який навчається за державним замовленням не оплачує вищому навчальному закладу вартість надання освітньої послуги, оскільки така вартість покривається за рахунок державного бюджету.

Також апеляційний суд критично оцінює доводи відповідача про можливість передачі позивачкою в оренду одного з належних їй об`єктів нерухомості з метою покриття її витрат, оскільки такі об`єкти фактично використовуються позивачкою та членами її сім`ї як житло.

Таким чином апеляційний суд вважає, що позивачка довела належними та допустимими доказами свою потребу у матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання.

Позиція апеляційного суду щодо можливості відповідача надавати матеріальну допомогу дочці, яка продовжує навчання та розміру аліментів.

В апеляційній скарзі, виходячи з її змісту, відповідач не заперечує свою можливість надавати матеріальну допомогу позивачці, здебільшого наголошуючи на не доведенні нею потреби у матеріальній допомозі.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є особою працездатного віку, має задовільний стан здоров`я, працює, має регулярний дохід у вигляді заробітної плати, яка нараховувалась у попередньому році у середньому у розмірі 68 221 грн 64 коп. на місяць. Інших дітей, яких ОСОБА_5 зобов`язаний утримувати, останній не має.

Крім того, апеляційний суд враховує, що відповідач має у власності земельну ділянку площею 1,9907 га, кадастровий номер 5925387300:02:002:0224, яка на підставі договору оренди землі передана в користування ФГ «ЯНУШ» строком до 23.12.2038 року (а.с.72). Отже, крім заробітної плати відповідач також отримує дохід у вигляді орендної плати.

З огляду на викладені обставини, які характеризують стан здоров`я відповідача, його матеріальний та сімейний стан апеляційний суд погоджується з визначеним місцевим судом розміром аліментів - 1/8 частини з усіх видів доходу (заробітку) відповідача, який підлягає стягненню з відповідача, який відповідає засадам справедливості та розумності.

Заявником апеляційної скарги не доведено підстав зменшення розміру аліментів, який визначений судом першої інстанції і підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на період її навчання.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскарженого рішення суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України)

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого суду залишається без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – адвоката КОЛОМІЙЦЯ Миколи Вячеславовича залишити без задоволення.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 27 березня 2026 року

Головуючий М. В. Щербаченко

Судді А. П. Сидоренко

Д. В. Сізов