Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №583/3776/23 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м.Суми

Справа №583/3776/23

Номер провадження 22-ц/816/5/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Сидоренко А. П.

з участю секретаря судового засідання – Кияненко Н.М.,

у присутності :

представника заявника ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 – адвоката Кутового Ярослава Адольфовича

представника Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції– Морозової Євгенії Миколаївни ,

представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Кураксіної Ольги Ігорівни ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2

на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 серпня 2023 року у складі судді Ільченко В.М., постановлену в м. Охтирка, Сумської області,

в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , на дії державного виконавця Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

у с т а н о в и в:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Кутового Я.А., звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій просив: поновити боржнику ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк звернення до суду із скаргою на неправомірні дії державного виконавця; визнати неправомірними дії державного виконавця Охтирського відділу ДВС щодо неналежного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження №5563350 з примусового виконання виконавчого напису №20943 від 16 липня 2017 року; визнати неправомірними та скасувати постанови Охтирського відділу ДВС про стягнення з ОСОБА_1 167 537 грн 85 коп. виконавчого збору та 318 грн 00 коп. витрат на проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню №55635350 з примусового виконання виконавчого напису №20943 від 16 листопада 2017 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти виконавчого збору в сумі 167 537 грн 85 коп. та 318 грн 00 коп. витрат на проведення виконавчого провадження.

Скарга мотивована тим, що на початку листопада 2021 року ОСОБА_1 дізнався про перебування в Охтирському відділ ДВС виконавчого провадження №55635350 з примусового виконання виконавчого напису №20943 від 16 листопада 2017 року, яке було відкрито 26 січня 2018 року. Після чого ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 січня 2022 року, яке набрало законної сили 01 березня 2022 року, заявлені позовні вимоги задоволені, виконавчий напис від 16 листопада 2017 року №20943, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в сумі 114 555,85 доларів США, що за курсом НБУ складає 2 999 072 грн 12 коп. таким, що не підлягає виконанню. У відповідь на запит ОСОБА_1 , листом від 03 липня 2023 року Охтирським відділом ДВС було повідомлено, що 01 березня 2023 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, згідно п. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з чим, вважає, що з ОСОБА_1 безпідставно утримано та добровільно не повернуті кошти в сумі 123 000 грн 92 коп., що перераховані АТ КБ «ПриватБанк», 167 537 грн 85 коп. – виконавчого збору та 318 грн – витрати на виконавче провадження.

Зазначав, що державним виконавцем не надсилалася постанова про відкриття виконавчого провадження, також йому не доводилася інформація про відкриття виконавчого провадження, що позбавило його можливості захистити свої права та інтереси у даному виконавчому провадженню.

Як на підставу для поновлення строку звернення до суду із скаргою, заявник скарги вказував на те, що ОСОБА_1 не мав можливості після набрання законної сили рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області у справі №583/4807/21 своєчасно звернутися до суду із вказаною скаргою, через обставини непереборної сили, а саме: повномасштабне вторгнення військ російської федерації в Україну та карантин, запроваджений через поширення короновірусної хвороби COVID-19.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 серпня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку для подачі скарги на дії державного виконавця.

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця залишено без розгляду та повернуто заявнику.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Кутового Я.А., подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався під час розгляду цивільної справи №583/4807/21, рішення у цій судовій справі набрало законної сили 01 березня 2022 року. Вказує на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки наведеним у заявником причинам пропуску строків звернення до суду з даною скаргою та допустився надмірного формалізму.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року зупинено провадження у даній справі до закінчення шестимісячного строку на прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та залучення до участі у справі всіх його правонаступників.

23 грудня 2025 року від представника ОСОБА_2 – адвоката Кутового Я.А. надійшло клопотання про залучення до розгляду цивільної справи №583/3776/23 ОСОБА_2 , як правонаступника ОСОБА_1 .

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 10 березня 2026 року залучено до участі в даній справі в якості правонаступника особи, яка подає скаргу ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представникаОхтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїта представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» , які заперечили проти доводів апеляційної скарги , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що із скаргою ОСОБА_1 звернувся з порушенням десятиденного строку, визначеного ст. 449 ЦПК України. Наведені обставини пропуску такого строку, суд першої інстанції визнав недостатньо переконливими для поновлення такого строку та вважав, що вони не відносяться до непереборних, пов`язаних із дійсними істотними труднощами, а також не належать до тих, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на наступне.

За обставинами справи, ОСОБА_1 просить визнати неправомірними дії державного виконавця у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса та просить визнати протиправними і скасувати постанови державного виконавця про стягнення з нього виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, визначених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно з ч. 1ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

У порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).

Пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За пунктом 7 частини 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19, пункти 20, 21), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21, пункт 72), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22, пункт 28), від 21 вересня 2023 року у справі № 990/49/22 (провадження № 11-95заі23, пункт 23)).

Тому помилковим є застосування приписів статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Статтею 447 ЦПК України (в редакції, яка діяла станом на час звернення до суду із скаргою) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Відповідно, за загальними правилами чинних процесуальних кодексів, скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.

Отже, з викладених норм слідує, що справи щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання не судових рішень, а також постанов державного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження відноситься до адміністративної юрисдикції.

Зі змісту скарги слідує, що заявлена ОСОБА_1 вимога про стягнення з Державного бюджету України на його користь списаних коштів виконавчого збору та витрат на проведення виконавчого провадження безпосередньо пов`язана з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови Охтирського відділу ДВС про стягнення з нього 167 537 грн 85 коп. виконавчого збору та 318 грн 00 коп. витрат на проведення виконавчих дій.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною першою статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, що є підставою для її скасування із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Правонаступники боржника – ОСОБА_1 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса у разі незгоди із рішеннями державного виконавця не позбавлені права звернутися до суду із адміністративним позовом у порядку, передбаченому статтею 287 КАС України.

Керуючись ст. 367, п. 3 ч. 1 ст. 374, ст. 377, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 серпня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , на дії державного виконавця Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 березня 2026 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

А. П. Сидоренко