Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №585/4047/25 — Сумський апеляційний суд

Справа № 585/4047/25

Номер провадження 22-ц/816/1696/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів Сидоренко А.П., Щербаченко М.В.,

з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

у присутності:

представника позивача – Єни Ірини Анатоліївни (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід»

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 січня 2026 року (суддя Шульга В.О.), ухвалене у м. Ромни, повне рішення виготовлене 12 січня 2026 року,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Корн-Філд»

про визнання відсутнім права оренди наступного орендодавця, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

20 жовтня 2025 року ТОВ «Райз-Схід» звернулося до суду із вказаною позовною заявою, яку обґрунтувало такими обставинами.

29 серпня 2018 року між ТОВ «Райз-Схід» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за яким остання передала в оренду строком до 29 серпня 2025 року, земельну ділянку, площею 4,1334 га, кадастровий № 5924187600:01:001:0058, та земельну ділянку, площею 0,4453 га, кадастровий № 5924187600:03:001:0259, які розташовані в межах Погожокриницької сільської ради Роменського району. Відбулася державна реєстрація права оренди.

29 квітня 2025 року ТОВ «Райз-Схід», користуючись наявним у нього переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» та пункту 6.2 договору оренди землі, направило ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі. Разом із цим листом також було направлено два оригінальних примірники відповідної додаткової угоди про продовження дії договору, підписані орендарем. У свою чергу орендодавець, отримавши вказаний лист, не відповіла на нього у місячний строк, як того вимагають норми частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі». У подальшому вона уклала договір оренди з ФГ «Корн-Філд». Позивач вважав порушеним його переважне право на укладення договору оренди.

Враховуючи викладене позивач просив:

визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 29 серпня 2018 року між ТОВ «Райз-Схід» та ОСОБА_1 ;

визнати відсутнім право оренди у ФГ «Корн-Філд» на земельну ділянку, загальною площею 4,1334 га, кадастровий № 5924187600:01:001:0058;

скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, площею 4,133 га, кадастровий № 5924187600:01:001:0058, номер запису про інше речове право 61515561;

визнати відсутнім право оренди у ФГ «Корн-Філд» на земельну ділянку, загальною площею 0,4453 га, кадастровий № 5924187600:03:001:0259;

скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, площею 0,4453 га, кадастровий № 5924187600:03:001:0259, номер запису про інше речове право 61515749.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 січня 2026 року відмовлено у задоволенні позову.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки орендодавець ще до закінчення строку договору оренди письмово повідомила позивача про небажання поновлювати його дію та про намір самостійно користуватися земельними ділянками з 29 серпня 2025 року, тому за наявності вказаного заперечення немає такої обов`язкової умови реалізації переважного права орендаря, як відсутність заперечень орендодавця. Не підписання додаткової угоди підтверджує відсутність згоди сторін, що виключає можливість визнання договору поновленим у судовому порядку.

Після спливу строку договору право оренди припинилося відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» та умов договору, а власник правомірно уклала новий договір з іншим орендарем. Тому, порушення переважного права позивача суд не встановив.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вважає, що суд помилково визнав належною та достатньою раніше надіслану відмову орендодавця про небажання продовжувати договір оренди, оскільки такі листи на адресу ТОВ «Райз-Схід» не надходили. Із наданих копій рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення без опису вкладення до рекомендованих листів, розрахункових квитанції, неможливо встановити, яке відправлення було направлено ТОВ «Райз-Схід».

Зазначає, що після отримання орендодавцем листа-повідомлення з проєктом додаткової угоди остання була зобов`язаний у місячний строк розглянути пропозицію та надати відповідь, повідомити умови, на яких вона погодилася би продовжувати договірні відносини із товариством.

Вказує про недотримання орендодавцем встановленої законом процедури реалізації права на відмову у поновленні договору, оскільки він не розглянув належним чином лист-повідомлення орендаря з проєктом додаткової угоди, не вступив у переговори щодо умов нового договору, не узгоджував істотні умови та не надав належно оформленої й обґрунтованої відповіді у порядку, передбаченому статтею 33 Закону, що свідчить про фактичне ухилення від передбаченої законом процедури та порушення прав орендаря. На його переконання, орендар має пріоритет перед іншими особами на укладення договору на новий строк, а укладення орендодавцем договору з іншим орендарем свідчить про порушення цього переважного права.

Суд першої інстанції помилково застосував положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладення договору, тоді як до спірних правовідносин підлягала застосуванню редакція цієї норми, чинна на момент звернення апелянта до суду. Не врахування актуальної правової позиції Верховного Суду щодо застосування саме чинної на момент спору редакції норми призвело до неправильного висновку про припинення переважного права орендаря.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ФГ «Корн-Філд», просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Посилаючись на положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» та практику Верховного Суду щодо застосування цієї норми права вказує про дотримання орендодавцем процедури та алгоритму дій при повідомленні про своє небажання продовжувати договірні відносини із ТОВ «Райз-Схід».

Вказує, що запропоновані товариством умови угоди були менш вигідними для орендодавця, порівняно з попереднім договором та новим договором оренди укладеним з ФГ «Корн-Філд», а окремі положення могли негативно впливати на розмір та порядок виплати орендної плати. Зазначає, що переважне право орендаря на поновлення договору не є безумовним і може бути реалізоване лише за дотримання встановленої законом процедури та за наявності взаємного волевиявлення сторін. Оскільки орендодавець у межах передбачених строків заявила заперечення проти поновлення договору та не погодила істотні умови, таке право орендаря припинилося.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вказує, що питання поновлення договору оренди землі (у редакції законодавства, чинній на момент укладення договору у 2018 році) регулюється нормами, які передбачають, що орендар має переважне право на укладення договору на новий строк лише за умови належного виконання договору; для реалізації цього права він зобов`язаний завчасно (не пізніше ніж за місяць до закінчення договору) письмово повідомити орендодавця та надати проєкт додаткової угоди; орендодавець у місячний строк повинен або погодитися та укласти угоду, або надати заперечення. У разі не досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, переважне право орендаря припиняється.

Зазначає, що нею двічі завчасно направлялися орендарю ТОВ «Райз-Схід» письмові листи-повідомлення (від 13 листопада 2024 року та від 14 січня 2025 року) про небажання продовжувати договір оренди, що підтверджується квитанціями про направлення рекомендованих відправлень. Вже після отримання таких її повідомлень про відмову продовжувати договір оренди, позивачем було направлено лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі, однак запропонована до підпису додаткова угода містила значно гірші умови для орендодавця у порівнянні із умовами укладеного нею договору оренди землі із ФГ «Корн-Філд» від 24 травня 2018 року, зокрема і щодо розміру орендної плати. Після отримання від орендаря проєкту додаткової угоди вона повторно письмово відмовився від її підписання та детально обґрунтувала свою відмову неприйнятністю запропонованих товариством істотних умов договору. Доводить, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося, оскільки воно не може переважати право власника вільно розпоряджатися своєю земельною ділянкою після закінчення договору.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровим № 5924187600:01:001:0058, площею 4,1334 га, та з кадастровим № 5924187600:03:001:0259, площею 0,4453 га, які розташовані на території Погожокриницької сільської ради Роменського району Сумської області (а.с. 76-81).

29 серпня 2018 року ТОВ «Райз-Схід» та ОСОБА_1 уклали договір оренди землі, за яким остання передала в оренду вказані земельні ділянки. Вказаним договором передбачено такі умови:

пункт 3.1 – договір укладено строком до 29 серпня 2025 року, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством, але в будь-якому випадку даний Договір та право оренди за даним Договором є чинним до моменту закінчення збору врожаю орендарем;

пункт 3.2 – після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строк дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

пункт 6.2 - інші умови передачі земельної ділянки в оренду: у питаннях поновлення договору оренди землі сторони керуються положення статті 33 Закону України «Про оренду землі». Зокрема, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше за 3 (три) місяці до спливу строку договору оренди землі та надати проект додаткової угоди (в двох примірниках), підписаної з боку орендаря. При цьому орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю, у місячний строк з дати отримання листа-повідомлення від орендаря, орендодавець направляє лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором;

пункт 6.3 - земельна ділянка вважається переданою орендарю з моменту державної реєстрації права оренди;

пункт 7.1 - після припинення дії договору орендар повертає за актом повернення орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Якщо орендодавець не повернув акт повернення протягом 3 (трьох) днів з моменту його надання орендарем, акт повернення, підписаний лише орендарем, по спливу цього строку вважається повністю погодженим обома сторонами і засвідчує факт повернення земельної ділянки.

пункт 12.2 - дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (а.с. 24-26).

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, право оренди ТОВ «Райз-Схід» за вказаним договором зареєстровано в реєстрі 21 жовтня 2019 року (щодо земельної ділянки кадастровий № 5924187600:03:001:0259) та 17 грудня 2019 року (щодо земельної ділянки № 5924187600:01:001:0058) (а.с. 22, 23).

13 листопада 2024 року ОСОБА_1 направила ТОВ «Райз-Схід» лист-повідомлення про те, що не має наміру продовжувати з цим товариством договір оренди землі від 29 серпня 2018 року (а.с. 89-90). Вказаний лист ТОВ «Райз-Схід» отримано 20 листопада 2024 року (а.с. 93).

14 січня 2025 року ОСОБА_1 повторно направила ТОВ «Райз-Схід» лист-повідомлення про те, що не має наміру продовжувати з цим товариством договір землі від 29 серпня 2018 року (а.с. 87-88). Вказаний лист ТОВ «Райз-Схід» отримано 21 січня 2025 року (а.с. 92).

30 квітня 2025 року ТОВ «Райз-Схід» засобами поштового зв`язку (цінним листом із описом вкладення) надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення від 29 квітня 2025 року про намір продовжити дію договору оренди землі від 29 серпня 2018 року, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» та недопущення порушення права землекористувача. До листа додавалося два оригінальних примірники додаткової угоди на продовження дії цього договору оренди земельної ділянки, підписані зі сторони орендаря (а.с. 27-28). Вказане повідомлення отримано адресатом 08 травня 2028 року (а.с. 29).

14 травня 2025 року ОСОБА_1 повторно направила ТОВ «Райз-Схід» лист-повідомлення, у якому вона повторно повідомила, що нею розглянуто лист повідомлення ТОВ «Райз-Схід» про продовження дії укладеного з нею договору оренди землі від 29 серпня 2018 року та проект додаткової угоди на умовах викладених в ній; вона повідомляє, що відхиляє пропозицію та не має наміру підписувати договори оренди землі чи додаткові угоди на подібних договірних умовах. Також повідомляє, що вона завчасно їм повідомляла, що не бажає продовжувати зазначений договір оренди землі на новий термін. Вказала, що в проекті додаткової угоди відсутня позиція про укладення договору на певний строк (істотна умова договору), а також не погоджується із розмір орендної плати на рівні 15 % (а.с. 85-86).

Цей лист було вручено ТОВ «Райз-Схід» 20 травня 2025 року, що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням (а.с. 91).

30 серпня 2025 року ОСОБА_1 та ФГ «Корн-Філд» уклали договори оренди земельних ділянок, за якими остання строком на 10 років передала в оренду належні їй земельні ділянки: площею 4,1334 га (кадастровий № 5924187600:01:001:0058) та площею 0,4453 га (кадастровий № 5924187600:03:001:0259). Відбулася державна реєстрація права оренди ФГ «Корн-Філд» на вказану землю (а.с. 106-108, 109-111, 112, 113).

У пункті 4.1. вказаних договорів оренди сторони визначили, що орендна плата сплачується орендарем щороку у грошовій формі у розмірі 17% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 4.2.).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до статті 316 ЦК України право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Правомочність власника - в його праві володіти, користуватися й розпоряджатися майном у межах, встановлених законом, що випливає зі статті 317 ЦК України. Право користування є одним з видів речових прав на чуже майно (стаття 395 ЦК України).

Частиною 4 статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, відповідно до частин 1-5 статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 8 та 9 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини 1 статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Таким чином, для застосування частини 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 статті 33 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц).

У справі, що переглядається судом встановлено, що 20 листопада 2024 року, а також 21 січня 2025 року позивач отримав поштовим зв`язком завчасне повідомлення орендодавця про припинення договірних відносин, зі змісту якого вбачається, що вона не бажає поновлювати і продовжувати договірні відносини.

Крім того, 20 травня 2025 року ТОВ «Райз-Схід» повторно від ОСОБА_1 отримало лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, у якому вона вказала про відсутність наміру подальшого продовження дії договору оренди землі та відхилення пропозиції товариства про продовження договору оренди землі.

Надаючи оцінку цій обставині суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такий обов`язковий елемент реалізації переважного права позивача на поновлення договору оренди, як волевиявлення сторін на продовження договірних відносин, відсутній, запропонована позивачем додаткова угода до договору оренди землі орендодавцем підписана не була, що відповідно до вимог частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим договору оренди землі, оскільки переважне право користування земельною ділянкою належить її власнику.

У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд помилково визнав належною та достатньою відмову орендодавця від 13 листопада 2024 року та від 14 січня 2025 року про небажання продовжувати договір оренди, оскільки така відмова не може вважатися запереченням у розумінні статті 33 Закону України «Про оренду землі», тому що вона була надана до направлення орендарем листа-повідомлення від 29 квітня 2025 року про намір поновити договір та не є відповіддю на цей лист.

Колегія суддів не погоджується із цими доводами апеляційної скарги.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Для реалізації такого наміру він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 Закону України «Про оренду землі») повідомити про це орендодавця та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю у нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк).

Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря як більш уразливої сторони в цих правовідносинах від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

У справі, яка переглядається, орендар належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір поновити строк дії договору оренди, як це передбачено договором, проте, як установив суд, орендодавець заперечив щодо такого поновлення, завчасно надіславши орендарю повідомлення, у якому висловив заперечення проти поновлення дії договору, належно їх обґрунтувавши.

Лист орендодавця є достатнім підтвердженням його відмови від подальшої пролонгації відповідного договору на новий строк. На укладення додаткової угоди необхідна згода сторін, про що йдеться у частині 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (див.: постанови Верховного Суду від 28 травня 2024 року у справі № 604/648/23, від 08 березня 2024 року у справі № 604/425/23, від 08 травня 2024 року у справі № 604/483/23).

Колегія суддів додатково вказує, що згідно із усталеною судовою практикою Верховного Суду достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, є направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу адресата (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17)

Оскільки за результатами розгляду вказаної справи встановлено, що сторонами - орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Райз-Схід» такої згоди досягнуто не було, власник правомірно відмовив у пролонгації договору оренди земельної ділянки з позивачем, а тому ТОВ «Райз-Схід» втратило своє право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Райз-Схід» про те, що воно виконало всі визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» умови щодо реалізації свого переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, однак орендодавець не повідомив про намір укласти договір з іншим орендарем, є необґрунтованими, оскільки у визначений законом строк сторони договору оренди землі не дійшли згоди щодо укладення додаткової угоди до нього, і орендодавець повідомив орендаря про відмову в їх продовженні, що підтверджується відповідними листами.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що переважне право позивача на поновлення договору оренди земельних ділянок не є порушеним, оскільки за відсутності волевиявлення орендодавця у орендаря відсутні правові підстави претендувати на поновлення договору оренди землі.

Задля дотримання балансу між правами та законними інтересами власника та користувача (орендодавця та орендаря) законодавець передбачив, що власник-орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк; орендар, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору перед будь-якими іншими особами (див.: постанову Верховного Суду 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17).

Оскільки орендодавець відмовився поновлювати договір оренди землі на попередніх умовах, суд першої інстанції правильно констатував відсутність за таких обставин справи порушення переважного права орендаря, адже переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Для пролонгації відносини оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо.

Суд також правильно застосував редакцію статті 33 Закону України «Про оренду землі» станом на час укладення вказаного договору оренди землі. У цьому питанні колегія суддів керується правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2021 року (справа № 903/1030/19) щодо застосування приписів статті 33 Закону України «Про оренду землі» до зміни її редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 5 грудня 2019 року № 340-IX.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги сторони позивача

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина 1 статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК України).

За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу сторони позивача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, тому відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена «27» березня 2026 року.

Головуючий Д.В. Сізов

Судді А.П. Сидоренко

М.В. Щербаченко