Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №522/20091/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 22 березня 2026 р.

Справа: №522/20091/25

Суддя: Артеменко І. А.

Номер провадження: 33/813/645/26

Номер справи місцевого суду: 522/20091/25

Головуючий у першій інстанції Русєва А. С.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду – Артеменко І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Подуст Т.П.,

особи, яка притягається до відповідальності, - ОСОБА_1 ,

захисника – Тимофієв І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Тимофієва Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 13 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення

25.08.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №433265, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

За вказаним протоколом, ОСОБА_1 24.08.2025 о 23:47 год. у м. Одеса, вул. Італійська, 12, керувала електросамокатом марки «Jet», потужністю до 1000 Вт, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовилась, чим порушила п. 2.5 ПДР України.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 13.01.2026 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.

Короткий зміст доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник Тимофієв І.В. просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Приморського районного суду м.Одеси від 13.01.2026 та закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку захисник зазначив, що 17.02.2026 у встановлений ст.294 КУпАП строк ним була подана апеляційна скарга, яка ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.01.2026 повернута, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують повноваження адвоката. Вказані недоліки були усунуті в найкоротшій строк.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зазначив, що:

- порушено право особи на захист, оскільки суд фактично позбавив ОСОБА_1 можливості брати участь у судовому засіданні та реалізувати свої права (бути присутньою при розгляді справи, надати докази, користуватися правовою допомогою захисника). Судом не враховано наявність поважних причин неявки в судове засідання, безпідставно зроблено висновок про зловживання процесуальними правами та порушено принцип змагальності та справедливого суду;

- матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 електросамокатом, вона пересувалась пішки по тротуару, ведучи електросамокат поруч, тому не мала статусу водія і не мала обов`язок проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, а відмова від огляду не може вважатися правопорушенням;

- перевірка ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведена з грубим порушенням норм діючого законодавства;

- не були залучені свідки, що є порушенням;

- поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 прав, передбачених ст63 Конституції України та ст.268 КУпАП;

- наявні недоліки та істотні порушення при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: неправильно зазначено прізвище особи, щодо якої його складено, та місце проживання; наявний свідок ОСОБА_3 , яка підтвердить, що ОСОБА_1 не керувала електросамокатом;

- відсутні законні підстави для зупинки та складання протоколу;

- відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та в її інтересах захисник Тимофієв І.В. підтримали клопотання про поновлення строку, доводи та вимоги апеляційної скарги.

Висновки щодо строків на апеляційне оскарження

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення прийнято 13.01.2026 за відсутності ОСОБА_1 та захисника Тимофієва І.В.

15.01.2026 захисник Тимофієв І.В. отримав копію постанови, про що складено відповідну розписку.

17.01.2026 захисником Тимофієвим І.В. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» скерована апеляційна скарга, яка постановою Одеського апеляційного суду від 30.01.2026 повернута заявнику з підстав ненадання документів на підтвердження повноважень. Копія постанову суду апеляційної інстанції доставлена на електронну скриньку захисника 09.02.2026.

08.02.2026 захисник Тимофієв І.В. через систему «Електронний суд» повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою, до якої, серед іншого, додані документи на підтвердження його повноважень в Одеському апеляційному суді та клопотання про поновлення строку.

Отже, апеляційна скарга подана поза межами встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Разом з тим, конструкція норми, що закріплена в ч.2 ст.294 КУпАП, дає підстави вважати, що у разі подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції після закінчення десятиденного строку з дня її ухвалення, апелянт безумовно повинен заявити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, належним чином обґрунтувавши його.

Цілісне розуміння положень статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України дає підстави для висновку, що кожному гарантовано право на ефективні засоби юридичного захисту при реалізації права на апеляційний перегляд справи.

У цьому випадку особі має бути забезпечено умови для належного оскарження судового рішення.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006 зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на судовий захист не повинно бути ілюзорним, а особа має мати реальну можливість оскаржити судове рішення.

У пункті 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04.12.1995 ЄСПЛ зазначив, що для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Враховуючи, що вперше з апеляційною скаргою сторона захисту звернулась до суду в межах строку, визначеного ст.294 КУпАП, яка була повернута судом апеляційної інстанції з підстав ненадання доказів на підтвердження повноважень захисника, а вказані недоліки захисником усунуті у найкоротший строк, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м.Одеси від 13.01.2026.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції, заслухавши особу, яка притягається до відповідальності, захисника в її інтересах, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

За положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч.1 ст.9 КУпАП.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції визнав доведеним те, що остання вчинила правопорушення, яке проявилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у час, місці та за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд першої інстанції вважав, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №433265 від 25.08.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 24.08.2025 о 23:47 у м. Одеса, вул. Італійська, 12, керувала електросамокатом марки «Jet», з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі відмовилась;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ООМЦПЗ» ООР від 24.08.2025, відповідно до якого, у результаті огляду ОСОБА_1 , проведеного поліцейськими, виявлені ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови;

- відеозаписом з нагрудних реєстраторів працівників поліції, відповідно до якого ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі відмовилась.

Разом з тим, такий висновок судом першої інстанції зроблений на підставі неповно досліджених доказів та їх неналежної оцінки, тому погодитись з цим висновком неможливо.

За змістом статтей 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об`єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об`єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчиненні адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб`єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.

Зазначене свідчить, що підстави для складання протоколу виникають за фактом вчинення правопорушення та наявності відомостей, які вказують на склад адміністративного проступку, зокрема його об`єктивну сторону.

Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за:

- керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів,

- відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За положеннями п. 2.5.ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, однією з умов для притягнення водія до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння є доведення факту керування ним транспортним засобом з ознаками сп`яніння.

Разом із тим, судом першої інстанції під час розгляду справи не звернуто увагу, що з доказів, наявних в матеріалах справи, достеменно не вбачається, що ОСОБА_4 керувала транспортним засобом, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.

Так, до протоколу про адміністративне правопорушення долучений оптичний диск, на якому знаходяться два файли з відеозаписами з:

- нагрудних камер поліцейських (БК 474872 та БК 471653), з яких вбачається, що працівники поліції підійшли до ОСОБА_3 (особу якої встановлено за документами), яка керувала електросамокатом по тротуару та зупинилась. Під час спілкування працівників поліції з нею, до них ззаду підійшла ОСОБА_4 (особу якої встановлено за документами), яка пересувалась пішки по тротуару, ведучи поруч електросамокат руками. При спілкуванні з працівниками поліції ОСОБА_4 неодноразово наголошувала, що вона не керувала електросамокатом, а йшла пішки, перебуваючи у статусі пішохода, тому на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння відмовилась та покинула з ОСОБА_3 місце події, залишивши електросамокати;

- реєстратора, встановленого у службовому автомобілі патрульної поліції, з яких вбачається рух в темну пору доби двох електросамокатів, один – рухався по проїзній частині, а попереду нього по тротуару рухався другий електросамокат. На записі зафіксовано зі спини осіб у темному одязі, які керували вказаними транспортними засобами, проте їх обличчя на відео не ідетифіковані.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що 24.08.2025 вона з дівчатами ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) зустрілись, а коли вирішили повернутись додому перед комендантською годиною, не змогли викликати таксі, тому вирішили скористатись електросамокатами. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відразу активували електросамокати та вирушили, а в неї не вдалось вирушити, не пройшла оплата та фактично вона не привела його в рух, у зв`язку з чим вона зателефонувала ОСОБА_8 , щоб та їй допомогла, бо з нею їй було по путі, а ОСОБА_6 їхала в іншу сторону, але ОСОБА_7 не взяла трубку. Вона котила самокат пішки незначну відстань та, повернувши на вул.Італійська із-за рогу, побачила, що стоїть ОСОБА_7 з поліцейськими та підійшла до них, щоб з`ясувати, що трапилось. Вони пояснили, що рухатись по тротуару на електросамокаті не можна. В ході спілкування поліцейські запропонували їй пройти тест на стан сп`яніння, на що вона заперечила, з огляду на відсутність у неї статусу водія, оскільки вона не керувала електросамокатом та її не зупиняли у встановленому порядку, на що поліцейські говорили, що в них наявне відео, яке підтверджує факт керування. У зв`язку з тим, що почалась комендантська година, у ОСОБА_9 дома була маленька дитина, доказів керування їм не надали та вони не були згодні з діями поліцейських, вони залишили самокати та пішли звідти. Зазначила, що на відеофайлі, наявному в матеріалах справи, щодо руху двох електросамокатів зафіксовано керування електросамокатами двох дівчат зі спини, які вдягнені в схожу одежу – це були ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , при цьому ОСОБА_7 повернула на вул. Італійську, а ОСОБА_6 поїхала в іншу сторону.

Допитана в судовому засіданні апеляційної інстанції свідок ОСОБА_3 зазначила, що 24.08.2025 вона з ОСОБА_6 та ОСОБА_10 зустрілись в центрі, коли вирішили повертатись додому перед комендантською годиною, не змогли викликати таксі, побачили електросамокати та вирішили ними скористатись. Вона з ОСОБА_11 оплатили за користування електросамокатами та поїхали, ОСОБА_12 залишилась. Вона ( ОСОБА_3 ) їхала попереду, а ОСОБА_11 позаду неї. При цьому вона повернула на вулицю ОСОБА_13 , а ОСОБА_11 звернула на іншу вулицю, назву якої вона не пам`ятає. Трохи проїхавши, вона зупинилась на вул.Італійська, бо в неї задзвонив телефон і в цей час до неї підійшли працівники поліції, які попросили пред`явити документи. Спочатку вона не зрозуміла у зв`язку з чим їй потрібно показувати документи. В цей момент до неї підійшла ОСОБА_12 , яка не керувала електросамокатом, а котила його поруч пішки, бо в неї щось не вийшло запустити його, тому вона їй і телефонувала. Поліцейські попросили ОСОБА_14 також пред`явити документи. Вони пред`явили документи. Під час спілкування поліцейські повідомили, що вона ( ОСОБА_3 ) їхала на електросамокаті по тротуару (по пішохідній зоні), що заборонено, запропонували пройти тест на стан сп`яніння, на що вона відмовилась. Згодом вона з ОСОБА_10 залишили самокати та пішли звідти.

Слід зазначити, що надані суду апеляційної інстанції пояснення особи, яка притягається до відповідальності, та свідка узгоджуються з наявними в матеріалах справи відеозаписами. Зокрема наявні відеозаписи з БК 471654 (файл «ЕПР1 433265 ОСОБА_1 ст.130+ча» - 39:58-40:48 хв.) підтверджують, що під час спілкування поліцейських з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 вийшла з-за рогу вулиці пішки, ведучи електросамокат поруч із собою. При цьому, слід зазначити, що відеофайл «ЕПР1 433265 ОСОБА_1 ст.130+чат» не є інформативним, з огляду на неможливість достовірно ідентифікувати осіб, які керують електросамокатами, враховуючи надані пояснення щодо наявності трьох осіб, з яких тільки дві особи – керували транспортними засобами.

Оцінуючи наявні в матеріалах справи докази у відповідності до вимог ст.252 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи належних доказів керування транспортним засобом (електросамокатом) саме ОСОБА_1 , тому доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження.

Суд першої інстанції не врахував обставин щодо пересування ОСОБА_1 пішки по тротуару (коли вона вела електросамокат поруч із собою), що зафіксовано відеозаписом, та, як наслідок, відсутності факту керування нею транспортним засобом. У зв`язку з цим суд неправильно застосував ч.1 ст.130 КУпАП та безпідставно наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

При цьому, апеляційним судом враховано, що відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

У рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України виснував, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості та вимог ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів та доведення вини особи покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Судом апеляційної інстанції враховано, що у справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, ЄСПЛ зазначив, що суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У рішенні ЄСПЛ від 2.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705/12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).

Дослідивши всі докази у справі в їх сукупності, слід визнати, що вони не підтверджують «поза розумним сумнівом» факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, зазначених у складеному протоколі, а тому не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

При встановлених обставинах, інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення.

З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, з урахуванням положень, викладених у зазначених рішеннях Європейського суду з прав людини, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд дійшов висновку, що наявною сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Тимофієва Ігоря Володимировича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м.Одеси від 13 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Тимофієва Ігоря Володимировича – задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 13 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП – скасувати, провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І.А.Артеменко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua