Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №481/641/25 — Миколаївський апеляційний суд

27.03.26

33/812/124/26

Справа №481/641/25

Провадження № 33/812/124/26

Категорія: ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 березня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання – Колосовою О.М.,

за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні його апеляційну скаргу на постанову, яку ухвалив суддя Новобузького районного суду Миколаївської області Уманська О.В. у приміщенні цього суду 17 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та провадження по справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, а також визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,

у с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №313232, який складений 27 квітня 2025 року, водій ОСОБА_1 27 квітня 2025 року о 13 год. 40 хв. керував автомобілем ВАЗ 21093, державний номер НОМЕР_1 , рухаючись у с. Новодмитрівка по вул. Військова біля б.32, при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем RENAULT, державний номер НОМЕР_2 , який рухався в попутному напряму, чим порушив п.10.1 Правил дорожнього руху. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №313212, який складений 27 квітня 2025 року, водій ОСОБА_1 27 квітня 2025 року о 13 год. 40 хв. у с. Новодмитрівка по вул. Військова біля б.32 керував автомобілем ВАЗ 21093, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився на відео реєстратор 1815016-9016/24, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за вказаними протоколами про адміністративні правопорушення за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП).

Вказані протоколи разом з іншими документами були скеровані органом поліції на розгляд до Новобузького районного суду Миколаївської області.

Постановою Новобузького районного суду Миколаївської області від 11 червня 2026 р. справи про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 124 та ч. 1 130 КУпАП об`єднані в одне провадження з №481/641/25.

В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, визнав. Провадження по справі просив закрити у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення та відшкодуванням шкоди, завданої ДТП, про що подав письмова клопотання. Разом з тим вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, заперечував. Суду пояснив, що дійсно 27 квітня 2025 р. о 13.40 год. за адресою с. Новодмитрівка вул. Військова керував транспортним засобом ВАЗ 21093, держаний номер НОМЕР_1 , та скоїв зіткнення з автомобілем RENAULT, державний НОМЕР_3 , який рухався в зустрічному напрямку. Після ДТП ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому медичному закладі працівники поліції не пропонували.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні суду повідомив, що він рухався по вул. Військовій в с. Новодмитрівка на виїзді з села на службовому автомобілі Рено Дастер, державний номер НОМЕР_4 , та назустріч йому рухався транспортний засіб ВАЗ 2109 червоного кольору під керуванням ОСОБА_1 . Вищевказаний транспортний засіб рухався по зустрічній смузі руху ( можливо об`їжджав ями на дорозі). При наближенні транспортний засіб ВАЗ швидкості не знижав та на свою смугу не повертався, крім того останній підіймав клуби пилу під час свого руху. Щоб уникнути зіткнення він був змушений з`їхати вліво, оскільки з правої сторони був металевий паркан, а за ним заїзд до двору на якому стояли діти. Таким чином ОСОБА_2 повернув вліво, але не зміг уникнути зіткнення. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження. Під час спілкування з ОСОБА_1 у останнього були явні ознаки алкогольного сп`яніння та причин своїх дій останній пояснити не міг і заснув в автомобілі до приїзду наряду поліції. В присутності свідка ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння та ставити підпис в протоколах. Крім нього свідками ДТП також були 2 неповнолітні дівчини, одна з яких доводиться ОСОБА_1 донькою.

Постановою Новобузького районного суду Миколаївської області від 17 лютого 2026 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, та провадження по справі в цій частині закрито на підставі п. 7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду даної справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Також ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік і стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 грн. 60 коп.

Не погоджуючись із постановою суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі ст.247 КУпАП.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відсутні події та склад адміністративного правопорушення, порушено процедуру при складанні протоколу, є істотні протиріччя в матеріалах справи, а також недостатньо доказів, які б підтверджували його винуватість. Вважає, що суд не взяв до уваги, що при складанні протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення суттєво порушено процедуру складання протоколу. Так, у порушення вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України №1376 від 06 листопада 2015 р. був складений відносно нього протокол щодо керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, проте ОСОБА_1 стверджує, що не знаходився у стані алкогольного сп`яніння, а вказаний протокол містить неправильні дані, оскільки він сидів в машині, не виходив з неї, а тому ознаки алкогольного сп`яніння, переліченні у протоколі, ніхто не міг бачити та відчути. ОСОБА_1 не заперечує, що почувався невпевнено, розгубився і злякався, бо допустив зіткнення з поліцейським автомобілем, яким управляв ОСОБА_2 , та який їхав йому назустріч і він не міг ухилитися від зіткнення. Але, протоколи про вчинення адміністративних правопорушень за ч. l ст.130 та ст.124 КУпАП містять неправильні дані, а саме в частині де зазначено, що автомобілі рухалися в попутному напрямку, а фактично рух здійснювався назустріч один одному і зіткнення мало місце на полосі руху ОСОБА_1 . Апелянт зауважує, що відшкодував вартість ремонту службового автомобіля, яким управляв ОСОБА_2 . Крім того ОСОБА_1 зазначає, що він не відмовлявся від підписання протоколу, проте в протоколі вказано навпаки. При цьому, працівником поліції йому сказав, що він може відмовитися від огляду, що він і зробив, тому що не вважав себе п`яним. Як видно із відеозапису, нічим не доводяться обставини, викладені в протоколі, про вчинення адміністративного правопорушення, а саме те, що у ОСОБА_1 були ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: порушення координації рухів, нестійка хода, мав місце запах алкоголю із рота. До того ж, апелянт наголошує, що йому не роз`яснювали його права, право на юридичну допомогу, не запропоновано було надати пояснення, отримати другий екземпляр протоколу. Також ОСОБА_1 вказує, що свідками подій були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак при складанні протоколу пояснення з них не отримані. До протоколу додано рапорт ОСОБА_5 про те, що фіксацію подій здійснено на його відеокамеру, однак він не зазначений у протоколах, а самі протоколи складені ОСОБА_6 . Окрім того, ОСОБА_1 зазначає, що суд в своїй постанові посилається на те, що справа неодноразово переносилася за його заявою та заявою його представника, але надані заяви до суду про відкладення розгляду справи завжди носили об`єктивній характер.

У судове засідання суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом шляхом направлення повістки засобами поштового зв`язку, яка згідно відмітки працівника поштового відділення на зворотному повідомленні отримана ним 17 березня 2026 року, а також додатково - телефонограмою.

За такого повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи є належним, та з урахуванням положень частини 1 статті 268, частини 6 статті 294 КУпАП, а також що матеріали справи про адміністративне правопорушення є достатніми для розгляду, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 ..

Постанова суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не оскаржується, а тому в цій частині апеляційним судом постанова судді суду першої інстанції не переглядається.

Вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Приймаючи постанову в оскаржуваній частині, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом, мав ознаки алкогольного сп`яніння та відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі – Правила)).

Згідно із частиною 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких ‘’є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, відповідно до частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура направлення водіїв на огляд щодо встановлення стану сп`яніння і проведення такого огляду врегульовані також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі – Порядок), та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров`я від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735).

Відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці

Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

З оскаржуваної постанови суду вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 статті 7 КУпАП).

Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №313212, який складений 27 квітня 2025 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 27 квітня 2025 року о 13 год. 40 хв. у с. Новодмитрівка по вул. Військова біля б.32 керував автомобілем ВАЗ 21093, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився. Від підпису у протоколі водій відмовився;

- поясненнями свідка ОСОБА_2 , відповідно до яких останній рухався по вул. Військовій в с. Новодмитрівка на виїзді з села на службовому автомобілі Рено Дастер дн 1560 та назустріч йому рухався транспортний засіб ВАЗ 2109 червоного кольору під керуванням ОСОБА_1 та між вказаними транспортними засобами відбулося зіткнення. Внаслідок ДТП у автомобілів наявні механічні пошкодження. Під час спілкування з ОСОБА_1 у останнього були явні ознаки алкогольного сп`яніння та причин своїх дій останній пояснити не міг. Крім того в присутності свідка ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння та ставити підпис в протоколах;

- змістом відеозапису з місця події з нагрудних реєстраторів працівників поліції, яким зафіксовано викладені в протоколі серії ЕПР1 №313212, який складений 27 квітня 2025 р. обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Так, відеозапис починається з того, як поліцейські спілкуються з водієм автомобілю ВАЗ 21093, яким виявився ОСОБА_1 . При перевірці документів щодо права керування транспортними засобами та документів на автомобіль поліцейський запитує у водія, чи вживав він алкогольні напої, на що той відповідає «канєшно вживав… сьогодні ж такий день». Після чого водію запропоновано було пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки автомобілю або в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відповів відмовою. Після чого поліцейський роз`яснює останньому, що буде складено протоколи про адміністративні правопорушення, зокрема, за ч.1.ст.130 КУпАП.

Підстав для сумнівів у достовірності зазначених доказів судом не встановлено.

Порушень вимог закону в діях поліцейських, що можуть мати наслідком недопустимість зібраних доказів, судом першої та апеляційної інстанцій також не встановлено.

Оцінивши досліджені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, суддя першої інстанції установив, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №313212, який складений 27 квітня 2025 р., та відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.

За такого суддя суду першої інстанції обґрунтовано зробив обґрунтований висновок про доведеність факту відмови водія ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто про вчинення ним правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком та не приймає аргументи апеляційної скарги як безпідставні.

Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги про те, що складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 відбулося із порушеннями визначеного законом порядку.

Так, відповідно до частин 1-3 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №313212 від 27 квітня 2025 року зазначені усі необхідні реквізити, зокрема, дата та час його складання, місце та час вчинення правопорушення, відомості про особу щодо якої його складено, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; технічний прилад, яким проводився відеофіксація. Також відповідно до положень наведеної норми закону зроблений запис поліцейським про відмову ОСОБА_1 від підписання протоколу та надання пояснень і такий факт зафіксований на долученому до протоколу відеозаписі, що спростовує твердження апелянта про те, що він не відмовлявся від підписання протоколу та пояснень.

Хибними є посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №313212 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, тому у протоколі безпідставно вказано про перебування його в стані явного алкогольного сп`яніння, а суть правопорушення викладена поліцейським незрозуміло.

Так, згідно цього протоколу ОСОБА_1 звинувачується не в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а в тому, що керував автомобілем «з явними ознаками алкогольного сп`яніння», але відмовився від огляду на стан сп`яніння. Суть правопорушення викладена читко та зрозуміло, відповідає об`єктивній стороні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також вимогам пункту 8 Порядку, згідно якому у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Стосовно доводу апелянта про непідтвердженні наявними у справі відеозаписами ознак його сп`яніння апеляційний суд зазначає, згідно із пунктом 2 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

За такого Інструкція покладає саме на працівників поліції обов`язок виявлення та встановлення ознак алкогольного сп`яніння та не передбачає для цього спеціальної процедури або застосування будь-яких спеціальних досліджень, тобто виявлення ознак сп`яніння поліцейським відбувається за зовнішнім виглядом і поведінкою водія. Тому зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп`яніння, виявлених у ОСОБА_1 - запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нестійка хода, відповідає наведеним положенням нормативних актів, а також пункту 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395. Виявлення зазначених ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 відбувалося поліцейським, який знаходився у безпосередній близькості від ОСОБА_1 , який сидів на водійському місця в автомобілі при відкритих дверях. До того ж ОСОБА_1 міг спростувати підозру поліцейського щодо перебування у стані алкогольного сп`яніння, погодившись на проведення огляду, від чого відмовився.

Щодо заперечення ОСОБА_1 факту роз`яснення йому поліцейським його прав при складання протоколу про адміністративне правопорушення, то згідно розділу 13 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №313212 поліцейський роз`яснив йому його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, але він від підпису під цим відмовився, що про зроблена відповідна відмітка, заперечень щодо роз`яснення йому прав не виклав.

Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У цій справі належними та допустимими доказами доведено факти керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмова від огляду на стан алкогольного сп`яніння, а доказів протилежного матеріали справи не містять.

Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.

Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 17 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, та провадження по справі в цій частині закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, а також визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна