Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №591/12595/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/12595/25

Провадження № 2/591/3276/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Косар А. І.

розглянув у порядку загального позовного провадження

на стадії судового розгляду

судову справу єдиний унікальний номер 591/12595/25

про позбавлення батьківських прав

сторони та інші учасники справи:

позивач Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради,

в інтересах дітей:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса перебування дітей: прийомна сім`я

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса перебування дитини: КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини»

відповідач ОСОБА_4

учасники судового процесу:

представники позивача Скоромна С. О.,Зенін О. О.

секретар судового засідання Шпаченко М. В.

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, мотивоючи тим, що відповідач є матір`ю дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомості про батька дітей записані за вказівкою матері. Відповідно до заочного рішення від 25.01.2023 у ОСОБА_4 відібрано дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав та стягнуто аліменти. Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради їм надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування; дітей було влаштовано у прийомну сім`ю ОСОБА_6 . Відповідач ОСОБА_4 самоусунулась від виконання батьківських обовязків, не цікавилась як справи у її дітей, не спілкувалась з прийомною матір`ю. Крім цього, до управління у вересні 2025 р. надійшов лист від КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини» про те, що ОСОБА_4 народила хлопчика. Жінка відмовилась вигодовувати дитину грудним молоком без пояснення причин, не реагувала на рекомендації персоналу по догляду за дитино, агресивно поводилась та вживала ненормативну лексику. У жовтні 2025 р. до управління надійшов лист від КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини» про те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває у відділенні інтенсивної терапії новонароджених дітей. Мати не відвідує дитину. 30.10.2025 було складено акт про покинуту дитину у пологовому будинку/іншому закладі охорони здоров`я. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, позивач розцінює як ухилення матері від виховання та розвитку дітей. За таких обставин позивач просить позбавити батьківських прав відповідача щодо дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Правом на подачу відзиву відповідач не скористалась.

Рух справи у суді першої інстанції

19 листопада 2025 року Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з розглядом справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

30 січня 2026 року Ухвалою суду закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони та їх представники у судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином. Представник позивача подав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позов підтримує. Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом

Встановлено, що ОСОБА_4 є матір`ю дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька дітей записані за вказівкою матері, відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження.

Згідно з Заочним рішенням Зарічного районного судуц м. Суми від 25 січня 2023 р. (справа № 591/4172/22), у матері ОСОБА_4 , 1992 р. н., відібрано малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з 14 вересня 2022 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно з Розпорядженням Охтирської районної військової адміністрації № 70-ОД від 07.06.2023, створено прийомну сім`ю на базі сім`ї подружжя ОСОБА_6 і влаштовано з 09.06.2023 на виховання та спільне проживання в сім`ю ОСОБА_6 дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_4 також є матір`ю дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька дитини записані за вказівкою матері, відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження.

До Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради (Управління), надійшла інформація з комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласний клінічний перинатальний центр» від 16.09.2025 № 384/13/01-14 про те, що гр. ОСОБА_4 , мешканка м. Суми, 1992 р.н., народила хлопчика. Зі слів ОСОБА_8 адміністрації медичного закладу відомо, що вона позбавлена батьківських прав щодо свлїх старших дітей, розлучена, але біологічним батьком цієї дитини вказує свого колишнього чоловіка, з яким після виписки з цього центру планує винаймати житло у м. Суми. Жінка відмовилась вигодовувати дитину грудним молоком без пояснення причин, не реагувала на рекомендації персоналу по догляду за дитино, агресивно поводилась та вживала ненормативну лексику.

Дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взята на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Під час виходу за місцем проживання ОСОБА_4 управлінням було встановлено, що ОСОБА_9 як мати ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, не має постійного місця проживання, жінка схильна до вживання наркотичних засобів, її психічний стан не стабільний. Перебування дитини з матір`ю може бути загрозою для життя та здоров`я дитини.

30.09.2025 ОСОБА_7 госпіталізований до комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня», мати дитини не перебуває з дитиною у лікарні.

Від 30.09.2025 складено Акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту у пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Висновком Органу опіки та піклування Сумської міської ради від 16.03.2026 № 431/27.1-25 визнано за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо її неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з огляду на те, що мати дітей не виконує батьківських обов`язків щодо виховання доньки та двох синів, не створює умов для фізичного, духовного і морального розвитку дітей.

З висновку також слідує, що:

- Розпорядженням начавльника Сумської міської військової адміністрації від 12.11.2025 № 399-ОД ОСОБА_5 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та влаштовано на повне державне забезпечення до КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини», який тимчасово евакуйований до Волинської області.

- Розпорядженням начавльника Сумської міської військової адміністрації від 27.02.2026 № 66-ОД ОСОБА_5 перевлаштовано на повне державне забезпечення до КЗ СОР «Сумський обласний центр соціальної підтримки дітей та сімей»

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про охорону дитинства" діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частинами першою, другою та четвертою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16 (провадження № 61-29266св18), зазначено, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не достатньою мірою не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), вказано, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування, оскільки такий висновок не суперечить інтересам дітей, містить відомості щодо наявності виключних обставин, які свідчать про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками.

Орган опіки та піклування встановив факт відсутності зв`язку матері з дітьми.

При цьому позивачем не надано доказів про наявність у відповідача заборгованості по сплаті аліментів на утримання двох дітей, хоча і наявність заборгованості по сплаті аліментів не є свідченням свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини та не є виключною обставиною для позбавлення особи батьківських прав.

На думку суду, поведінка відповідача свідчить про незацікавленість її як матері у долі дітей, байдужому ставленні до своїх батьківських обов`язків.

Суд вважає, що під час розгляду справи доведено, що відповідач ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо її неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: не спілкується з дітьми, не виявляє бажання їх бачити, матеріально не забезпечує дітей, не створює належних умов для проживання, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток.

Суд враховує, що відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками по вихованню і утриманню дітей.

Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що відповідно до ст. 150 СК України ОСОБА_4 обов`язків щодо виховання та розвитку дітей не виконує, ухиляється від їх виконання, з метою захисту насамперед інтересів дітей, суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо її неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Крім того, ч. 3 ст. 166 СК України визначено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до стст. 180, 182 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей.

Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, має нормальний стан здоров`я, має об`єктивну можливість сплачувати аліменти, та сплачує аліменти на утримання двох дітей, а будь-яких доказів, які б спростовували ці обставини, відповідач не надала, суд вважає, що є законні підстави для стягнення з відповідача на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 повноліття, починаючи стягнення з 05.11.2025.

Отже позов є підставним до задоволення.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Аналізуючи всі доводи сторін, Суд також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до статті 3 ЦПК України та статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку передбаченому статтею 141 ЦПК відповідно до Закону України «Про судовий збір». При цьому, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Ці витрати пов`язані з розглядом справи, є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору. Рішення ухвалено на користь позивача, тому суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 2 662.40 грн.

Керуючись стст. 141, 263-265, 268, 272, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженку міста Суми Сумської області, стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та малолітніх синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - передати органу опіки та піклування для подальшого влаштування до сімейних форм виховання.

Надіслати копію рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дітей.

Стягнути із ОСОБА_4 РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь осіб або установ які будуть його утримувати, у розмірі однієї шостої заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи від дня звернення до суду з 05.11.2025, і до досягнення дитиною повноліття.

Отримувачем аліментів визначити особу або установу, яка буде утримувати дитину.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) в дохід держави /отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106/ судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про сторони та інших учасників справи:

позивач Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради ЄДРПОУ:34743343, місцезнаходження: вул. Харківська, буд. 35, м. Суми Сумська область, 40034, Україна; представники позивача:Скоромна Світлана Олексіївна довіреність від 06.03.2026 № 379, Зенін Олександр Олександрович довіреність від 02.01.2026 № 5;

відповідач ОСОБА_4 РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя А. І. Косар