Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №503/376/26 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/376/26

Провадження №3/503/241/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Кодима

Суддя Кодимського районного суду Одеської області Вороненко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділу поліцейської діяльності №1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 1732 КУпАП,

встановив:

08.03.2026 року близько 15:00 години в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 під час телефонної розмови зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , висловлювалася грубою нецензурною лайкою, словесно погрожувала фізичною розправою, тобто вчинила по відношенню до дочки домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого дитина почувалася тривожною, емоційно напруженою та зазнала психологічну травматизацію, що підтверджується висновком практичного психолога КУ «ЦНСП» Кодимської міської ради № 271 від 12.03.2026, у зв`язку з чим ОСОБА_1 своїми діями вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст. 1732 КУпАП.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 не з`явилася, про поважність причин неявки суду не повідомила, про місце і час розгляду справи була своєчасно сповіщена належним чином, у відповідності до вимог ст. 2772 КУпАП та з врахуванням скороченого строку розгляду справ даної категорії – у триденний строк, передбаченого ч.2 ст. 277 КУпАП, про що свідчить зміст протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 764151 від 17.03.2025 року (а.с.2), в якому було зазначено, що розгляд справи відбудеться 26.03.2025 року о 10 год. 00 хв. у Кодимському районному суді із проставленням останньою свого підпису про ознайомлення з місцем та часом розгляду справи. При цьому, в зазначеному протоколі особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проставлений підпис також в графі про отримання другого примірника цього протоколу. Окрім того, суд додатково повідомив ОСОБА_1 про судовий розгляд у відповідності до Порядку надсилання повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 року № 28, шляхом надіслання їй судової повістки про виклик на номер її телефону, що зазначений в протоколі про адміністративні правопорушення Серії ВАД № 764151 від 17.03.2025 року (а.с.2) та у змісті її письмового пояснення від 16.03.2026 року (а.с.13), які підписані нею без яких-небудь зауважень щодо правильності внесених до них відомостей, зокрема правильності зазначення номеру її контактного телефону, що підтверджує довідка від 18.03.2025 року про доставку повідомлення у додаток «Viber». Клопотань про відкладення розгляду справи від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на адресу суду не надходило. Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема, рішення «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. З аналізу постанови Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12 вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. За перелічених вище обставин суд вважає, що неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на судовий розгляд не має поважних причин та свідчить про ухилення останнього від участі в судовому засіданні з метою створення штучних перешкод у розгляді справи, як обраний спосіб захисту. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, ч.2 ст. 268 КУпАП не визнає обов`язковою присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1732 КУпАП. У зв`язку з вище викладеним суд вважає за можливе розглянути справу під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд встановив наступні обставини.

Згідно ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

При цьому, ч.2 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Згідно копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кодимського районного управління юстиції в Одеській області 04.07.2013 року (а.с.17), актовий запис № 136, матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 .

При цьому, у змісті копії рішення Кодимського районного суду Одеської області від 09.06.2025 року у справі 503/1273/24 (а.с.14-16) про відібрання малолітніх дітей, зокрема ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матері ОСОБА_3 зазначено, що датою народження останньої є ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її РНОКПП НОМЕР_1 .

В свою чергу, згідно копії паспорту громадянина України № НОМЕР_3 виданого 02.01.2025 року органом 5136 (а.с.18), яким документована ОСОБА_1 , датою народження останньої є ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її РНОКПП НОМЕР_1 .

Таким чином наявними у матеріалах справи документами підтверджено ту обставину, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_4 , як про це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 764151 від 17.03.2026 року (а.с.2).

Суб`єкти по відношенню до яких можливе вчинення домашнього насильства визначені спеціальним законом – Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Крім того, відповідно до пункту 14 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

У зв`язку з чим суд вважає, що вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні вказаного правопорушення повністю доказана, що підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 764151 від 17.03.2026 року (а.с.2), який підписано ОСОБА_1 без яких-небудь заперечень викладених в них обставинах, а у графі пояснень визнання факту, що образила свою малолітню дитину ОСОБА_5 при телефонній розмові та висловленням запевнення, що більше так робити не буде;

- копією роздруківки із бази «Армор» рапорту інспектора СРПП ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції Владики Анастасії від 10.03.2026 року (а.с.3) про отримання заяви від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка повідомила, що ОСОБА_3 , жителька с. Лисогірка, телефонує своїй малолітній донці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , погрожує, залякує, виражається нецензурною лайкою відносно неї;

- заявою ОСОБА_6 від 10.03.2026 року (а.с.4), в якій остання, як матір-вихователь малолітньої ОСОБА_2 , просила прийняти міри до ОСОБА_3 , яка неодноразово телефонує своїй малолітній донці і погрожує, залякує та виражається до неї нецензурною лайкою;

- копією звернення начальника ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області Сергія Поліщука № 88388-2026 (962373) від 11.03.2026 року до директора КУ «Центр надання соціальних послуг» Кодимської міської ради (а.с.8), в якому просив організувати проведення первинної діагностики психоемоційного стану та потреб, особистісних особливостей постраждалої особи за фактом того, що 10.03.2026 року до ВПД № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області звернулась ОСОБА_6 , яка є вихователем ДБСТ та повідомила, що має малолітню вихованку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір якої ОСОБА_3 останнім часом здійснює дочці телефонні дзвінки, залякує, висловлюється грубою нецензурною лайкою та словесно погрожує фізичною розправою, внаслідок чого дитина почувається тривожною, плаче, нервує та погано спить;

- висновком практичного психолога КУ «Центр надання соціальних послуг» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 12.03.2026 року № 271 (а.с.11), в якому зазначено, що під час проведення первинної психологічної бесіди та оцінки психоемоційного стану дитини встановлено, що регулярні дзвінки з боку матері ОСОБА_3 , які супроводжуються залякуванням, погрозами фізичної розправи, використанням грубої нецензурної лексики та емоційним тиском, негативно впливають на психоемоційний стан дитини, за словами дитини та її законного представника, після таких дзвінків у дівчинки спостерігаються прояви тривожності, емоційної напруги, плаксивості, нервозності та порушення сну, подібні прояви можуть свідчити про психологічну травматизацію та формування відчуття страху і небезпеки;

- копією рішення Кодимського районного суду від 09.06.2025 року у справі 503/1273/24 (а.с.14-16), яке набрало законної сили, про відібрання у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , без позбавлення батьківських прав;

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_6 від 10.03.2026 року (а.с.5), в яких остання підтвердила те, що працює матір`ю-вихователем в дитячому будинку сімейного типу, з 02.02.2026 року в будинку проживає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її мати ОСОБА_3 неодноразово телефонує донці, виражається на її адресою нецензурною лайкою, погрожує, залякує, дівчинка погано спить, стресує, плаче, нервує на підґрунті маминих погроз, просить прийняти міри до ОСОБА_3 ;

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_11 від 11.03.2026 року (а.с.6), в яких останній підтвердив, що працює батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу, серед їхніх вихованців є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнім часом її рідна матір ОСОБА_3 , жителька с. Лисогірка, Кодимскої ТГ, у якої відібрано доньку за рішенням суду без позбавлення батьківських прав, телефонує донці, погрожує фізичної розправою, залякує дитину, принижує її гідність, через це малолітня ОСОБА_5 , почувається пригніченою та наляканою, своїми діями рідна матір вчиняє домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до ОСОБА_5 , у зв`язку чим його дружина ОСОБА_6 , яка є матір`ю-вихователем ДБСТ, вимушена була звернутися до поліції;

- поясненнями малолітньої потерпілої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 11.03.2026 року (а.с.7), наданими нею в присутності педагога – класного керівника ОСОБА_12 , в яких малолітня пояснила, що протягом останнього місця проживає в дитячому будинку сімейного типу в с. Грабове, в сім`ї вихователів ОСОБА_13 , до цього часу вона тривалий термін разом зі своїми молодшими братиками та сестричками поживала в центрі соціальної реабілітації дітей в Тарутине, Одеської області, оскільки за рішенням суду їх від матері було відібрано через не належне і систематичне невиконання нею батьківських обов`язків, останнім часом її рідна мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає в с. Лисогірка, Кодимської ТГ декілька разів телефонувала їй із різних мобільних телефонів та під час розмови з нею висловлювалася на її адресу грубою нецензурною лайкою, намагалася з`ясувати, де саме Вона зараз проживає, розмовляла мати з нею на підвищеному тоні і по її голосу зрозуміла, що вона була п`яною;

- а також письмовими поясненнями самої ОСОБА_4 від 16.03.2026 року (а.с.13), в яких остання визнала, що в минулому році за рішенням суду у неї були відібрані п`ятеро малолітніх дітей, без позбавлення її батьківських прав через систематичне невиконання нею батьківських обов`язків та зловживанням алкогольних напоїв, протягом цього часу Вона періодично спілкувалася в телефонному режимі із старшою донькою ОСОБА_5 , але останнім часом остання не бажала цього робити, в свою чергу Вона намагалася дізнатися з якої причини донька не хоче спілкуватися і 08.03.2026 року близько 15:00 години вирішила до неї зателефонувати, при розмові вона була дещо емоційна, неврівноважена і можливо нагрубила ОСОБА_5 , висловившись на її адресу грубою нецензурною лайкою, після цієї короткої розмови донька заблокувала її номер і більше з тих пір вона з нею не розмовляла, при цьому також відзначила, що вчинила не правильно по відношенню до своєї дитини визнає, більше так робити не буде.

Водночас із цим суд відзначає, що у пункті 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.08.2023 року у справі № 208/712/19 висловлено позицію про те, що положення КУпАП не містять заборони використовувати у судовому рішенні письмові пояснення, надані службовій особі правоохоронного органу.

Відтак суд вважає вище наведені письмові та усні пояснення потерпілої допустимими, належними, достатніми і достовірними доказами, які внаслідок їх узгодженості і відсутності суперечностей між ними, а також в сукупності з іншим наведеним доказом – висновком практичного психолога, дозволяє суду зробити на їх підставі однозначні та переконливі висновки щодо дійсних обставин діяння.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб, який був затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та в подальшому неодноразово продовжений Указами Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022, від 18.04.2022 року № 259/2022, від 17.05.2022 року № 341/2022, від 12.08.2022 року № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, від 01.05.2023 року № 254/2023, від 26.07.2023 року № 451/2023, від 06.11.2023 року № 734/2023, від 05.02.2024 року № 49/2024, від 06.05.2024 року № 271/2024, від 23.07.2024 року № 469/2024, від 28.10.2024 року № 740/2024, від 14.01.2025 року № 26/2025, від 15.04.2025 року № 235/2025, від 14.07.2025 року № 478/2025, від 20.10.2025 року № 793/2025 та від 12.01.2026 року № 40/2026, які в свою чергу були затверджені Законами України від 15.03.2022 року № 2119-IX, від 21.04.2022 року № 2212-IX, 22.05.2022 року № 2263-IX, 15.08.2022 року № 2500-IX, 16.11.2022 року № 2738-IX, 07.02.2023 року № 2915-ІХ, від 02.05.2023 року 3057-IX, від 27.07.2023 року № 3275-IX, від 08.11.2023 року № 3429-IX, від 06.02.2024 року № 3564-IX, від 08.05.2024 року № 3684-IX, від 23.07.2024 року № 3891-IX, від 29.10.2024 року № 4024-IX, від 15.01.2025 року № 4220-IX, від 16.04.2025 року № 4356-IX, від 15.07.2025 року № 4524-IX, від 21.10.2025 року 4643-IX та від 14.01.2026 року № 4757-IX.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня її вини, майнового стану, не знаходячи обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаючи обставиною, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, вчинення останнього в умовах надзвичайної обставини – воєнного стану, суд вважає необхідним застосувати до порушника адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі передбаченому санкцією за вчинення даного адміністративного правопорушення.

Водночас із цим суд вважає відсутньою необхідність направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу, з огляду на те, що у змісті протоколу про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягалася, а відтак відповідна подія домашнього насильства має разовий випадок, що в свою чергу дає суду підстави вважати, що сам факт притягнення порушника до адміністративної відповідальності за її діяння буде саме по собі достатнім запобіжним заходом без проходження відповідної програми.

Крім цього, згідно вимог ст. 401 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. В свою чергу ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI передбачає, що ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлюються у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст. 23-24, 27, 33-35, 401, 1732 ч.2, 213, 221, 246, 251-252, 268, 280, 283-284 КУпАП,

постановив:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 1732 КУпАП і застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 35 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 595 (п`ятсот дев`яносто п`ять) грн.

Роз`яснити правопорушнику, що штраф має бути сплачений нею не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови, з наданням до суду в цей строк документа, який підтверджує його сплату. У разі несплати штрафу, постанову про його накладення буде звернуто для примусового виконання, а з порушника стягнуто подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Д.В. Вороненко