Вирок від 24 березня 2026 р. у справі №479/91/26 — Кривоозерський районний суд Миколаївської області

479/91/26

1кп479/61/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2026 року смт.Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ;

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження інформація про яке внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026153290000002 від 08 січня 2026 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Тридуби Кривоозерського району Миколаївської області, зареєстрованої та фактично проживаючої АДРЕСА_1 , маючої середню освіту, громадянки України, не заміжньої, маючої на утриманні неповнолітню дитину, являється інвалідом ІІІ групи, раніше не судимої ( НОМЕР_1 ),

- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпіла ОСОБА_5 ,

обвинувачена ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

05 січня 2026 року близько 22.00 год. обвинувачена ОСОБА_3 маючи умисел на незаконне проникнення житлового будинку, прибула до домогосподарства розташованого по АДРЕСА_1 .Після чого обвинувачена діючи умисно, без дозволу власника, відчинила хвіртку та проникла на огороджену територію домогосподарства, яке розташоване по АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_5 ..Після чого, ОСОБА_3 перебуваючи на огородженій території домогосподарства, виконуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне проникнення до житлового будинку, почала обходити прибудинкову територію та підійшовши до вікна, яке за допомогою фізичної сили відчинила та проникла в середину будинку, чим грубо порушила вимоги ст.30 Конституції України, яка гарантує недоторканість житла.

Будучи допитаною у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному проступку визнала повністю, підтвердила, що 05 січня 2026 року близько 22.00 год. прийшла до домогосподарства розташованого по АДРЕСА_2 , відчинила хвіртку та проникла на огороджену територію домогосподарства, яке на праві власності належить ОСОБА_5 ..Після чого обійшла прибудинкову територію, підійшла до вікна, яке за допомогою фізичної сили відчинила та проникла в середину будинку, у вчиненому розкаялася.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, надіслала заяву, відповідно до якої просила розглядати справу за її відсутності, та призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.

Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України суд, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності його позицій, роз`яснивши обвинуваченому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, в оцінку інших доказів, досліджених органом досудового розслідування, не входив.

За таких обставин, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.162 КК України як незаконне проникнення до житла.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 відсутні.

Обвинувачена ОСОБА_3 , вчинила кримінальний проступок, за останнім місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, не заміжня, має на утриманні неповнолітню дитину, являється інвалідом ІІІ групи.

Таким чином, виходячи з загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, тяжкості скоєного кримінального проступку, даних про особу обвинуваченої, з урахуванням обставин, які пом`якшують покарання, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості, обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що за положеннями ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 повинно бути призначено покарання в межах санкціях ч.1 ст.162 КК України - у виді штрафу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлений. Речові докази відсутні.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному провадженні не затримувалася, запобіжні заходи у відношенні неї не обиралися.

Керуючись ст.ст.369-371, 373-375 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850(вісімсот п`ятдесят) грн..

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Миколаївського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

СУДДЯ: