Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №127/5569/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5569/26

Провадження № 3/127/1166/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч.2 ст.173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді Вінницького міського суду Вінницької області Сичука М.М. надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (справа №127/5571/26).

Крім того, в провадження судді Вінницького міського суду Вінницької області Сичука М.М. надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (справа №127/5569/26).

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходяться три справи відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (справа №127/5571/26).та про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.173-2 КУпАП (справа №127/5569/26), суд вважає за доцільне об`єднати вищевказані матеріали в одне провадження, присвоївши даному матеріалу номер справи №127/5569/26.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серія АПР18 №212550 від 16.02.2026 року, ОСОБА_1 16.02.2026 року о 02:01 год., за місцем свого проживання, по АДРЕСА_1 , учинив стосовно своєї доньки ОСОБА_2 , домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру – ображав, кричав, чим завдав їй психологічних страждань, унаслідок чого могли бути завдано шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_2 .

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано працівниками поліції як правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серія АПР18 №212551 від 16.02.2026 року, ОСОБА_1 16.02.2026 року о 02:01 год., за місцем свого проживання, по АДРЕСА_1 у присутності свого малолітнього внука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно кричав, ображав, свою доньку ОСОБА_2 , чим завдав психологічному здоров`ю дитини ОСОБА_3 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано працівниками поліції як правопорушення, передбачене ч. 2 ст.173-2 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, не визнав та подав заперечення на протокол про адміністративне правопорушення.

У своїх запереченнях зазначив, що протокол складено необґрунтовано, а викладені в ньому обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Вказав, що матеріали справи фактично містять лише протокол про адміністративне правопорушення, заяву та пояснення потерпілої особи, які не можуть вважатися достатніми доказами вини, оскільки протокол не є беззаперечним доказом, а підлягає перевірці іншими доказами.

Зазначив, що у даному випадку має місце ситуація, коли пояснення сторін є взаємно суперечливими, а інших об`єктивних доказів (аудіо-, відеофіксації, показань свідків, висновків спеціалістів) матеріали справи не містять, що позбавляє можливості достовірно встановити наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Також звернув увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог законодавства, оскільки у ньому не конкретизовано, у чому саме полягали дії психологічного насильства, наведено лише загальні формулювання без розкриття суті правопорушення, а також не встановлено факту заподіяння шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи, натомість зазначено лише про можливість настання такої шкоди.

Крім того, зазначив про відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували факт домашнього насильства, зокрема відсутній терміновий заборонний припис, не проводилась належна оцінка ризиків, а викладені у протоколі обставини не підтверджені жодними іншими доказами.

Наголосив, що між ним та іншими учасниками події мав місце звичайний сімейно-побутовий конфлікт, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин та різного бачення сімейних прав та обов`язків, зокрема щодо спілкування з онуком, що саме по собі не є домашнім насильством у розумінні закону.

Вказав, що у його діях відсутні ознаки систематичності, психологічного тиску, приниження чи заподіяння шкоди психічному здоров`ю, які є обов`язковими для складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Посилаючись на принцип презумпції невинуватості, зазначив, що всі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитися на його користь, а за відсутності належних доказів провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст.173-2КУпАП, не визнав, пояснив, що 16.02.2026 року, між ним його донькою виникла суперечка. ОСОБА_1 заперечив, що він вчиняв відносно доньки та внука насилля будь-якого роду, ОСОБА_2 безпідставно викликала працівників поліції та безпідставно звинуватила його у вчиненні ним відносно неї домашнього насильства, просив провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що між нею та її рідним батьком постійно виникають суперечки з приводу різних побутових питань, та доступу до виховання малолітнього внука, тому 16.02.2026 року вона не витримала та викликала поліцію. Повідомила, що батько до неї не застосовував ні фізичного ні психологічного тиску, просто у них виникла чергова суперечка.

В судовому засіданні також було допитано свідка ОСОБА_2 , яка являється дружиною особи, яка притягується до відповідальності та матір`ю потерпілої. ОСОБА_2 надала покази з приводу виниклої ситуації між її чоловіком та донькою, а саме те, що між ними постійно виникають дрібні побутові конфлікти. Вона також зазначила, що донька постійно забороняє батькові підходити до внука та бути із ним, що також впливає на їх стосунки в побуті, Будь-яких насильницьких дій ОСОБА_1 не вчиняв відносно доньки не кричав не ображав, просто розмовляв, що сприймалося донькою негативно. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З протоколів про адміністративне правопорушення від 16.02.2026 року ОСОБА_1 учинив стосовно своєї доньки ОСОБА_2 у присутності свого малолітнього внука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру – ображав, кричав, чим завдав їм психологічних страждань, унаслідок чого могло бути завдано шкоди їхньому психологічному здоров`ю.

Диспозицією ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї (матеріальний склад).

Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановив, що 16.02.2026 року між ним та його донькою відбулася суперечка, в свою чергу ОСОБА_2 , образившись на ОСОБА_1 , безпідставно здійснила дзвінок на ліню «102», і вказану суперечку було сприйнято, як прояв домашнього насилля.

Однак факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насилля відносно доньки ОСОБА_2 та малолітнього внука ОСОБА_3 в судовому засіданні не підтверджено, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність обставин, передбачених диспозицією ч. 1 та ч. 2 ст.173-2 КупАП, зокрема доказів, що ОСОБА_1 застосовував до доньки ОСОБА_2 та малолітнього внука ОСОБА_3 домашнє насильство та вчинив будь-які умисні дії фізичного, психологічного чи економічного спрямування з метою нанести їй моральну шкоду, шкоду її фізичному чи психічному здоров`ю.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінюючи надані докази, суд враховує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи, а викладені у ньому обставини підлягають обов`язковій перевірці іншими належними та допустимими доказами. За відсутності таких доказів, ситуація фактично зводиться до протиставлення пояснень сторін, що не дає можливості суду дійти беззаперечного висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

При цьому суд враховує правові позиції, сформовані у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Старков та Тищенко проти Росії», відповідно до яких використання виключно протоколу та пояснень заінтересованих осіб без отримання інших незалежних доказів може свідчити про порушення принципу справедливого судового розгляду.

Відповідно до положень статті 173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», адміністративна відповідальність настає у разі вчинення умисних дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, які спричинили шкоду фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

Разом з тим, аналіз змісту протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про те, що в ньому не конкретизовано, у чому саме полягали дії психологічного насильства, не наведено їх об`єктивних ознак та не встановлено наслідків у вигляді заподіяння шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи. Натомість у протоколі зазначено лише про можливість настання такої шкоди, що не відповідає обов`язковим ознакам складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

Крім того, у порушення вимог статті 256 КУпАП, суть адміністративного правопорушення викладено неповно та узагальнено, без належної деталізації фактичних обставин, що унеможливлює правильну юридичну кваліфікацію дій особи.

Матеріали справи також не містять інших належних доказів, зокрема висновків спеціалістів, результатів аудіо- чи відеофіксації, які б об`єктивно підтверджували факт вчинення домашнього насильства. Відсутній і терміновий заборонний припис стосовно кривдника, що міг би свідчити про наявність відповідних ризиків та обставин.

За таких обставин суд приходить до висновку, що зафіксовані у матеріалах справи відомості свідчать радше про наявність сімейно-побутового конфлікту між сторонами, який сам по собі не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, за відсутності доказів систематичності, психологічного тиску, приниження чи заподіяння шкоди психічному здоров`ю.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості, який поширюється і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а недоведеність вини прирівнюється до її відсутності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, керуючись принципом доведеності вини поза розумним сумнівом, суд вважає недоведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст.173-2 КУпАП, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 36, 245, 247, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративні матеріали №127/5571/26, №127/5569/26, складені відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП об`єднати в одне провадження та присвоїти їм спільний номер №127/5569/2.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочате відносно ОСОБА_1 за ч. 1 та ч. 2 ст.173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаних правопорушеннь.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя: