Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №322/221/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №322/221/25 Головуючий в 1 інст.Губанов Р.О.

Провадження №33/807/183/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Рикуна А.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього на постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 24 липня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, 12 лютого 2025 року о 17 год. 20 хв. на 59 км автодороги Запоріжжя Донецьк в Запорізькому районі Запорізької області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BYD Flyer н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає про порушення порядку проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки працівники поліції під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння використали прилад Alcotest Drager 6810, який не пройшов належної повірки, сервісного технічного обслуговування та регулювання, а тому не може відображати дійсні результати.

Зауважує, що за результатами його огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою Drager, встановлено результат тесту - 3,86%. Така норма проміле у організмі людини є станом алкогольного отруєння та критичним станом для людини. Однак, згідно з наявними в матеріалах справи відеозаписами, його поведінка є адекватною, відповідає обстановці, жодних ознак критичного стану та алкогольного отруєння не убачається.

Зазначає, що пропозиція працівників поліції про проходження огляду у віддаленому медичному закладі (тобто в м.Вільнянськ замість населеного пункту Новомиколаївка) прямо суперечила вимогам Інструкції і могла вплинути на його рішення щодо подальшого розвитку дій.

Посилається на відсутність в матеріалах справи доказів вручення йому акту огляду на стан сп`яніння та направлення на огляд.

Самі відеозаписи події не є безперервними.

На думку апелянта, його огляд, як військовослужбовця, мав здійснюватись в порядку, передбаченому ст.266-1 КУпАП, а тому вся процедура огляду, яку застосували поліцейські до нього є недійсною, а її результати є недопустимими доказами.

Заявлене ОСОБА_1 клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 у розгляді справи участі не брав. Згідно з наявними матеріалами справи, копія оскаржуваної постанови суду на адресу ОСОБА_2 була направлена судом першої інстанції 28 липня 2025 року, проте відомості про отримання останнім копії оскаржуваної постанови в матеріалах справи відсутні. З матеріалів справи убачається, що вперше захисник – адвокат Рикун А.В. до суду апеляційної інстанції звернувся з апеляційною скаргою 02 серпня 2025 року, яку постановою Запорізького апеляційного суду від 13 серпня 2025 року було повернуто особі, яка її подала, та вже 13 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, при цьому, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

04 грудня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання захисника-адвоката Рикуна А.В. про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення. 27 січня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання захисника-адвоката Рикуна А.В. про доручення доказів, в тому числі копії листа від 25 січня 2026 року №1143/1326 командира певної військової частини ОСОБА_3 про зупинення провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 до моменту звільнення його з військової служби або припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Розглядаючи вищезазначені клопотання захисника-адвоката Рикуна А.В. та лист командира певної військової частини, апеляційний суд звертає увагу на таке.

За змістом положень ст.294 КУпАП, участь в апеляційному розгляді осіб – учасників провадження у справі про адміністративне правопорушення не є обов`язковою.

Апеляційний суд враховує те, що справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

У листі Верховного Суду від 04 грудня 2025 року №718/0/158-25, який адресований апеляційним та місцевим судам загальної юрисдикції, зазначено, що зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, на військовій службі, можливе лише після внесення відповідних змін до КУпАП.

У зв`язку з наведеним, підстав для зупинення провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 не убачається.

21 січня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання захисника-адвоката Рикуна А.В. про застосування аналогії закону ст.69 КК України і не призначення ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

В судове засідання, призначене на 27 січня 2026 року особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином.

В судовому засіданні захисник-адвокат Рикун А.В. зазначив про те, що ОСОБА_2 обізнаний про день, час та місце розгляду справи, не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_2 , зазначив про узгодженість між ними вказаного питання та позиції захисту.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_2 , що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП, за присутності його захисника – адвоката Рикуна А.В.

Заслухавши аргументи захисника ОСОБА_2 – адвоката Рикуна А.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, просив закрити провадження у справі через відсутність події і складу адміністративного правопорушення чи через закінчення строків накладення адміністративного стягнення, чи застосувати аналогію закону, а саме положень ст.69 КК України, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №253571 від 12 лютого 2025 року, з якого убачається, що 12 лютого 2025 року о 17 год. 20 хв. на автодорозі Запоріжжя - Донецьк на 59 км, водій керував транспортним засобом BYD Flyer н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального пристрою алкотестер «Драгер» 6810. Результат огляду: проба позитивна 3,86 ‰. Від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП;

- у картці реєстрації з ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» від 12 лютого 2025 року №523;

- у роздруківці Alcotest Drager 6810 від 12 лютого 2025 року №2648;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого убачається, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння очей. Огляд проводився за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6810. В результатах огляду зазначено, що проба позитивна – 3,86 ‰. З результатами огляду ОСОБА_2 погодився, що підтверджується підписом останнього;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Вільнянська БЛ» ВМР;

- у довідці інспектора САП Запорізького РУП ГУНП Казарян О. про відсутність у ОСОБА_2 повторності за ст.130 КУпАП;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Як зазначено в оскаржуваній постанові суду, 22 квітня 2025 року захисником подано клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і не має об`єктивної можливості приймати участь у розгляді справи. Як підставу вказує аналогію закону, а саме положення ст.335 КПК України і різноманітну судову практику. До клопотання додано копії військового квитка, посвідчення УБД, довідки Форми 5.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення клопотання суд першої інстанції виходив з такого.

Згідно зі ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Положеннями КУпАП не передбачено можливість зупинення провадження у справі.

Аналогія процесуального права, яку проводить захисник, посилаючись на ст.335 КПК України, як обґрунтування своїх вимог, на переконання суду першої інстанції у цьому випадку не є релевантною і такою, що не може бути застосована у цій справі.

Так в рамках кримінального процесу участь підозрюваного/обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження є обов`язковою за виключення спеціального судового провадження (in absentia). Строки притягнення до кримінальної відповідальності (давності) тривають від двох до п`ятнадцяти років (в залежності від тяжкості кримінального правопорушення), а у певних видах можливість застосування давності вирішується судом, або не застосовується взагалі.

В свою чергу, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП не є обов`язковою. Строк розгляду справи такої категорії, з урахуванням положень п.7 ч.1 ст.247 КУпАП і ч.6 ст.38 КУпАП є один рік.

Отже з урахуванням загальновідомих обставин які тривають в Україні, зупинення даної справи, може потягнути за собою закінчення строку, передбаченого частиною 6 статті 38 КУпАП.

ОСОБА_1 має захисника, тобто наділений можливістю в повній мірі реалізувати своє право на захист, що фактично і було ним зроблено.

Враховуючи вказане, судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

Крім цього, захисником було заявлено ще ряд клопотань, зокрема:

1) про витребування оригіналу відеозапису (далі клопотання №1);

2) про направлення матеріалів справи на доопрацювання (далі клопотання №2);

3) про повне дослідження матеріалів справи у судовому засіданні (далі клопотання №3);

4) про визнання доданих до справи відеозаписів недопустимими та недостовірними доказами (далі клопотання №4)

5) про проведення експертизи з технічного дослідження матеріалів відеозвукозапису (далі клопотання №5)

6) про визнання результатів огляду недійсними (далі клопотання №6)

7) про закриття провадження у справі (далі клопотання №7).

8) про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації (далі клопотання №8).

Зі змісту клопотання №1 випливає, що на долученому до матеріалів DVD-R відсутній відеозапис, на якому ОСОБА_1 керує транспортним засобом, тому захисник вважає доцільним витребувати у ВнП №3, на якому зафіксована уся подія (повна версія, зокрема факт керування автомобілем).

Зміст клопотання №2 в певній мірі дублює клопотання №1, акцентується увага, що на долученому до матеріалів DVD-R наявний відеозапис з бодікамери №02090_000000 не містить факту керуванням ОСОБА_1 .

Клопотання №№3 і 4 в певній мірі дублюють клопотання №№1 і 2, додатково звертається увага, що на долученому до матеріалів DVD-R наявний відеозапис з бодікамер №02090000000, тоді як в протоколі йдеться про бодікамеру з інвентарним номером 11130138829/18.

Клопотання №4 обґрунтовано тим, що долучені до справи відеозаписи не містять повного перебігу обставин та подій, задля чого заявлено клопотання №5.

Зі змісту клопотання №6 випливає, що огляд ОСОБА_1 проведено за допомогою спеціального пристрою, який не міг бути використаний, з огляду на те, що не було здійснено його градуювання (калібрування) у визначені інструкцією терміни.

Клопотання №7 ґрунтується на тому, що в матеріалах справи відсутні докази керування транспортного засобу ОСОБА_1 , що огляд проведено спеціальним приладом, який не міг бути використаний, що огляд проведено поліцейським, а не представником ВСП в порядку ст.266-1 КУпАП, що сам по собі протокол не може бути визнаний беззаперечним доказом винуватості.

В судовому засіданні 04 червня 2025 року ухвалено рішення розглянути вказані клопотання після дослідження наявних у справі матеріалів.

Судом першої інстанції досліджено документи, які були долучені до ВнП №3: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №253572 від 12.02.2025 (далі Протокол), реєстрація відділення поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ЄО №523 від 12.02.2025, роздруківка спеціального пристрою «Drager Аlcotest 6810» результат 3.86% (далі Роздруківка), акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі Акт), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Направлення), копія сертифікату налаштування (калібрування) алкотестера, копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, копія посвідчення водія ОСОБА_1 (Дія), копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу BYD Flyer н.з. НОМЕР_1 , DVD-R з чотирма відеозаписами (один з бодікамери поліцейського, що чергував на блокпосту - 20250212173248X300100_AP0100 (далі запис №1), і три з бодікамери інспектора СРПП: 0002090000000202502121734550003, 000209000000020250212174956_0004, 002090000000202502121804560005 (далі записи №№2 - 4)), довідка №б/н б/д щодо повторності, посвідчення водія і по транспортному засобу; а також ті, які додані захисником: копія військового квитка ОСОБА_1 і його посвідчення УБД, копія форми 5, копії адвокатського запиту (до ВнП №3), відповідь на адвокатський запит ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернейшнл» з додатками

Суд зауважив, що протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень. У відповідній графі ним власноруч зроблений запис «Згоден». Також ним підписані Роздруківка і Акт в графі «з результатами згоден».

Також в постанові суду зазначено, що на відеозаписах зафіксовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 на блокпосту (запис №1), після чого у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 на це пояснив, що вживав алкоголь зранку. Після цього здійснюється повідомлення про подію і реєстрація на лінію «102» задля виклику екіпажу СРПП, для проведення огляду ОСОБА_1 . Пізніше на блокпост з`являється військовослужбовець (який вочевидь є командиром ОСОБА_1 , якого останній називає «Руст»), який, спілкуючись з поліцейськими пояснює, що о 12 годині дня, вже проводилась освідування ОСОБА_1 , на що поліцейський пояснює, що треба дочекатися наряду СРПП і провести огляд ОСОБА_1 на місці чи в медичному закладі. Згодом «Руст» наблизився до автомобіля для того щоб його переставити, втім ОСОБА_1 , заперечував проти цього зазначивши, що це його машина, і що він сам переставить. Поліцейський повідомив, що ОСОБА_1 керувати транспортним засобом заборонено, і що це може робити тверезий водій, на що ОСОБА_1 відповів що він тверезий, а «Руст» відповів», що тверезий той чи ні, встановлять оглядом. ОСОБА_1 наполягав на тому, що він тверезий, а запах не рахується.

По прибуттю на блокпост екіпажу СРПП, на питання інспектора ОСОБА_1 знову пояснив, що вживав алкоголь зранку, однак вжив небагато (запис №2, тайм код 03:20). Після цього проведено зовнішній огляду ОСОБА_1 на предмет ознак сп`яніння (цей же запис, тайм код 03:40 – 04:10) і подальший огляд на місці зупинки за допомогою спеціального приладу (05:55 – 08:30). Після отримання результату ОСОБА_1 повідомив, що цей результат навіть більший ніж той, що був. В цьому контексті вказав, що того дня вже проводився огляд на стан його сп`яніння, і результат був приблизно 2,5. Водночас ОСОБА_1 наголошував, що він є тверезим. Останньому роз`яснено можливість пройти огляд у закладі охорони здоров`я у разі незгоди з результатом огляду (10:30). Після цього ОСОБА_1 вказав, що згоден з результатом огляду (11:43). Подальше складання матеріалів, роз`яснення прав, підписання документів.

Також, після дослідження вказаних документів, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотань №№1 – 5, оскільки у судді були відсутні буд-які сумніви про їх автентичність. Інвентарний номер бодікамери та номер відеозапису є двома різними ідентифікаторами, які використовуються для обліку та ідентифікації обладнання та записів, зроблених за допомогою нагрудних камер. До того відеозаписи є безперервними і в цілому узгоджуються навіть з поясненнями самого ОСОБА_1 .

Дослідивши наявні докази та перевіривши всі доводи та вирішивши всі клопотання сторони захисту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення при викладених в протоколі обставинах.

На думку суду апеляційної інстанції, доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 , правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Всі доводи сторони захисту, у тому числі ті, що викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, та наведені його захисником при апеляційному розгляді були належним чином перевірені судом першої інстанції та на ці доводи надана змістовна та вмотивована відповідь.

Доказів на спростування висновків суду стороною захисту не надано.

Доводи захисника-адвоката Рикуна А.В. про те, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи про адміністративне правопорушення зі своєї ініціативи збирав докази, не є слушними, оскільки з матеріалів справи убачається, що всі процесуальні дії суду були спрямовані на повне і всебічне з`ясування обставин справи та належну перевірку всіх доводів сторони захисту.

Перевіряючи доводи апелянта про порушення порядку проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки працівники поліції під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння використали прилад Alcotest Drager 6810, який не пройшов належної повірки, сервісного технічного обслуговування та регулювання, а тому не може відображати дійсні результати, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З відеозапису події убачається, що огляд водія ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння був проведений у зв`язку із виявленням у останнього ознак алкогольного сп`яніння, про що йому було повідомлено в ході спілкування з працівниками поліції, та запропоновано ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він погодився. Огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 проходив на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6810. Результат огляду на стан сп`яніння, проведеного щодо ОСОБА_2 – 3,86‰, що підтверджується роздруківкою тестування на алкоголь за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6810 від 12 лютого 2025 року. З результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6810, ОСОБА_2 спочатку не погодився, зазначив, що результат є завеликим, але після роз`яснення працівником поліції про можливість проїхати на огляд до медичного закладу, ОСОБА_2 з вищевказаним результатом огляду погодився та не заперечував, що напередодні вжив велику кількість алкогольного напою. Тому, підстав для направлення ОСОБА_2 до медичного закладу у працівників поліції не було.

До протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_2 теж не було жодних зауважень.

Відомостей про те, що ОСОБА_2 не погодився з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу та оспорював ці результати в установленому законом порядку, в матеріалах справи немає, а тому суд апеляційної інстанції не убачає в діях працівників поліції порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, який передбачений ст.266 КУпАП.

В свою чергу, згідно з положеннями п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доводи апелянта про те, що вказаний у протоколі технічний прилад газоаналізатор не є спеціальним технічним засобом, дозволеним до застосування МОЗ та Держспоживстандартом та є несертифікованим приладом, також є безпідставними, оскільки газоаналізатор відповідає його характеризуючим даним та відповідно до чеку про результат тестування на алкоголь (останнє калібрування було проведено 27 серпня 2024 року). В свою чергу, відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747, встановлено міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається", становить 1 рік). Викладене підтверджує відповідність вищевказаного технічного приладу встановленим вимогам стандартизації, метрології та сертифікації, і відповідно можливість його використання для проведення огляду з метою виявлення перебування особи у стані алкогольного сп`яніння.

Окрім цього, як убачається із відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, вже після проходженням огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, на вимогу ОСОБА_2 останньому працівниками поліції були надані копії сертифікату відповідності технічного пристрою "Alcotest Drager 6810" ARBL-0721, та свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/4097 від 27 серпня 2025 року, як це передбачено відповідною Інструкцією.

Окрім того, працівниками поліції до протоколу по справі про адміністративне правопорушення серії ААБ №253572 від 12 лютого 2025 року, додано копії:

свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/4097 від 27 серпня 2025 року, відповідно до якого, газоаналізатор Alcotest 6810, Зав.№ ARBL-0721 за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019;

сертифіката налаштування (калбірування) алкотестера, згідно з яким дата налаштування (калібрування): 27 серпня 2024 року, модель: Alcotest 6810, серійний номер: ARBL-0721; згідно з інструкцією експлуатації даного приладу, наступне технічне обслуговування алкотестера необхідно провести не пізніше: 27 серпня 2025 року.

Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Відповідаючи на доводи апелянта про те, що пропозиція працівників поліції про проходження огляду у віддаленому медичному закладі (тобто в м.Вільнянськ замість населеного пункту Новомиколаївка) прямо суперечила вимогам Інструкції і могла вплинути на його рішення щодо подальшого розвитку дій, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1103 від 17 грудня 2008 року, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відеозаписом, після проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціалізованого вимірювального засобу ОСОБА_2 з результатом погодився, що підтверджується його власноручним записом у протоколі та акті огляду.

Стосовно доводів апелянта щодо відсутності безперервного відеозапису події, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.

З самих відеозаписів є очевидним, що ці записи здійснювались працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.

Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_2 , що зафіксовані вищевказаними відеозаписами, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.

Більш того, вказані відеозаписи не є єдиними доказами у справі, ці записи узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові.

Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у справі № 686/11314/17, відображені у постанові від 15 березня 2019 року, згідно з якими відеозапис, навіть якщо він не відображає повну картину подій, визнається належним доказом, якщо з його змісту можливо встановити обставини, що мають значення для справи.

Стосовно доводів ОСОБА_2 , викладених в апеляційній скарзі, щодо недотримання працівниками поліції вимог ч.2 ст.266-1 КУпАП, оскільки він є військовослужбовцем та його огляд на стан сп`яніння повинен був проводитись у порядку, визначеному ст.266-1 КУпАП, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до частин 1-3статті 266-1 КУпАП, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Проведення огляду військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння у порядку статті 266-1 КУпАП (тобто посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України) передбачений лише у випадку якщо є підстави вважати, що військовослужбовець у стані сп`яніння перебуває на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення), а також виконує обов`язки військової служби або перебуває на території військових частин.

З наявних матеріалів справи встановлено, що 12 лютого 2025 року о 17 год. 20 хв. на 59 км автодороги Запоріжжя Донецьк в Запорізькому районі Запорізької області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BYD Flyer н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху.

Отже, вищезазначена подія відбулась поза межами військової частини.

Окрім того, ОСОБА_2 знаходився за кермом автомобіля, що не належав військовій частині.

Також, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_2 не повідомляв працівникам поліції про те, що на час його зупинки він виконував обов`язки військової служби, відповідно, жодних доказів на підтвердження цих обставин працівникам поліції не надав.

За вказаних обставин, в цій ситуації положення статті 266-1 КУпАП не підлягають застосовуванню.

В свою чергу, відповідно до ст.15 КУпАП, військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Оскільки правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння відповідно до приписів ст.ст.255,266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.

За таких обставин, доводи ОСОБА_2 щодо порушення працівниками поліції вимог ч.2 ст.266-1 КУпАП є необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за №1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

У зазначеному протоколі міститься підпис самого ОСОБА_2 без жодних зауважень.

Даних про те, що ОСОБА_2 оспорював відомості, зазначені у протоколі, в матеріалах справи відсутні, а навпаки зміст протоколу міститься власноручний запис ОСОБА_2 , з якого убачається, що останній погодився з протоколом.

Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів стороною захисту у встановленому законом порядку не спростовано.

Вина ОСОБА_2 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, і наклав на ОСОБА_2 стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Клопотання захисника про застосування за аналогією закону ст.69 КК України шляхом не накладення на ОСОБА_2 додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, не підлягає задоволенню, оскільки законодавством України про адміністративні правопорушення такого не передбачено, окрім того, вказане клопотання сторони захисту не узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП.

В свою чергу, санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, в будь-якому випадку не можуть вважатися малозначними.

Клопотання захисника про закриття провадження в справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАп, також задоволенню не підлягає, оскільки адміністративне стягнення на ОСОБА_2 накладено у строки, передбачені ст.38 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 24 липня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 24 липня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 322/221/25