Вирок від 25 березня 2026 р. у справі №462/7231/24 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7231/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові судовий розгляд у кримінальному провадженні №12024141390000636 з розгляду обвинувального акта про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тернопіль Тернопільської області, українця, громадянина України, із вищою економічною освітою, одруженого та який має на утриманні дитину 2011 року народження, офіційно непрацевлаштованого, місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,

встановив:

ОСОБА_5 24.06.2024 року близько 08:05 год., будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдатом військової служби за призовом під час мобілізації, знаходячись в громадському місці – поруч із Головним залізничним вокзалом м. Львова, біля кафе «Gazda», що по вул.Чернівецька, 21 у м.Львові, зламав металеву стійку (трубу), до якої було закріплене табло-меню вказаного кафе, з метою її використання в якості предмету, призначеного для нанесення тілесних ушкоджень та пошкодження майна. Із вказаним металевим предметом ОСОБА_5 підійшов до магазину «Напої та тютюн», що розташований за адресою: м.Львів, пл.Двірцева, 2, де маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки та моралі, діючи з особливою зухвалістю, виражаючись нецензурними словами, о 08:10 год. виламав вхідні двері даного магазину та увійшов всередину.

В подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи виражатись нецензурними словами, принижуючи людську гідність, викрикуючи до продавців магазину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 погрози фізичною розправою, діючи із єдиним прямим умислом на їх залякування, нанесення тілесних ушкоджень та пошкодження майна магазину, почав демонстративно розмахувати вказаним металевим предметом та нищити майно магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якому здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_8 , тим самим демонструючи свою зверхність і явне нехтування існуючими в суспільстві правилами і нормами поведінки, моральності і добропристойності.

В цей час, продавці вказаного магазину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з метою припинення хуліганських дій, почали вмовляти ОСОБА_5 припинити його незаконні дії та покинути приміщення закладу. Однак ОСОБА_5 на зауваження не реагував, а навпаки вперто не припиняв своїх хуліганських дій та, явно прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил поведінки в суспільстві і самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам і суспільству, виражаючись нецензурними словами, демонструючи грубу силу та жорстокість, що супроводжувалося особливою зухвалістю, продовжував металевим предметом нищити майно магазину.

Близько 08:15 год. ОСОБА_5 , вийшовши на вулицю, за допомогою вказаного металевого предмета, пошкодив вікна магазину «Напої та тютюн», після чого залишив місце вчиненого ним злочину.

В результаті неправомірних хуліганських дій ОСОБА_5 у період з 08:10 год. по 08:15 год., було повністю порушено нормальну діяльність магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якому здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_8 та спричинено матеріальні збитки на загальну суму 138 947,15 грн., внаслідок пошкодження вітрини вказаного магазину, знищення товарів, кавового апарату та склопакетів.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.296 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, та дав суду показання, зазначивши зокрема, що він 24.06.2024 року повертався додому із паломництва по святих місцях та був проїздом на Головному залізничному вокзалі м. Львова. Вказав, що у магазин «Напої та тютюн» спершу потрапив через те, що купляв воду у поїздку, проте при виході з магазину побачив людину у стані алкогольного сп`яніння, після чого, через його проблеми із ментальним здоров`ям та те, що він дав обітницю не вживати алкоголь, вважав, що слід почати боротися із алкоголізмом та вживанням алкоголю народом України, зокрема розтрощивши магазин, який продає алкогольні напої, що він у подальшому і вчинив. При цьому, підтвердив, що у магазині у цей час перебували продавці магазину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а кримінальне правопорушення він вчиняв за допомогою металевої труби, яку попередньо вирвав біля закладу поруч із магазином. У вчиненому щиро розкаюється, шкодує про такі свої дії, просить суд його суворо не карати.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.4 ст.296 КК України.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом?якшують і обтяжують покарання.

Положеннями ст.50, 65КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Отже, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також даним та особливостям особистості винного.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом насамперед питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст.12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.

Беручи до уваги те, що у ст.12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення в санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд у ході призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету і засади його призначення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Пропорційність дискреційних повноважень суду забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі.

Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст.66, 67 КК України), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України, тощо; індивідуалізація покарання і конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 квітня 2022 року (провадження № 51-536кмо20).

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 є повне відшкодування шкоди потерпілому та щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, вчиненим у стані обмеженої осудності, оскільки висновком судово-психіатричної експертизи №1057 від 07.08.2024 року встановлено, що ОСОБА_5 у період інкримінованих дій тяжким психічним розладом не страждав, виявляв біполярний афективний розлад, поточний гіперманіакальний епізод і за своїм психічним станом не повною мірою міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Одночасно суд бере до уваги і те, що експерт зазначив, що ОСОБА_5 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру (т.1 а.с.184-186).

Також суд враховує дані про особу винного, який не судимий (т.2 а.с.34), одружений (т.2 а.с.39), має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.2 а.с.41), офіційно непрацевлаштований, має статус учасника бойових дій (т.3 а.с.191), згідно з даними витягу з наказу №150 від 26.05.2025 року за станом здоров`я з 26.05.2025 року виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (т.3 а.с.87), за даними відповіді КНП «Зборівська лікарня» Зборівської міської ради від 03.07.2024 року перебуває з 16.07.2021 року під динамічним наглядом (т.2 а.с.44), на обліку щодо узалежнень не перебуває (т.2 а.с.92), згідно наданої характеристики за місцем проживання зарекомендував себе з позитивної сторони (т.2 а.с.49), проте згідно службової характеристики за місцем служби в цілому характеризувався негативно (т.2 а.с.69 зворот).

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.296 КК України.

Разом з тим, суд, приймаючи до уваги обставини, які пом`якшують покарання, зокрема повне відшкодування потерпілому завданої йому шкоди, відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_5 ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших кримінальних правопорушень. На переконання суду застосування відносно ОСОБА_5 звільнення від відбування покарання з випробуванням не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини та легітимна мета покарання.

Суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки, передбачені п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

При цьому, на підставі ч.5 ст.72 КК України, згідно якої попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті, слід зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув?язнення за один день позбавлення волі - з дня затримання 24.06.2024 року до дня його звільнення з-під варти під заставу 04.07.2024 року (т.2 а.с.36).

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 25.06.2024 року було накладено арешт на речові докази: 1 фрагмент пластику білого кольору з фарбою чорного кольору з резинового покриття в районі дверної рамки вхідних дверей, який поміщено в спецпакет «WAR№0117870, зіскоб із рами вхідних дверей у місці зламу дверного замка, який поміщено в паперовий конверт та опломбовано пломбою NPU-0282579, зіскоб з поверхні кавового апарату в місці його пошкодження, який поміщено в паперовий конверт та опломбовано пломбою NPU-0282578, змив з поверхні алюмінієвої труби, який поміщено в паперовий конверт та опломбовано пломбою NPU-0282580, чорну алюмінієву трубу овальної форми, яку поміщено в картонну упаковку та опломбовано пломбами NPU-0282581, NPU-0282582, NPU-0282583, пластиковий предмет із металевою вставкою, 1 дерев`яний виріб із пластиковим екраном та аркушем друкованого тексту з надписом «Gazda Cafe», 6 дерев`яних друзок, які поміщені в спецпакет з надписом Національна поліція України та опломбовано пломбою стяжкою NPU № А543353 (т.1 а.с.74-75), а згідно з ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати, а зазначене вище майно - знищити

У межах даного кримінального провадження потерпілим було заявлено цивільний позов, проте за клопотанням представника потерілого – адвоката ОСОБА_10 , у зв`язку із повним відшкодуванням шкоди, ухвалою суду від 25.11.2025 року було прийнято відмову потерпілого від зазначеного вище цивільного позову та закрито провадження в частині цивільного позову ФОП ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у кримінальному провадженні №12024141390000636.

Процесуальні витрати відсутні.

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 25.06.2024 року відносно ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та одночасно визначено розмір застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 242240 грн. (т.1 а.с.162).

03.07.2024 року заставодавець ОСОБА_11 внесла за підозрюваного ОСОБА_5 заставу у вказаному розмірі, в зв`язку з чим останній був звільнений з-під варти (т.2 а.с.35).

Тобто, ОСОБА_5 є особою, відносно якої у кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 під час можливого апеляційного розгляду запобіжний захід у вигляді застави, застосований до нього, слід залишити до набрання вироком законної сили.

Після припинення дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , тобто після вступу вироку в законну силу, необхідно повернути заставодавцю ОСОБА_11 внесену на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області заставу в розмірі 242240 грн.

Керуючись ст. 100, 174, 182, 368-371, 373-375 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, і призначити йому покаранняу виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю один рік.

Зобов`язати ОСОБА_5 , відповідно до ст.76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі - з 24.06.2024 року по 04.07.2024 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований до ОСОБА_5 у вигляді застави, залишити без змін.

Після вступу вироку в законну силу повернути заставодавцю ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внесену нею згідно квитанції №0.0.3740773340.1 (код квитанції 9347-1507-9957-4675) від 03.07.2024 року на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області заставу в розмірі 242240 грн.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 25.06.2024 року арешт на майно і вирішити долю речових доказів наступним чином: один фрагмент пластику білого кольору з фарбою чорного кольору з резинового покриття в районі дверної рамки вхідних дверей, зіскоби із рами вхідних дверей у місці зламу дверного замка таз поверхні кавового апарату в місці його пошкодження, змив з поверхні алюмінієвої труби, чорну алюмінієву трубу овальної форми, пластиковий предмет із металевою вставкою, один дерев`яний виріб із пластиковим екраном та аркушем друкованого тексту з надписом «Gazda Cafe», шість дерев`яних друзок - знищити.

Речові докази:

- DVD-R диск «Alerus» з відеозаписами за 24.06.2024 року з камер відеоспостереження в магазині «Напої та тютюн», що знаходиться за адресою: м.Львів, пл.Двірцева, 2 (т.1 а.с.129) – залишити у матеріалах справи.

- одну пляшку алкогольного напою білий ром «Ель Галіпот», об`ємом 0.7 л. та одну пляшку алкогольного напою лікер «Єгермейстер», об`ємом 0,7 л., які передано на відповідальне зберігання потерпілому (т.1 а.с.109), - повернути потерпілому ФОП ОСОБА_8 , як власнику.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч.2 ст.394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: ОСОБА_1