Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №305/4503/25 — Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа 305/4503/25

Провадження по справі 2/305/1257/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.2026 року м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області в складі: судді Попової О.М., за участі секретаря судового засідання Верещак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Рахівського районного судлу Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги мотивувала тим, що з відповідачем по справі ОСОБА_2 вони зареєстрували шлюб, 20 січня 2023 року, що стверджується свідоцтвом про шлюб зареєстрованого у АДРЕСА_1 в книзі запису про одруження Міського уряду міста Ліберець, район Ліберецький, в томі 31, 2023 року, на сторінці 34, під порядковим номером 5. Від спільного проживання у сторін народилася одна дитина: донька ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає зі позивачкою. Причиною розірвання шлюбу стало те, що стосунки їх погіршилися, між ними відсутнє взаєморозуміння та повага. Сторони виявилися людьми різних характерів та поглядів на життя, не можуть дійти згоди при вирішенні простих побутових проблем. Між нами втрачені фізичні зв`язки, подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе, це буде суперечити їх інтересам, що має істотне значення. Спільним сімейним життям з відповідачем вони прожили до січня місяця 2025 року. Позивачка вважає, що їх шлюб розпався остаточно, а тому подальше збереження сім`ї неможливе. Їх на сьогодні не поєднує те, що є основою для подружнього життя. Враховуючи, що вони з відповідачем припинили підтримувати подружні відносини, у кожного своє життя, їх шлюб існує формально, тому за таких обставин, позивачка змушена звертатися до суду з позовом про розірвання шлюбу. Позивачка вважає, що єдиним виходом із ситуації, яка склалася, є розірвання шлюбу, будь-яке спільне подружнє життя з відповідачем та збереження шлюбу неможливе, оскільки це б суперечило її інтересам. Просить, шлюб розірвати та не надавати їм з відповідачем строку на примирення, оскільки примирення між ними вже неможливе та суперечить її законним правам.

Позивачка подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити.

Відповідач поштовим відправлення надіслав до суду заяву, якою позовні вимоги визнав повністю, справу просив розглядати у без його участі.

Судом, відповідно до представлених документів, встановлено, що між сторонами зареєстровано шлюб, від якого у подружжя народилась одна дитина, донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини.

Суд, аналізуючи обставини встановлені під час судового розгляду та дослідивши зібрані докази, вважає, що позов підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про Міжнародне приватне право України" шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.

Згідно ст. 63 Закону України "Про Міжнародне приватне право України" припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Процедура легалізації в Україні свідоцтва про укладення шлюбу або розірвання шлюбу, або рішення суду про розірвання шлюбу, скоєних за кордоном, відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном (затв. Наказом МЗС України №113 від 04.06.2002 р.).

Відповідно до наказу Мін`юсту №52/5 від 18.10.2000 р. (в ред. від 18.11.2003 р. №140/5) "Про затвердження Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні", документи, видані компетентними органами іноземних держав, що свідчать акти цивільного стану, вчинені за межами України за законами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана ВР України.

Відповідно до міжнародного договору ст. 1 Гаазької Конвенції від 5 жовтня 1961 року передбачено, що її умови поширюються на офіційні документи, які були видані на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Такими документами визнаються: 1) документи, що походять від прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; 2) адміністративні документи; 3) нотаріальні акти та інші. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампа, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був виданий (ст.3 Конвенції). При цьому апостиль повинен відповідати вимогам Доповнення до Конвенції.

Відповідно до ст. ст. 2,3 Гаазької Конвенції (набрання чинності в Україні 22.10.2003 р.) кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Згідно з положенням вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі - учасниці цієї Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, підстав недійсності шлюбу укладеного 20.01.2023 року у місті Ліберець І-Старе Місто №1, району Ліберецького в книзі запису про одруження Міського уряду міста Ліберець, район Ліберецький, в томі 31, 2023 року, на сторінці 34, під порядковим номером 5, та видано Свідоцтво про укладення шлюбу.

Частиною 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ст.ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом ч. 2 ст. 104, ст. 110 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до вимог ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З роз`яснень, даних у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року, вбачається, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, брати до уваги інші обставини життя подружжя.

Суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги доводи викладені в позовній заяві, суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.

За змістом ч. 2 ст. 114, ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка.

Таким чином, враховуючи те, що позивачка разом із відповідачем деякий час разом мешкали за кордоном, уклали шлюб в АДРЕСА_1 , на сьогоднішній день сторони разом не мешкають, тривалий час не підтримують шлюбних відносин, спільного господарства не ведуть, подальше спільне проживання у шлюбі та його збереження стало неможливим, оскільки взаєморозуміння та почуття любові між ними втрачено, і строк для примирення за таких обставин не вплине на збереження та покращення сімейних стосунків, до того ж позивач є громадянином України, а відповідач зареєстрований в м. Рахів, Закарпатської області, наданий час проживає в Чеській республіці, а також на утриманні позивачк перебуває малолітня дитина, яка проживає разом з нею, що на думку суду є достатніми підставами для розірвання шлюбу без обов`язкового виїзду закордон, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, отже шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слід розірвати.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Суд враховує, що позивачка, звертаючись до суду з позовом, у позовній заяві просила залишити витрати по сплаті судового збору за її рахунок, тому суд вважає за можливе судові витрати залишити за рахунок позивачки.

На підставі викладеного та згідно із ст.ст. 58, 63 Закону України "Про Міжнародне приватне право України", ст.ст. 56, 104, 105, 110, 112, 113 СК України, керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 20 січня 2023 року, зареєстрованого у АДРЕСА_1 в книзі запису про одруження Міського уряду міста Ліберець, район Ліберецький, в томі 31, 2023 року, на сторінці 34, під порядковим номером 5.

Шлюб вважається розірваним після набрання рішенням законної сили.

Після розірвання шлюбу залишити позивачці ОСОБА_1 , шлюбне прізвище – ОСОБА_4 .

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Попова