Вирок від 26 березня 2026 р. у справі №243/2816/26 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 1-кп/243/685/2026

Номер справи 243/2816/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 27 » березня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

- секретаря судового засідання – ОСОБА_2

- прокурора – ОСОБА_3

- обвинуваченого – ОСОБА_4

- захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні в залі № 4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за № 12026053510000034, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 04 березня 2026 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов`янської окружної прокуратури Донецької області 24 березня 2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має, не є особою з інвалідністю, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-18 грудня 2024 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за статтею 309 частина 1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк два роки.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 309 частина 1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Угода про визнання винуватості досягнута під час досудового розслідування кримінального провадження.

Наприкінці грудня 2025 року у денний час доби (більш точного часу під час судового розгляду кримінального провадження встановити не виявилось можливим) ОСОБА_4 , проходив біля заводу «Слов`янський завод високовольтних ізоляторів» по пров. Краматорському,м. Слов`янськ, Краматорського району, Донецької області, де побачив сухостійні кущі дикорослих конопель, які є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом. В цей час на тому ж місці у нього виник протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу-канабісу, для особистого вживання, без мети збуту.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ігноруючи вимоги Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» №770 від 06 травня 2000 року (зі змінами), перебуваючи біля заводу «Слов`янський завод високовольтних ізоляторів» по пров. Краматорському, м. Слов`янськ, Краматорського району, Донецької області, руками зламав гілки сухостійних кущів дикорослих конопель, тим самим незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, для особистого вживання без мети збуту. Вказані гілки дикоростучої рослини коноплі ОСОБА_4 переніс до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де продовжив висушувати у приміщенні будинку, тим самим почав незаконно зберігати наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, для особистого вживання, без мети збуту.

Продовжуючи свій протиправний умисел, у кінці грудня 2025 року, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 (більш точну дату та час під час судового розгляду кримінального провадження встановити не виявилось можливим), після того як гілки конопель висохли, перетер їх частину за допомогою рук, тим самим виготовив наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, для подальшого особистого вживання, без мети збуту. Подрібнений особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс ОСОБА_4 помістив до паперового згортку, після чого продовжив незаконно зберігати у приміщенні будинку за місцем свого мешкання для особистого вживання, без мети збуту.

11 березня 2026 в період часу з 16 год. 52 хв. до 18 год. 37 хв. співробітниками відділу поліції №4 Краматорського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області, у присутності двох понятих, за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі Ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області проведено обшук, під час якого на горищі житлового будинку було виявлено та вилучено фольговий згорток з речовиною рослинного походження, що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – канабісом. Маса канабісу у перерахунку на суху речовину складає 7,10 грам, який ОСОБА_4 незаконно придбав, виготовив та зберігав для власного вживання, без мети збуту.

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 частиною 1 КК України – незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

24 березня 2026 року між Прокурором Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_7 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12026053510000034, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 04 березня 2026 року та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю його захисника – адвоката ОСОБА_5 укладено Угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно наданої суду разом з Обвинувальним актом Угоди про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду справи повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується: а) беззастережно визнати обвинувачення в обсязі Обвинувального акту у судовому провадженні; б) співпрацювати зі стороною обвинувачення під час судового розгляду у даному кримінальному провадженні; в) повідомляти органи досудового розслідування про відомі факти вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинах проти здоров`я осіб, на території міста Слов`янська Краматорського району Донецької області. Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 309 частина 1 КК України у виді обмеження волі на строк один рік.

Згідно даної Угоди Прокурор Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_7 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12026053510000034, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 04 березня 2026 року та обвинувачений ОСОБА_4 , з участю його захисника – адвоката ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за статтею 309 частина 1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений визнав свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні. Також вказаною Угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 309 частиною 1 КК України – у виді обмеження волі на строк один рік.

В Угоді передбачені наслідки укладення та затвердження Угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що при укладенні Угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України і КК України, та просив суд Угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене в Угоді про визнання винуватості покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 309 частина 1 КК України, в обсязі підозри, та пояснив, що під час укладення угоди діяв добровільно, розуміє свої права та наслідки укладення Угоди про визнання винуватості, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження Угоди про визнання винуватості та заявив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно Угоди про визнання винуватості зобов`язання. Розуміє, що умисне невиконання Угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Укладаючи відповідну Угоду про визнання винуватості, він цілком розумів надані йому законом права, а також роз`яснені судом наслідки укладення та затвердження вказаної Угоди, визначені ст. 473 КПК України і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1ст. 474 КПК України, в тому числі і наслідки невиконання вказаної Угоди, визначені ст. 476 КПК України. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена Угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь – якого насильства, примусу, погроз.

Просив Угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного, та просив призначити йому узгоджену міру покарання, зазначив, що будь-якого тиску на обвинуваченого вчинено не було, всі дії є добровільними, укладення угоди відбувалося в його присутності, просив затвердити Угоду про визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження Угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог частини 5 статті 469 КПК України укладення Угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь – який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Перед ухваленням рішення про затвердження Угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання з`ясував в обвинуваченого чи цілком він розуміє: 1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також він має такі права:

- мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

- мати захисника у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом або захищатися самостійно;

- допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Суд роз`яснив ОСОБА_4 наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України та характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, а також вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Сторони просять затвердити Угоду про визнання винуватості.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена Угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно частини 4 ст. 469 КПК України, Угода про визнання винуватості між прокурором, підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода, завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 309 частина 1 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком , що в силу вимог частини 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення Угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п.п. 1.4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження Угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді і що угода відповідає вимогам закону і вважає можливим затвердити Угоду про визнання винуватості між Прокурором Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_7 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12026053510000034, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 04 березня 2026 року та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю його захисника – адвоката ОСОБА_5 , так як дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за статтею 309 частина 1 КК України, і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» від 11 грудня 2015 року № 13, сторони угоди (незалежно від її виду) зобов`язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання.

У відповідності до вимог статті 50 КК України « Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.»

Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Зокрема, сторони мають узгоджувати покарання, враховуючи: - положення пунктів 1 - 2 ч. 1 ст. 65 КК, тобто 1) у межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК, та 2) відповідно до положень Загальної частини КК. Зокрема, у випадку, коли в санкції статті (санкції частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, не встановлено мінімальної межі покарання, сторони мають виходити із положень розділу X Загальної частини КК; - ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК). За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК мають право, використовуючи положення ст. 69 КК, узгоджувати: а) основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або б) інше основне покарання, більш м`який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за цей злочин; в) не визначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК як обов`язкове, за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 69 КК України.

Врахування зазначених вимог кримінального закону має бути відображено у змісті угоди, а узгоджена міра покарання повинна мати конкретний вираз.

Із Постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 січня 2014 року (справа № 5-48 кс13) вбачається, що загальні засади призначення покарання (ст.65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд виходить із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема способу життя, характеризуючих його даних, його вік, стан здоров`я.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігти його злочинній діяльності не можливо без його ізоляції від суспільства, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що обвинувачений має бути засудженим за частиною 1 статті 309 КК України до покарання у виді обмеження волі, в межах санкції інкримініруємої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Як вказано у ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно абз.3 п.25 Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст.71 КК України.

ОСОБА_4 засуджений на підставі Вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2024 року за статтею 309 частина 1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк два роки.

Отже, при визначенні остаточного покарання на підставі ст.71 КК України, суд вважає за необхідне до покарання, призначеного у даному кримінальному провадженні, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КПК України «Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

У відповідності з вимогами ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.

Згідно Довідки Донецького науково-дослідного експертно – криміналістичного центру МВС України витрати на проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, за Висновком № СЕ-19/105-26/2541-НЗПРАП від 17 березня 2026 року проведеної в кримінальному провадженні №12026053510000034 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 березня 2026 року складають 2228 грн 50 коп.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369-370, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити Угоду про визнання винуватості від 24 березня 2026 року між Прокурором Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_7 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12026053510000034, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 04 березня 2026 року та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю його захисника – адвоката ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_6 винуватим за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 309 частина 1 КК України.

Призначити ОСОБА_8 узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

За сукупністю вироків, у відповідності до статті 71 частини 1, статті 72 частини 1 пункту 5 КК України остаточне покарання ОСОБА_8 призначити шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком не відбутої частини покарання, призначеного на підставі Вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2024 року – обмеження волі на строк два роки шість місяців.

Строк відбуття покарання у виді обмеження волі засудженому ОСОБА_8 обчислювати, у відповідності до вимог статті 73 КПК України, статті 58 Кримінально – виконавчого кодексу України, з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Зарахувати ОСОБА_8 у строк відбуття призначеного покарання у виді обмеження волі строк перебування на обліку у Відділу № 12 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях з 27 січня 2025 року до дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі включно із розрахунку, що одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

Виконання Вироку доручити Відділу № 12 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях.

Захід забезпечення кримінального провадження відповідно до видів, передбачених ст. ст. 131, 176 КПК України не обирався та не застосовувався.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, РНОКПП: невідомий, не є особою з інвалідністю, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів за Висновком № СЕ-19/105-26/2541-НЗПРАП від 17 березня 2026 року проведеної в кримінальному провадженні №12026053510000034 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 березня 2026 року складають 2228 грн 50 коп. ( дві тисячі двісті двадцять вісім грн. 50 коп).

Речові докази по справі: речовина рослинного походження масою 8,57 гр, яка є канабісом, який відноситься до наркотичних засобів та росин, обіг яких обмежено ( з якої маса наркотичного засобу, обіг якого обмежено –канабіса в перерахунку на суху речовину складає 7,10 гр), який залучений до матеріалів кримінального провадження № 12026053510000034, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 березня 2026 року у якості речових доказів на підставі Постанови дізнавача від 18 березня 2026 року, що зберігається у Камері схову при ВП№4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за Квитанцією №935- у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України – знищити.

Роз`яснити, що у разі невиконання Угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з Клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції на підставі Угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:

-обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначеного судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди.

-прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України Угода не може бути укладена.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Вирок постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий суддя ОСОБА_1