Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №713/626/26 — Вижницький районний суд Чернівецької області

Суд: Вижницький районний суд Чернівецької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 22 березня 2026 р.

Справа: №713/626/26

Суддя: КИБИЧ І. А.

Справа № 713/626/26

Провадження №2-а/713/35/26

РІШЕННЯ

іменем України

23.03.2026 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області у складі: головуючого судді Кибича І.А., з участю секретаря судових засідань Холіван В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вижницького районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Чернівецькій області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення до відповідача Вижницького районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Чернівецькій області.

У позові вказував, що 27 лютого 2026 року інспектор Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області, лейтенант поліції Ковалюк Б.М. було винесено постанову серії ІНА №6736005 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП із накладенням штрафу 3400,00 грн. Вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Лейтенантом поліції Ковалюком Б.М. було винесено постанову в якій зазначено, що ним порушено п.2.1 Правил дорожнього руху України, однак при цьому його притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. Зазначена кваліфікація є юридично некоректною та суперечливою, оскільки п.2.1 ПДР встановлює обов`язок водія мати при собі та пред`являти відповідні документи, тоді як ч.2 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність саме за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Натомість наявні документи (посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) підтверджують протилежне: Причіп ПГ-02Б з номерним знаком НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу відноситься до категорії легких причепів, його конструкція та реєстрація в Україні регулюються вимогами Державних стандартів України та повністю відповідає вимогам законодавства для категорії «В». Враховуючи вище зазначене, право керування транспортними засобами категорії «В» у нього наявне та підтверджується чинним посвідченням водія.

Просить скасувати постанову серії ІНА №6736005 від 27 лютого 2026 року про накладення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 ч.2 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 3400,00 гривень, провадження закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та стягнути судовий збір в сумі 665,60 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилався на обставини викладені в позові, просив задовольнити.

В судове засідання представник відповідача Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1 , вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Судом встановлено, що 27 лютого 2026 року інспектором Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області, лейтенантом поліції Ковалюком Б.М., було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення Серія ІНА №6736005 від 27 лютого 2026 року. Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 , 27.02.2026 року о 16-19 год. по вул.Кутська керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz Vito, д/н НОМЕР_2 з причепом приєднання до нього, категорія якого для керування BE, яка відсутня у даного водія та даний водій не має права керування даними транспортними засобами, чим порушив вимоги п.2.1 а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.126 ч.2 КУпАП. До ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн.

Вважаючи протиправною постанову у справі про адміністративне правопорушення від 27.02.2026 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до вимог ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У статті 46 КАС України зазначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020, належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.

Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Як вбачається із позову позивач зазначив відповідачем Вижницький РВП ГУНП в Чернівецькій області.

Відповідно до офіційної сторінки ГУНП в Чернівецькій області Вижницьке районне відділення поліції входить до складу ГУНП в Чернівецькій області, як структурний підрозділ, а тому лише Головне управління національної поліції в Чернівецькій області, як юридична особа є належним відповідачем у даній справі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а зауважив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

За вказаних обставин, в задоволенні позову до Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області необхідно відмовити.

Позивач має право повторно звернутися з адміністративним позовом до належного відповідача - Головне управління національної поліції в Чернівецькій області.

Разом з тим, інші доводи позовної заяви, які стосуються оскаржуваної постанови, не підлягають оцінці, виходячи з того, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, а тому і законність його дій може бути перевірена лише у випадку пред`явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 73, 242-244, 246,286 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Постанову поліцейського Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області Ковалюка Б.М. серії ІНА №6736005 від 27 лютого 2026 року про накладення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 ч.2 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 3400,00 гривень - залишити без змін.

Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП – НОМЕР_3 ), зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Вижницький районний відділ поліції ГУНП в Чернівецькій області, м.Вижниця, вул.Р.Шухевича, 4, Чернівецька область.

Суддя Іван КИБИЧ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua