Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №646/1714/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/1714/26

№ провадження 2/646/2422/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі: головуючого - судді Демченко І.М., за участю секретаря Кочитової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові в порядку загального позовного цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

У С Т А Н О В И В :

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 30 448, 48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.06.2024 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідач уклали договір № 7980440, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 10 000, 00 грн. строком на 360 днів зі сплатою процентів 1,5 % в день.

Внаслідок порушення зобов`язань за вищевказаним кредитним договором відповідач має непогашену заборгованість у загальному розмірі 30 448, 48 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 9 999, 00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 15 449, 48 грн. та 5 000, 00 грн. заборгованість за пенею та/або штрафами.

27.01.2025 укладено договір № 27.01/25-Ф, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 7980440.

На підставі викладеного, позивач стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості за кредитним договором, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та 13 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 23.02.2026 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при зверненні до суду з цим позовом справу просив розглядати у його відсутність, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, відзиву не надала.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, враховуючи позицію Верховного Суду у справі № 911/3142/12 від 18.03.2021, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Крім того, направлені за місцем реєстрації відповідача судові виклики відділенням поштового зв`язку повернуті на зворотну адресу суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Крім того, судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України виклик здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене та наявність одночасного існування умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи.

На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши докази, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами.

Встановлено, що 11.06.2024 о 23.39.43 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уклали договір № 7980440 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого товариство надає споживачу кредит у розмірі 10 000, 00 грн. на строк 360 днів зі сплатою 1,5 % в день.

Кредитні кошти відповідно до п.2.1. договору надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної карти № НОМЕР_2 .

27.01.2025 укладено договір № 27.01/25-Ф, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 7980440.

Так, відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Звертаючись до суду з позовом позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що у порушення умов укладеного між сторонами договору про споживчі кредити відповідач свої зобов`язання не виконує та має заборгованість у загальному розмірі 30 448, 48 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, - договір про надання споживчого кредиту № 7980440 від 11.06.2024, додаток № 1 до цього договору про надання споживчого кредиту, паспорт споживчого кредиту підписані в електронній формі в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Проте, жоден із цих документів не містить повний номер платіжної картки, на яку здійснювалося перерахування кредитних коштів на виконання умов договорів.

Сам факт підписання кредитного договору ще не свідчить про отримання коштів, які згідно з умовами договору мали бути перераховані на картковий рахунок з 11.06.2024 або 12.06.2024.

Лист ТОВ «ПЕЙТЕК» від 29.01.2025 також не підтверджує зарахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 та не містить ідентифікуючих ознак його власника.

Відтак позивач як правонаступник кредитора та особа, яка вимагає повернення кредитних коштів, повинен був надати докази перерахування ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредитних коштів на картковий рахунок відповідача.

Такими доказами є винятково первинні фінансові документи, які за змістом приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є документами, що містять достовірні відомості про господарську операцію.

Первинними документами на підтвердження обставин, викладених у позові, можуть бути платіжне доручення про перерахування коштів, проведене та виконане банківською установою, або виписка з поточного банківського рахунку ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», з якого відповідачу мало б бути перераховані кредитні кошти.

Натомість до позовної заяви долучені лише лист ТОВ «ПЕЙТЕК» від 29.01.2025, який містять відомості про успішність транзакції на користь фізичної особи від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» № НОМЕР_2 .

Будь-які ідентифікуючі ознаки отримувача коштів відсутні.

Розрахунок заборгованості також не є первинним бухгалтерським документом, а тому сам по собі не підтверджує факт надання кредиту.

Позивач як учасник судового процесу несе ризики, пов`язані з реалізацією або нереалізацією наданих йому процесуальних прав та обов`язків.

Позивач розпорядився наданими йому процесуальними правами на власний розсуд шляхом надання тих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, які він уважав за потрібне.

Правом на звернення до суду з клопотанням про витребування доказів, у тому числі таких, що містять банківську таємницю, не скористався.

В силу частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин видачі кредитних коштів позичальнику, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Понесені позивачем витрати на сплату судового збору та правничу допомогу залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 509, 514, 516, 524, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 631, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 26.03.2026.

Головуючий І.М.Демченко