Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №619/1957/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1957/26

провадження № 3/619/699/26

Постанова

іменем України

27 березня 2026 року,

суддя Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М. розглянула у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гайсин Вінницької області, РНОКПП НОМЕР_1 , механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення 2 механізованого батальйону у військовій частині НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП,

установила:

22 березня 2026 року командиром 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_2 складено протокол А4718 №76/36, за відомостями якого 13.03.2026 о 08 год. 00 хв. під час ранкової перевірки особового складу в тимчасовому розташуванні взводу технічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 старшим та відповідальним за контроль особового складу, командиром евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 . молодшим сержантом ОСОБА_3 була виявлена відсутність солдата ОСОБА_1 . механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 . Пошуки військовослужбовця на території тимчасового розташування військової частини та в місцях ймовірного його перебування результатів не дали. На телефонні дзвінки моб. тел.: ( НОМЕР_4 ) солдат ОСОБА_1 не відповідає. Солдат ОСОБА_1 механік відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 повернувся 15.03.2025 року о 22:00 у тимчасове розташування взводу технічного забезпечення 2 механізованого батальйону у АДРЕСА_2 , після самовільного залишення військової частини, що мало місце 13.03.2026 року о 08 год. 00 хв. Згідно відібраних пояснень 15.03.2026 року у солдата ОСОБА_1 , стало відомо, що він в наслідок сімейних обставин та низького морально психологічного стану прийняв рішення самовільно покинути військову частину, приїхавши додому поспілкувався дружиною, потім по телефону з побратимами, вирішив повернутися. Таким чином, солдат ОСОБА_1 був незаконно відсутній на службі з 08:00 13.03.2026 по 22:00 15.03.2026, тобто менше 3 діб. Своїми діями солдат ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, а саме нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу з відпустки тривалістю до трьох діб.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся за номером телефона, зазначеним у протоколі, що підтверджується довідкою про доставку SMS. Водночас, матеріали справи містять заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за його відсутності, свою вину визнає.

Крім того, ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно розгляд справи у суді, про що маються відповідні дані у протоколі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У пункті 41 рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою та судом вичерпані заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вважає можливим проводити судовий розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як передбачено ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно закону кримінальної відповідальності.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення військової частини НОМЕР_2 № 76/36 від 22.03.2026 вбачається, що відносно ОСОБА_1 складено протокол за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, однак у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Так, відповідно до формулювання обвинувачення, ОСОБА_1 інкримінується те, що 13.03.2026 під час перевірки помешкання, де проживають військовослужбовці, він був відсутній, а 15.03.2026 повернувся до тимчасового розташування взводу технічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Водночас, суд зважає на те, що викладене у протоколі формулювання обвинувачення не відповідає диспозиції ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, яка з об`єктивної сторони може проявлятися у таких альтернативних діяннях військовослужбовця (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів:

- самовільного залишення військової частини або місця служби;

- нез`явлення вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення;

- нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Жодних дій, передбачених диспозицією ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, які би вказували на наявність у діях ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення у протоколі не зазначено. Сам по собі факт відсутності в тимчасовому розташуванні взводу військовослужбовця з об`єктивної сторони не становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, як у формі нез`явлення вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, так і у формі інших альтернативних діянь, передбачених ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Отже, адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, охоплює інші прояви незаконної поведінки військовослужбовців, ніж ті, що зазначені у протоколі.

За таких обставин суд бере до уваги, що протокол військової частини НОМЕР_2 № 76/36 від 22.03.2026 містить формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_1 , яке з об`єктивної сторони не становить складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин суть порушення, яке має значення для справи, сформульовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Саме цей документ встановлює в чому полягає суть правопорушення, тоді як суд, покликаний винести постанову, має лише обмежені повноваження щодо встановлення наявності / відсутності вини у скоєному.

Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Зазначене має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки неправильне оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, унеможливлює визнання судом, здобутих по справі доказів, належними та допустимими, в розумінні вимог статті 251 КУпАП.

Наведене указує на недоведеність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 17211 КУпАП.

Суддя зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 284 КУпАП, постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя,

постановила:

Провадження по справі стосовно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.

Суддя І. М. Нечипоренко