Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №300/9298/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/9298/24 пров. № А/857/13392/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року (суддя Микитюк Р.В., м.Івано-Франківськ), -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУПФ) в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ від 14.11.2024 №092750011463 про відмову у призначенні пенсії (далі – Рішення);

зобов`язати ГУПФ призначити з 18.09.2024 ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) зарахувавши до його стажу роботи періоди роботи з 01.01.1992 по 03.02.1992, з 21.02.1992 по 27.06.1994, з 09.12.1994 по 17.03.1995, з 11.02.1996 по 05.11.2000.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує, що до страхового стажу позивача не зараховані періоди його роботи (служби) на території російської федерації.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_2 , (головуючий суддя у цій справі), згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2026, справа №300/9298/24 передана на розгляд головуючого судді Качмара В.Я.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі спірні міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААД № 057995 від 12.09.2024, позивачу встановлено третю групу інвалідності (а.с.19).

З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення 18.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – ГУПФ-1) із заявою про призначення пенсії по інвалідності (а.с.6-7).

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.09.2024 №092750011463 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку (а.с.9-10).

Позивач, 28.10.2024 вчергове звернувся до ГУПФ-1 із заявою про призначення пенсії по інвалідності (а.с.11-12)

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності визначено ГУПФ.

Рішенням ГУПФ позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу, що дає право на пенсію по інвалідності. Згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 03.02.1992, з 21.02.1992 по 27.06.1994, з 09.12.1994 по 17.03.1995, з 11.02.1996 по 05.11.2000, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дій та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних кримінальних справах від 22.01.1993» (далі – Закон №2783-IX) та зазначено що до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991 (а.с.15).

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від. них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом №1058-ІV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок №637).

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, виходячи з наведених вище законодавчих актів, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с.17-18) містить, записи, зокрема:

- 04.10.1989 прийнятий на роботу в СМУ-59 тресна Нояберськийц газ буд каменщиком другого розряду (запис №2), 03.02.1992 позивач звільнений за власним бажанням (запис №5);

- 28.07.1987 прийнятий каменщиком четвертого розряду вахтово-експедиційному методу роботи (запис №6);

- 27.06.1994 звільнений у зв`язку із скороченням відповідно до п.1 ст. 33 КЗОТ російської федерації (запис №13);

- 09.12.1994 прийнятий на роботу плотником шостого розряду (запис №14);

- 17.03.1995 звільнений по власному бажанню (запис №15);

- 11.02.1996 прийнятий на роботу бурильником (запис 16);

- 05.11.2000 звільнений з посади каменщика за власним бажанням (запис №18).

Записи про звільнення засвідчені печатками установи де працював позивач, а також підписом відповідальної особи.

Щодо посилань відповідача про неможливість зарахувати до стажу позивача періоди роботи з 01.01.1992 по 03.02.1992, з 21.02.1992 по 27.06.1994, з 09.12.1994 по 17.03.1995, з 11.02.1996 по 05.11.2000 на території російської федерації, то необхідно зазначити. Що причиною не зарахування цих періодів є припинення з 1 січня 2023 року участі російської федерації в Угоді про гарантії держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі – Угода).

Так, частиною другою статті 4 Закону №1058-ІV встановлено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

13.03.1992 Україна стала учасником Угоди.

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Отже дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

У силу положень статті 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.

Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

При цьому, 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди. Також доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон № 2783-IX, який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10.11.1994, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР .

Проте апеляційний суд зазначає, що положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. До того ж, як зазначалось судом вище, Угода припинила свою дію для України 19.06.2023. Отже, до цієї дати Україна, як держава-учасниця Угоди, виконує зобов`язання, взяті згідно із такою Угодою.

Отже, оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.

При цьому, є безпідставними посилання відповідача на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді, оскільки пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

А відтак, відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 01.01.1992 по 03.02.1992, з 21.02.1992 по 27.06.1994, з 09.12.1994 по 17.03.1995, з 11.02.1996 по 05.11.2000 з тих підстав, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Статтею 32 Закону №1058-IV передбачено, що особи, яким встановлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю ІІІ групи від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи та станом на день звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності досяг 62 років, тобто пенсійного віку. Необхідний страховий стаж для призначення пенсії по інвалідності становить не менше 15 років.

При цьому підтверджений пенсійним органом страховий стаж позивача станом на день його звернення складав 11 років 6 місяців 4 дні.

Водночас, зарахувавши згадуваний період роботи позивача до страхового стажу, такий буде складати більше 15 років.

Відтак, оскільки такого стажу достатньо для призначення позивачу пенсії по інвалідності відповідно до статті 30 Закону № 1058-IV, тому ГУПФ належить зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності.

При цьому слід врахувати те, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Оскільки ІІІ група інвалідності встановлена позивачу 12.09.2024, а із заявою про призначення пенсії по інвалідності позивач звернувся до пенсійного органу 18.09.2024, тобто в межах тримісячного строку з дня встановлення інвалідності, тому пенсію позивачу слід призначити з дня встановлення інвалідності, тобто з 12.09.2024.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська