Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №380/22334/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/22334/24 пров. № А/857/9193/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року (суддя Гулкевич І.З., м.Львів), -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУПФ) в якому просила:

визнати протиправною відмову ГУПФ від 17.09.2024 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, передбаченої пунктом 7– 1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) для осіб, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-XII), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком;

зобов`язати ГУПФ виплатити позивачу грошову допомогу відповідно до пункту 7– 1 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV для осіб, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах на день її призначення, у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, зарахувавши до страхового стажу час роботи на посаді вихователя з 07.08.1984 по 19.03.1997 на Львівському мотозаводі та у Відкритому акціонерному товаристві «Львівський мотозавод» (далі – ВАТ), що дає право на виплату грошової допомоги згідно пункту 7– 1 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує, що до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII не зарахований період роботи на посаді вихователя дитячого садка на Львівському мотозаводі (далі Мотозавод) з 07.08.1984 по 21.08.2000, оскільки потребує додаткового уточнення (уточнююча довідка, яка підтверджує, що позивач в період роботи перебували/не перебували у відпустках без збереження заробітної плати, довідка про форму власності відповідного закладу чи установи).

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала.

У зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_2 , (головуючий суддя у цій справі), згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026, справа №380/22334/24 передана на розгляд головуючого судді Качмара В.Я.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач у спірний у цій справі період працювала на посаді вихователя дошкільного навчального закладу, то такий період має бути їй зарахований до спеціального страхового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

02.09.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV.

Листом ГУПФ від 17.09.2024 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти пенсій згідно Закону №1058-IV. Підставою для відмови пенсійний орган зазначив, що до спеціального стажу не зарахований період роботи на посаді вихователя дитячого садка на Мотозаводі з 07.08.1984 по 21.08.2000, оскільки потребує додаткового уточнення (уточнююча довідка, яка підтверджує, що позивач в період роботи перебували/не перебували у відпустках без збереження заробітної плати, довідка про форму власності відповідного закладу чи установи).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку. який визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив «Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788 - ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік № 909).

Відповідно до Переліку №909 до закладів і установ освіти входять, зокрема: дошкільні навчальні заклади всіх типів.

До найменування посад у вказаних закладах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, входять, зокрема, директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , в період з 07.08.1984 по 21.08.2000 ОСОБА_1 працювала на посаді вихователя в дитячому садку Мотозаводу.

Зазначені записи в трудовій книжці позивача виконані у чіткій послідовності, охайно, без підчисток та виправлень.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних, записів у ній орган Пенсійного фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 275/615/17.

Розділом « 1.Освіта» Переліку №909 передбачено, що до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах, зокрема, директори (завідуючи), вихователів в дошкільних навчальних закладах всіх типів.

З вищезазначених правових норм слідує, що для виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV необхідно дотримання сукупності таких умов:

- робота на день досягнення пенсійного віку у закладах освіти, на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років;

- стаж роботи на таких посадах на день досягнення пенсійного віку повинен складати не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків;

- факт неодержання пенсійних виплат на день досягнення пенсійного віку.

При цьому, стаж роботи в закладах освіти на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, обчислюється органами Пенсійного фонду України за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV, - за даними трудової книжки, а після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Значення трудової книжки, як основного документу, що підтверджує стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Звідси, є безпідставною відмова відповідача у призначенні та виплаті позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 «Прикінцевих положень» Закону 1058-ІV щодо неможливості зарахувати до страхового стажу позивача спірного періоду роботи на посаді вихователя, оскільки відсутня інформація щодо перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати, приписами Порядку №1191 не передбачено виключення зі стажу роботи періодів перебування особи у відпустці без збереження заробітної плати.

Закон України «Про дошкільну освіту» (далі – Закон № 2628-III), який визнає статус державного або комунального закладу дошкільної освіти прийнятий 11.07.2001.

Спірний період стажу позивача припадає на той період, коли підприємство могло бути тільки державним або орендним з правом державної власності, а дошкільний заклад мав статус державного відомчого, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, оскільки позивач у спірний у цій справі період працювала на посаді вихователя дошкільного навчального закладу, яка передбачена Постановою № 909, то такий період має бути їй зарахований до спеціального страхового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788.

При цьому, зарахування такого періоду до спеціального страхового стажу позивача із врахуванням стажу, який уже був підтверджений відповідачем, свідчитиме про наявність у неї більш ніж 30 років спеціального страхового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788.

З огляду на викладене, відповідачем протиправно відмовлено в призначенні позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону 1058-ІV.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська