Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №930/188/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 930/188/26

Провадження № 33/801/313/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Богоніс Н. Я.

Доповідач: Оніщук В. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

У постанові суду зазначено, що 07 вересня 2025 року близько 02:20 год. в селищі Ситківці по вул. Заводській водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами.

Не погодившись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що будь-якого повідомлення чи судової повістки про виклик до суду на 25 лютого 2026 року на розгляд справи він за місцем реєстрації не отримував, а відтак розгляд справи був проведений з явними порушеннями його процесуальних прав так як відбувся без його участі.

Також, у скарзі вказано, що дійсно 07 вересня 2025 року, близько 02 год 00 хв, в селищі Ситківці Гайсинського району по вул. Заводській ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen Golf». Його було зупинено екіпажем патрульної поліції за надуманим приводом — відсутність ременя безпеки, що взагалі не відповідало дійсності.

У цей час ОСОБА_1 приймав сильнодіючі знеболювальні препарати і це можливо викликало те, що працівники поліції запідозрили, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння, що не відповідало дійсності, оскільки після обрання для себе статусу військовослужбовця він майже не вживає алкогольних напоїв.

ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння (знаючи, що не вживав алкогольні напої) на місці зупинки транспортного засобу. Йому було надано відповідний засіб. Він 11 разів намагався продути цю так звану «трубку тверезості», однак, на думку скаржника, у зв`язку із несправністю прилад не показав взагалі результат продування.

Відповідно ОСОБА_1 було звинувачено в тому, що він відмовляється пройти огляд на стан сп`яніння, що не відповідає дійсності. ОСОБА_1 пропонували проїхати в м. Гайсин у районну лікарню, однак, він вказав, що готовий продувати «трубку тверезості» тут на місці і немає необхідності їхати ще кудись 35 км.

При здійснені процедури огляду/відмови на стан сп`яніння не було дотримано вимог чинного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 266 КУпАП, п. п.1, 3, 5 розділу ІІ Інструкції, п. 3 Порядку.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Кіцул В. І. апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема, пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Із аналізу вказаних норм слідує, що підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у такому стані на основі виявлених ознак сп`яніння.

Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно із вимогами пункту 7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.

Відповідно до протоколу від 07 вересня 2025 року серії ЕПР1 № 446003, 07 вересня 2025 року близько 02 год 20 хв в селищі Ситківці по вул. Заводській водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 1).

У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 07 вересня 2025 року ОСОБА_1 був направлений на огляд до закладу охорони здоров`я (а. с. 3).

На а. с. 4 розписка ОСОБА_2 , відповідно до якої вона зобов`язалася доставити автомобіль Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , до місця проживання ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови серії ЕНА № 5664086 від 07 вересня 2025 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП (а. с. 5).

До матеріалів справи також долучено відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, де зафіксовано як працівники поліції зупиняють автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , просять його дихнути, запитують чи вживав він алкогольні напої, оскільки від нього чути запах алкоголю, та пропонують пройти огляд на стан сп`яніння. Також повідомляють ОСОБА_1 причину зупинки – невиконання вимоги поліцейських про зупинку, неувімкнення світлового покажчика повороту, невикористання паска безпеки. Після цього проводять огляд автомобіля.

Поліцейські декілька разів пропонують пройти огляд на стан сп`яніння, роз`яснюють наслідки відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 погоджується.

Поліцейський робить контрольний замір повітря, роз`яснює порядок продування «Драгера». ОСОБА_1 декілька разів продуває алкотестер, видуваючи недостатню кількість повітря.

Поліцейський пропонує пройти огляд у закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 відмовляється, оскільки не має часу. Знову декілька разів продуває «Драгер» із порушенням процедури, що працівники поліції сприймають як відмову ОСОБА_1 від проходження огляду.

Після цього поліцейські складаються адміністративні матеріали та о 02 год 47 хв ознайомлюють ОСОБА_1 із ними, роз`яснюють йому його права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Насамперед апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про порушення судом першої інстанції його прав при розгляді справи за його відсутності, оскільки як видно із відмітки на поштовому конверті, у якому ОСОБА_1 надсилалася повістка про виклик до суду, він відмовився від її отримання (а. с. 16).

Після виявлення ознак сп`яніння працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі, забезпечивши йому реальну, об`єктивну можливість реалізувати свій обов`язок та пройти огляд у встановленому законом порядку.

На відеозаписі, який є достатнім, належним та допустимим доказом у справі, зафіксовано багаторазове продування ОСОБА_1 алкотестера із порушенням роз`ясненої поліцейськими процедури його продування, що відповідно правильно було розцінено ними як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на законну вимогу працівників поліції.

Жодних доказів, які б ставили під сумнів справність «Драгера», яким проводився огляд ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився.

Події зафіксовані на відеозаписі повно та послідовно від моменту зупинки до ознайомлення ОСОБА_1 зі складеними адмінматеріалами, тому решта доводів апеляційної скарги є безпідставними та надуманими.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 також зазначив, що він є військовослужбовцем, а тому відповідно до ст. 266-1 КУпАП, міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Втім такі доводи суд апеляційної інстанції до уваги не бере.

Так, положеннями вказаної статті визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що положення ст. 266-1 КУпАП стосуються порядку проведення огляду на стан сп`яніння військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Натомість положення ч. 1 ст. 130 КУпАП стосуються спеціального суб`єкта, а саме – водія транспортного засобу, правом огляду на стан сп`яніння якого та правом складення відповідних адміністративних матеріалів за результатами проведення такого огляду наділені уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП, Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735).

До того у визначений в протоколі час водій ОСОБА_1 не перебував під час виконання обов`язків військовослужбовця.

Ураховуючи встановлене, апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ними та хибного тлумачення норм закону, спрямовані виключно на уникнення відповідальності та факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на законну вимогу працівників поліції не спростовують.

У рішенні по справі «О’ Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.

Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду В. В. Оніщук